ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 червня 2021 року м. Київ № 640/31819/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
пропро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0086523313 від 30.11.2020,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.11.2020 №0086523313 від 30.11.2020.
Мотивуючи позовні вимоги зазначає, що нею не отримувались податкові повідомлення-рішення №0009059-1310-2655 ТА01100 від 18.03.2019, №0060050-1310-2659 ТА01100 від 18.04.2018, №107849-13 ТА01100 від 02.11.2017. За таких обставин, на думку позивача, стверджувати про порушення нею строків сплати податкового зобов'язання, не вбачається за можливе, оскільки такий обов'язок виникає протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлен6ня-рішення.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, за наслідком якої складено акт камеральної перевірки від 22.10.2020 №710/26-15-33-13-15/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
У висновках акту перевірки зафіксовано порушення позивачем підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб (далі - висновки акту перевірки).
У розрахунку штрафних санкцій, який долучений до акту перевірки вбачається, що несвоєчасна сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб обумовлена не сплатою позивачем грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями №0009059-1310-2655 ТА01100 від 18.03.2019, №0060050-1310-2659 ТА01100 від 18.04.2018, №107849-13 ТА01100 від 02.11.2017.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки ОСОБА_1 , подано заперечення, за наслідком розгляду яких, згідно відомостей наданих відповідачем, ГУ ДПС у м. Києві частково задовольнило заперечення в частині відсутності порушень термінів сплати податкових зобов'язань з податку за 2017 рік у сумі 2936,60 грн. та сформовано податкове повідомлення-рішення від 30.11.2020 №0086523313 на суму 1 119, 56 грн. (далі - спірне та/або оскаржуване рішення).
У відзиві на позовну заяву контролюючий орган вказує, що термін сплати податку за податковим повідомленням-рішення від 18.04.2018 №00600500-1310-2655 не порушено, а тому відповідальність за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань відповідно до вказаного рішення контролюючим органом спірним рішенням до позивача не застосовувалась.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), а податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно із пунктом 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.
Згідно із положеннями підпункту 266.10.1 пункту 266.10 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що ПК України пов'язує наявність обов'язку у фізичної особи щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки із дня вручення податкового повідомленням-рішення та протягом 60 днів із моменту його отримання.
Так, позивач у позовній заяві вказує, що нею не отримувались податкові повідомлення-рішення про визначення контролюючим органом грошових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому, з урахуванням положень підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України порушення строків сплати останніх не відбулося.
Суд критично ставиться до наведеного мотивуючи це наступним.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України встановлено податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 22.11.2017 №107849-13 форми «Ф», №0009059-1310-2655 від 18.03.2019 форми «Ф» скеровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Матеріалами справи підтверджено, що податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 №107849-13 форми «Ф» отримано позивачем - 27.12.2017, а податкове повідомлення-рішення №0009059-1310-2655 від 18.03.2019 форми «Ф» повернулося до контролюючого органу із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, наведене з урахуванням абзацу 2 пункту 58.3 статті 58 ПК України дає суду підстави дійти до однозначного висновку про те, що вказані податкові повідомлення-рішення є належним чином врученими, а тому доводи позивача в цій частині, як підстави для задоволення адміністративного є необґрунтованими.
Щодо відсутності у тексті акту перевірки жодних пояснень, у зв'язку із чим податковий орган прийшов до висновку про порушення строків сплати податку та інших доводів позивача щодо акту перевірки суд зверне увагу на наступне.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2 ст. 76 ПК України).
Згідно із пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що камеральна перевірка або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання здійснюється виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Тобто, висновки акту перевірки щодо несвоєчасної сплати позивачем податку базується на інформаційній базі, що не суперечить виду перевірки.
Суд акцентує увагу, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності складу порушення. Всі інші доводи позивача є формальними та не можуть бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126.1 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Беручи до уваги наведене у свій сукупності суд вважає правомірним висновок ГУ ДПС у м. Києві про порушення позивачем підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб і, як наслідок, наявність правових підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до частини 1 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що спірне рішення відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 76, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева