ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 червня 2021 року м. Київ № 640/14997/20
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
третя особа Департамент економіки і фінансів Державної служби України з надзвичайних ситуацій
Кабінет Міністрів України
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, треті особи: Департамент економіки і фінансів Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Кабінет Міністрів України, в якому просить суд:
- визнати позовні вимоги у повному обсязі, чим визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру моєї, ОСОБА_1 , пенсії не врахувавши додаткових видів грошового забезпечення , які я отримував на день звільнення з Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити мені, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, виходячи з повного грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, отриманих мною на день звільнення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу відмовлено в праві на здійснення перерахунку з 01.01.2018 року та отримання пенсії відповідно до вимог законодавства з урахуванням 100% визначеного пенсійного забезпечення відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та додаткових видів грошового забезпечення.
Також на обґрунтування своєї позиції позивач звертає увагу, що Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року по справі за № 826/3858/18, яке набрало чинності після його апеляційного оскарження (Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва) встановлено, що пункти 1 та 2 Постанови № 103, що передбачають відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям (зокрема позивачу) є протиправними та нечинними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2020 року відкрито провадження у справі №640/14997/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач з позовом не погодився, надав до суду письмовий відзив, де зазначив, що у своїй діяльності керується виключно чинними законами та підзаконними нормативно-правовими актами, а тому перерахунок пенсії позивача було здійснено правомірним шляхом, у відповідності до передбачених приписів та норм права.
Відповідачем в обґрунтування правової позиції зазначено, що Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 року було прийнято Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), відповідно до якої затверджено нові схеми тарифних розрядів зазначених осіб. З метою виконання Постанови № 704 та положень ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 року прийнято Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», що передбачає поетапну виплату сум підвищення перерахованих пенсій (з 01.01. 2018 року - 50% суми підвищення пенсії, з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75%, з 01.01.2020 року - 100%).
На виконання Постанови № 103 (яка на момент виникнення спірних правовідносин, ще не була оскаржена і підлягала застосуванню)Головним управлінням було здійснено перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій виданої уповноваженим органом за відповідною посадою з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.
За таких обставини, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 , проходив службу в Збройних Силах СРСР, в Збройних Силах України (військове звання полковник), Державній службі України з надзвичайних ситуацій (спеціальне звання генерал-майор служби цивільного захисту). Звільнений із служби цивільного захисту у відставку за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров'я) Положення про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593, наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 03.11.2014 №606. Пенсіонер (пенсійна справа №2604025293), ветеран Збройних Сил України, починаючи з листопада 2014 року отримував пенсію за вислугу років (на день звільнення у календарному обчисленні - 31 рік 04 місяці 14 днів) відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону № 2262- ХІІ у розмірі 70 % (на момент виходу на пенсію обіймав посаду - директора Департаменту економіки і фінансів апарату Державної служби України з надзвичайних ситуацій) в сумі 8 629,34 грн. від загальної суми грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до протоколу Головного УПФ (12 327,63 грн.), у тому числі від:
- основних видів: посадового окладу - 2 140,00 грн., окладу за спеціальним званням - 140,00 грн., надбавки за вислугу років (на день звільнення у календарному обчисленні 31 років 04 місяць 14 днів) у розмірі 40% від суми посадового окладу і окладу за спеціальним званням - 912,00 грн.;
- додаткових видів: надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 100% від суми посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років - 3 192,00 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу - 321,00 грн. і премії у розмірі 90% від суми посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливо важливі завдання та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень - 6 034,50 грн.
У квітні 2018 року позивачу було перераховано пенсію з 01.01.2018 року відповідно до ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої уповноваженим органом.
Проте при перерахунку пенсії не були враховані додаткові види грошового забезпечення.
Враховуючи вищезазначене, я 21.04.2020 звернувся до Головного УПФ щодо перерахунку пенсії у розмірі 70% відповідних сум (повного) грошового забезпечення з урахуванням всіх надбавок і доплат, починаючи з 01 січня 2018 року.
Фіскальний чек Укрпогити та примірник листа до Головного УПФ - три арк. (Додаток 3).
У травні 2020 року мною отримано від Головного УПФ відповідь від 15.05.2020 №9731-10518/1-02/8-2600/20 у відмові провести мені перерахунок пенсії у встановленому на день звільнення з Державної служби України з надзвичайних ситуацій, відповідно до вимог статті 43 Закону № 2262-XII, не зважаючи на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) та статті 13, 63 Закону № 2262-Х1І, чинні на дату, з якої проводився перерахунок пенсії.
Відповідь від 15.05.2020 №9731-10518/1-02/8-2600/20, копія протоколу Головного УПФ за пенсійною справою №2604025293 від 11.11.2014 року для встановлення пенсії ОСОБА_1 , копія перерахунку пенсії по пенсійній справі №2604025293 від 01.11.2015 року, копія протоколу Головного УПФ за пенсійною справою №2604025293 від 01.12.2018 року щодо підвищення пенсії згідно постанови КМУ№° 103 -п 'ять арк. (Додаток 4).
