79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.06.2021 справа № 914/243/21
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Горецької З.В., при секретарі Банзулі М.С., розглянувши в підготовчому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа-1", м. Рудки, Самбірський район, Львівська область
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Рудки - сервіс», м. Рудки, Самбірський район, Львівська область
про: визнання нікчемною додаткової угоди та стягнення по орендній платі
представники сторін:
від позивача: не з?явився;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа 1» до Товариства з додатковою відповідальністю «Рудки - сервіс» про визнання неправомірною додаткової угоди та стягнення по орендній платі.
Ухвалою від 03.02.2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.03.2021 року. Розгляд підготовчого засідання було відкладено на 22.03.2021 року та на 31.03.2021 року. 31.03.2021 року розгляд справи відкладено на 12.04.2021 року. 12.04.2021 на 26.04.2021 року.
Ухвалою від 26.04.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 17.05.2021 року. Позивач явку повноважного представника забезпечив, відповідач не з'явився. Розгляд справи відкладено на 02.06.2021 року. В судове засідання 02.06.2021 року сторони явку не забезпечили. Позивач подав клопотання вх. №13030 від 02.06.2021 року про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, суд вважає за необхідне прийняти рішення по суті спору.
Аргументи позивача
02 січня 2018 року між ТОВ „Альфа-1" та ТДВ „Рудки-Сервіс" було укладено договір № 01 оренди нерухомого майна - офісної будівлі загальною площею 475 кв. м. з погодженою сумою орендної плати 10 тис. грн. щомісячно терміном на 2 роки 11 місяців.
Рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-1» затверджених протоколом №1 надано згоду на укладення договору оренди на 2 роки 11 місяців з дотримання обов'язкових умов, а саме місячної плати в розмірі 10 000,00 грн. та без права надання будівлі/приміщень в суборенду, лише за письмовим погодженням з уповноваженим учасником ТОВ «Альфа-1» Ломагою Ю.Т.
За договором дарування від 25.03.2019 року ОСОБА_1 відійшла дольова частка (99,01) статутного капіталу ТОВ «Альфа-1», а рішенням загальних зборів учасників товариства на ОСОБА_1 покладено обов'язки керівника як домінуючого учасника. Через неявку на збори та відмову від надання звіту про фінансово - господарську діяльність ТОВ «Альфа - 1» за 2018 рік з посади директора звільнено ОСОБА_2 .
На адресу ТДВ «Рудки-Сервіс» скеровувались розрахунок на сплату орендної плати, угоду про розірвання договору оренди та претензію, які залишені без відповіді.
08 серпня 2019 року орендоване приміщення виведено з основних фондів та передано у приватну власніть ОСОБА_1 . Відповідачу надіслано повідомлення про зміну сторони договору та нові реквізити.
ОСОБА_1 звертався до Самбірського міськрайонного суду про видачу наказу, такий наказ було видано та в подальшому скасовано.
В якості доказової бази в Самбірський суд представлено додаткову угоду №1 від 15 січня 2018 року до договору №1 оренди нерухомого майна від 02 січня 2018 року, в якій змінили розмір орендної плати до 1 000, 00 грн. та доповнили договір п. 6.2.3, яким дали можливість передавати орендоване майно чи його частину в суборенду без згоди орендодавця. Такі зміни вчинені з порушенням законодавчих норм та статуту.
Позивач стверджує, що додаткова угода та оновлена рахунок фактура №1 від 15.01.2018 року на суму 35 000,00 грн. оформлені заднім числом.
Крім того протягом лютого - квітня 2018 року орендних платежів сплачено на 80 904,00 грн. Заборгованість за період вересень 2018 року по вересень 2019 року становить 129 096,00 грн. На підставі п. 8.3 договору нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення виконання зобов'язання в розмірі 48 618,00 грн.
Позивач подав заперечення на відзив (вх. №6829/21 від 22.03.2021 року) та пояснення (вх. 9947/21 від 26.04.2021 року в яких заперечив проти відзиву на позовну заяву та відповіді відповідача, а позовні вимоги підтримав повністю.
За вх. № 13030/21 від 02.06.2021 року позивач подав клопотання про відмову від частини позовних вимог та просив вважати вірним розрахунок основної суми заборгованості з орендної плати до 07.08.2019 року, а саме до моменту переходу приміщення контори у приватну власніть ОСОБА_1 .
Позивачем на підтвердження позовних вимог представлено свідчення ОСОБА_3 , які фактично зводиться до того, що останній був засновником ТОВ «Альфа-1» з часткою у статутному капіталі 99,01 %, про укладення додаткової угоди №1 від 15.01.2018 року йому не було відомо, згоди на укладення такої угоди та внесення змін до умов договору не надавав.
Аргументи відповідача
Відповідач проти позову заперечив та зазначив що сторонами дійсно укладено договір оренди №01/д від 02.01.2018 року. 02.01.2018 року сторонами підписано акт №1 приймання-передачі нерухомого майна, в якому зазначено всі дефекти будівлі та встановлено, що орендоване майно перебуває у напіваварійному стані та потребує ремонту. 10 січня 2018 року директору ТОВ «Альфа-1» вручено лист №01/01 з пропозицією переглянути умови договору №01 від 02.01.2018 року в частині зменшення площі оренди та в подальшому орендувати приміщення №3,11,12,13,14 згідно поверхового плану будівлі загальною площею 108,0 кв.м. з розміром орендної плати 1 000,00 грн. в місяць. Решту ж приміщень взяти в оренду після проведення ремонту.
В подальшому, директор ТДВ «Рудки - сервіс» виявив, що у додатковій угоді №1 не вказано зміну орендних площ.
15.01.2018 року ТОВ «Альфа-1» виставило ТДВ «Рудки - сервіс» рахунок-фактуру №1 про сплату орендної плати за весь період дії договору на суму 35 000,00 грн. Даний рахунок оплачено протягом 2018 року платіжними дорученнями №9 від 23.02.2018 року в сумі 16 000,00 грн., №16 від 07.03.2018 року в сумі 3 000,00 грн., №41 від 13.04.2018 року, №42 від 13.04.2018 року в сумі 4 096,00 грн.
В платіжних дорученнях №9 та №42 допущено помилки, листом №08/01 від 18.04.2018 року зазначено правильне призначення платежу. Оплата в розмірі 100 000,00 грн. за платіжними дорученнями №9 та №42 призначалась в рахунок оплати поворотної фінансової допомоги згідно договору №1 від 23.02.2018 року
Орендна плата згідно договору №1 від 02.01.2018 року оплачена в розмірі 35 000,00 грн. Договір оренди виконаний, припинив свою дію 01.12.2020 року, а тому зміна ціни після його виконання не допускається.
Відповідач стверджує, що тези на які посилається позивач в позовній заяві стосуються комунального майна, тому не можуть бути застосовані.
Крім того, 02.04.2018 року між ТОВ «Альфа-1» та ТОВ «МПМ Україна» укладено договір оренди нерухомого майна на частину нежитлової будівлі контори (приміщення 15, 16 згідно поверхового плану) площею 38,8 кв.м.
Про рішення загальних зборів учасників ТОВ «Альфа-1» щодо надання згоди на укладення договору оренди з ТДВ «Рудки-сервіс» відповідачу не було відомо. При укладенні договору відповідач керувався статутом ТОВ «Альфа-1» в редакції від 30 березня 2017 року, зокрема п.п. 16.13.9, який передбачає затвердження загальними зборами учасників договорів (угод) на суму що перевищує 200 000,00 грн., а сума вищевказаного договору є меншою, тому погодження не потрібне.
Відповідач стверджує, що орендував лише частину приміщення, а тому орендної плати в розмірі 10 000,00 грн. не могло бути, а позовні вимоги є безпідставними.
Нежитлова будівля контори 31.03.2017 року вартістю 400 000,00 грн. внесена ОСОБА_3 в статутний капітал ТОВ «Альфа-1», де одноособовим власником був ОСОБА_4 . Розподіл часток між ними становив 99,0% ( ОСОБА_3 ) та 1,0 % ( ОСОБА_4 ) і за усною домовленістю частка ОСОБА_4 повинна була збільшуватись.
ОСОБА_1 провів кілька незаконних загальних зборів учасників, а його метою є захоплення цілісного майнового комплексу.
ОСОБА_2 представив пояснення щодо укладеного договору №1 оренди нерухомого майна від 02.01.2018 року з ТДВ «Рудки-сервіс». Відповідачем представлено розписки від 23.02.2018 року та від 24.04.2018 року про внесок коштів в статутний капітал ТОВ «Альфа-1».
02.01.2018 року між ТОВ «Альфа-1» та ТДВ «Рудки-Сервіс» укладено договір №1 нежитлової будівлі контори загальною площею 475,0 кв.м., розміщеного за адресою АДРЕСА_1 . Згідно акту приймання-передачі передано майно вартістю 400 000,00 грн., акт підписаний сторонами та скріплений печатками. Приміщення контори передане повністю. Орендна плата становить 10 000,00 грн.
Відповідно до п.3.1 Статуту частка ОСОБА_3 складає 400 000,00 грн. (99,0 %), частка ОСОБА_4 складає 4 000,00 грн. (1 %). Розмір статутного капіталу становить 404 000,00 грн. Згідно математичного розрахунку частка ОСОБА_3 відносно загального розміру статутного капіталу складає 99,01 % (400 000,00 / 404 000,00 * 100 = 99,01 %), частка ОСОБА_4 становить 0,99 % (4 000,00 / 404 000,00 * 100 = 0,99 %).
Відповідно до протоколу №1 від 02.01.2018 року головою зборів обрали ОСОБА_3 та надано згоду на укладення договору оренди нежитлового приміщення площею 475 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 між афілійованими особами терміном на 2 роки 11 місяців, без права суборенди. Даним протоколом передбачено погодження укладення договорів позик, боргових зобов'язань, поворотної фінансової допомоги при письмовому погодженні загальних зборів учасників ТОВ, уповноваженого учасника ТОВ «Альфа-1» Ломаги Ю.Т.
Відповідно до договору дарування ОСОБА_3 передав частку у статному капіталі вартістю 400 000,00 грн. ОСОБА_1 . Частку передано актом приймання передачі.
Позивачем представлено угоду про розірвання договору оренди нерухомого майна №01 від 22.05.2019 року та акт приймання-передачі нерухомого майна від 22.05.2019 року, які підписані від ТОВ «Альфа-1» ОСОБА_1 , від ТДВ «Рудки-сервіс» підписи відсутні.
Позивачем скеровувалась претензія про сплату заборгованості, така залишена без задоволення.
Самбірським міськрайонним судом Львівської області 24.02.2020 року видано судовий наказ про стягнення заборгованості по орендній платі за серпень-грудень 2019 року в сумі 40 000,00 грн. Ухвалою від 20.03.2020 року даний судовий наказ скасовано.
На підставі протоколу зборів №01/03 від 28.03.2019 року видано наказ №2/1 КЗ від 29.03.2019 року про звільнення ОСОБА_2 з посади директора, на посаду директора ТОВ «АЛЬФА-1» обрано ОСОБА_1 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177236116 від 13.08.2019 року нежитлова будівля контори площею 475 кв.м. перейшла у приватну власність ОСОБА_1 , дата державної реєстрації змін 08.08.2019 року.
Протоколом №01/04 від 16.04.2019 року зменшено розмір статутного капіталу ТОВ «АЛЬФА-1» до 17 000,00 грн.
Позивачем скеровувалось повідомлення від 23.09.2019 року з пропозицією укласти новий договір оренди нежитлового приміщення контори площею 475,00 кв.м., оскільки право власності перейшло до ОСОБА_1 .
До матеріалів справи представлено наступні платіжні доручення:
- платіжне доручення №9 від 23.02.2018 року на суму 66 000,00 грн., з призначенням платежу орендна плата згідно розрахунку №1 від 15.01.2018 року;
- платіжне доручення №16 від 07.03.2018 року на суму 3 000,00 грн., з призначенням платежу орендна плата згідно розрахунку №1 від 15.01.2018 року;
- платіжне доручення №41 від 13.04.2018 року на суму 11 904,00 грн., з призначенням платежу орендна плата згідно розрахунку №1 від 15.01.2018 року.
- платіжне доручення №42 від 13.04.2018 року на суму 50 000,00 з призначенням платежу орендна плата за нерухоме майно згідно рахунку-фактури №3 від 12.04.2018 року.
Відповідачем надано лист №08/01 від 18.04.2018 року, яким змінено призначення платежу в платіжному дорученні №9 від 23.02.2018 року 16 000,00 грн. орендна плата згідно рахунку №1 від 15.01.2018 року, 50 000,00 грн. поворотна фінансова допомога згідно договору №1 від 23.02.2018 року, в платіжному дорученні №42 від 13.04.2018 року 50 000,00 грн. поворотна фінансова допомога згідно договору №1 від 23.02.2018 року.
Відповідно до рахунку-фактури №1 від 15.02.2018 року орендна плата за нерухоме майно згідно договору № 1 оренди нерухомого майна від 02.01.2018 року (за січень 2018 року - листопад 2020 року) становить 35 000,00 грн.
Сторонами представлено додаткову угоду №1 до договору №01 оренди нерухомого майна від 02.01.2018 року за підписами від орендодавця ОСОБА_2 , від орендаря ОСОБА_5 . Відповідно до вказаної угоди орендна плата в місяць зменшена до 1000,00 грн., дозволено передавати майно чи його частину в суборенду без згоди орендодавця.
