“19” квітня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді - САВРАНСЬКОЇ Т.І.,
при секретарі - Юрченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою Національного інституту винограду і вина «Магарач» Української академії аграрних наук до Масандрівської селищної ради і ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Ялтинського міського управління земельних ресурсів, - про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії,
Представник Національного інституту винограду і вина «Магарач» звернувся до Ялтинського міського суду АРК із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства і просить суд :
• У порядку ст. ст. 16, 21 ЦК України визнати незаконним та скасувати у частині п.п. 1.53 Рішення 22 сесії 5 скликання Масандрівської селищної ради № 19 від 18 вересня 2008 року «Про затвердження проектів землевпорядження і передачу у власність і оренду громадянам земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)».
Позовна вимога обґрунтовується тим, що на підставі зазначеного рішення у власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку, яка перебуває у користуванні НІВіВ «Магарач» УААН, тобто порушується право володіння та користування майном.
Суд порушив питання про закриття провадження у цивільній справі у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник НІВіВ «Магарач» заперечував проти закриття провадження, зазначивши, що оспорюється правовий акт за способом захисту, що передбачений цивільним законодавством, а пред'явлення позову у порядку адміністративного судочинства є неможливим, оскільки відповідачем є не суб'єкт владних повноважень.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до п. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (стаття 15 ЦПК України).
Разом з тим, відповідно до статті 17 КАС України на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності поширюється компетенція адміністративних судів.
Як убачається з позовної заяви, представник НІВіВ «Магарач» оспорює законність прийняття органом місцевого самоврядування індивідуально-правових актів з передачі у власність земельної ділянки фізичній особі, що порушує право інституту на користування землею.
Земельним правовідносинам властивий дуалізм, коли з одного боку вони є приватними, а з іншого - публічними.
Звертаючись до суду за захистом, представник позивача, посилаючись як на правові підстави позову на зміст ст. ст. 16, 21 ЦК України, просить захистити цивільні права та інтереси НІВіВ «Магарач» щодо володіння та користування землею інституту.
Визначені у ст. ст. 16, 21 ЦК України способи захисту за своєю природою є цивільно-правовими. Їх відмінність від аналогічних за змістом публічно-правових способів захисту є інший предмет та підстави захисту, а також відсутність строків позовної давності за нормами Цивільного кодексу України.
Представник позивача не оспорює правомірність правових актів органу місцевого самоврядування у публічно-правових відносинах, і позов заявив не тільки до органу місцевого самоврядування, а й до фізичної особи, що виключає пред'явлення позову в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, 1 квітня 2010 року у справі № 1-6/2010 Конституційний Суд України ухвали рішення за № 10-рп/2010, згідно з яким положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до Земельного кодексу України вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень. Положення п. 1 ч. 1 статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Тобто в рішенні Конституційного суду України у даному випадку йдеться виключно про оскарження дій чи бездітності, рішень органів місцевого самоврядування у земельних правовідносинах як публічних, а не приватних.
Конституційним Судом України не визнані неконституційними положення ст. 15 ЦПК України щодо компетенції судів з вирішення земельних спорів у порядку цивільного судочинства.
Крім того, у зазначеному рішенні Конституційного Суду України йдеться тільки про публічні спори, що виникають із суб'єктами владних повноважень, а не з фізичними чи юридичними особами про захист майнових прав у випадку прийняття органами місцевого самоврядування індивідуально-правових актів, які є реалізованими і на підставі яких у конкретних осіб виникає право власності чи користування земельними ділянками.
Вирішення цивільно-правових спорів, предметом яких є право на майно, може здійснюватись лише за участю у судовому процесі власників або осіб, які у порядку реалізації цивільного інтересу набудуть право власності, саме як відповідачів. Позбавлення їх цього статусу при вирішенні майнового (приватного) за своєю природою спору у порядку адміністративного судочинства може розцінюватись як невиконання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції.
Незважаючи на те, що спірні відносини є приватними за своєю суттю, позов пред'явлений за цивільно-правовими способами захисту, а відповідачами у справі не є суб'єкти владних повноважень, і з іншого боку - спір не стосується земельних відносин як публічних, Рішення Конституційного Суду України, у якому, проте, йдеться про публічно-правові спори, є обов'язковим до виконання, а тому суд має відмовити у відкритті провадження у цивільній справі.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 205 п. 1, 206 ЦПК України, суд
Провадження у цивільній справі за позовною заявою Національного інституту винограду і вина «Магарач» Української академії аграрних наук до Масандрівської селищної ради і ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Ялтинського міського управління земельних ресурсів, - про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії - закрити.
Роз'ясніти позивачу, що у відповідності зі ст. 206 ЦПК України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Суму коштів на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі тридцять сім гривень за квитанцією № ПН520 від 23 вересня 2009 року, суму судового збору в розмірі вісім гривень за квитанцією № ПН479 від 23 вересня 2009 року - повернути Національному інституту винограду і вина «Магарач» Української академії аграрних наук
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд шляхом подачі в п'ятиденний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом десяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. ст. 223, 294 ЦПК України.
СУДДЯ -