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011 (далі за текстом - Закон №2011, в редакції на момент виникнення правовідносин) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною першою статті 9 Закону №2011 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною першою статті 15 Закону №2011 передбачено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон України №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частиною третьою статті 43 Закону №2262 передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Окрім того, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі за текстом - Постанова №704) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з вимогами пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі за текстом - Постанова №393) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:
- відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.
Таким чином, судом встановлено, що положеннями профільного нормативно-правового акту передбачено, що пенсії обчислюються із вираховуванням як посадових окладів, так і додаткових видів грошового забезпечення. Аналогічні за змістом положення містяться і в підзаконних нормативно-правових актах.
Крім того, згідно статті 13 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
У той же час, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01.04.2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014 року.
За правилами частини вісімнадцятої статті 43 Закону №2262 у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Статтею 63 Закону №2262-ХІІ визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийнято постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова КМУ №704 набрала чинності з 01.03.2018 року.
Судом встановлено, що призначена позивачу пенсія обчислювалась із наступних сум грошового забезпечення: посадового окладу - 2 140,00 грн., окладу за спеціальним званням - 140,00 грн., надбавки за вислугу років (на день звільнення у календарному обчисленні 31 років 04 місяць 14 днів) у розмірі 40% від суми посадового окладу і окладу за спеціальним званням - 912,00 грн.; за особливо важливі завдання у розмірі 100% від суми посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років - 3 192,00 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу - 321,00 грн. і премії у розмірі 90% від суми посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливо важливі завдання та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень - 6 034,50 грн.
Суд зауважує, що позивач наділений правом обчислення пенсії з урахуванням вказаних додаткових видів грошового забезпечення у силу приписів чинного законодавства. Відтак, невключення даних про розмір додаткових видів грошового забезпечення позивача, а саме: роботи з таємними виробами, носіями, документами; надбавки за особливо важливі завдання, премії є таким, що суперечить положенням чинного законодавства.
У цьому контексті суд зазначає, що 21.02.2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, відповідно до пункту 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до Постанови КМУ №704.
Пунктом 2 Постанови КМУ №103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї Постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 року у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Водночас суд зазначає, що Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року по справі за № 826/3858/18, яке набрало чинності після його апеляційного оскарження (Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва) встановлено, що пункти 1 та 2 Постанови №103, передбачають відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям (зокрема позивачу) та пункт 5 і додаток 2 Постанови № 45, відтак звужують зміст вже існуючих прав таких осіб.
І як наслідок суд по справі № 826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Крім того, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, Рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, №44277/98, Рішення від 24.04.2003 року).
Отже, в розумінні ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно Закону №2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії у визначених законодавством випадках та виплату перерахованої пенсії без будь-яких обмежень.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 року відповідно до ст. 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої ст.13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
При цьому, суд зазначає, що ст. 13 Закону №2262-ХІІ регулюється лише порядок призначення пенсій, а ст. 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до ст. 63 Закону №2262-ХІІ ні Законом №3668-VI, ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанова КМУ №45 і Постанова КМУ №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 27.02.2018 у справі №642/3284/17, від 31.01.2018 у справі №523/4930/15-а.
Таким чином, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач при зменшенні позивачеві відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Оскаржувані пункти Постанови №103, всупереч вимогам статей 13, 43, частини четвертої статті 63 та частини третьої статті 11 Закону №2262-ХІІ, змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»). «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (рішення у справі «Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсії у повному розмір, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим «існуючого майна».
Окремо суд зауважу, як вже зазначалось судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач, з урахуванням вимог Постанови № 704 та Постанови № 103, здійснив перерахунок пенсії позивача за яким сума доплати становить лише 50% - з 01.01.2018, і 75 % - з 01.01.2019 суми підвищення.
Суд наголошує, що вимогами ч. 3 ст. 52 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Цією або жодною іншою нормою Закону №2262-ХІІ, який у спірних правовідносинах є спеціальним, не передбачено можливість сплати пенсії частинами у майбутньому та/або із застереженнями про наявність фінансування.
Крім того, як зазначено вище, з урахуванням Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року по справі за № 826/3858/18, виплата перерахованих відповідно до п.1 цієї Постанови підвищених пенсій у розмірах: 50% та 75% є такою, що суперечить положенням чинного законодавства.
Суд також зауважує, що невиплата позивачу пенсії з урахуванням 100% суми підвищення, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та за практикою Європейського Суду з прав людини становить втручання у право позивача на мирне володіння майном.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії позивачу.
Відтак, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368), треті особи: Департамент економіки і фінансів Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вул. О. Гончара, 55А), Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/21) про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 не врахувавши додаткових видів грошового забезпечення , які ОСОБА_1 отримував на день звільнення з Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
3. Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, виходячи з повного грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, отриманих ОСОБА_1 на день звільнення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.А. Качур