14 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/11277/20 пров. № А/857/5654/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Обрізка І.М.,
Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гулкевич І.З.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у м.Львові 08 лютого 2021 року у справі №380/11277/20 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про скасування податкових повідомлень-рішень,
01.12.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, просив скасувати податкові повідомлення-рішення №128/7.4-19/209000 від 13.10.2020 та №129/7.4-19/209000 від 13.10.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності розбіжностей у наданих позивачем документах до митного оформлення, не доведено ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості даного автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за автомобіль. Суд першої інстанції вказав, що рішенням Любомильського районного суду від 15.10.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019, скасовано постанову у справі про порушення митних правил №0849/20500/19 від 17.04.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та провадження у справі за протоколом про порушення митних правил №0849/20500/19 закрито. Рішення набрало законної сили 13.11.2019. Суд першої інстанції зазначив, що сама по собі експортна декларація підтверджує лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів відповідності визначеної ним вартості автомобіля, та не спростував підтверджену документами, які були подані представником позивача до митної декларації, визначену позивачем вартість автомобіля, яка є базою оподаткування для даного автомобіля.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що за результатами проведеного аналізу документів, отриманих від митних органів Литовської Республіки щодо законності ввезення ОСОБА_1 на митну територію України легкового автомобіля марки: Opel, модель: INSIGNIA SPORTS TOURER, номер кузова: НОМЕР_1 встановлено, що при переміщенні такого та митному оформленні позивачем надано документи, що містять неправдиві відомості про товар і, як наслідок, при декларуванні транспортного засобу занижено митну вартість на суму 62553,44 грн. Скаржник вказує, що в експортній декларації зазначено отримувачем позивача та вказані його анкетні дані. Скаржник зазначає, що ввезення транспортного засобу на територію України та оформлення за МД №UA205090/2018/018523 підтверджує факт завершення процедури оформлення експорту на митну територію України. Скаржник зазначає, що у результаті аналізу копії експортної декларації та фактури встановлено, що відомості про одержувача, країну призначення, найменування, серійний номер (VIN-код), характеристики транспортного засобу (марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, тип двигуна тощо) співпадають. Вважає, що судом першої інстанції неналежно досліджено докази у справі.
Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в силу приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
У зв'язку із перебуванням судді-доповідача у навчальній та черговій відпустках в період з 25.05.2021 по 13.06.2021 включно, апеляційна скарга розглянута у перший робочий день судді-доповідача, тобто фактично у межах строків, визначених статтею 309 КАС України.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуване рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Галицькою митницею Держмитслужби відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, наказу Галицької митниці Держмитслужби від 17.09.2020 №515 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ОСОБА_1 законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 14.03.2018 №UA205090/2018/018523.
За результатами перевірки складено Акт №69/7.4-19/ НОМЕР_2 від 28.09.2020, відповідно до висновків якого встановлено порушення ОСОБА_1 : пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 1, 5 частини 8 статті 257, пункту 1 статті 279 Митного кодексу України в результаті чого занижене податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 14.03.2018 № UA205090/2018/018523 на загальну суму 6255,35 грн; підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 14.03.2018 № UA205090/2018/018523 на загальну суму 13761,76 грн.
На підставі висновків акту перевірки № 69/7.4-19/ НОМЕР_2 від 28.09.2020 Галицькою митницею Держмитслужби 13.10.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №128/7.4-19/ НОМЕР_3 , яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України в розмірі 7819,19 грн (в тому числі 6255,35 грн за основним платежем, 1563,84 грн за штрафними санкціями);
- №129/7.4-19/209000, яким визначено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів фізичними особами в розмірі 17202,20 грн. (в тому числі 13761,76 грн за основним платежем, 3440,44 грн за штрафними санкціями).
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, такими, що підлягають скасуванню, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Статтею 345 МК України встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо, зокрема, правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Відповідно до статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Згідно з частиною 1 статті 354 МК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що листом Волинської митниці Держмитслужби від 11.03.2020 №2151-7.3-20 надіслано інформацію про виявлені розбіжності у задекларованих даних щодо вартості товару, внаслідок чого встановлено неповне нарахування і сплату ввізного мита та ПДВ за митною декларацією від 14.03.2018 №UA205090/2018/018523. Вказаним листом надано також копії документів, отриманих від митних органів Литовської Республіки.
За результатами аналізу документів, отриманих від митних органів Литовської Республіки щодо законності ввезення громадянином України ОСОБА_1 на митну територію України легкового автомобіля марка Opel, модель: INSIGNIA SPORTS TOURER, номер кузова: НОМЕР_1 митним органом встановлено, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товару надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару і, як наслідок, при декларування транспортного засобу занижено митну вартість на суму 62 553,44 грн.
Як зазначено в акті перевірки від 28.09.2020 митному органу надано митними органами Литовської Республіки листом від 14.11.2018 №(20.4/05)3В-9512 копії: декларації митних органів Литовської Республіки №18LTVG2000EKOA7AC4 від 12.03.2018, рахунку-фактури №CAR2018/040 від 12.03.2018 литовської компанії UAB «Caroutlet», згідно з якими компанією UAB «Caroutlet» «Легковий автомобіль, марка Opel, модель: INSIGNIA SPORTS TOURER, номер кузова: НОМЕР_1 » продано громадянину України ОСОБА_2 за ціною 6 800,00 євро, що згідно курсу НБУ станом на 14.03.2018 становить 218 135,06 грн.
Відповідно до положень статті 272 МК України, підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) ввезення товарів на митну територію України є об'єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 279 МК України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: 1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; 2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.
Для товарів, на які законом встановлено комбіновані ставки мита, база оподаткування визначається відповідно до пунктів 1 і 2 цієї частини.
База оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, визначається відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з статтею 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (частин 1, 2 статті 51 МК України)
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно із частиною 8 статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 276 МК України платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митне оформлення легкового автомобіля OPEL, модель «INSIGNIA SPORTS TOURER», № кузова НОМЕР_1 , здійснене 14.03.2018 посадовою особою митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС за поданою декларантом (митним брокером) ОСОБА_3 митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA205090/2018/018523, в якій вказано, що ціна товару - 4800 EUR, декларант - ПП «Вест Брок», країна відправлення - Бельгія.
Згідно з рахунком-фактурою від 13.03.2018 вартість транспортного засобу становить 4800 євро, його продавцем виступала компанія «Truk Service», покупцем - ОСОБА_4 .
За митне оформлення цього автомобіля при його митній вартості у 155 581,62 грн. нараховано та сплачено 74 707,61 грн. митних платежів.
Рішенням Любомильського районного суду Волинської області від 15.10.2019 у справі №163/862/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019, скасовано постанову у справі про порушення митних правил №0849/20500/19 від 17.04.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та провадження у справі за протоколом про порушення митних правил №0849/20500/19 закрито. Рішення набрало законної сили 13.11.2019.
У зазначеному рішенні судом встановлено, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил та головним доказом для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за передбачене ст.485 МК України правопорушення були одержані від литовських митних органів експортна митна декларація № 18LTVG2000EK0A7AC4, рахунок-фактура № CAR2018/040. Між відомостями цієї експортної декларації, рахунку-фактури і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами дійсно є невідповідність щодо вартості транспортного засобу. Однак сама по собі експортна декларації доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці.
Любомильським районним судом Волинської області зазначено, що інформація щодо митної декларації № 18LTVG2000EK0A7AC4 в мережі Інтернет-сайту щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень), відсутня. При цьому, самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару.
Такі документи, на переконання Любомильського районного суду Волинської області, лише свідчать, що литовська компанія «CarOutlet» задекларувала, але не здійснила експорт транспортного засобу з ЄС.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з експертною митною декларацією Литовської Республіки MRN №18LTVG2000EKOA7AC4 від 12.03.2018, рахунку-фактури №CAR2018/040 від 12.03.2018, автомобіль OPEL, модель «INSIGNIA SPORTS TOURER» проданий компанією «CarOutlet» (Вільнюс) ОСОБА_1 за ціною 6800 євро.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що експортна декларація - це загальноприйнятий міжнародний документ, який підтверджує проходження товару митного оформлення в країні відправлення, підтверджує експорт товару та оформляється в момент експортного митного оформлення перед вивезенням товару. Залежно від умов поставки по Інкотермс експортну декларацію повинен оформити продавець товару або покупець (умова EXW). Експортна митна декларація ЕХ А оформляється при звичайному, стандартному експорті. У такій зазначаються дата продажу, номер шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), номер двигуна автомобіля, модель, рік виготовлення, а також ім'я та прізвище особи, якій продано автомобіль. Вказана вартість товару, який експортується, відповідає ціні, вказаній в інвойсі.
В мережі Інтернет-сайту щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень) інформація щодо експортної декларації № 18LTVG2000EK0A7AC4 відсутня.
В копії наданого митними органами Литовської Республіки рахунку-фактури №CAR2018/040 від 12.03.2018, де вказано ціну автомобіля на рівні 6800 євро, і який виписаний на ім'я ОСОБА_5 , особою яка оформила документ вказано компанію UAB «Caroutlet», що має місцезнаходження в Литовській республіці, однак на вказаному документі відсутній підписи сторін.
Окрім того, в документі «Іdentificatie van het voertuig en technische kenmerken» зазначено, що місцезнаходження відправника автомобіля марки «OPEL», модель «INSIGNIA SPORTS TOURER SW», VIN НОМЕР_1 , - Бельгія.
Митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи. (частина 1 статті 295 МК України).
Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно з пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Як зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 05 березня 2019 року у справі №820/305/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 140/902/19, підставою для висновку про заниження суб'єктом господарювання податкових зобов'язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.
Отже, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, оскільки в Литовській республіці здійснено декларування автомобіля марки «OPEL», модель «INSIGNIA SPORTS TOURER», VIN НОМЕР_1 на експорт, однак докази самого експорту в матеріалах справи відсутні, судами першої та апеляційної інстанцій завершення експорту транспортного засобу на підставі експортної декларації № 18LTVG2000EK0A7AC4 не встановлено, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факт придбання позивачем зазначеного автомобіля за ціною 4800 євро та факт імпорту такого саме з Бельгії, а не з Литовської Республіки, тоді як самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами, враховуючи висновки суду першої та апеляційної інстанцій у справі №163/862/19, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновки суду першої інстанції щодо безпідставності збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та мита.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Скаржником не доведено, що при митному оформленні зазначеного автомобіля за митною декларацією №205090/2018/018523 від 14.03.2018 позивачем надані документи, які містять недостовірні дані в частині вартості автомобіля, що призвело до заниження митної вартості товару, і як наслідок, до заниження податкового зобов'язання за ввізним митом і податком на додану вартість з ввезення на територію України товарів.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі №380/11277/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді І. М. Обрізко
С. М. Шевчук