Справа № 640/8919/21 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
14 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопром» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопром» до Кабінету Міністрів України, Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Геопром» (далі також - ТОВ «Геопром» звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправною та нечинною повністю постанову Кабінету Міністрів України №89 від 03 лютого 2021року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» з моменту її прийняття;
- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової служби України щодо включення ТОВ «Геопром» до Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік;
- зобов'язати Державну податкову службу України виключити ТОВ «Геопром» з Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №2047-П від 15 березня 2021 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Геопром».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Геопром» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення, поновити позивачу процесуальний строк та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт стверджує, що в позовній заяві об'єднано основні та похідні позовні вимоги, пов'язані між собою підставою виникнення.
Поруч з цим, позивач стверджує, що суд мав можливість застосувати положення частини 6 статті 172 КАС України та роз'єднати позовні вимоги, виділивши їх в самостійні провадження.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Вимоги до позовної заяви встановлені статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Згідно з частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Разом з цим, заборони щодо об'єднання в одне провадження кількох вимог встановлені частинами 4, 5 статті 172 КАС України.
Так, за приписами частин 4, 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Системний аналіз вищезазначених норм процесуального права свідчить про те, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України лише у разі порушення правил об'єднання позовних вимог, що може полягати виключно в об'єднанні в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Проаналізувавши матеріали позовної заяви колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що об'єднання заявлених позовних вимог у межах однієї справи ускладнить розгляд та вирішення справи, оскільки значно розширить предмет доказування у справі, збільшить коло учасників процесу, тощо.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, та законодавством не встановлено виключну підсудність таких позовних вимог різним судам.
Вказані обставини виключають можливість повернення заяви позивача на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, з огляду на відсутність порушення правил об'єднання позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу на положення частини 6 статті 172 КАС України згідно якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
В даному випадку, враховуючи зміст та юридичну природу обставин, описаних у позовній заяві, колегія суддів вважає можливим роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом судом першої інстанції, відтак суд першої інстанції не був позбавлений можливості застосувати положення частини 6 статті 172 цього Кодексу.
За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України.
Слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись статтями 312, 315, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопром» задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко