11 червня 2021 року м. Дніпросправа № 340/5885/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку
письмового провадження
в м. Дніпро апеляційну скаргу Управління Держпраці у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року (головуючий суддя - Хилько Л.І.) в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАН-2017»
до Управління Держпраці у Кіровоградській області
про скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «КАН-2017» (далі - Позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Кіровоградській області (далі - Відповідач), в якій просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову №КР8849/2003/АВ/ТД-ФС від 11.11.2020 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, згідно якої на Товариство з обмеженою відповідальністю «КАН-2017» накладено штраф у розмірі 50 000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено про те, що оскаржувана постанова була прийнята протиправно, оскільки за наявності у Позивача документів, що підтверджують правильність і відповідність оформлення трудових відносин з працівником та недоведеності порушення ст.ст. 21, 24 КЗпП України, до Позивача не може бути застосований штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року по справі №340/5885/20 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАН-2017» до Управління Держпраці у Кіровоградській області про скасування постанови - задоволено (а.с.87-90).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (а.с.95-100).
В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, постановлення висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином тих обставин, що в ході інспекційного відвідування ТОВ «КАН-2017» встановлено, що працівник, яка виконувала роботу продавця щонайменше до 11:20:21 год. 06.10.2020 р. працювала без оформлення трудових відносин в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що, на думку Відповідача, свідчить про порушення Позивачем вимог ст. 21 та 24 КЗпП України.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «КАН-2017» зареєстроване як юридична особа 04.09.2017, основний вид діяльності якої: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.12).
06.10.2020 року начальником Управління Держпраці у Кіровоградській області отримано службову записку начальника відділу з питань експертизи умов праці ОСОБА_1 про виявлення можливого факту нелегальної праці у ТОВ «КАН-2017», відповідно до якої: у ТОВ «КАН-2017» було встановлено невідповідність кількості оформлених працівників та працівників за яких сплачуються страхові внески (а.с.63).
На підставі наказу Управління Держпраці у Кіровоградській області від 06.10.2020 року №1058 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 06.10.2020 року №1058/04.4, посадовими особами Управління Держпраці у Кіровоградській області, у присутності директора ТОВ «КАН-2017» ОСОБА_2 , було проведено інспекційне відвідування у ТОВ "КАН-2017 у терміни з 06.10.2020 р. по 07.10.2020 р. (а.с.14, 64).
За результатами інспекційного відвідування складено акт №КР8849/2003/АВ від 07.10.2020, в якому зафіксовано порушення ст.ст.21, 24 КЗпП України. Зокрема зазначено, що: 06.10.2020 об 10:45 год. під час інспекційного відвідування у ТОВ «КАН-2017» у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за прилавком перебувала особа у спецодязі, яка виконувала посадові обов'язки продавця - здійснювача обслуговування покупців та реалізацію товарів, отримуючи за проданий товар грошові кошти. В ході інспекційного відвідування 07.10.2020 об 9.30 год. представником ТОВ «КАН-2017», який відмовився представитися, були надані копії документів, які не завірені належним чином, а саме статут ТОВ «КАН-2017» (титульна сторінка та 1 стор.), протокол загальних зборів учасників ТОВ «КАН-2017» від 04.09.2017 №1, Виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «КАН-2017», заява про прийняття на роботу ОСОБА_3 від 02.10.2020, наказ про прийняття на роботу ОСОБА_3 від 05.10.2020 №4, повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДПС від 05.10.2020, квитанція №2 від 06.10.2020, 11:20:21 год. на працівника ОСОБА_3 . Письмові пояснення, в ході інспекційного відвідування керівником ТОВ «КАН-2017» щодо укладення трудових відносин та виконання посадових обов'язків продавця ОСОБА_3 06.10.2020 до 11:20:21 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не надані, також не надані особові картки та копії паспортів з фото найманих працівників. Особа, яку представили як ОСОБА_3 , не мала права приступати до роботи до часу повідомлення ДПС. Тобто, виконання нею роботи 06.10.2020 до 11:20:21 год. свідчить про використання неоформленої праці ТОВ «КАН-2017». Відповідно до запиту про поточний список працівників страхувальників, за яких сплачуються ЄСВ від 07.10.2020 (9:26 год.) в ТОВ «КАН-2017» працює 4 наймані працівники: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 . Отже, в ході інспекційного відвідування ТОВ «КАН-2017» встановлено, що працівник, яка виконувала роботу продавця щонайменше до 11:20:21 06.10.2020 працювала без оформлення трудових відносин в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.21-28).
07.10.2020 року було винесено припис про усунення виявлених порушень №КР8849/2003/АВ/П, яким зобов'язано Позивача усунути порушення ст.ст. 21, 24 КЗпП України до 19.10.2020 р. (а.с.19-20).
07.10.2020 року також складено попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю № КР8849/2003/АВ/П/ПП (а.с.15).
Листом від 08.10.2020 р. № 15-20-04/4480-20 вищевказані акт інспекційного відвідування, припис та попередження від 07.10.2020 р. направлені на адресу позивача засобами поштового зв'язку (а.с.68).
Позивач отримав такі документи 19.10.2020 року (а.с.69).
19.10.2020 року Відповідачем складено акт № КР8849/2003/АВ/ВП про відмову від підпису акту та припису (а.с.70).
20.10.2020 року Позивачем було подано заперечення на акт інспекційного відвідування від 07.10.2020 р. (а.с.29-31), за результатами розгляду яких Відповідач листом від 22.10.2020 р. повідомив про те, що проведеним аналізом матеріалів інспекційного відвідування ТОВ «КАН-2017» встановлено, що підстави для внесення змін до акту інспекційного відвідування, скасування припису або внесення до нього змін відсутні (а.с.71).
