09 червня 2021 року справа №200/9659/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника позивача Маросіна М.О., представника відповідача Помалюк В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 р. (у повному обсязі складено 1 березня 2021 у м. Слов'янськ) у справі № 200/9659/20-а (головуючий І інстанції суддя Бєломєстнов О.Ю.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001153201 від 04.06.2020 року,
Позивач у жовтні 2020 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001153201 від 04.06.2020 про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 241 828, 00 грн.; вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 2-7).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 200/9659/20-а у задоволенні позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 72-77).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що станом на 13 травня 2021 керівником відповідача не встановлювалось місце провадження діяльності ФОП ОСОБА_2 у «торговельному павільйоні» за адресою АДРЕСА_1 ; з матеріалів справи не вбачається, що копія наказу № 577 від 13.05.2020 на проведення фактичної перевірки була вручена ФОП ОСОБА_2 або особі, яка фактично проводить розрахункові операції під розписку до початку проведення перевірки.
З урахуванням наведеного вважає, що не підтверджений склад порушень з боку ФОП ОСОБА_2 , пов'язаних з реалізацією алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Представники сторін виклали свою позицію аналогічно позиції в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 12.08.2014 серії АД № 281659 (т. 1 а.с. 12).
13.05.2020 відповідачем прийнятий наказ № 577 про проведення фактичної перевірки позивача за адресою АДРЕСА_1 з 14.05.2020 тривалістю не більше 10 днів (надалі - Наказ) (т. 1 а.с. 64).
На підставі цього наказу та направлень на перевірку від 13.05.2020 № 587 та № 588 відповідачем проведена фактична перевірка, результати якої відображені у акті перевірки від 20.05.2020 № 0062/05/99/19/32/ НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки) (т. 1 а.с. 56-60).
Під час перевірки відповідачем були встановлені порушення:
ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (надалі - Закон № 481), а саме - роздрібна торгівля тютюновими виробами без придбання відповідної ліцензії (встановлена реалізація тютюнового виробу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та зберігання тютюнових виробів загальною вартістю 34104 грн., перелічених у додатку 1 до Акту перевірки);
ст. 15 Закону № 481, а саме - роздрібної торгівлі алкогольними напоями без придбання відповідальної ліцензії (встановлена реалізація пляшки горілки "Улюблена Пшенична" об'ємом 0,5 л. міцністю 40% об.од. та зберігання партії алкогольних напоїв загальною вартістю 64 810 грн., перелічених у додатку 2 до Акту перевірки);
п.1 постанови КМ України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" № 957 від 30.10.2008 (надалі - Постанова № 957), а саме - роздрібна торгівля алкогольними напоями за ціною, нижчою від встановленої мінімальної роздрібної ціни (встановлена реалізація пляшки горілки "Улюблена Пшенична" об'ємом 0,5 л. міцністю 40% об.од. за ціною 40 грн.);
ст. 11 Закону № 481, а саме - зберігання у торговому залі алкогольного напою - пляшки горілки "IDEA класік" без марки акцизного податку встановленого зразку;
ст. 11 Закону № 481, а саме - зберігання у торговому залі тютюнових виробів "CREDO", виробник - ОАО " ІНФОРМАЦІЯ_2 " м. Гродно, Республика Беларусь без марки акцизного податку встановленого зразку.
На підставі Акту перевірки відповідачем 04.06.2020 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001153201, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 241 828 грн., у тому числі:
на підставі абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензій у розмірі 200 відсотків вартості партії товару - у сумі 129620 грн. (64810 грн. х 200%);
на підставі абз. 17 ч. 2 ст. 17 Закону №481 за роздрібну торгівлю горілкою за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої - у сумі 10000 гривень;
на підставі абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №481 за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензій у розмірі 200 відсотків вартості партії товару - у сумі 68 208 грн. (34104 грн. х 200%);
на підставі абз. 19 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка - у сумі 17000 гривень;
на підставі абз. 19 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 за зберігання чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка - у сумі 17000 гривень (т. 1 а.с. 49).
Позивач оскаржує дане податкове повідомлення-рішення у повному обсязі насамперед з підстав порушення відповідачем процедурних норм при проведенні перевірки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки:
- за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом;
- за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Таким чином, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
При дослідженні правових підстав для проведення спірної перевірки судом встановлено, що в обґрунтування права на проведення перевірки у наказі № 577 від 13.05.2020 відповідач зазначив, що вона проводиться з метою здійснення функцій, визначених законодавством України в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.
У якості нормативно-правових актів, які є підставою для проведення перевірки, у наказі визначені Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. № 218, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 р. за № 679/6967.
Наведені вище Закон та Правила не визначають підстав проведення перевірок.
