про відкладення розгляду справи
14 червня 2021 року справа №360/4473/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гайдара А.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року в справі № 360/4473/20 (головуючий І інстанції Свергун І.О., складено у повному обсязі 02 лютого 2021 року в м. Сєвєвродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Луганській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції протиправною;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області здійснити виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що з 06.11.2015 по 20.07.2020 ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції України в Луганській області. Наказом відповідача від 23.06.2020 № 654 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з 02.07.2020.
В день звільнення зі служби в поліції відповідачем не здійснено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
Тому 07 жовтня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання відомостей, чи було здійснене нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, та проханням у разі нездійснення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, здійснити таке нарахування та виплату належної грошової компенсації.
Листом від 03.11.2020 № 4003/111/19/2020 відповідач відмовив позивачу у здійсненні такої виплати.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 02.07.2020.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 02.07.2020.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що зі змісту частини 1 статті 92 Закону України “Про Національну поліцію” вбачається, що у вказаному Законі йдеться лише про “щорічні чергові оплачувані відпустки”, а тому у частині 10 статті 93 Закону України “Про Національну поліцію”, відповідно до якого за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону, йдеться про щорічну чергову оплачувану відпустку (яка відповідно до статті 93 Закону України “Про Національну поліцію” складається з щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової оплачуваної відпустки).
Тобто поліцейському, який звільняється зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за невикористану в році звільненні “щорічну чергову оплачувану відпустку”.
Відповідно до наказу про звільнення ОСОБА_1 від 23.05.2020 № 654 о/с позивачу нараховано компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 15 діб, яка складає 6847,03 грн.
До інших видів відпусток, які надаються поліцейському, що вказані у частині 2 статті 92 Закону України “Про Національну поліцію”, застосовуються норми законодавства про відпустки.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відпустки” законодавство про відпустки складається з Конституції України, Закону України “Про відпустки”, Кодексу законів про працю України (КЗпП України), інших законів та інших нормативно-правових актів.
З урахуванням правил законодавчої техніки вбачається, що зазначений вид відпустки (“додаткова відпустка із збереженням заробітної плати” учаснику бойових дій) “не є щорічною відпусткою з огляду на розміщення вказаної норми в окремій статті КЗпП України (а саме в ст. 77-2 КЗпП України), у той час як види щорічних додаткових відпусток (з відкритим переліком) розміщено у ст. 76 КЗпП України, що виключає можливість розгляду “додаткової відпустки із збереженням заробітної плати” учаснику бойових дій як одного з видів відпустки, про які йдеться у п. 3 ч. 1 ст. 76 КЗпП України; а також з огляду на розміщення норми, яка регламентує надання зазначеної відпустки (ст. 16-2 “Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності”) у Законі України “Про відпустки” у розділі III вказаного Закону “Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності” (у свою чергу тривалість, умови та порядок надання щорічних (основних та додаткових) відпусток регламентовано у розділі II “Щорічні відпустки” вказаного Закону).
Із частиною 1 статті 83 КЗпП України кореспондуються положення частини 1 статті 24 Закону України “Про відпустки”, відповідно до якої у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Перелік є вичерпним і будь-яким іншим законом не передбачено право поліцейського на компенсацію інших видів додаткових відпусток.
Отже, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, законодавством не передбачена.
Положення Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ визначають лише те, що учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, надаються пільги, а саме використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (п. 12 ч. 1 ст. 12). Але в ньому відсутні норми, які б визначали виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Норми Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, де в абз. 3 п. 14 ст. 10-1 прямо вказано: у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей, також не підлягають застосуванню при вирішенні вказаної справи, оскільки позивач не відноситься до категорії “військовослужбовець”, у спірний період позивач був “поліцейським” та проходив службу в поліції відповідно до Закону України “Про Національну поліцію”, де у розділі IX регламентовано питання соціального захисту поліцейських.
У разі невикористання додаткової відпустки працівником у поточному році, який мав право на її отримання, додаткова відпустка не підлягає грошовій компенсації при звільненні.
Таку думку виразило Міністерство соціальної політики України у листах від 04.08.2016 № 430/13/116-16 та 23.09.2016 № 531/13/116-16.
Позивач з рапортами про надання йому додаткової відпустки у 2020 році зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій не звертався.
Отже, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993, законодавством не передбачена.
У пункті 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС від 06 квітня 2016 року № 260 зазначено, що кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Тобто обов'язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпуску є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення.
У спірному випадку належність до виплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік в наказі ГУНП в Луганській області від 23.06.2020 № 654 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції не визначена.
Позивач у встановленому порядку наказ ГУНП в Луганській області від 23.06.2020 № 654 о/с, який є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим підрозділом ГУНП в Луганській області проводиться виплата коштів, не оскаржив, а тому вимога є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з приписами пункту 8 розділу III Порядок № 260 від 06.04.2016.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відкласти розгляд справи, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Виходячи з принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбаченого статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, для забезпечення повного та всебічного дослідження обставин у справі та керуючись ст.ст. 205 та 223 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи.
Відповідно до п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відтак, задля забезпечення прав сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність продовження терміну розгляду справи та відкладення її розгляду до 02 серпня 2021 року.
Керуючись статтями 292, 310, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відкласти розгляд справи № 360/4473/20 до 02 серпня 2021 року в порядку письмового провадження, про що повідомити сторони по справі.
Продовжити термін розгляду адміністративної справи № 360/4473/20 відповідно до п. 3 Розділу VI “Прикінцеві положення” КАС України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 14 червня 2021 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Колегія суддів А. В. Гайдар
Т. Г. Гаврищук
І. Д. Компанієць