65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про зупинення провадження у справі
"07" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/769/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф., при секретарі судового засідання Арзуманян В.А. розглянувши справу №916/769/21
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Болградський виноробний завод" (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Болгарських ополченців, буд. 99, код ЄДРПОУ 00411938)
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722)
про визнання договору таким, що не підлягає виконанню
Представники сторін:
від позивача - Марочкін В.О., ордер № 522650,
від відповідача - Десятова Н.А., довіреність № 5, дата видачі : 06.01.21;
Господарським судом Одеської області у складі Погребної К.Ф. розглядається справа №916/769/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Болградський виноробний завод" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання укладений договір від 28.02.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївської областях (правонаступник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області), та приватним акціонерним товариством «Болградський виноробний завод» про внесення змін до Договору оренди цілісного майнового комплексу «Болградський виноробний завод» від 12.09.2002 року зі змінами та доповненнями, (обліковий номер договору № 2098409106) таким, що не підлягає виконанню.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2020 у справі № 916/2047/20, зокрема, розірвано Договір оренди цілісного майнового комплексу "Болградський виноробний завод" від 12.09.2002 укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях) та приватним акціонерним товариством "Болградський виноробний завод".
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства ''Болградський виноробний завод" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2020 у справі № 916/2047/20, яким- позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Приватного акціонерного товариства "Болградський виноробний завод" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Болградський виноробний завод" на користь Державного бюджету 2092091,29 грн. (1950156,78 грн. основного боргу, 141934,51 грн. пені) за договором оренди цілісного майнового комплексу "Болградський виноробний завод" від 12.09.2002, розірвання договору оренди від 12.09.2002 та зобов'язання Приватного акціонерного товариства Болградський виноробний завод повернути державі в особі органу управління майном ЦМК Фонду державного майна України ( згідно Поставнови КМУ від 27.12.2019 №1406-р) цілісний майновий комплекс "Болградський виноробний завод" розташований за адресою: Одеська область, м. Болград, вул. Болгарських ополченців (колишня назва вул. А. Христєва), 99 - задоволено повністю.
Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.
Дійсно, одним із завдань судочинства є і своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Однак, Конвенція в першу також гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження. Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).
Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень маже виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).
Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).
Підпунктом 3.16. пункту 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зокрема передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З наведеної норми вбачається, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку має з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення та унеможливлюють вирішення спору до розгляду справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
З огляду на вищевикладене господарський суд вважає, що до вирішення спору у справі №916/2047/20 рішення якого було розірвано договір оренди від 12.09.2002р., а договір про внесення змін від 28.02.2018р. є невід'ємною частиною відповідного договору та предметом розгляду у дійсній справі, провадження по справі №916/769/21 слід зупинити до набрання законної сили рішення суду від 19.10.2020 року у справі № 916/2047/20.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Разом з цим, суд зауважує, що зупинення провадження у даній справі є виправданим, так як зможе забезпечити ухвалення законного та справедливого рішення у справі, а також забезпечити захист прав як позивача, так і відповідача, буде дотримано принцип правової визначеності та справедливості. Жодне своєчасне вирішення спору не може бути виправдане, якщо рішення у справі буде несправедливим, а отже, - буде ухвалене з порушенням принципу верховенства права.
Керуючись п.п. 5 ч.1 ст.227, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Зупинити провадження у справі № 916/769/21 до набрання законної сили рішення суду від 19.10.2020 року у справі № 916/2047/20.
2.Зобов'язати сторін невідкладно повідомити суд про результати розгляду справи №916/2047/20.
Ухвала набирає чинності в порядку, визначеному ст.235 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Повний текст ухвали складено 14.06.2021р.
Суддя К.Ф. Погребна