14 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/705/21 пров. № А/857/8439/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року про повернення позовної заяви, прийняту суддею Микитин Н.М. у місті Івано - Франківську у справі за позовом ОСОБА_1 до Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрнгіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Алькор Інвест» про визнання протиправною та скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови ВП 52229129 від 29.12.2018 року про стягнення виконавчого збору в сумі 107658,60 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду. Позовну заяву повернуто представнику позивача.
Суд виходив з того, що з січня 2017 року запрацював онлайн-сервіс Єдиний реєстр боржників на сайті Міністерства юстиції України, на якому можна отримати відомості про боржника за ПІБ та реєстраційним номером облікової картки платника податків, що підтверджує можливість позивача дізнатись про наявність чи відсутність боргу та виконавчого провадження не зважаючи на перебування за межами країни.
Крім того, довіреність між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладено 29.09.2020 року. Відтак, представник позивача міг реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ще у 2020 році однак з адвокатським запитом звернувся до Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) тільки 18.02.2021 року, при цьому причин такого тривалого зволікання представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду не наводить.
Суд звернув увагу на те, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів, що відповідає позиції Верховного Суду, викладену у постанові від 04.10.2019 року у справі №820/4188/18.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Мула О.Д. подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що копію оскаржуваної постанови ВП52229129 від 29.12.2018 року представником позивача було отримано лише 18.02.2021 року.
До Івано - Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась 26.02.2021 року, тобто строк не пропущений.
При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, Івано - Франківським окружним судом не надано належної оцінки заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, яка була подана представником позивача.
Позивач не знала і не могла знати, що відкрите виконавче провадження ВП №52229129, внаслідок чого нерухоме майно було незаконно переоформлене на ТзОВ «ФК «Алькор Інвест», а в подальшому - на ОСОБА_3 , а щодо неї винесено ще й постанову ВП 52229129 від 29.12.2018 року про стягнення виконавчого збору в сумі 107658, 60 грн.
Єдиний реєстр боржників на сайті Міністерства юстиції України не дає можливість ознайомитись із постановою про стягнення виконавчого збору, зробити її копію та підготувати позовну заяву до суду. З метою ознайомлення із матеріалами справи позивач сама, або через свого представника повинна була звернутись до відповідача.
Крім того, судом не взято до уваги, що довіреність була видана у Брюсселі, в якій не передбачено права уповноваженої особи знайомитись із матеріалами виконавчого провадження, у зв'язку із чим тільки 18.02.2021 року представник отримав відповідь на підставі адвокатського запиту.
Крім того, звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові була невірно вказана поштова адреса позивачки та відсутні будь - які документи, які вказують про направлення та вручення їй документів виконавчого провадження, відтак остання не могла отримати постанову.
Просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду про повернення позовної заяви, в силу приписів ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З обставин справи вбачається, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини, які склали підстави для прийняття оскаржуваного процесуального судового рішення.
Судом із матеріалів справи, зокрема, із ухвали Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року встановлено, що позовну заяву залишено без руху. Відповідно до вимог статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в ухвалі було зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення, зокрема, шляхом: вказання реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номеру і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України, представника позивача; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку, надати докази на підтвердження даних доводів; подання документу про сплату судового збору у розмірі 168,59 грн.
12.03.2021 на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків апеляційної скарги в тому числі із обґрунтуванням підстав про пуску строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, як згадувалось вище повертаючи позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що має місце неповажність причин пропуску строку звернення до суду із зазначеною позовною вимогою. Однак, на переконання апеляційного суду такий висновок є передчасним, а відповідно помилковим з огляду на наступне.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Також, ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відтак враховуючи наведене вище, позовну заяву в цій справі може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.
Водночас, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав.
Судом встановлено, що рішенням Яремчанського міського суду від 10.08.2011 року вирішено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованість за кредитним договором №61-2/201 від 09.10.2008 року в розмірі 1 074766,09 грн.
21.04.2015 року ОСОБА_1 переїхала в Бельгію, що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України для виїзду за кордон (а.с.12 зворот). За період з 2011 року до часу виїзду за кордон позивачем жодних виконавчих документів не отримувалось. Судом першої інстанції не з'ясовано, чи поверталась ОСОБА_1 в Україну та коли, позаяк в матеріалах справи знаходиться лише копія однієї сторінки закордонного паспорта. Відтак, судом не досліджено, чи могла позивач дізнатися про існування оскарженої постанови.
Як вбачається із матеріалів справи, 29.09.2020 року у м. Брюсселі, Королівстві Бельгія між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладено довіреність.
18.02.2021 року адвокат Мула О.Д. звернувся із запитом до Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрнгіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про надання завірених копій всіх документів, що містяться у виконавчому провадженні ВП 52229129, де боржником є ОСОБА_1 , на який 18.02.2021 року отримав відповідь.
Апеляційний суд вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 міг реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ще 2020 року, враховуючи те, що довіреність видана ще 29.09.2020 року, оскільки така довіреність була видана за кордоном, і судом не з'ясовано, коли представник позивача її отримав та з якого часу міг реалізувати надане йому право.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в постанові ВП 52229129 від 29.12.2018 року про стягнення виконавчого збору в сумі 107658,60 грн. (а.с. 26 зворот) зазначено неповну поштову адресу боржника, зокрема, АДРЕСА_1 . Судом першої інстанції не з'ясовано, чи скеровувалась кореспонденція, коли та кому. Відсутні такі відомості і у матеріалах справи.
Також, судом не звернута увага, що боржником по поверненню боргу являється не лише позивач, а й колишній її чоловік, відтак не з'ясовано чи останній повідомляв позивача про виконавче провадження та чи міг це реально зробити.
Не з'ясовано також судом, коли саме батько позивачки повідомив їй про те, що незнайомі особи господарюють на її земельній ділянці та називають себе власниками.
Отже, суд першої інстанції, оцінюючи обставини, за яких позивачу стало відомо про порушення своїх прав, не надав таким належну оцінку.
До суду в свою чергу, представник позивача звернувся 26.02.2021 року, тобто в десятиденний термін з моменту отримання відповіді на адвокатський запит, як цього вимагає КАС України та Закон України «Про виконавче провадження».
Частина 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 04.12.1995). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 05.12.2018 року(справа №П/9901/736/18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним.
Таким чином, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про повернення позовної заяви є передчасним, оскільки представник позивача звернувся до суду першої інстанції в межах встановленого КАС України та Закону України «Про виконавче провадження» десятиденного строку з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 312, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 300/705/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 14.06.2021 року.