“28” квітня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді - САВРАНСЬКОЇ Т.І.,
при секретарі - Юрченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою Заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Національного інституту винограду і вина «Магарач» Української академії аграрних наук до Масандрівської селищної ради і ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії,
Прокурор звернувся до Ялтинського міського суду АРК із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства і просить суд :
• У порядку ст. ст. 16, 21 ЦК України визнати незаконним та скасувати п.п. 1.58 Рішення Масандрівської селищної ради № 19 від 18 вересня 2008 року «Про затвердження проектів землевпорядження і передачу у власність і оренду громадянам земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)»;
• Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 541012 від 28 січня 2009 року.
Позовна вимога обґрунтовується тим, що на підставі зазначеного рішення у власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку, яка перебуває у користуванні НІВіВ «Магарач» УААН, тобто порушується право володіння та користування майном.
Суд порушив питання про закриття провадження у цивільній справі у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до п. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (стаття 15 ЦПК України).
Разом з тим, відповідно до статті 17 КАС України на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності поширюється компетенція адміністративних судів.
Як убачається з позовної заяви, прокурор і НІВіВ «Магарач» оспорюють законність прийняття органом місцевого самоврядування індивідуально-правових актів з передачі у власність земельної ділянки фізичній особі, що порушує право інституту на користування землею.
Земельним правовідносинам властивий дуалізм, коли з одного боку вони є приватними, а з іншого - публічними.
Звертаючись до суду за захистом, прокурор, посилаючись як на правові підстави позову не на норми адміністративного права, а на зміст ст. ст. 16, 21 ЦК України, просить захистити цивільні права та інтереси НІВіВ «Магарач» щодо володіння та користування землею інституту.
Визначені у ст. ст. 16, 21 ЦК України способи захисту за своєю природою є цивільно-правовими. Їх відмінність від аналогічних за змістом публічно-правових способів захисту є інший предмет та підстави захисту, а також відсутність строків позовної давності за нормами Цивільного кодексу України.
Прокурор і представник позивача не оспорюють правомірність правових актів органу місцевого самоврядування у публічно-правових відносинах, і позов заявив не тільки до органу місцевого самоврядування, а й до фізичної особи, що виключає пред'явлення позову в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, 1 квітня 2010 року у справі № 1-6/2010 Конституційний Суд України ухвали рішення за № 10-рп/2010, згідно з яким положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до Земельного кодексу України вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень. Положення п. 1 ч. 1 статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Тобто в рішенні Конституційного суду України у даному випадку йдеться виключно про оскарження дій чи бездітності, рішень органів місцевого самоврядування у земельних правовідносинах як публічних, а не приватних.
Конституційним Судом України не визнані неконституційними положення ст. 15 ЦПК України щодо компетенції судів з вирішення земельних спорів у порядку цивільного судочинства.
Крім того, у зазначеному рішенні Конституційного Суду України йдеться тільки про публічні спори, що виникають із суб'єктами владних повноважень, а не з фізичними чи юридичними особами про захист майнових прав у випадку прийняття органами місцевого самоврядування індивідуально-правових актів, які є реалізованими і на підставі яких у конкретних осіб виникає право власності чи користування земельними ділянками.
Вирішення цивільно-правових спорів, предметом яких є право на майно, може здійснюватись лише за участю у судовому процесі власників або осіб, які у порядку реалізації цивільного інтересу набудуть право власності, саме як відповідачів. Позбавлення їх цього статусу при вирішенні майнового (приватного) за своєю природою спору у порядку адміністративного судочинства може розцінюватись як невиконання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції.
Незважаючи на те, що спірні відносини є приватними за своєю суттю, позов пред'явлений за цивільно-правовими способами захисту, а відповідачами у справі не є суб'єкти владних повноважень, і з іншого боку - спір не стосується земельних відносин як публічних, Рішення Конституційного Суду України, у якому, проте, йдеться про публічно-правові спори, є обов'язковим до виконання, а тому суд має відмовити у відкритті провадження у цивільній справі.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 205 п. 1, 206 ЦПК України, суд
Провадження у цивільній справі за позовною заявою Заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Національного інституту винограду і вина «Магарач» Української академії аграрних наук до Масандрівської селищної ради і ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії - закрити.
Роз'ясніти прокурору і позивачу, що у відповідності зі ст. 206 ЦПК України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд шляхом подачі в п'ятиденний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом десяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. ст. 223, 294 ЦПК України.
СУДДЯ -