11:09 28 травня 2010 року м.Чернівці Cправа 2а-137/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого - судді Ковалюка Я.Ю., суддів - Дембіцького П.Д., Скакун О.П.при секретарі -Василику Григорію Васильовичу,
за участю: позивача - ОСОБА_1; представників: відповідача - Нахамка В.І., Штефанчук С.В.;третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Чернівецькій області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_4 про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, поновлення на посаді й стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
Позивач звернувся із адміністративним позовом до відповідачів, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання незаконними наказів Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.04.2007 р.№750 та Державної виконавчої служби Чернівецької області від 19.04.2007 р.№215/к про його звільнення та поновлення на раніше займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позов мотивує тим, що наказом Департаменту державної виконавчої служби від 25.08.2005року № 11/к його було призначено на посаду начальника державної виконавчої служби Чернівецької області. Однак відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.04.2007 р.№750, за поданням голови ліквідаційної комісії з ліквідації органів ДВС по Чернівецькій області від 19.04.2007 р.№0921/01 його звільнено із займаної посади у зв'язку із ліквідацією державної виконавчої служби Чернівецької області за п.1 ст.40 КЗпП України.
Вважає вказаний наказ протиправним, а звільнення із займаної посади незаконним з таких підстав.
Постановою Кабінету міністрів України від 16.11.2006року № 1622 передбачено ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби та встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Департаменту. Пунктом 6 вказаної постанови було визначено, що вона набуває чинності одночасно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо реформування системи органів державної виконавчої служби».
Згідно Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо реформування системи органів державної виконавчої служби» від 22.11.2006 року , який вступив в законну силу 16.01.2007 року, було внесено зміни у ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», яка визначала, що органами державної виконавчої служби є :
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;
районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
19.01.2007року Департаментом ДВС видано наказ № 1 про утворення комісій з ліквідації Державної виконавчої служби Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Також цього ж дня видано наказ №2 про ліквідацію регіональних та територіальних органів ДВС, в тому числі було ліквідовано Державну виконавчу службу Чернівецької області.
У зв'язку з цим у відповідності до вимог ст.49-2 КЗпП України 23.01.2007 року його було інформовано про те, що відбудеться ліквідація Департаменту ДВС та попереджено про майбутнє вивільнення із займаної посади за ст.40 п.1 КЗпП України.
Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 25.01.2007року № 21/5 було передбачено створення на базі обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції державних виконавчих служб областей, міст Києва та Севастополя головних управлінь юстиції, в тому числі створено Головне управління юстиції у Чернівецькій області.
Згідно п.4 названого наказу Міністерства юстиції України також визначено, що Міністерство юстиції України є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби, Головні управління юстиції у областях є правонаступником державної виконавчої служби у областях.
Відповідно до п.6 Положення про Міністерство юстиції України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1577 від 14.11.2006року визначено, що Мінюст здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому законом порядку Головні управління юстиції у областях .
14.02.2007року наказом Міністра юстиції України було затверджено положення про Головні управління юстиції, яке набрало законної сили 25.02.2007року, у структурі яких передбачено функціонування структурних підрозділів (відділів) державних виконавчих служб.
Таким чином, відповідно до названих нормативних актів відбувся процес реформування органів ДВС із встановленим правонаступництвом, а тому позивач вважав, що його буде переведено на посаду керівника структурного підрозділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області.
Але, як йому стало відомо пізніше, наказом міністра юстиції України 09.02.2007року на посаду заступника начальника Головного управління юстиції - начальника обласного відділу ДВС було призначено ОСОБА_5 В послідуючому останнього було звільненоіз займаної посади та призначено наказом Мінюсту №627/к від 13.05.2008 р ОСОБА_4, який до призначення на цю посаду в органах юстиції та державної виконавчої служби не працював.
Вважає, що ліквідація органів ДВС не відбулася, а здійснено їх реформування шляхом злиття обласних відділів ДВС із обласними управліннями юстиції.
