м. Миколаїв.
14 червня 2021 р.справа № 400/3678/20
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агро Імперіал", вул. М. Морська, 108, оф. 707, м. Миколаїв, 54020,
до відповідачаКиївської митниці Держмитслужби, бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ 124, 03124,
про1) визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100110/2019/300121/2 від 05.07.19 р.; 2) визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00858 від 05.07.19 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Імперіал" (надалі - позивач або Товариство) звернулось з позовом до Київської митниці Держмитслужби (надалі - відповідач або Митниця), в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA100110/2019/300121/2 від 5 липня 2019 р.;
2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00858 від 5 липня 2019 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на наступне: на підставі контракту, укладеного з компанією "Shandong Hiking International Commerce Group Co., LTD" (China), Товариство закупило підшипники. На вказаний товар до Митниці була подана митна декларація, в якій митна вартість товару визначена за ціною контракту. Під час митного оформлення, відповідач поставив під сумнів заявлену Товариством митну вартість товару і витребував у позивача додаткові документи. 5 липня 2019 р. Митниця прийняла оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що подав до Митниці всі необхідні документів, які підтверджують складові задекларованої ним митної вартості товару і які не містили будь-яких розбіжностей або неточностей. Наполягає на вірному визначенні митної вартості за основним методом, передбаченим Митним кодексом України (надалі - МК України), тобто за ціною договору.
Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні та зазначив, що за результатами оцінки ризиків модулем АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), згенеровані обов'язкові митні процедури, при виконанні яких відповідач встановив, що надані позивачем для митного оформлення документи не містять інформації щодо всіх складових митної вартості, зокрема платіжний документ не містить обов'язкових реквізитів і в ньому мається помилка в графі "призначення платежу"; митна декларація країни відправлення не містить відміток цієї країни; не забезпечено переклад документів, поданих до Митниці; прайс-лист надано виключно на ту продукцію, митне оформлення якої здійснено. Ці обставини розцінені Митницею як достатня підстава для коригування митної вартості товару за другорядним методом. Крім того, відповідач послався на дані інших митних декларацій з тотожним товаром (а. с. 97-103).
Позовна заява залишалась без руху (а. с. 64-66).
При відкритті провадження, судом вирішено питання строків звернення позивача до адміністративного суду (а. с. 81-82).
Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглянута в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
4 квітня 2018 р. Товариство уклало контракт № 1915 з "Shandong Hiking International Commerce Group Co., LTD" (China) на поставку підшипників (а. с. 53-58).
Відповідно до п. п. 1.2., 4.2. цього контракту, ціна одиниці товару, кількість і асортимент товарів визначається в проформах-інвойсах та інвойсах продавця.
Відповідно до проформи-інвойсу № ОТЕ20190301-Ukraine від 1 березня 2019 р., позивачу відвантажена партія підшипників різної номенклатури на загальну суму 37 015,23 доларів США (а. с. 109-110).
Цей товар задекларований митною декларацією UA100110/2019/176516 від 27 червня 2019 р., за якою Митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00926 (а. с. 30-31).
В наступному, позивач подав митну декларацію № UA100110/2019/177164 від 4 липня 2019 р., на яку відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00854 (а. с. 37-38).
В подальшому, на частину товару позивач подав митну декларацію № UA100110/2019/177265, до якої долучив: попередні митні декларації; пакувальний лист від 29 квітня 2019 р.; проформи-інвойси № ОТЕ20190301-Ukraine від 1 березня та 29 квітня 2019 р.; коносамент ZIMUQIN 5204692 від 5 травня 2019 р.; автотранспортну накладну від 25 червня 2019 р.; сертифікат про походження товару ССРІТ480 від 1901525763, 19С3702А81 від 10 травня 2019 р.; платіжний документ № 25 від 6 березня 2019 р.; прейскурант виробника товару від 1 березня 2019 р.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією ТТП № ГО-1461 від 25 червня 2019 р., страховий поліс № 66801060620190005221 від 4 травня 2019 р.; контракт з доповненнями; комерційну пропозицію від 1 березня 2019 р.; митну декларацію країни відправника № 422720190000289228 від 2 травня 2019 р.; договір про надання послуг митного брокера від 4 червня 2019 р. (а. с. 32-36, 39-52).
5 липня 2019 р. Митниця надіслала Товариству електронне повідомлення, в якому вказано на відсутність в поданих документах відомостей щодо всіх числових значень складової митної вартості. У зв'язку з цим Митниця вимагала подати банківські платіжні документи, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, договір із третіми особами, рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням договору, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, страхові документи, тощо (а. с. 169-172).
У відповідь позивач повідомив, що ним надані всі наявні у нього документи (а. с. 133).
За результатами опрацювання поданих документів, 5 липня 2019 р. Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00858 та винесла спірне рішення про коригування митної вартості товарів UA100110/2019/300121/2 (а. с. 10-12, 71).
