Справа № 2а-1110/10/2570
24 березня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді Тихоненко О.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А4245 про зобов'язання вчинити певні дії, -
04.03.2010 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А4245 (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача грошову заборгованість по виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в сумі 1 198,51 грн. Свої вимоги мотивує тим, що у період проходження служби у військовій частині А4245 позивачу не виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік у відповідності до вимог Наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України». Також позивач просить розглянути справу за його відсутності.
15.03.2010 на адресу суду надійшов лист, в якому відповідач проти позовних вимог не заперечує та просить розглянути справу за його відсутності.
Враховуючи вищевикладене, суд відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження на основі наявних в справі матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Слід зазначити, що саме на виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України видана Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена Наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 30.3. Інструкції, виплата грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Відповідно до п.п. 33.1 - 33.3 Інструкції встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки від 03.03.2010 № 1300 позивачу нараховано та не виплачено військовою частиною А4245 грошове забезпечення за 2008 рік, а саме матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в сумі 1 198,51 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не заперечує проти позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А 4245 необхідно задовольнити, оскільки вони є законними та обґрунтованими та зобов'язати військову частину А 4245 сплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 94, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А 4245 - задовольнити повністю.
Зобов'язати військову частину А4245 сплатити ОСОБА_1 грошову заборгованість по виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в сумі 1 198 (одна тисяча сто дев'яносто вісім) грн. 51 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати в розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя підпис Тихоненко О.М.
З оригіналом згідно
Постанова суду від 24.03.2010 не набрала законної сили.
Суддя Тихоненко О.М.