Це випливає із положень ст.104 ЦК України, яка передбачає два випадки припинення юридичної особи: внаслідок ліквідації без правонаступництва та у випадку передання всього майна, прав і обов'язків іншим юридичним особам правонаступникам ( злиття, приєднання поділ, перетворення).
Оскільки в процесі реформування органів ДВС у відповідності до названих нормативних актів передбачається правонаступництво Міністерства юстиції України та головних управлінь юстиції у областях відносно департаменту ДВС та регіональних (обласних) відділень державних виконавчих служб, та відповідно відбулося приєднання однієї юридичної особи до іншої, а не її ліквідація.
Зазначені обставини також підтверджуються фактом передачі від обласних ДВС всього майна, виконавчих проваджень, іншої документації до Міністерства юстиції України та головних управлінь юстиції областей.
Згідно п.2.6 додатку №13 до п.1 наказу комісії з ліквідації Департаменту ДВС від 19.01.2007року №1 передбачено, що все майно, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів передати на баланс Головних управлінь юстиції у областях.
Також на той факт, що ліквідація органів ДВС не відбулася вказує та обставина, шо відбулася передача від обласних органів ДВС до органів ДВС головних управлінь юстиції областей виконавчих проваджень, виконавчі дії по яких під час процедури ліквідації не були припинені, їх виконанням продовжують займати державні виконавці новостворених відділів ДВС .
Відповідно до вимог ст.36. ч.2 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у випадку його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можлива лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Дотримуючись цих вимог закону, відповідач, Міністерство юстиції України, при попередженні його про можливе вивільнення у зв'язку із реорганізацією органів ДВС, а не з їх ліквідацією, одночасно у відповідності до вимог ст.49-2 КЗпП України повинно було запропонувати йому аналогічну посаду керівника відділу у новоствореному органі ДВС з врахуванням його стажу, досвіду та кваліфікації. В той же час відповідач призначив на посаду керівника цього органу особу, яка на той час не працювала у органах ДВС та юстиції. Крім цього, на час призначення даної особи на посаду керівника новоствореного відділу ДВС ще не було затверджено ні положення про Головне управління юстиції ні його штатний розклад.
Посилання у наказі про його звільнення на наказ Міністерства юстиції України від 05.06.2007року 740/7 «Про організацію кадрової роботи», як підставу розірвання трудового договору в силу наданих повноважень цим наказом Міністерством юстиції України є помилковим, оскільки п.2.2. вказаного наказу передбачено уповноважити начальників головних управлінь юстиції «здійснити заходи щодо дотримання порядку вивільнення працівників (які підлягають звільненню за пунктом 1 статті 40 КЗпП України) із забезпеченням дотримання вимог ст.49-2 КЗпП України, а не звільнити працівників із заманих посад за ст.40 п.1 КЗпП України.
Таким чином, оскільки відбулося реформування органів ДВС, а не їх ліквідація, дія трудового договору після реорганізації органів ДВС з ним безпідставно не продовжено і припинена з ініціативи адміністрації протиправно, тому вважає, що його звільнено із займаної посади керівника обласного органу ДВС незаконно.Просить поновити його на посаді керівника відділу державної виконавчої служби у Чернівецькій області в складі Головного управління юстиції у Чернівецькій області та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач зменшив розмір позовних вимог в частині відмови від участі по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Беженаря М.Д.В решті підтримав обгрунтування позовних вимог й доповнив, що в процесі розгляду даної справи керівником органу ДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області незаконно призначено третю особу ОСОБА_4, оскільки позивача звільнено із займаної посади протиправно.Ствердив, що пропонування при звільненні йому іншої посади, підтверджує факт реорганізації органів ДВС , а не його ліквідації, оскільки при ліквідації, він не користується правом обов'язкового працевлаштування і жодного обов'язку перед ним по працевлаштуванню Міністерство юстиції не має.