Відповідач листом №01/01 від 10.01.2018 року повідомляв про недоцільність оренди всієї площі нежитлової будівлі, через аварійний стан будівлі, потребу капітального ремонту, а площу орендованого майна зменшити до 108,2 кв.м. (приміщення №3,11,12,13,14 згідно поверхового плану), а ціну за дані приміщення встановити в розмірі 1 000,00 грн. з січня 2018 року.
Між ТОВ «Альфа-1» та ТОВ «МПМ-Україна» укладено договір оренди нерухомого майна №2 від 02.04.2018 року щодо приміщення №15,16 нежитлової будівлі контори площею 38,8 кв.м. Майно передано за актом приймання-передачі від 02.04.2018 року.
Відповідно до п.16.13.9 статуту ТОВ «Альфа-1» до компетенції загальних зборів учасників Товариства відноситься питання затвердження договорів (угод) на суму що перевищує 200 000,00 грн.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що 02.01.2018 року між ТОВ «Альфа-1» та ТДВ «Рудки-сервіс» укладено договір №1 нежитлової будівлі контори загальною площею 475,0 кв.м., розміщеного за адресою АДРЕСА_1 . Вартість переданого в оренду майна становить 400 000,00 грн. (п.1.3 договору). Строк орендного користування майном складає 2 роки 11 місяців з дати підписання акту приймання-передачі майна в оренду, але не довше ніж до 01.12.2020 року (п.3.1 договору). Сума орендної плати в місяць складає 10 000,00 грн. без ПДВ. Майно передано за актом №1 приймання-передачі нерухомого майна, площа переданого нежитлового приміщення контори складає 475,00 кв.м. З наведеного вбачається, що передано цілісний майновий комплекс, доказів на підтвердження зменшення площі орендованих приміщень відповідачем не представлено. Представлений відповідачем договір оренди нерухомого майна №2 від 02.04.2018 року щодо приміщення №15,16 нежитлової будівлі контори площею 38,8 кв.м. не є предметом розгляду в даній справі та не припиняє зобов'язань з оплати орендних платежів за договором №01 оренди нерухомого майна від 02.02.2018 року.
На виконання вказаного договору відповідач провів часткову оплату згідно зазначених вище платіжних №9 від 23.02.2018 року, №16 від 07.03.2018 року, №41 від 13.04.2018 року, №42 від 13.04.2018 року. Однак листом №08/01 від 18.04.2018 року змінив призначення платежу у платіжному дорученні №9 від 23.02.2018 року та №42 від 13.04.2018 року. У платіжному дорученні №9 від 23.02.2018 року - орендна плата згідно рахунку №1 від 15.01.2018 року - 16 000,00 грн., поворотна фінансова допомога згідно Договору №1 від 23.02.2018 року - 50 000,00 грн. без ПДВ. У платіжному дорученні №42 від 13.04.2018 року - поворотна фінансова допомога згідно договору №1 від 23.02.2018 року - 50 000,00 грн. без ПДВ. У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що орендна плата згідно рахунку-фактури №1 від 15.01.2018 року в сумі 35 000,00 сплачено протягом 2018 року платіжними дорученнями №9 від 23.02.2018 року в сумі 16 000,00 грн., №16 від 07.03.2018 року в сумі 3 000,00 грн., №41 від 13 квітня 2018 року в сумі 11 904,00 грн., №42 від 13.04.2018 року в сумі 4096,00 грн. За даних конкретних обставин інформація викладена у відзиві суперечить тій, яка висвітлена в листі №08/01 від 18.04.2018 року, оскільки вірні реквізити згідно листа у платіжному дорученні №42 від 13.04.2018 року складає поворотна фінансова допомога в розмірі 50 000,00 тис. грн., інформація щодо сплати 4096,00 грн. в рахунок погашення заборгованості з орендної плати відсутня. Крім того, відповідачем не долучено до матеріалів справи договір №1 від 23.02.2018 року про надання поворотної фінансової допомоги, що в свою чергу унеможливлює можливість встановлення істинного призначення платежу, як зазначено в листі №08/01 від 18.04.2018 року в рахунок погашення поворотної фінансової допомоги.
Доказів на підтвердження, що додаткова угода та оновлена рахунок фактура №1 від 15.01.2018 року на суму 35 000,00 грн. оформлені заднім числом позивачем не представлено.
