“29” квітня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І.
при секретарі Юрченко С.В.
за участю:
позивача ОСОБА_3
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4, - про визнання права на приєднання до електричної мережі і права на укладення договору постачання електричної енергії, визнання відмови укласти договір і приєднати квартиру до електричної мережі незаконною, зобов'язання припинити бездіяльність і укласти договір,
ОСОБА_3 звернувся до Ялтинського міського суду АРК із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства і просить суд :
• Визнати за ним право на приєднання до електричної мережі і право на укладення договору постачання електричної енергії у квартиру АДРЕСА_1;
• Визнати незаконною відмову укласти зазначений договір і приєднати квартиру до електричної мережі незаконними;
• Зобов'язати відповідача припинити бездіяльність і укласти договір користування електроенергією;
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_3 є користувачем квартири АДРЕСА_1, проте за завою власника квартири ОСОБА_4 неправомірно було здійснено відключення квартири від електропостачання, а відповідач відмовляється укладати з ним окремий договір користування електричною енергією.
У судовому засіданні позивач визнав, що квартира приєднана до електричної мережі.
Представник відповідача, а також третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Ураховуючи, що позивач не заперечував проти вирішення справи на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача, суд буз виходу у нарадчу кімнату постановив ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до ст. ст. 169 ч. 4, 224-226 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивача, заочно з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з таких підстав.
Як убачається з Договору дарування квартири від 12 серпня 2004 року (реєстровий № 1-1279), ОСОБА_4 є власницею квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_3, як минулий член сім'ї власника квартири і на підставі ст. 405 ЦК України, є користувачем зазначеної квартири (а.с. 12-14).
У відповідністю з вимогами ст. 714 ЦК України та Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, з ОСОБА_4 був укладений договір користування електричною енергією у квартирі АДРЕСА_1.
На час вирішення даної справи договір з власником квартири не розірваний (а.с. 25-31).
Зважаючи на таке, договір користування електричною енергією не може бути укладений окремо з мешканцем квартири ОСОБА_3
Крім того, суд зауважує, що принцип цивільного законодавства як свобода договору (ст. 3 ЦК України) унеможливлює застосування такого способу захисту як зобов'язання укласти договір. Договір користування електроенергією є за своєю природою є публічним, і наслідки відмови від його укладення передбачені виключно ч. 4 ст. 633 ЦК України.
Отже, обрані позивачем способи захисту права шляхом визнання права на укладення договору, приєднання до електричної мережі і зобов'язання укласти договір є нікчемними і не можуть застосовуватись судом.
Щодо решти вимог, то у судовому засіданні позивач визнав, що квартира на час вирішення справи приєднана до електричної мережі і в цій частині його права не порушені. Зважаючи на зміст «Правил користування електричною енергією для населення» електропостачання у квартиру не може бути припинено у разі відсутності порушень вказаних правил або за заявою абонента, якщо у квартирі з законних підстав мешкають інші особи.
Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності позивача, заочно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3, 16, 405, 633, 714 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4, - про визнання права на приєднання до електричної мережі і права на укладення договору постачання електричної енергії, визнання відмови укласти договір і приєднати квартиру до електричної мережі незаконною, зобов'язання припинити бездіяльність і укласти договір - відмовити.
За письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення, заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, в порядку, передбаченому ст. ст. 228, 232 ЦПК України.
Роз'яснити, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
В апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача заочне рішення може бути переглянуто після розгляду заяви про перегляд заочного рішення судом першої інстанції.
Заочне рішення суду може бути також оскаржено позивачем у загальному апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з наступного дня після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, що передбачені ст. ст. 223, 294 ЦПК України.
СУДДЯ -