Крім цього, просить врахувати, що новоствореним органам ДВС передано всі приміщення, майно, документацію та виконавчі документи реформованих відділів ДВС, що вказує на правонаступництво і реорганізацію їх шляхом приєднання обласних відділів ДВС до Головних управлінь юстиції у областях.
Проаналізувавши посадові обов'язки керівника відділу ДВС у складі Головного управління юстиції у Чернівецькій області він переконаний, що основні функції, повноваження та напрямки діяльності органів ДВС не змінені. Фактично змінилося лише підпорядкування органів ДВС, що вказує на їх реорганізацію, а не ліквідацію.
Представник Міністерства юстиції України Штефанчук С.В. у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо реформування системи органів державної виконавчої служби» Кабінетом Міністрів України постановою від 16.11.2006року № 1622 проведено ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби та органів державної виконавчої служби на місцях. Кабінет Міністрів України це орган, який уповноважений приймати рішення про ліквідацію юридичної особи публічного права . На її думку, законодавство України, має специфіку щодо процедури ліквідації державних органів, в тому числі органів ДВС, оскільки на базі ліквідованої юридичної особи утворюються інші органи і їм передається майно ліквідованих органів.
В той же час вважає необгрунтованими доводи позивача про те, що не відбулася ліквідація Департаменту ДВС та його органів на місцях, оскільки було утворено ліквідаційні комісії, які розробили плани та заходи щодо проведення процедури ліквідації, а після закінчення їх роботи було складено ліквідаційний баланс. У зв'язку з майбутнім вивільненням всіх працівників органів ДВС, в тому числі позивача, було попереджено про майбутнє вивільнення у зв'язку із ліквідацією органів ДВС. Процедура ліквідації була дотримана повністю.
Жодних підстав для переведення позивача на посаду начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області не було, оскільки дана посада не є рівнозначна тій, яку займав позивач. Вона відрізняється як по процедурі призначення на цю посаду так і по наданим повноваженням, визначеним завданням та функціям.
Представник Головного управління юстиції у Чернівецькій області Нахамко В.І. позов не визнав, підтримав пояснення Штефанчук С.В.й доповнив, що у відповід ності до наказу Міністерства юстиції України від 25.01.2007року № 21/5 «Про реформування органів юстиції» також були ліквідовані обласні управління юстиції та Департамент державної виконавчої служби, що діяв у складі Міністерства юстиції України та підпорядковані йому органи ДВС на місцях. Крім цього зазначив, що п.З вказаного наказу передбачено створення на базі обласних управлінь юстиції та державних виконавчих служб областей Головних управлінь юстиції у областях, структурних підрозділів - відділу державної виконавчої служби. Керівник новоутвореного органу ДВС є одночасно і заступником начальника Головного управління юстиції у Чернівецькій області.
09.02.2007року на посаду заступника начальника Головного управління юстиції у Чернівецькій області - начальника обласного відділення Державної виконавчої служби було законно призначено ОСОБА_5. В послідуючому наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2008року на посаду заступника начальника управління юстиції у Чернівецькій області - начальника відділу державної виконавчої служби призначено третю особу ОСОБА_4
Вважає, що позивач безпідставно вимагає поновити його на вказаній посаді, оскільки дана посада відрізняється від посади, на якій працював позивач. Крім цього, він у встановленому законом порядку у новостворений орган ДВС не був переведений і підстав для цього не було, оскільки відбулася ліквідація органів ДВС у відповідності до Постанови КМ України.
Третя особа - ОСОБА_4 позов не визнав, пояснив, що наказ про звільнення позивача із займаної посади відповідає вимогам КЗпП України, нормам Закону України «Про державну виконавчу службу».
Внаслідок ліквідації органу ДВС в області, як юридичної особи, відбулося скорочення посади керівника ДВС Чернівецької області, яку займав позивач, його було звільнено із займаної посади. На даний час така посада відсутня і у відділі ДВС ГУЮ Чернівецької області. Посада, на яку в позові просить поновити позивач, не є рівнозначною з тою, на якій він працював ні за посадовими обов'язками ,ні за підпорядкуванням, ні за оплатою праці, ні за порядком прийняття/звільнення. Вищевказане свідчить про те, що позивач просить поновити його на роботу в зовсім інший орган державної влади ніж той, з якого він звільнений, що суперечить п.18,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року. Тому вважає, що він призначений на посаду заступника начальника управління юстиції у Чернівецькій області - начальника відділу державної виконавчої служби законно і позивач безпідставно вимагає поновити його на цій посаді.
Колегія суддів заслухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши зібрані по справі докази, вважає позов належним до задоволення з наступних підстав.
Так, наказом Департаменту державної виконавчої служби від 25.08.2005року № 11/к ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника державної виконавчої служби Чернівецької області з 26 серпня 2005року.
Із наказу Департаменту Державної виконавчої служби від 19.04.2007 р. №750 вбачається, що ОСОБА_1- начальника Державної виконавчої служби Чернівецької області 19 квітня 2007року звільнено із займаної посади у зв'язку із ліквідацією Державної виконавчої служби Чернівецької області за п.1 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче прова дження» визначено завдання державної виконавчої служби - своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. При цьому зазначено, що державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.
Як вбачається із Закону України №521-У від 22.11.2006року Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" щодо реформування органів державної виконавчої служби було внесено зміни до названих законів та зокрема внесено зміни у ст.З Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено нову структуру органів державної виконавчої служби, при цьому визначено, що органами державної виконавчої служби є:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;
- районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в органах Державного казначейства України, гербову печатку.
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції мають печатку";
16 листопада 2006 року Кабінетом Міністрів України, тобто до прийняття Верховною Радою України названого вище Закону, прийнято постанову № 1622 «Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби», якою передбачено ліквідувати Департамент державної виконавчої служби, що діє у складі Міністерства юстиції як урядовий орган державного управління.
Вказаною постановою Міністерству юстиції передбачено здійснити в установленому порядку заходи з ліквідації Департаменту державної виконавчої служби. Крім цього установлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби.
Міністерству юстиції також визначено:
- забезпечити виконання завдань, пов'язаних з реалізацією державної політики у сфері примусового виконання рішень судів та інших органів;
- подати у місячний строк пропозиції щодо приведення актів Кабінету Міністрів у відповідність із цією постановою, передбачивши збереження правового статусу та існуючих умов фінансового і матеріально-технічного забезпечення працівників органів державної виконавчої служби, а також привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою. Також визначено, що ця постанова набирає чинності одночасно із Законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо реформування системи органів державної виконавчої служби.
На виконання вказаної постанови КМ України Департамент Державної виконавчої служби видав наказ № 2 від 19.01.2007року «Про ліквідацію регіональних та територіальних органів державної виконавчої служби , в тому числі Державну виконавчу службу Чернівецької області, а Міністерство юстиції України 25 січня 2007року видало наказ № 21/5 «Про реформування органів юстиції» у відповідності до якого ліквідовано обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції. Також ліквідовано Департамент державної виконавчої служби, що діє у складі Міністерства юстиції України, як урядовий орган державного управління.
Разом з тим, п.п.З та 4 названого наказу передбачено на базі обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції утворено державні виконавчі служби областей м. м. Києва та Севастополя та встановлено, що Головне управління юстиції в областях є правонаступником державних виконавчих служб областей.
Таким чином у судовому засіданні безспірно встановлено, що у відповідності до Закону України № 521-У від 22.11.2006року «Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" запроваджено реформування органів державної виконавчої служби, а не їх ліквідацію, постановами KM України, названим наказом Мін'юсту № 21/5 від 25.01.2007 року визначено правонаступництво новостворених органів виконавчої служби в областях, які стали структурними підрозділами Головних управлінь юстиції областей , а Головні управління юстиції областей утворені на базі обласних управлінь юстиції та державних виконавчих служб областей.
