14 червня 2021 року справа №380/5631/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дрогобицьке управління Державної казначейської служби України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885), про:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, викладену в листі від 25.11.2020 за №1300-5604-8/96402;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та видати позивачу подання до Дрогобицького управління Державної казначейської служби України Львівської області про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4913,90 грн. сплаченого відповідно до квитанції №0001531 від 10.12.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", особі, яка придбали житло вперше, звільняється від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування, у зв'язку з чим позивачем було подано до відповідача заяву про повернення помилково сплачених коштів. Однак, відповідачем відмовлено в задоволенні зазначеної заяви. Така відмова, на думку позивача, є протиправною та необґрунтованою, позаяк відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких інших записів про об'єкти житлової нерухомості ОСОБА_1 , окрім придбаної квартири, є беззаперечним доказом, що житло придбано позивачем вперше. Враховуючи викладене, позивач вважає, що сплачена ним сума збору підлягає поверненню.
Ухвалою суду від 16.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дрогобицьке управління Державної казначейської служби України у Львівській області. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
28.04.2021 за вх. №5396ел. від представника третьої особи надійшли пояснення щодо суті спору. Зазначив, що органи Державної казначейської служби формують розрахункові документи і проводять повернення платежів, що були помилково або надміру зараховані до бюджету, на підставі відповідних документів органів, які повинні забезпечувати надходження платежів та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Платником подається до органу Казначейства заява про повернення коштів із бюджету разом з поданням органу, що контролює справляння відповідних надходжень бюджету, згідно затвердженої форми та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів. Просив суд врахувати пояснення при прийнятті рішення.
На заперечення проти позовних вимог відповідачем надано до суду відзив від 18.05.2021 за вх. № 34925 на позовну заяву, у якому просив у задоволені позову відмовити. Обґрунтовуючи у відзиві правомірність своїх дій під час відмови позивачеві у поверненні сплаченої суми збору, відповідач вказує, що на даний час не існує офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбано особою вперше та Управління не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно й не наділене повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше. Відповідач вважає, що питання про звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватися при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
Як встановлено судом, 10.12.2019 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу. та відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України, право власності на квартиру зареєстровано в реєстрі за № 842.
Згідно п.1 Договору, продавець продав, а покупець купив будинок АДРЕСА_2 .
Згідно п.4 Договору, відповідно до Висновку про експертну грошову оцінку житлового будинку, виконаного 03.12.2019 ТОВ «Комплексна оцінка майна», пароль пошуку звіту про оцінку ЮГИСЛЖ790268, загальна ринкова вартість житлового будинку, що є предметом цього договору, становить 491390,85 гривень.
Відповідно до п. 5 Договору, вказану в п. 4 Договору суму, тобто 491390,85 грн. покупець сплачує в такому порядку: 2017230,85 грн. покупець сплатив до підписання цього договору, а решту суми - 284160,00 грн., що становить еквівалент 12000,00 доларів США згідно з офіційним курсом Національного банку України гривні до долара США станом на дату підписання цього Договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю (його представнику) до 18 год. 00 хв. 10 грудня 2021 року, що повинно бути еквівалентно 12000,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долару США за даними НБУ на день сплати цієї суми.
В день укладання договору - 10.12.2019, позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаного житла, у розмірі 4913,90 грн., підтвердженням чого є долучена до матеріалів справи копія квитанції № 001531 від 10.12.2019.
10.11.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 4913,90 грн.
За результатами розгляду цієї заяви відповідач надав відповідь, викладену в листі №1300-5604-8/96402 від 25.11.2020, якою відмовив позивачу у поверненні запитуваних коштів, мотивуючи тим, що позивачем не було надано документів та інформації, зазначених у підпунктах «б», «в» і «г» пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій №1740 від 03.11.1998, а тому немає підстав для формування подання на повернення коштів, як помилково сплачених.
07.04.2021 (згідно штампу поштового відділення) для захисту своїх прав, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (надалі по тексту - Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як передбачено ч.3 ст.3 Закону №400/97-ВР, платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 ст.1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
За змістом п.15-1 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (надалі по тексту - Порядок №1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:
1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;
2) громадяни, які придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд зазначає, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше, однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.
У той же час, на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, покладено обов'язок доказування, а саме відповідач зобов'язаний довести факт, що позивач зобов'язаний сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбав житло не вперше.
Отже, суд вважає, що позивач помилково сплатив до бюджету збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4913,90 гривень.
Щодо посилань відповідача у листі, яким відмовлено позивачу у поверненні запитуваних коштів, суд зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» набрала чинності 26.09.2020, житло придбане позивачем 10.12.2019, тобто до набрання такою постановою чинності.
Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України та підпункту 2 п.4 «Положення про Державну казначейську службу України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 за №215, казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено «Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного чи місцевих бюджетів», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (надалі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства, разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:
- заяви платника;
- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;
- платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
Згідно з додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року за №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету", контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна", покладений на Пенсійний фонд України.
Системно проаналізувавши вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (житлового будинку), зазначеної в договорі купівлі-продажу майна.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Оскільки, саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у даних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №819/1498/17), 31.01.2018 (справа №819/1667/17), 14.02.2018 (справа № 826/23087/15) та 20.02.2018 (справа №819/1730/17), 28.03.2019 (справа 819/830/17), від 14.05.2019 (справа № 819/145/17).
Судом встановлено, що згідно з наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта єдиним зареєстрованим за позивачем на праві власності об'єктом нерухомого майна є будинок АДРЕСА_2 , за придбання якого ним сплачено спірний збір.
Доказів, які б спростовували зазначене та підтверджували придбання позивачем нерухомого майна вдруге чи втретє, відповідачем до суду не надано.
Таким чином, посилання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4913,90 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 0001531 від 10.12.2019.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на висновки суду про задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дрогобицьке управління Державної казначейської служби України Львівської області (місцезнаходження: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шашкевича, 15; код ЄДРОПУ 38007496) про зобов'язання вчинити дії,- задоволити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, викладену в листі від 25.11.2020 за №1300-5604-8/96402.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 (грошових коштів в розмірі 4913 (чотири тисячі дев'ятсот тринадцять) гривень 90 копійок сплаченого згідно з квитанцією № 0001531 від 10.12.2019.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Н.І.