Справа № 600/1439/20-а
14 червня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження заяви суддів Граб Л.С., Іваненко Т.В. та Сторчака В.Ю. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
До Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі № 600/1439/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, якою позивачу відмовлено у встановленні судового контролю за виконанням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року дана справа розподілена складу колегії суддів: Граб Л.С. - головуючий суддя, Іваненко Т.В., Сторчак В.Ю.
Ухвалою суду від 03 червня 2021 року справу № 600/1439/20-а витребувано із Чернівецького окружного адміністративного суду.
11.06.2021 адміністративна справа надійшла до Сьомого апеляційного адміністративного суду та 14.06.2021 передана судді Граб Л.С.
14.06.2021 суддями Граб Л.С., Іваненко Т.В. та Сторчаком В.Ю. подано заяви про самовідвід від розгляду справи мотивовані тим, під час вивчення матеріалів справи встановлено, що у справі №600/1439/20-а, предметом оскарження ОСОБА_1 є бездіяльність Національної академії внутрішніх справ щодо не надання письмової відповіді на заяву (інформаційний запит) від 18 червня 2020 року про середній розмір додаткових видів грошового забезпечення та премії за прирівняною посадою поліцейського до його посади за період з 01 січня 2019 року по листопад 2019 року.
В той же час колегією суддів при розгляді справ №824/217/19-а та №824/1228/19-а при вирішенні спорів щодо поновлення на посаді та стягнення з Національної академії внутрішніх справ середнього заробітку за час вимушеного прогулу частково досліджувалося питання, яке є предметом спору у даній справі № 600/1439/20-а.
Крім того, колегією суддів у справі № 824/217/19-а дана оцінка вимозі ОСОБА_1 в частині забов'язання Національної академії внутрішніх справ здійснити перерахунок грошового забезпечення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №988 за певні періоди. При цьому, при розгляді цих справ ОСОБА_1 неодноразово висловлював недовіру суддям.
Поряд з цим, 04.06.2021 на електронну адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій останнім запропоновано суддям добровільно відвестись від розгляду справи №600/1439/20-а.
Вказана заява не підписана кваліфікованим електронним цифровим підписом, однак містить посилання на те, що колегія суддів у складі Граб Л.С., Іваненко Т.В. та Сторчака В.Ю. є заінтересованою у результатах розгляду даної справи не на користь ОСОБА_1 , а суддя ОСОБА_2 який є випускником Національної академії внутрішніх справ прямо зацікавлений у прийнятті судових рішень на користь останньої, а відтак може вплинути на інших суддів колегії - Граб Л.С. та Іваненко Т.В.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заяв про самовідвід та заяви ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та підставність заявлених суддями самовідводів, з наступних підстав.
Статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено підстави для відводу (самовідводу) судді.
Так відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Положення ч.4 ст.36 КАС України визначають, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».
Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).
В п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності».
Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
Так, заяви про самовідвід суддів Граб Л.С., Іваненко Т.В. та Сторчака В.Ю. обґрунтовані тим, що хоча доводи про відвід, викладені у заяві ОСОБА_1 є безпідставними та надуманими, проте, як слідує із заяви, такі викликані емоційним станом позивача, втратою довіри до суду, зневірою у справедливість окремих суддів, зважаючи на неодноразовий розгляд одними і тими ж суддями різних справ позивача.
Таким чином, з метою усунення будь-яких побоювань позивача у можливому винесенні незаконного судового рішення, забезпечення його безумовного права на справедливий суд, судді заявили про самовідвід у цій справі.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для самовідводу суддів.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 325 КАС України, суд
Задовольнити заяви суддів Граб Л.С., Іваненко Т.В. та Сторчака В.Ю. про самовідвід від розгляду адміністративної справи № 600/1439/20-а.
Адміністративну справу №600/1439/20-а передати для повторного автоматизованого розподілу справ в порядку ст. 31 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.