Крім цього, в судовому засіданні представники відповідача визнали, що після завершення процедури ліквідації, все майно, грошові кошти, а також приміщення , наряди номенклатури справ, архівні та незвершені виконавчі провадження передані до новоутворених органів виконавчої служби.
Ст.104 ЦК України визначено два способи припинення юридичної особи, зокрема передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Цей перелік є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 111 ЦК України визначено порядок ліквідації юридичної особи, який передбачає, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
Таким чином, при ліквідації юридичної особи законом не передбачено наявність правонаступника та передачу йому майнових та немайнових активів юридичної особи, яка ліквідується.
Виходячи із принципу законності, який визначений ст. 9 КАС України, суд застосовує положення Закону України № 521-У від 22.11.2006 року, який має вищу юридичну силу ніж постанова KM України, яким не передбачено припинення юридичної особи - органів державної виконавчої служби шляхом ліквідації, а визначено завдання по реформуванню органів державної виконавчої служби, що вказує на їх реорганізацію.
Суд на обґрунтування доводів позивача про те, що ліквідація органів державної виконавчої служби не відбувалася враховує і той факт, що на час їх реформування у державі не припинялося виконання положень ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки лише на органи державної виконавчої служби покладено завдання по забезпеченню своєчасного, повного і не упередженого примусового виконання рішень.
Тому враховуючи те, що відповідно до Закону України № 521-У від 22.11.2006 року відбулася лише зміна структури органів Державної виконавчої служби у складі Міністерства юстиції України та їх підпорядкування, а Державної виконавчої служби, як структурний підрозділ у складі Головного управління юстиції у Чернівецькій області утворений на базі відділу державної виконавчої служби Чернівецької області з передачею йому майнових та немайнових прав і обов'язків останнього, в тому числі приміщень, незакінчених виконавчих проваджень, нарядів іншої документації, при тому що його цілі, завдання та напрямки діяльності не змінилися, суд приходить до переконливого висновку про те, що у відповідності до ст.104 ЦК України в даному випадку припинення юридичної особи відділу державної виконавчої служби у Чернівецькій області відбулося не шляхом ліквідації, а шляхом злиття його з управлінням юстиції у Чернівецькій області.
При цьому суд не погоджується із доводами представників відповідача та третьої особи, про те, що новостворений орган державної виконавчої служби істотно відрізняється від ліквідованого за посадовими обов'язками керівника відділу, підпорядкованістю, оплатою праці та порядком прийняття рішення, оскільки у відповідності до п.5 Постанови Кабінету міністрів України № 1622 від 16 листопада 2006 р. на Міністерство юстиції України покладено завдання «...подати у місячний строк пропозиції щодо приведення актів Кабінету Міністрів у відповідність із цією постановою, передбачивши збереження правового статусу та існуючих умов фінансового і матеріально-технічного забезпечення працівників органів державної виконавчої служби, а також привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.».
Крім цього, відмінність окремих незначних повноважень начальника відділу державної виконавчої служби в сторону зменшення адміністративних функцій та частково зміна назви його посади у випадку припиненні юридичної особи шляхом приєднання до іншої допускається, оскільки частину її повноважень отримує інша юридична особа, в структуру якої вона входить.
Не впливає на висновок суду про припинення юридичної особи шляхом злиття наявність свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи державної виконавчої служби Чернівецької області із відміткою про її ліквідацію, оскільки у випадку злиття юридичних осіб у відповідності до вимог ст.ст. 104,106 ЦК України також відбувається їх припинення, а усі майнові права обов'язки кожного з суб'єктів злиття переходять до новоутвореної юридичної особи і орган, який здійснює державну реєстрацію вносить запис про припинення юридичних осіб - суб'єктів злиття.
