08 червня 2021 року м. Дніпросправа № 340/4378/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 р. (суддя Казанчук Г.П.) в адміністративній справі №340/4378/20 за позовом Приватного підприємства "Укр Агро Партнер" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство "Укр Агро Партнер" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "В4" №00000010713 від 28.09.2020, яким ПП "Укр Агро Партнер" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1134669,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що у період з 26.08.2020 по 01.09.2020 співробітниками Головного управління ДПС у Кіровоградській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Укр Агро Партнер" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у березні, квітні та травні 2020 року. За результатами перевірки було складено Акт перевірки від 08.09.2020 року №18/11-28-05-11/42546392 та прийняте податкове повідомлення-рішення форми "В4" №00000010713 від 28.09.2020 року, яким підприємству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1134669,00 грн. Відповідно до акту перевірки перевіряючими встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 1134669,00 грн. На думку позивача, спірне податкове повідомлення-рішення форми "В4" №00000010713 від 28.09.2020 року є протиправним, оскільки жодних порушень податкового законодавства не вчиняв.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами загального позовного провадження, позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що судом першої інстанції не врахована податкова інформація, яка свідчить про ризиковість взаємовідносин позивача, як платника податків, із ТОВ «Квадро». Задекларовані позивачем господарські операції із придбання у ТОВ «Квадро» сої у травні, червні 2020 року не відбулися в дійсності, оскільки у цього суб'єкта господарювання недостатньо трудових ресурсів, земельних ділянок для вирощування проданої кількості сої. Крім того, неможливо підтвердити рух активів та реального здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання. Підтвердити походження сої, яка використана позивачем у господарській діяльності, не уявляється можливим. Також, скаржник не погоджується із визначеним розміром суми на відшкодування судових витрат, вважаючи їх завищеними.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26.08.2020 по 01.09.2020 на підставі направлень від 26.08.2020 № 1106, 1107 (Т.2 а.с.54, 56) та на підставі наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 19.08.2020 №929 (Т.2 а.с.53) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Укр Агро Партнер" (код ЄДРПОУ 42546392) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у березні, квітні та травні 2020 року. За результатами перевірки 08.09.2020 складено акт №18/11-28-05-11/42546392 (т.1 а.с.29-49). На підставі акту №18/11-28-05-11/42546392 від 08.09.2020 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №00000010713 від 28.09.2020 форми "В4", яким ПП "Укр Агро Партнер" було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1134669,00 грн.
Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням від 28.09.2020 року за №00000010713 позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Як встановлено судом першої інстанції, за результатами перевірки встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 1134669,00 грн.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно п. 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Позивачем на підтвердження реального виконання умов господарського договору до суду першої інстанції надані первинні документи, які досліджені у судовому засіданні.
Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справах № 804/4940/14, 816/166/15-а вказував на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагента позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, на думку колегії суддів, є помилковим, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються також на результатах аналізу податкової звітності постачальників та неможливості по ланцюгу постачання встановлення походження товару.
Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, на що також вказував Верховний Суд у зазначених вище рішеннях.
Крім того, позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання у контрагента товару встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням обставин діяльності контрагента. Так само позивач позбавлений можливості впливати на контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.
Щодо доводів скаржника про стягнення судових витрат на оплату правової допомоги у розмірі 10000 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування витрат на правову допомогу у повному обсязі, врахувавши складність справи, обсяг проведеної адвокатом роботи, підтвердженою актом прийому передачі виконаних робіт.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, тому підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Представником позивача до суду апеляційної інстанції до судових дебатів також подана заява про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. На підтвердження зазначеної суми надано акт виконаних робіт, згідно якого адвокатом виконані наступні роботи: ознайомлення з рішенням суду першої інстанції та його аналіз (1 год) -500 грн., ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги (1 год.) - 500 грн., складання відзиву на апеляційну скаргу ( 2 год.) - 1000 грн., участь в судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції - перше 4000 грн., інші - 2000 грн.
Колегія суддів зазначає, що заявлені адвокатом роботи, такі як ознайомлення із судовим рішенням та апеляційною скаргою, є складовими підготовки відзиву на апеляційну скаргу, тому не можуть оцінюватись окремо. Крім того, заявлена сума на відшкодування участі адвоката у судовому засіданні, зважаючи на виступ адвоката Кириленко Ю.Г. у судовому засіданні 19.05.2021 (10:49:06 - 10:52:11) - загалом 3 хв., не відповідає обсягу виконаної адвокатом роботи.
Враховуючи наведене, колегія суддів визначає суму, яка підлягає відшкодуванню у зв'язку із понесеними витратами на правничу допомогу - 1000 грн.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 р. в адміністративній справі №340/4378/20 залишити без змін.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Укр Агро Партнер" (код ЄДРПОУ 42546392, вул. Молодіжна, 63В, с. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області ( код ЄДРПОУ 43142606, вул. Велика Перспективна, 55 м. Кропивницький, 25006) судові витрати у розмірі - одна тисяча грн.
Постанова суду набирає законної сили 08 червня 2021 р. і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний тест постанови складено 14 червня 2021 р.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Т.С. Прокопчук
суддя О.О. Круговий