11.11.2020 року Відповідачем винесена постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №КР8849/2003/АВ/ТД-ФС, згідно якої за порушення ст.ст.21, 24 КЗпП України до Позивача застосовано штраф у розмірі 50 000,00 грн. (а.с.41-42).
Правомірність прийняття Відповідачем постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №КР8849/2003/АВ/ТД-ФС є предметом судового розгляду у даній справі.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновків, зокрема про те, що посилання представника Відповідача на те, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подане до ГУ ДПС у Кіровоградській області 06.10.2020 року о 11:20:21, що свідчить про допуск ОСОБА_3 до роботи 06.10.2020 року до 11:20:21 без повідомлення уповноваженого органу про прийняття працівника на роботу, у контексті даного спору є безпідставними, оскільки матеріали даної справи містять докази офіційного працевлаштування ОСОБА_3 на посаду продавця у ТОВ «КАН-2017» з 06.10.2020 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 (далі - Порядок № 823) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.
Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені п. 5 Порядку № 823, відповідно до приписів якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
З матеріалів справи встановлено, що підставою для призначення інспекційного відвідування у даній справі слугувала службова записка від 06.10.2020 р., в якій зазначено про виявлення можливого факту нелегальної праці у ТОВ «КАН-2017» (а.с.63).
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що інспекційне відвідування Позивача призначено та проведено за наявності правових підстав, визначених пп.3 п.5 Порядку №823.
Згідно п.8 Порядку 823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
В свою чергу, об'єкт відвідування має право перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування (п.13 Порядку № 823).
Однак, доказів вручення уповноваженій особі ТОВ «КАН-2017» направлення від 06.10.2020 року №1058/04.4 на проведення інспекційного відвідування до початку його проведення Відповідачем надано не було (а.с.14).
Натомість, матеріали даної справи містять докази, що таке направлення вручено Позивачу листом від 08.10.2020 року разом із іншими матеріалами інспекційного відвідування (а.с.68).
Пунктом 16 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Згідно із п. 24 Порядку № 823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Відповідно п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (далі - Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Відповідно до п. 3 Порядку № 509, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Згідно з п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Згідно з абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Відповідно до ч.4 ст.265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, необхідною умовою для накладення штрафу на осіб, які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Позивачем до матеріалів справи залучені копії заяви ОСОБА_3 від 02.10.2020 р. про прийняття на роботу продавцем з 06.10.2020 р. (а.с.43); наказу від 05.10.2020 р. № 4 про прийняття ОСОБА_3 на посаду продавця ТОВ «КАН-2017» з 06.10.2020 р. (а.с.44); трудової книжки ОСОБА_3 (а.с.46); повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДПС від 05.10.2020 р., поданого до ГУ ДПС у Кіровоградській області 06.10.2020 р. об 11:20:21, про що свідчить квитанція № 2 за реєстраційним №: 9253503997 (а.с.67-зв.).
Вищевказані документи, також, подані уповноваженою особою ТОВ «КАН-2017» в ході проведення 07.10.2020 інспекційного відвідування. В той же час, оскільки відповідно до направлення від 06.10.2020 №1058/04.4 інспекційне відвідування мало тривати з 06.10.2020 по 20.10.2020, такі документи мали бути враховані відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови, адже їх надано у період проведення заходу державного контролю.
Крім того, згідно нотаріально засвідченої заяви гр. ОСОБА_3 , вона дійсно 02.10.2020 р. власноручно написала та подала директору ТОВ «КАН-2017» ОСОБА_2 заяву про прийняття на роботу на посаду продавця, а 05.10.2020 р. її було ознайомлено з наказом про прийняття на роботу з 06.10.2020 (а.с.79).
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подані Позивачем документи є достатніми та достовірними доказами офіційного працевлаштування ОСОБА_3 на посаду продавця у ТОВ «КАН-2017» з 06.10.2020 року.
Разом з цим, Відповідач обґрунтовуючи висновки акту перевірки виходив з того, що про офіційне не працевлаштування ОСОБА_3 на посаду продавця у ТОВ «КАН-2017» до 11:20:21 06.10.2020 року свідчить відсутність повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу» від 17.06.2015 року №413, відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України, постановлено установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Отже, вказаним нормативним актом встановлено обов'язок подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів ДПС, за формою згідно з Додатком до Постанови №413.
Натомість, як правильно зазначив суд першої інстанції, абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України не передбачає накладення штрафів за несвоєчасне повідомлення органів ДПС про працевлаштування.
Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що факт не своєчасного подання або неподання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів ДПС сам по собі не може свідчити про офіційне не працевлаштування ОСОБА_3 на посаду продавця у ТОВ «КАН-2017», оскільки обставини такого офіційного оформлення трудових відносин між Позивачем та ОСОБА_3 підтверджуються, зокрема, наявністю: заяви ОСОБА_3 від 02.10.2020 р. про прийняття на роботу продавцем, запису у трудовій книжці ОСОБА_3 , наказу від 05.10.2020 року №4 про прийняття ОСОБА_3 на посаду продавця ТОВ «КАН-2017» з 06.10.2020 року (а.с.44).
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження Відповідача про порушення Позивачем вимог ст.ст.21, 24 Кодексу законів про працю України здійснено при помилковому розумінні фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, що свідчить про наявність підстав для скасування спірної постанови про накладення штрафу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року по справі №340/5885/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов