Справа № 2а-552/10/2570
31 березня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
при секретарі Якуш І.В.,
за участі представників позивача Семеріч І.В., Курдіяшко В.Г., Петришина В.І.,
та представників відповідача Здор Ю.В., Наливайка О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області до Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області про визнання вимоги протиправною, -
11.02.2010 Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом (зі змінами) до Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправною (незаконною) вимогу відповідача щодо зобов'язання при проведенні державних закупівель дотримуватися вимог Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921. Свої вимоги мотивують тим, що повноваження відповідача визначається Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», однак зазначений закон не наділяє відповідача повноваженнями зобов'язувати позивача вчиняти будь-які дії, в тому числі і керуватися тими чи іншими нормативними актами на майбутнє.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначили, що позивач діяв в порушення вимог Положення про закупівлю, товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008, а тому пред'явлена відповідачем вимога правомірна.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В силу ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» передбачено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Відповідно до п. 2.20 Плану контрольно-ревізійної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України на четвертий квартал 2009 року та на підставі направлень на проведення ревізії, виданих начальником Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за 2007,2008 роки та звітний період 2009 року.
За результатами ревізії складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області за 2007, 2008 роки та звітний період 2009 року від 11.01.2010 за № 25-06-21/1 (далі - Акт ревізії).
На підставі проведеної ревізії позивачу пред'явлено вимогу про усунення виявлених ревізією порушень від 28.01.2010 № 25-06-18-14/417, а саме п.2 вищезазначеної вимоги зобов'язано позивача при проведенні державних закупівель дотримуватись вимог Положення про закупівлю, товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008 (далі - Положення № 921).
Позивач зареєстрований виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 30.08.1993, видом діяльності позивача є проведення розслідувань та забезпечення безпеки, електромонтажні роботи, регулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 43).
Водночас, згідно Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615, передбачено, що управління, відділи і підрозділи охорони є державними установами, що провадять некомерційну господарську діяльність та фінансуються за рахунок коштів, одержаних від організації і надання послуг з охорони та безпеки за договорами.
У положеннях про підрозділи Державної служби охорони передбачено, що принципом та ідеєю створення підрозділів Державної служби охорони є забезпечення громадського порядку та боротьба зі злочинністю на місцевому рівні шляхом охорони об'єктів, майна державної та інших форм власності, охорони фізичних осіб, патрулювання працівників міліції охорони, у тому числі мобільних груп затримання. Майно закріплюється за підрозділами Державної служби охорони на правах оперативного управління.
Відповідно до п. 4 ч. 2 Положення № 921, під терміном державні кошти розуміються кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення діяльності зазначених органів, кошти підприємств, кошти, які надаються розпорядникам державних коштів під гарантії Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, які надаються міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з міжнародними фінансовими організаціями.
Пунктом 13 частини 2 Положення № 921, передбачено, що підприємства - державні, у тому числі казенні підприємства, установи та господарські товариства, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Таким чином, з вищенаведеного суд приходить до висновку, що позивач не підпадає під дію Положення № 921 і відповідно не відноситься до термінологічного визначення підприємства.
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області від 30.03.2010 № 12-09/176/2940, позивач не включений до Єдиного реєстру розпорядників, одержувачів бюджетних коштів, та не отримує бюджетні кошти в ГУДКУ у Чернігівській області (а. с. 69).
Крім того, позивачем відкрито поточний рахунок в національній валюті в філії АТ «Укрексімбанк», що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою (а. с. 70).
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Проаналізувавши норми Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», яким визначаються повноваження Контрольно-ревізійного управління, суд прийшов до висновку, що вимога відповідача про зобов'язання в подальшому при проведенні державних закупівель дотримуватися вимог Положення № 921 задоволенню не підлягає, оскільки у відповідача відсутні повноваженнями зобов'язувати позивача вчиняти будь-які дії на майбутнє.
Крім того, суд не може обмежувати волі органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
В силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на встановлене, суд прийшов до висновку про те, що відповідач не довів правомірність своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області до Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області до Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області - задовольнити повністю.
Визнати протиправною (незаконною) вимогу Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області щодо зобов'язання при проведенні державних закупівель дотримуватися вимог Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі буде виготовлена - 08.04.2010 року.
Суддя: підпис О.М. Тихоненко
З оригіналом згідно
Постанова суду від 31.03.2010 не набрала законної сили.
Суддя: О.М. Тихоненко