Справа № 2а-1063/10/2570
28 квітня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
при секретарі Якуш І.В.,
за участі позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
та представника відповідача Бузиної Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення, -
02.03.2010 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач) про скасування рішення відповідача № 14 від 08.01.2009 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відображення у звіті сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Свої вимоги обґрунтовують тим, що підставою для застосування фінансових санкцій відповідач вказав необґрунтоване нарахування премії найманим працівникам, оскільки вказано невірно визначений середньоденний розмір допомоги найманих працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, так як преміювання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не визначено умовами трудового договору, що призвело до переплати на суму 120 559,04 грн., - позивач вважає, що не включення конкретно встановленої суми премії до трудового договору не є порушенням і не суперечить вимогам трудового законодавства України.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила повністю, просила в його задоволенні відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні справи суд керується принципом законності, визначеним ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240-III) - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - ФСС з ТВП) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.
Як зазначено п. 15.1 Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах ФСС з ТВП, затвердженої постановою правління ФСС з ТВП від 19.09.2001 № 38, перевірка страхувальника сприяє забезпеченню виконання ним норм чинного законодавства з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щодо надходження коштів до бюджету Фонду, ефективного та цільового використання.
При цьому п. 15.3 «д» визначає, що позаплановою ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу Фонду і проводиться за наявності обставин, однією з яких є отримання заяви від страхувальника на отримання коштів для відшкодування витрат з бюджету Фонду, а камеральною перевіркою виявлені факти, що можуть свідчить про порушення цим страхувальником порядку витрачання коштів Фонду (середньоденний розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності або вагітності та пологах перевищує середньоденну заробітну плату застрахованих осіб; загальна сума витрат, що здійснюється за рахунок коштів Фонду значно перевищує суму нарахованих страхових внесків тощо).
Також п. 8.2 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою від 26.06.2001 № 16 Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визначено, що у страхувальників підлягають перевірці в установленому порядку бухгалтерські документи щодо повноти нарахування страхових внесків на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які є базою для нарахування страхових внесків відповідно до чинного законодавства, платіжні доручення про перерахування сум страхових внесків та інших платежів на рахунок Фонду, касові документи про сплату часткової (повної) вартості путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення, оплачених за рахунок коштів Фонду, видаткові документи на проведені виплати і перерахування, акти розслідування нещасних випадків невиробничого характеру (при наявності), відповідність даних фінансових звітів за коштами Фонду балансовим рахункам "За соціальним страхуванням" згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291.
Враховуючи наведені нормативно-правові акти, судом встановлено, що керуючись п. 15.3 «д» Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах ФСС з ТВП від 19.09.2001 № 38, з 17.12.2008 по 18.12.2008 головними спеціалістами контрольно -ревізійного відділу відповідача з відома позивача проведена позапланова ревізія правильності нарахування, перерахування та використання коштів ФСС з ТВП за період з 01.04.2008 по 01.10.2008.
За результатами ревізії складено Акт ревізії по коштах ФСС з ТВП від 18.12.2008, де в пункті «Висновок» зазначено три пункти:
1. Відповідно до п. 8.7 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду від 26.06.2001 № 16 витрати коштів Фонду в загальній сумі 80 372,39 грн. проведені з порушенням законодавства по соціальному страхуванню відшкодовуються за рахунок коштів страхувальників.
2. Відповідно до п. 8.5 вищевказаної Інструкції витрати проведені з порушенням показати по рядку 7 звіту ф.4 ФСС з ТВП за 2008 рік.
3. Відповідальність за порушення законодавства із соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності передбачається ст. 30 Закону № 2240-III.
На підставі матеріалів документальної ревізії Виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення ФСС з ТВП прийнято рішення від 08.01.2009 № 14 про застосування та зарахування до бюджету ФСС з ТВП, відображення у звіті (Ф-4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким визначено платежі та фінансові (штрафні) санкції в розмірах: не прийняті до заліку витрати в сумі 80 372,69 грн. та штрафна санкція за порушення порядку витрачання коштів в сумі 40 186,35 грн. на загальну суму 120 559,04 грн.
Відповідно, досліджуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що 04.04.2008 був укладений безстроковий трудовий договір між працівником та фізичною особою, тобто між позивачем та фізичною особою ОСОБА_4 та зареєстрований в Бахмацькому центрі зайнятості від 08.04.2008 № 184, яким передбачено, що працівник зобов'язаний виконувати роботу продавця із зазначенням розміру заробітної плати в розмірі 525,00 грн. 04.08.2008 укладений безстроковий трудовий договір між працівником та фізичною особою, тобто між позивачем та фізичною особою ОСОБА_5 та зареєстрований в Бахмацькому центрі зайнятості від 05.08.2008 № 415, яким передбачено, що працівник зобов'язаний виконувати роботу продавця із зазначенням розміру заробітної плати в розмірі 700,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем не правильно визначений денний розмір середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат у двох випадках, а саме обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах двом працівникам, здійснювалось з урахуванням безпідставно виплаченої премії. Внаслідок чого, зарахований середньоденний розмір заробітної плати і відповідно допомоги по вагітності та пологах необґрунтовано завищений.