П.п. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України передбачено право відповідача проводити фактичні перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Таким чином, умовою виникнення вказаного права, до яких відноситься наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині:
виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;
цільового використання спирту платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Окремою підставою для проведення перевірки можливо визнати здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Даний висновок слідує з логічної неможливості поєднання такої підстави з першою частиною речення - "наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині" ... "здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального".
Застосування сполучника "а також" у даному випадку виконує суто граматичну роль, а єдиний факт такого застосування у реченні додатково вказує на відокремлення такої підстави від інших.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України визначені дві окремі групи правових підстав для проведення фактичної перевірки: "наявність та/або отримання інформації про порушення вимог законодавства ..." та "здійснення функцій, визначених законодавством...".
На підставі наказу відповідача № 577 від 13.05.2020 перевірка була призначена з метою здійснення функцій, визначених законодавством в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, та пального.
Даному формулюванню відповідають такі функції контролюючих органів, що наведені у п. 19.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України:
19-1.1.4. - здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;
19-1.1.16. - здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;
19-1.1.17. - проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Ці функції відповідають перевірці дотримання вимог Закону № 481, яка проводилася відповідачем згідно з наказом № 577 від 13.05.2020.
З урахуванням наведеного у відповідача були достатні правові підстави для її проведення.
Наявність інформації у відповідача на момент винесення наказу про проведення перевірки інформації про порушення законодавства з боку позивача не вимагається у разі проведення перевірки з метою реалізації функцій контролюючого органу в у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Суд не приймає до уваги посилання апелянта на протиправність наказу відповідача № 577 від 13.05.2020 та направлень на перевірку у частині зазначення у них про перевірку позивача без доказів здійснення ним діяльності у торгівельному павільйоні за адресою АДРЕСА_1 (договорів оренди, дозвільних документів, тощо).
За приписами п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України зазначення суб'єкта, який перевіряється, є обов'язковою складовою наказу за проведення перевірки та направлень на перевірку. Пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом (у тому числі через незазначення у них суб'єкта, що підлягає перевірці), є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
У разі, якщо на момент вирішення питання про допуск до перевірки платник податків, його представник або особа, що фактично здійснює розрахункові операції, з'ясують, що у наказі чи направленні на проведення перевірки неправильно зазначений суб'єкт, який має бути перевірений, вони вправі відмовити у допуску до перевірки, про що відповідно до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Здійснення підприємницької діяльності у приміщенні без оформлення відповідних договорів або дозвільної документації не може становити перешкоду у здійсненні функцій контролюючих органів та автоматично звільняти від відповідальності осіб, що порушують законодавство під час такої діяльності.
Що стосується формальних підстав, як вже зазначалося, першим-четвертим підпунктами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
З наданих відповідачем копій наказу на проведення перевірки № 577 від 13.05.2020, направлень на перевірку № 587 від 13.05.2020 та №588 від 13.05.2020 № 588 вбачається, що за реквізитами, які підлягають у них зазначенню, вони відповідають вимогам п.п. 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. В них наявні дати, найменування, адреси, вид перевірки, уповноважені особи, підписи, печатки та інші складові, наявність яких вимагається заведеними нормами Кодексу (т. 1 а.с. 64 - 66).
Основним аргументом апелянта при твердженні про порушення процедури перевірки є те, що він, його уповноважений представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції, не одержали під розписку до початку перевірки: наказ про проведення перевірки, направлення на проведення перевірки, їм не пред'являлося службове посвідчення осіб, які зазначені в направленні на перевірку.
Пункт 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України щодо цього передбачає, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем був складений акт про відмову від підпису у направленні на перевірку від 14.05.2020. Цей документ у відповідності до пункту 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України є підставою для початку проведення перевірки позивача (т. 1 а.с. 62).
Як вбачається зі змісту Акту перевірки, вона проводилася у торгівельному павільйоні, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Під час перевірки була присутня продавець-стажист ОСОБА_3 , яка і здійснювала розрахункові операції. З її письмових пояснень від 14.05.2020 року вбачається, що вона працює у ФОП ОСОБА_2 , до її обов'язків входить реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Вона визнає факт продажу горілки "Улюблена пшенична" об'ємом 0,5 л. за ціною 40 грн. та тютюнового виробу "CREDO" за ціною 25 грн. Наявна у реалізації продукція є власністю ФОП ОСОБА_4 .
Особа, яка фактично проводила розрахункові операції - ОСОБА_3 відмовилася від підписання Акту перевірки а також додатків до нього, про що у них здійснені відповідні записи.
Акт перевірки надсилався позивачеві до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, що визнається позивачем у листі від 27.05.2020 року. Надіслання позивачеві додатків до Акту перевірки, пояснень продавця-стажера також підтверджується копією листа відповідача від 09.06.2020 № 4722/10/05-99-32-01. Докази подання позивачем заперечень на Акт перевірки відсутні (т.1 а.с. 45 - 46).