Відповідно до вимог ч.ч.2 та 3 ст.36 КЗпП України передбачено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Як вбачається із штатного розпису Головного управління юстиції у Чернівецькій області у структурі Головного управління діє відділ державної виконавчої служби, який очолює начальник відділу, одночасно він являється заступником начальника управління.
Таким чином, посада начальника органу державної виконавчої служби після реорганізації збереглася її скорочення не відбулося.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.1992 року із змінами та доповненнями « Про практику розгляду трудових спорів» передбачено, що у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.З ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Отже, виходячи з наведених доказів, суд приходить до висновку про те, що у зв'язку із проведенням реформування органів державної виконавчої служби посада керівника державної виконавчої служби у Чернівецькій області не скорочена, а тому з позивачем трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не повинен припинятися і він вправі вимагати поновити його на посаді начальника відділу державної виконавчої служби у складі Головному управлінні юстиції у Чернівецькій області.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між / будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ст. 40 п.1 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, ї організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Як вбачається із копії наказу позивач був призначений на посаду начальника державної виконавчої служби Чернівецької області директором Департаменту державної виконавчої служби.
У відповідності до п.4 наказу Міністерства юстиції України від 25.01.2007 року №21/5 (а.с. 14) передбачено, що Міністерство юстиції України є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції - відділу державної виконавчої служби області.
Таким чином, оскільки позивач перебував у трудових відносинах із Департаментом державної виконавчої служби, який ліквідований, а правонаступником його права та обов'язків є Міністерство юстиції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а також доказів на підтвердження цих обставин.
Таким чином, оцінюючи в сукупності здобуті докази суд приходить до переконання що, відповідач діяв не на підставі та не в межах повноважень й у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Позовні вимоги, на думку суду є обгрунтованими, обставини, на які посилається відповідач не доведені належними та допустимими засобами доказування, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат суд не проводить у відповідності до вимог п.1 ст.94 КАС України, оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень та не надала документально підтверджених судових витрат.
І так як суд визнає протиправним наказ про звільнення позивача із займаної посади та поновляє його на роботі, то у відповідності до вимог ст.235 КЗпП України з відповідача, який видав протиправний наказ про звільнення позивача, слід стягнути в користь останнього середній заробіток за час вимушеного прогулу.
При визначенні розміру відшкодування, яке слід стягнути з Міністерства юстиції України на користь позивача, суд приймає до уваги , що середньомісячний заробіток останнього складає 5 601 грн., а час вимушеного прогулу, за виключенням державних свят, становить - 781 робочі дні, в тому числі: 2007 рік-177 робочих днів; 2008 рік - 253 робочих дня; 2009 рік-252 робочих дня; 2010 рік - 99 робочих днів. А тому з врахуванням середньоденної заробітної плати 184.65 грн., заробітна плата за час вимушеного прогулу становить: 781х 184.65-63.12 грн.( сума нарахована позивачу за місцем проживання Кіцманським районним центром зайнятості) = 144тис. 148 грн. 53коп.
На підставі ст.ст.22, 36, 40 п.1,235 КЗпП України, ст.ст. 104,106,111 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» й керуючись ст.ст.2,9,11,69-71,86,94,158-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України,суд-
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2.Визнати протиправними та скасувати накази Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.04.2007 року.№750 та державної виконавчої служби Чернівецької області від 19.04.2007 року № 215/к про звільнення 19.04.2007року ОСОБА_1, начальника Державної виконавчої служби Чернівецької області, із займаної посади у зв'язку із ліквідацією Державної виконавчої служби Чернівецької області за п.1 ст.40 КЗпП України.
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби у Чернівецькій області .
4. Стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 144148,53 грн.
5. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 2 541.36грн. допустити до негайного вик
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо заява про апеляційне оскарження була подана, але апеляційна скарга у строк, встановлений цим Кодексом, не була подана, постанова набирає сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Я.Ю. Ковалюк