Рішення мотивоване Митницею тим, що подані документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, так як:
- у платіжному документі відсутні реквізити, передбачені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21 січня 2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, а саме відсутні дата, підпис, відбиток штампу банку;
- в платіжному дорученні № 25 від 6 березня 2019 р. в графі "призначення платежу" зазначено проформу-інвойс № ОТЕ20190301 від 1 березня 2019 р., тоді як для митного оформлення позивач подавав проформу-інвойс № ОТЕ20190301-Ukraine від 1 березня 2019 р.;
- митна декларація країни відправлення № 422720190000289228 від 2 травня 2019 р. не містить будь-яких відміток митних органів;
- подані документи не мають перекладу;
- прайс-лист виробника надано виключно на ту продукцію, митне оформлення якої здійснюється, тобто прайс-лист сформований без врахування всієї продукції виробника і він не містить інформації щодо сайтів у мережі Інтернет та контактних даних продавця товару.
Як передбачено ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 57 ч. 2 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Стаття 54 ч. 6 МК України надає органу доходів і зборів право відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ст. 55 ч. 1 МК України).
Згідно із ст. 53 ч. 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Вищенаведеною нормою законодавець встановив загальний перелік документів, які можуть бути витребувані митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості товару і її не слід розуміти таким чином, що в кожному випадку митний орган повинен витребовувати всі перелічені документи - які саме документи витребовувати, митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик товару, який декларується.
Відповідач заперечує правильність визначення позивачем митної вартості товару, в тому числі з підстав того, що вона відрізняється від ціни на такі самі товари, яка міститься в інформаційних базах даних Митниці.
Сам по собі факт відмінності ціни на товар що імпортується від звичайної, не може беззастережно свідчити про її невірне визначення декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від багатьох факторів, а тому у господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.
При розгляді адміністративної справи № 826/12037/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78159391) Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2018 р. висловлена правова позиція про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу даних про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням іншої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Відповідно до ст. 57 ч. 1-3 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Наведена норма передбачає застосування кожного наступного метода визначення митної вартості виключно у разі об'єктивної неможливості застосувати попередній метод. Незгода митного органу з визначеною за ціною договору митною вартістю товару, наявність деяких неточностей у документах, інші дані в інформаційних базах, не є підставою для застосування другорядних методів.
В даній справі суд не встановив наявності обставин, які б об'єктивно унеможливлювали застосування відповідачем основного методу визначення митної вартості, тобто за ціною договору.
Зауваження Митниці суд оцінює таки чином.
В матеріалах справи мається копія платіжного доручення в іноземній валюті № 25 від 6 березня 2019 р., яким Товариство надало доручення ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" перерахувати продавцю товару "Shandong Hiking International Commerce Group Co., LTD" (China) 9 369,28 доларів США. На ньому містяться всі реквізити, на відсутність яких вказує відповідач: порядковий номер доручення, його дата, штампи банківської установи про отримання та виконання з підписами уповноваженої особи (а. с. 39).
Що стосується зазначення у платіжному дорученні в графі "призначення платежу" проформи-інвойса № ОТЕ20190301 від 1 березня 2019 р., замість вірного № ОТЕ20190301-Ukraine від 1 березня 2019 р., то така помилка з боку позивача є несуттєвою, так як це один і той самий документ (а. с. 109-110, 119-120).
Позивач зауважив, що у зв'язку з введенням на території Китайської народної республіки електронного реєстру митних декларацій, на ній не проставляються будь-які відмітки.
Стаття 77 ч. 2 КАС України покладає на відповідача обов'язок доведення правомірності свого рішення.
Відповідач ці твердження у встановленому порядку не спростував.
Наявні в матеріалах справи письмові докази, надані самою Митницею, містять переклад документів, викладених недержавною мовою, також мається відбиток печатки перекладача.
Формування прайс-листа виключно на ту продукцію, яка в наступному придбана позивачем, не суперечить вимогам МК України та не позбавляє відповідача можливості визначити митну вартість того товару, який задекларований позивачем.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість визначення ним митної вартості товару позивача за основним методом. Наведені відповідачем доводи, такого висновку суду не спростовують, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 2 102,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 523 від 25 серпня 2020 р. (а. с. 1), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Імперіал" (вул. М. Морська, 108, оф. 707, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 39137396) до Київської митниці Держмитслужби (бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ 124, 03124, ЄДРПОУ 43337359) задовольнити.
2. Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100110/2019/300121/2 від 5 липня 2019 р., визнати протиправним та скасувати.
3. Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00858 від 5 липня 2019 р., визнати протиправною та скасувати.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ 124, 03124, ЄДРПОУ 43337359) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Імперіал" (вул. М. Морська, 108, оф. 707, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 39137396) судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 102,0 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя А. О. Мороз