З урахуванням наведеного матеріалами справи підтверджується додержання відповідачем встановленої Податковим кодексом України процедури початку перевірки, яка дозволяє її проведення при відмові особи, що фактично проводить розрахункові операції, від одержання направлень на перевірку, але допускає до її проведення.
Посилання позивача на те, що ОСОБА_3 не була його уповноваженим представником або особою, яка фактично проводила розрахункові операції у торговому приміщенні, де позивач здійснював підприємницьку діяльність, до уваги судом не приймаються.
При оцінці цих доводів суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стажування (у тому числі безробітного) також вимагає оформлення заяви робітником, розпорядчого документу про стажування, договору (у т.ч. з Державною службою зайнятості), плану стажування, тощо (ст. 23 КЗпП України).
Судом не встановлена наявність таких документів щодо працевлаштування ОСОБА_3 позивачем чи іншими особами. Їх відсутність свідчить про порушення законодавства про працю. Проте, таке порушення не може бути підставою для висновку про непроведення нею розрахункових операцій у межах здійснення підприємницької діяльності іншою особою. Встановлення такої особи має здійснюватися судом з урахуванням усіх обставин справи, на підставі зібраних у справі доказів.
Як вже зазначалося, у письмових поясненнях від 14.05.2020 ОСОБА_3 вказала, що працювала саме у позивача. Доказів, які б підтверджували її працевлаштування у іншої особи, сторонами не надано.
З відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам від 02.06.2020 за травень 2020 року вбачається, що позивач мав трудові відносини з двома особами, однією з яких є ОСОБА_5 . Прізвище ОСОБА_3 у цих відомостях відсутнє (т. 1 а.с. 126).
Аналогічні відомості позивача від 14.08.2020 за липень 2020 року свідчать про початок нарахування та виплати позивачем заробітної плати ОСОБА_3 . Таким чином позивач оформив з ОСОБА_3 трудові відносини (т. 1 а.с. 151).
Зокрема, згідно Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми 20-ОПП, позивач просив взяти на облік за неосновним місцем обліку об'єкт за адресою АДРЕСА_1 (далі - Повідомлення форми 20-ОПП) (т. 1 а.с. 145).
Дане Повідомлення датоване 18.05.2020 року, тобто через один робочий день після проведення фактичної перевірки, за два дні до закінчення оформлення акту перевірки та за 16 днів до прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення. Подання вказаного повідомлення позивач повторив наступного дня - 19.05.2020 (т. 1 а.с. 149).
Суд зауважує, що у користуванні позивача на момент перевірки за тією самою адресою був кіоск площею 25 кв.м., для здійснення у якому торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у позивача були наявні необхідні ліцензії. Перевірка цього кіоску відбувалася одночасно зі спірною перевіркою, що підтверджується відповідним актом. Під час перевірки розрахункові операції у кіоску проводилися продавцем-стажистом ОСОБА_6 , трудові відносини з якою також не були оформлені (т. 1 а.с. 126, 154-158).
Як вбачається з граф 2, 3, 4 Повідомлення форми 20-ОПП позивача та Пам'ятки для його заповнення, визначений у ньому об'єкт (код 688010) не може бути кіоском, оскільки типу об'єкта "кіоск" відповідає інший код - 200010. Зазначена у Повідомленні інформація подається первинно (ознака 1) (т. 1 а.с. 146).
Тобто, судами встановлено, що через один робочий день після проведення фактичної перевірки, до закінчення складання акту про результати спірної перевірки, прийняття на його підставі спірного податкового повідомлення-рішення позивач офіційно визнав використання при провадженні підприємницької діяльності приміщення, у якому були встановлені порушення Закону № 481. З особою, яка при цьому здійснювала розрахункові операції, позивач через місяць після перевірки оформив трудові відносини. Судом не встановлено подання позивачем до прийняття спірного повідомлення-рішення заперечень на Акт перевірки, незважаючи на те, що він був обізнаний про його зміст.
До того ж позивач прийняв на відповідальне зберігання товаро-матеріальні цінності з торгового павільйону за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується актами від 14.05.2020 (а.с. 16-27).
Цей факт зайвий раз свідчить про належність позивачеві цього товару і здійснення господарської діяльності на об'єкті, що належним чином на час перевірки не оформлений.
За приписами ч. 1, 3, 4 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При оцінці наданих сторонами доказів за правилами ст. 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення, його відповідність вимогам ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим позовні вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу у сумі 20 000 грн., витрати пов'язані з прибуттям до суду у сумі 1860 грн., судовий збір у сумі 2102 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню не підлягають про що вірно зазначено судом першої інстанції.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За правилами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 р. - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 р. у справі № 200/9659/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанцзії набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 14 червня 2021 року.
Колегія суддів: Г.М. Міронова
Т.Г. Гаврищук
Е.Г. Казначеєв