Зазначене порушення призвело до переплати допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на суму 80 372,69 грн.
Відповідно до п. 6.9 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів ФСС з ТВП від 26.06.2001 № 16 - якщо витрати, проведені страхувальником-роботодавцем, за звітний квартал перевищують нараховану суму страхових внесків та інших платежів, то різниця між сумою витрат і сумою страхових внесків зараховується в рахунок сплати наступного кварталу.
Якщо ж витрати не можуть бути покриті страховими внесками і в наступному кварталі, то сума перевищення, з урахуванням очікуваного результату в наступному кварталі, відшкодовується страхувальнику-роботодавцю органом Фонду після одержання від нього звіту за формою Ф4-ФСС з ТВП за минулий квартал.
Відшкодування страхувальнику-роботодавцю суми перевищення над сумою страхових внесків у випадках, коли належна сума страхових внесків не покриває витрат, може провадитись і до одержання звіту за формою Ф4-ФСС з ТВП при обов'язковому поданні довідки-розрахунку за підписом керівника, головного бухгалтера, завіреної печаткою підприємства.
Відшкодування здійснюються органом Фонду шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок страхувальника, що і було виконано Виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення ФСС з ТВП.
Так рішенням від 08.01.2009 № 14 накладено штрафні санкції за порушення пунктів 7, 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (надалі - Порядок № 1266).
Як визначено п. 14 Порядку № 1266 - середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді - за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності витратами, зумовленими народженням та похованням (у частині призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами, та для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця).
Статтею 241 Кодексу законів про працю України також встановлено, що, якщо у разі укладення трудового договору між фізичною особою та найманим працівником фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання, у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
Форма трудового договору між працівником і фізичною особою і Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.06.2001 № 554/5745.
Згідно п. 4 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.06.2001 № 260, визначено, що відповідальна особа центру зайнятості в день подання фізичною особою трудового договору реєструє його у книзі реєстрації трудових договорів за формою, що додається. Трудовому договору присвоюється номер, за яким він зареєстрований у книзі, і ставиться дата його реєстрації.
При цьому відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України - трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.
Виходячи з основних засад трудового законодавства України, в трудових правовідносинах задіяні дві сторони (роботодавець та працівник), які мають відповідні права та зобов'язання один по відношенню до іншого.
Відповідно до форми трудового договору, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260, трудовий договір між працівником та фізичною особою містить обов'язковий пункт 3 щодо оплати праці працівника, в якому повинен бути визначений розмір заробітної плати працівника за місяць.
Враховуючи вимоги трудового законодавства, судом встановлено, що при підписанні трудового договору між позивачем та найманими працівниками досягнуто згоди щодо істотної умови договору - оплати праці, а саме: працівнику встановлена заробітна плата в розмірі 525,00 грн. та 700,00 грн. При цьому в трудовому договорі від 04.08.2008 також вказано: « + премія», без зазначення чіткого розміру премії.
Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до п. 7 Порядку № 1266.
Структура заробітної плати встановлена ст. 2 Закону України «Про оплату праці». Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Єдиним нормативним документом, який розроблений відповідно до Закону України «Про оплату праці» та встановлює складові фонду оплати праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 № 114/8713.
Згідно п. 2.3.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 № 114/8713, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що належать до фонду оплати праці, відносяться винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер, а саме:
- винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);
- премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;
- премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію в строк і достроково виробничих потужностей й об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та інші;
- премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;
- одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);
- грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків;
- вартість безкоштовно наданих працівникам акцій;
- кошти, спрямовані на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства).
Отже, працівникам можуть видаватися як премії, що мають систематичний характер (наприклад, пов'язані з виконанням виробничих завдань та функцій), так і одноразові (за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію у строк і достроково виробничих потужностей та об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт, виконання важливих та особливо важливих завдань тощо).
Незалежно від того, якого виду премія видається, вона включається до фонду оплати праці або як додаткова заробітна плата (п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати № 5), або як інші заохочувальні та компенсаційні виплати (п. 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати № 5).
Таким чином, премія, як складова частина заробітної плати, може бути включена до виплат, які враховуються при визначенні розміру середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах, за умови наявності такої виплати у трудовому чи колективному договорі (у Положенні про преміювання).
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що в діях відповідача при винесенні рішення від 08.01.2009 № 14 про застосування та зарахування до бюджету ФСС з ТВП, відображення у звіті (Ф-4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування не вбачається порушення вимог чинного законодавства, у зв'язку з тим, що включення премії, чітко не передбаченої умовами трудового договору у встановленому ст. 241 Кодексу законів про працю України порядку, до виплат, з яких обчислюється середня заробітна плата для нарахування допомоги по вагітності та пологах є неправомірним.
В силу ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. А оскільки в судовому засіданні відповідач довів правомірність своїх дій на яких ґрунтуються його заперечення, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами і тому не підлягають задоволенню, як такі, що спростовані встановленим вище.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення - відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі виготовлена 30 квітня 2010 року.
Суддя: підпис О.М. Тихоненко
З оригіналом згідно
Постанова суду від 28.04.2010 не набрала законної сили.
Суддя: О.М. Тихоненко