08 червня 2021 р.Справа № 2040/5579/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021, (головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В.) по справі № 2040/5579/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якому просив:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 по справі 2040/5579/18.
В обґрунтування заяви зазначив, що рішення суду від 10.09.2018 набрало законної сили, проте до теперішнього часу не виконано відповідачем, оскільки останній відмовляється здійснювати виплату його пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 заяву позивача про встановлення судового контролю залишено без задоволення.
ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 по справі 2040/5579/18.
В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, невірно застосовано норми процесуального права, не надано належної оцінки доводам заявника.
Вказує, що судом першої інстанції помилково зазначено про ненадання позивачем до пенсійного органу всіх документів, необхідних для поновлення його пенсії, оскільки всі необхідні документи були наявні у відповідача, що ним не заперечується. При цьому, вважає, що фактично відповідач відмовляє у виплаті його пенсії лише через незгоду здійснювати такі виплати через АТ КБ «ПриватБанк», що свідчить про невиконання судового рішення від 10.09.2018.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 по справі 2040/5579/18, яке набрало законної сили за результатами апеляційного перегляду 05.11.2018 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не поновлення виплати пенсії за вислугу років, як військовослужбовцю ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір та поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як військовослужбовцю, непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, починаючи з 12.01.2018 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх індексацій, підвищень, надбавок та доплат передбачених пенсійним законодавством України на визначений пенсіонером банківський рахунок.
15.01.2019 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який 06.02.2019 пред'явлений до примусового виконання, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № 58247542 (а.с. 138).
Постановою від 28.02.2020 державного виконавця закінчено виконавче провадження № 58247542 , у зв'язку з невиконанням судового рішення та підготовлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 140).
Позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій просив поновити та виплатити його пенсію, до якої додав нотаріально засвідчені копії довіреності, паспорт громадянина України для виїду за кордон та заяву про виплату пенсії на банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 134,137).
У відповідь на звернення позивача, 19.02.2021 відповідач листом повідомив, що копію довіреності та паспорту зареєстровано в головному управлінні та передано до відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління пенсійного забезпечення, до повноважень якого входить проведення такого перерахунку.
Також зазначено, у пакеті документів для призначення пенсії ОСОБА_1 надано реквізити поточного рахунку, який відкрито у відділенні ПриватБанку, що не відповідає вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Для виконання судового рішення щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 рекомендовано надати до головного управління реквізити його поточного рахунку, відкритого у філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» (а.с. 136).
Вважаючи, що відповідачем не виконується рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 по справі 2040/5579/18, позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст.382 КАС України.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості, оскільки відповідачем фактично здійснено всі залежні від нього дії по виконанню судового рішення. Крім того, вказав, що зазначене повноваження є правом суду та вирішується на його розсуд.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Приписами ст. 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вимогами ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року№ 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі ОСОБА_2 проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі ОСОБА_3 проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року №16-рп/2009).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
На підставі аналізу ст.ст.3,8, ч.ч.1, 2 ст.55, ч.ч.1 та 2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення ст. 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 по справі 2040/5579/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір та поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок.
Рішення суду набрало законної сили 05.11.2018.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Суд першої інстанції вважав, що відповідачем фактично здійснено всі залежні від нього дії для виконання судового рішення, посилаючись на листи пенсійного органу від 19.11.2018, від 21.08.2019, від 14.04.2020, в яких останній повідомляв позивача про необхідність надання документів для поновлення пенсії.
Натомість, судом першої інстанції не враховано надання ОСОБА_1 27.01.2021 до пенсійного органу всіх необхідних документів для поновлення пенсії, що також не заперечується відповідачем.
Єдиною підставою для відмови у поновленні та виплаті пенсії ОСОБА_1 слугувало не надання ним банківського рахунку, відкритому у АТ «Ощадбанк», про що зазначено у листі від 19.02.2021.
Колегія суддів зазначає, що судовим рішенням від 10.09.2018 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківській рахунок.
На офіційному сайті Пенсійного фонду України та Міністерства фінансів України за посиланням: https://www.pfu.gov.ua/1906048-perelik-bankiv-upovnovazhenyh-na-vyplatu-pensij/ та https://mof.gov.ua/uk/upovnovazheni-banki-shhodo-obslugovuvannja-zarplatnih-proektiv наведено перелік уповноважених банків, через які може здійснюватись виплата пенсій, серед переліку яких є також АТ КБ «ПриватБанк».
Отже, ПАТ КБ «ПриватБанк» є уповноваженим банком, якому надано право виплати пенсії пенсіонерам, через відкритий в ньому поточний рахунок.
Таким чином, ненадання до позивачем до Головного управління реквізитів поточного рахунку, відкритого у філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", за наявності реквізитів поточного рахунку, відкритого у відділенні Приватбанку, не є підставою для невиконання судового рішення.
Доказів виконання рішення суду шляхом виплати ОСОБА_1 суми пенсії за вислугу років, як військовослужбовцю, на визначений пенсіонером банківській рахунок, не надано відповідачем ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій.
Таким чином, на даний час рішення суду фактично залишається не виконаним (зворотного відповідачем не доведено), що становить більше одного року з моменту набрання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 по справі 2040/5579/18.
При цьому, судом першої інстанції не з'ясовано в повному обсязі обставини фактичного виконання рішення суду, не надано правової оцінки доводам заявника, та, відповідно, наявності чи відсутності підстав для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, передбачених ст.382 КАС України.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення, є передчасним.
Посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену в додатковій постанові від 31 липня 2018 року у справі №235/7638/16-а, колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне.
У додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2018 підставою для відмови в задоволенні клопотання позивача стало не зазначення доводів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Натомість, у справі, що розглядається, заявником доведено та надано належні докази в підтвердження невиконання відповідачем судового рішення від 10.09.2018.
За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України закріплено виключну підсудність питання про встановлення судового контролю, а саме суду, який ухвалив судове рішення.
Отже, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 по справі 2040/5579/18.
Оскільки рішення по суті спору ухвалено Харківським окружним адміністративним судом, тому виключено до компетенції цього суду віднесено питання про встановлення судового контролю за виконанням такого судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення питання щодо встановлення судового контролю, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 34, 243, 310, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 по справі № 2040/5579/18 скасувати.
Справу № 2040/5579/18 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 14.06.2021 року