Справа № 2а-1504/10/2570
21 квітня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючої судді Тихоненко О.М.,
суддів: Гром Л.М.,
Скалозуб Ю.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області, Державного казначейства України про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -
25.03.2010 ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області (далі ТУ ДСА в Чернігівській області), Державного казначейства України про визнання дій відповідачів щодо невиплати позивачу утриманого з нього податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 та стягнення шляхом списання з розрахункового рахунку головного управління Державного казначейства України № 35213015004024, МФО 820172, ОПЕРУ управління НБУ в місті Києві відповідних коштів на користь позивача за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 в сумі 8066,83 грн., з 01.01.2008 по 31.12.2008 в сумі 11 638,62 грн. та з 01.01.2009 по 31.12.2009 в сумі 11 585,95 грн., а всього 31 291,40 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі порушують вимоги Закону України «Про статус суддів», необґрунтовано обмежують трудові права позивача - не проводять компенсаційних виплат утриманого з позивача податку з доходів фізичних осіб.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. 12.04.2010 надіслав на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу за його відсутність.
Представник відповідачів - ДСА України та ТУ ДСА в Чернігівській області, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. При цьому 21.04.2010 до суду надійшли заперечення проти позову, в яких позовні вимоги відповідачі не визнають та зазначають, що нормами Конституції України, Закону України «Про статус суддів», Закону України «Про судоустрій України», як компенсація від втрат заробітку, так і виплата заробітної плати без стягнення податку з доходів фізичних осіб, - не передбачена, а тому і відсутні підстави вважати порушеними у межах спірних відносин дані норми. Також в своєму клопотанні просять справу розглянути за їх відсутності.
Представник Державного Казначейства України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. 08.04.2010 на адресу суду надійшли заперечення, в яких позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні відмовити, оскільки з 01.01.2003 головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду. Державне Казначейства України ніяких порушень відносно позивача не допускало. Також в своїх запереченнях просить справу розглянути за його відсутності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в порядку письмового провадження, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 працює з 28 вересня 2007 року по теперішній час на посаді голови Ічнянського районного суду Чернігівської області.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на Указ Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», яким передбачено, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.
Відповідно, з врахуванням наведеної правової позиції позивача, суд керується п. 1.2 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889), де визначено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів, або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. А згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 889, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід. Крім того відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та і винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Досліджуючи підстави та обґрунтування позовних вимог, суд також керується п. 22.2. ст. 22 Закону № 889, яким встановлено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.
Так, згідно Указу Президента України "Про визнання такими, що втрачають чинність, деяких указів Президента України" від 25.12.2003 № 1497/2003, у зв'язку з прийняттям Закону № 889, - Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995 № 584/95 визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2004, а тому заробітна плата суддів з 01.01.2004 обкладається податком з доходів фізичних осіб за місцем основної роботи на загальних підставах.
Порядок проведення компенсаційних виплат суддям у зв'язку з втратою частини заробітку, пов'язаною зі сплатою податку було передбачено п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про деякі питання оплати праці суддів» від 20.01.2004 № 22-р Однак дане Розпорядження регулювало порядок оплати праці суддів лише у 2004 році, що випливає із п. 2 даного Розпорядження, а саме, компенсаційна виплата, передбачена п. 1 цього розпорядження, здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
На спростування позиції позивача, суд враховує, що відповідно до рішень Конституційного Суду України від 24.06.1999 № 6-рп/99 та 01.12.2004 № 19-рп/2004 встановлено, що однією з конституційних гарантій незалежності судців є особливий порядок фінансування судів, а важливим механізмом їх забезпечення є встановлений частиною першою ст. 130 Конституції України обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Видатки на утримання судової влади встановлюються в Державному бюджеті України.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що у 2007-2009 роках здійснення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних осіб, справленого з заробітної плати суддів, законодавством України та законами України про державний бюджет України на відповідний рік не встановлено.
Отже, вимоги позивача про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, справленого з заробітної плати безпідставні і не ґрунтуються на законі.
Колегія суддів також звертає увагу, що жодна з наведених норм не визначає компенсацію від втрати заробітної плати, пов'язаної із справлянням даного податку.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області, Державного казначейства України необхідно відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області, Державного казначейства України - відмовити повністю. закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча суддя: (підпис) О.М. Тихоненко
Судді: (підпис) Л.М. Гром
(підпис) Ю.О. Скалозуб
З оригіналом згідно
Постанова суду від 21.04.2010 законної сили не набрала.
Головуюча суддя: О.М. Тихоненко