Головуючий І інстанції: Л.М. Опімах
14 червня 2021 р. Справа № 480/7718/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2021, по справі № 480/7718/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області третя особа Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області
про визнання дій протиправними,зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, згідно з п.п. 10, 12 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, п. 3 постанови КМУ від 14.09.2016 № 622 на підставі документів, наданих до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області 18.08.2020; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 18.08.2020 нарахування та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_1 відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, згідно з п.п. 10, 12 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та п. 3 постанови КМУ від 14.09.2016 № 622 на підставі документів, у тому числі довідок про заробітну плату від 14.08.2020 № 2374-25.2/20, № 7372-25.2/20, наданих ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області 18.08.2020.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо непризначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, згідно з п.п. 10, 12 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, п. 3 постанови КМУ від 14.09.2016 № 622 на підставі документів, наданих до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області 18.08.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 18.08.2020 нарахування та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_1 відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, згідно з п.п. 10, 12 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, п. 3 постанови КМУ від 14.09.2016 № 622 на підставі документів, у тому числі довідок про заробітну плату від 14.08.2020 № 2374-25.2/20, № 7372-25.2/20, наданих ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області 18.08.2020.
21.01.2021 від позивача до Сумського окружного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4800 грн.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській на користь ОСОБА_1 4500 грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 16.02.2021 та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч.1,7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.08.2020 по справі № 810/3213/16.
Судом встановлено, що правова допомога позивачу в суді першої інстанції надавалась адвокатом Дубровною В.В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 16.10.2020.
Адвокатом надано позивачу послуги в межах укладеного договору на загальну суму 4800 грн, а саме:
- вивчення нормативної бази, судової практики, вивчення доказів, консультації- 5 годин, вартість 1000 грн.;
- складання клопотань до суду, заяв, адвокатських запитів, вивчення документів, отриманих на адвокатські запити - 5 год., вартість 1000 грн.;
- ксерокопіювання доказів, направлення їх учасникам справи - 1 год., вартість 300 грн.;
- складання позовної заяви - 8 год., вартість - 2500 грн.
На підтвердження оплати наданих послуг позивачем надано квитанцію від 20.01.2021 (додаток до договору від 16.01.2020), акт приймання-передачі виконаної роботи (надання послуг) від 20.01.2021 згідно договору про надання правничої допомоги від 16.10.2020.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи
Колегія суддів зазначає, що такі послуги як вивчення нормативної бази, судової практики, вивчення доказів, консультації, складання адвокатських запитів, вивчення документів, отриманих на адвокатські запити, належить до такої діяльності адвоката як складання процесуальних документів, до якої входить аналіз та вивчення документів, з урахуванням яких складається позовна заява. В свою чергу, консультування клієнта також охоплюються послугою зі складання позовної заяви.
Правовий аналіз документів має зовнішній вияв у вигляді усної консультації клієнта, складанні адвокатських запитів та заяв по суті справи або з процесуальних питань, такі послуги як аналіз документів та консультування клієнта є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складення адміністративного позову.
Таким чином, окреме виділення від підготовки і складання процесуальних документів таких послуг як аналіз документів та надання консультацій клієнту є необґрунтованим, оскільки відповідні послуги є елементом підготовки складання позовної заяви, а тому такі витрати не можуть бути присуджені з відповідача.
Отже, колегія суддів вважає частково обґрунтованими вимоги заяви позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із зазначеними вище послугами, а саме в частині складання позовної заяви у розмірі 2500 грн.
У той же час, колегія суддів звертає увагу, що такі послуги як складання клопотань, заяв до суду фактично полягали у підготовці на поданні клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 03.12.2020 (а.с. 44), заяви від 16.12.2020 про наміри звернутись до суду із заявою про стягнення понесених судових витрат (а.с. 95а), а отже заявлена вартість 1000 грн. є завищеною, з огляду на зміст наданих послуг, та, на думку колегії суддів співмірною є сума у розмірі 500 грн.
За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що належним чином обґрунтовані та підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (складання і подання процесуальних документів, у тому числі позовної заяви).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача про розподіл судових витрат, понесених на правничу допомогу, підлягає частковому задоволенню та стягненню на його користь суми витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3000,00 грн.
Таким чином, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн, в іншій частині додаткова постанова є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - задовольнити частково.
Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 по справі № 480/7718/20 скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат - відмовити.
В іншій частині додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 по справі № 480/7718/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді І.С. Чалий В.В. Катунов