14 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/16477/20 пров. № А/857/5920/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Обрізка І.М.,
Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Ковальчук В.Д.), постановлене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Луцьку 01 лютого 2021 року у справі №140/16477/20 за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
01.12.2020 Головне управління ДПС у Волинській області звернулось в суд з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , просило стягнути з відповідача 35 158,62 грн. податкового боргу на користь держави.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість, який виник в результаті донарахування позивачу контролюючим органом грошових зобов'язань в податкових повідомленнях-рішеннях, а також нарахованої пені за несвоєчасну сплату платежів та самостійно визначених платником податків сум платежів у податкових деклараціях з податку на додану вартість. Суд першої інстанції вказав, що загальна сума податкового боргу відповідача з урахуванням переплати в сумі 1328,03 грн. становить 35158,62 грн., що підтверджується довідкою про наявність боргу по платежах до бюджету, розрахунком сум податкового боргу та зворотнім боком облікової картки платника податку на додану вартість. Суд першої інстанції вказав, що оскільки за відповідачем рахується податковий борг, щодо наявності та розміру якого відповідачем не подано відзиву на позов, не надано доказів його погашення, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, тому позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 35 158,62 грн. підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до Розрахунку нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2015 по 31.12.2020 та копій гривневих доручень, відповідач самостійно та у встановлені законодавством строки сплачувала узгоджену суму грошового зобов'язання. З липня 2015 року не було жодної заборгованості, а лише переплата по сплаті податку на додану вартість.
Головне управління ДПС у Волинській області подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, наявність податкового боргу відповідача підтверджується довідкою про наявність боргу, розрахунком сум податкового боргу та зворотнім боком облікової картки платника податку на додану вартість. Зазначено, що вжиті контролюючим органом заходи на погашення податкового боргу не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, докази добровільної сплати відсутні.
Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в силу приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
У зв'язку із перебуванням судді-доповідача у навчальній та черговій відпустках в період з 25.05.2021 по 13.06.2021 включно, апеляційна скарга розглянута у перший робочий день судді-доповідача, тобто фактично у межах строків, визначених статтею 309 КАС України.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуване рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.06.2020 за № 1006793132.
Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Волинській області про наявність податкового боргу по платежах до бюджету станом на 18.11.2020 податковий борг ФОП ОСОБА_1 складає 35 158,62 грн., а саме, податок на додану вартість - 35 158,62 грн.: основний платіж - 35 052,93 грн., залишок несплаченої пені - 105,69 грн.
Оскільки податковий борг ФОП ОСОБА_1 самостійно не сплачено, Головне управління ДПС у Волинській області звернулось в суд із позовом про стягнення такого боргу.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктами 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Якщо граничний строк сплати податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов'язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
Пунктом 54.3 статті 54 ПК України встановлено підстави визначення сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків контролюючим органом самостійно.
Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
Абзацом 2 підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Згідно з абзацом 1 пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, визначена платником податків сума податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначено у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, вважається узгодженою та підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а днем узгодження нарахованих фізичній особі контролюючим органом податкових зобов'язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є день, що настає після законодавчо встановлених строків для сплати нарахованої суми податкового зобов'язання, у разі адміністративного оскарження - день закінчення процедури адміністративного оскарження, у випадку звернення до суду - день набрання судовим рішенням законної сили. Тобто, якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує такі до суду, то визначені в них грошові зобов'язання вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги.
При вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі яких виник податковий борг, оскільки такі не є предметом такого правового спору.
В межах вказаного спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Саме під час з'ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягають з'ясуванню і підстави його виникнення: наявність податкових повідомлень-рішень, чинних на час звернення з позовом про стягнення боргу; самостійно визначені суми податкового зобов'язання, тощо.
При цьому, необхідним є встановлення як факту отримання платником податків податкових повідомлень-рішень, а, отже, конкретної календарної дати узгодження визначених в них грошових зобов'язань та своєчасної несплати, так і факту вручення/невручення податкової вимоги про сплату податкового боргу, адже з врученням податкової вимоги закон пов'язує право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Дотримання відповідних податкових процедур узгодження податкових зобов'язань, які включають в себе обов'язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкової вимоги, повинно передувати реалізації права суб'єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду.
Позивачем зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість, який виник з 30.04.2019 в результаті донарахування позивачу контролюючим органом грошових зобов'язань в податкових повідомленнях-рішеннях від 14.03.2019 №0068155513, №0068165513, від 26.04.2019 №0059725513, від 10.07.2019 №0119955513, №0119965513, від 13.08.2019 №0147325513, від 03.09.2019 №0164535513, від 08.10.2019 №0217395533, від 07.11.2019 №0231665533, від 27.12.2019 №0236255533, від 16.03.2020 №0281825533, від 20.03.2020 №0010375533, від 12.05.2020 №0035265533, від 03.07.2020 №0053105533, від 11.09.2020 №0067895533, а також нарахованої пені за несвоєчасну сплату платежів та самостійно визначених платником податків сум у податковій декларації з податку на додану вартість від 16.04.2019 №9075629312, від 16.05.2019 №9102342467, від 18.06.2019 №9129656021, від 15.07.2019 №9154140164, від 18.08.2019 №9188421133, від 12.09.2019 №9208324533, від 17.10.2019 №9242465673, від 15.11.2019 №9272321203, від 19.12.2019 №9306102339, від 18.01.2020 №9331756166, від 13.02.2020 №9022722478, від 16.03.2020 №9054300704, від 17.04.2020 №9083587044, від 17.05.2020 №9108994805, від 16.06.2020 №9137193262, від 15.07.2020 №9169257135, від 10.08.2020 №9193822037, від 15.09.2020 №9234649350, від 10.10.2020 №9259748651.
Водночас, відповідач вказує на самостійну сплату сум податку на додану вартість, зазначених у поданих відповідачем деклараціях, на підтвердження чого надає копії гривневих доручень та розрахунок нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2015 по 31.12.2020.
Так з даних зворотного боку облікової картки ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) судом апеляційної інстанції встановлено, що сальдо на початок 2019 року - 6086,6 грн. заборгованості.
25.01.2019 зараховано до бюджету кошти з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ платіжне доручення №91703832 від 25.01.2019 в сумі 13659 грн., що відповідає сумі самостійно визначеної платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року від 10.01.2019, за рахунок яких зменшено борги минулих років, а станом на 30.01.2019 нараховано ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість від 10.01.2019 в сумі 13659 грн., яку зменшено на 2788,03 грн. сплачених платіжним дорученням №91703832 від 25.01.2019, недоїмка по податковій декларації з податку на додану вартість від 10.01.2019 станом на 30.01.2019 - 10871 грн.
25.02.2019 зараховано до бюджету кошти з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ платіжне доручення №103037599 від 25.02.2019 в сумі 7024 грн., що відповідає сумі самостійно визначеної платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року від 18.02.2019, за рахунок яких погашено недоїмку по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року від 10.01.2019 та штрафну санкцію за невчасну сплату платежу з 31.01.2019 по 25.02.2019 по вказаній декларації, недоїмка станом на 28.02.2019 становила 3847 грн.
01.03.2019 нараховано 7024 грн. ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість від 18.02.2019.
26.03.2019 зараховано до бюджету кошти з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ платіжне доручення №113204915 від 26.03.2019 в сумі 6416 грн., що відповідає сумі самостійно визначеної платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року від 17.03.2019, за рахунок яких погашено недоїмку по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року від 18.02.2019, штрафну санкцію за невчасну сплату платежу.
30.03.2019 нараховано 6416 ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість від 17.03.2019, недоїмка станом на 31.03.2019 - 10871 грн.
24.04.2019 зараховано до бюджету кошти з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ платіжне доручення №124879703 від 24.04.2019 в сумі 12199 грн., що відповідає сумі самостійно визначеної платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року від 16.04.2019, за рахунок яких, як і попередньо, зменшено заборгованість попереднього періоду, 24.04.2019 збільшено переплату +z -- 1328,03 грн., 30.04.2019 нараховано 12199 ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість від 16.04.2019, недоїмка станом на 30.04.2019 - 10871 грн.
24.05.2019 зараховано до бюджету кошти з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ платіжне доручення №137024202 від 24.05.2019 в сумі 4714 грн., що відповідає сумі самостійно визначеної платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 від 16.05.2019, за рахунок яких, як і попередньо, зменшено заборгованість попереднього періоду, 30.05.2019 нараховано 4714 ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість від 16.05.2019, недоїмка станом на 31.05.2019 - 12697 грн.
Аналогічна ситуація спостерігається протягом всього спірного періоду, що мало наслідком утворення станом на листопад 2020 року 35158,62 грн. податкового боргу.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що в силу приписів пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелом погашення податкового боргу з ПДВ можуть бути кошти на рахунку платника в системі електронного адміністративного адміністрування ПДВ.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Пунктом 200-1.7 статті 200-1 ПК України встановлено, що кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, чинний на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 422), з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 422 при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу - у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.
Якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган ДФС самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Отже, джерелом погашення податкового боргу з ПДВ можуть бути кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування ПДВ, що і було здійснено відповідачем у межах спірних правовідносин.
Відповідач хоч і здійснював сплату самостійно нарахованих платежів у податкових деклараціях з податку на додану вартість у строки визначені законодавством, однак з урахуванням існуючої заборгованості податковий орган правомірно спрямовував сплачені відповідачем кошти на погашення існуючої недоїмки.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Пунктом 45.1 статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення; відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.
З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення надсилались відповідачу рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на поштову адресу скаржника.
При цьому, належні та допустимі докази надіслання відповідачу податкового повідомлення-рішення від 13.08.2019 №0147325513 (а.с.37), грошове зобов'язання за яким включено позивачем до податкового боргу, в матеріалах справи відсутні, тоді як відповідно до долученої до матеріалів справи до цього податкового повідомлення-рішення копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.38) останнім відправлено ППР №0119965513, 0119955513. В самому ж податковому повідомленні-рішенні від 13.08.2019 №0147325513 інформація щодо дата вручення, вказана в повідомленні про вручення наведена в поштовому повідомленні про вручення, не проставлена.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання платником податків податкового повідомлення-рішення від 13.08.2019 №0147325513, в матеріалах справи такі відсутні, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що грошове зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням, не набуло статусу узгодженого.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, за відсутності належних та допустимих доказів направлення та отримання відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13.08.2019 №0147325513, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що грошове зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням, не набуло статусу узгодженого, що не враховано контролюючим органом при визначені суми податкового боргу, тоді як суд не вправі самостійно здійснювати перерахунок сум грошового зобов'язання платника податків, не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для стягнення податкового боргу.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі №140/16477/20 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Головного управління ДПС у Волинській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді І. М. Обрізко
С. М. Шевчук