“22” квітня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І.
при секретарі Юрченко С.В.
за участю :
представника позивача Махаринського Д.М.
представника відповідача ОСОБА_4
представника третьої особи Лебедєва О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Морис» до ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Пансіонат Прибережний», - про виселення без надання іншого жилого приміщення,
1 лютого 2010 року представник ТОВ «Морис» звернувся до Ялтинського міського суду АРК із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства і просить суд :
- Виселити без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_6 з корпусу гуртожитку АДРЕСА_1.
Ухвалою судді Ялтинського міського суду АРК від 12 березня 2010 року було відмовлено у відкритті провадження в частині позову про зняття з реєстрації місця проживання.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_6 самоправно зайняла приміщення зазначеного гуртожитку, відповідно підлягає виселенню у порядку ч. 3 ст. 116 Житлового кодексу України.
У судовому засіданні представник ТОВ «Морис» на підставі довіреності Махаринський Д.М. і представник ПАТ «Пансіонат «Прибережний» підтримали позов із вказаних підстав, зазначивши, що наявність відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачки у гуртожитку унеможливлює здійснення товариством господарської діяльності з користування та розпорядження нерухомим майном.
Представник відповідачки на підставі довіреності ОСОБА_4 проти позову заперечував, проте у судовому засіданні не висловив будь-яких конкретних підстав цієї позиції.
Під час судового засідання суд неодноразово попереджував ОСОБА_4 про неприпустимість порушення встановлених у суді правил та створення суду перешкод у здійсненні судочинства. Зважаючи на те, що порушення порядку у судовому засіданні ОСОБА_4 не припинив, суд, без виходу у нарадчу кімнату, на підставі ст. 92 ЦПК України, постановив ухвалу про його видалення із зали судового засідання.
Представники сторін не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалося питання про їх допит як свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з таких підстав.
Як встановлено Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 30 листопада 2007 року у цивільній справі № 2-5152/2007 р., з 1978 року між ОСОБА_6 та ЗАТ «Пансіонат «Прибережний» виниклі житлові правовідносини щодо користування кімнатою у гуртожитку АДРЕСА_1.
Також зазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_6 не проживає у гуртожитку.
Рішення Ялтинського міського суду АРК від 30 листопада 2007 року набрало законної сили.
Частиною 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовими рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У зв'язку з наданням відповідачці із сім'єю на підставі Рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів від 24 червня 1994 року № 353 квартири АДРЕСА_2, договір житлового найму щодо кімнати у гуртожитку був припинений. На час вирішення справи відповідачка є співвласницею зазначеної квартири, що підтверджується Довідкою КП ЯМР «БТІ» від 12 березня 2008 року.
У попередньому засіданні ОСОБА_6 визнала, що не проживає у гуртожитку, є співвласницею квартири АДРЕСА_2, яка була надана їй у порядку поліпшення житлових умов.
Оскільки усі мешканці гуртожитку були відселені, на підставі рішення Виконкому Ялтинської міської ради № 229 від 14 лютого 2008 року будинок № 5 у цілому був переданий як внесок у статутний фонд ТОВ «Морис», що посвідчується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно Серії НОМЕР_1 від 20 лютого 2008 року.
Крім того, Рішенням Виконавчого комітету Масандрівської селищної ради № 539 від 25 листопада 2009 року корпус гуртожитку АДРЕСА_1 визнаний аварійним, тобто проживання там відповідачки є і неможливим.
Отже, будинок гуртожитку на час вирішення спарив вже не належить до громадського або державного житлового фонду, його власником є ТОВ «Морис», тому приміщення будинку взагалі не можуть бути предметом договорів житлового найму.
Разом з тим, незважаючи на викладені обставини, представником ТОВ «Морис» заявлений позов до ОСОБА_6 про виселення з підстав ч. 3 ст. 116 ЖК України, за якою осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Встановивши, що відповідачка не займала самоправно приміщення гуртожитку, і у зв'язку з наданням їй та членам її сім'ї квартири у порядку поліпшення житлових умов добровільно звільнила приміщення гуртожитку, тобто житлові правовідносини за договором найму житла з нею були припинені, то правових підстав для задоволення позову про її виселення не існує.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд, проте, зауважує, що по суті спору між сторонами не існує, адже дійсною причиною звернення є хибне розуміння представниками ТОВ «Морис» змісту прав товариства щодо користування та розпорядження нерухомим майном у зв'язку з наявністю відомостей у реєстраційному обліку даних про реєстрацію місця проживання відповідачки за місцем знаходження майна.
Норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не визначають жодних підстав для обмеження прав власників нерухомості при реєстрації місця проживання. Реєстрація місця проживання відповідачки у вказаному гуртожитку не визначає наявності і не підтверджує її права на відповідні приміщення.
Як зазначено у ч. 2 статті 2 цього закону, реєстрація місця проживання не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмежень.
Відтак, ТОВ «Морис» вправі безперешкодно і без урахування факту внесення відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачки здійснювати усі повноваження власника щодо будинку АДРЕСА_1, у тому числі, провадити його знесення, здійснювати відновлювальні роботи, відчужувати і т.ін.
Права користування приміщеннями гуртожитку ОСОБА_6 не має, а її проживання у квартирі АДРЕСА_2 без реєстрації (реєстрація за іншою адресою) слід оцінювати як вчинення нею адміністративного правопорушення за ст. 197 КпАП України.
Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності представників сторін, представника третьої особи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. 116 ЖК України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Морис» до ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Пансіонат Прибережний», - про виселення без надання іншого жилого приміщення - відмовити.
Р ішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з наступного дня після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, що передбачені ст. ст. 223, 294 ЦПК України.
СУДДЯ -