З матеріалів справи вбачається, що договір №01 оренди нерухомого майна від 02.01.2018 року укладений строком на 2 роки 11 місяців (п. 3.1 договору), орендна плата по договору складає 10 000,00 грн. в місяць (п. 4.1 договору). В місяцях строк оренди становить 35 місяців, а орендна плата за весь період 350 000,00 грн. Саме таку суму орендодавець мав намір отримати в результаті укладення даного договору. Статутом ТОВ «Альфа-1» встановлено обмеження щодо укладення договорів (угод) на суму, що перевищує 200 000,00 грн. (п.16.13.9). Директор товариства вчиняє від імені товариства правочини (договори, угоди), що підлягають затвердженню загальними зборами учасників товариства чи на вчинення яких необхідна згода загальних зборів учасників товариства можуть вчинятись директором лише після їх затвердження (надання згоди на їх вчинення) загальними зборами учасників товариства (п.17.6.2). Укладаючи додаткову угоду №1 до договору №1 оренди нерухомого майна від 02.02.2018 року від 15.01.2018 року ОСОБА_2 порушив пункт 16.13.9 статуту, оскільки змінив орендну сплату шляхом зменшення в десять раз, що позбавили орендодавця отримати орендну плату в розмірі встановленому умовами договору №01 оренди нерухомого майна від 02.01.2018 року. Дана обставина може бути самостійною та достатньою підставою для визнання додаткової угоди неправомірною. Також під дану підставу підпадає п. 6.2.3 додаткової угоди оскільки приміщення контори складає левову частину статутного капіталу, вартість якого становить 400 000,00 грн. Крім того при зміні орендної плати в десятикратному розмірі, відповідачем не підтверджено належними доказами об'єктивних причин такого зменшення, а саме зменшення орендних площ про які стверджує відповідач. Такий факт не унормований жодними змінами чи доповненнями, які вносяться за взаємною згодою сторін і оформляються додатковими угодами (п. 9.1 договору від 02.01.2018 року). Також необхідно зазначити, що аварійність приміщення та потреба в ремонті не позбавляє обов'язку оплатити орендну плату в погодженому договором розмірі, оскільки сторони при підписанні акту приймання передачі від 02.01.2018 року, що є додатком до договору оренди №01 погодили необхідність проведення ремонту та аварійність приміщення, а орендну плата встановили на рівні 10 000,00 грн. в місяць.
Щодо неправомірності правочину, необхідно звернути увагу на те, що правочин - правомірна, вольова дія суб'єкта правовідносин, що спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Цивілістичне розуміння правочину побудоване на презумпції його правомірності (ст. 204 Цивільного кодексу України, далі - ЦК), що є проявом засад цивільного законодавства, які ґрунтуються на справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ст. 3 ЦК). Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Цей підхід надає можливість класифікувати неправомірні правочини на дві групи: правочини, недійсність яких встановлена законом та правочини, недійсність яких повинна визнаватися судом. Перша група правочинів отримала назву - нікчемних, друга - недійсних (оспорюваних) правочинів. У судовій практиці також склались такі категорії: неукладений правочин та документ, які за своїм змістом не є правочинами.
У положеннях статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату. Дії, що підпадають під склад недійсності правочину, є неправомірними. За даних обставин позовну вимогу про неправомірний характер правочину необхідно трактувати в світлі неправомірних дій відповідача, що в подальшому вплинуло на недійсність правочину.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як зазначено у п. п. 7,8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» господарський суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, унормовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до п.1.1 статуту ТОВ «Альфа-1» створене за рішенням засновника товариства (рішення засновника №1 від 02.04.2012 року) на підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства» та інших нормативно-правових актів. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» товариства з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, який є установчим документом. Учасники товариства зобов'язані додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства (ст. 11 Закону України «Про господарські товариства».
Таким чином, виходячи із вищевказаних норм законодавства України є очевидним невідповідність додаткової угоди №1 від 15.01.2018 року ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України та ст.11 Закону України «Про господарські товариства» чинному на час укладення спірної угоди.
Відповідач у своїх поясненнях вказує на розписки ОСОБА_3 та досягнуті домовленості, однак дані факти не є предметом спору, а суд не може надати їм оцінку в межах даного спору.
З урахування вищевикладеного, беручи до уваги витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності суд дійшов обґрунтованого переконання про часткове задоволення позовних вимог. Оскільки з 08.08.2019 року нежитлове приміщення контори перейшло у приватну власність ОСОБА_1 розрахунок орендної плати необхідно проводити включно до 07.08.2019 року. Здійснивши перерахунок суд встановив, що стягнення підлягає основна сума заборгованості з орендної плати в розмірі 111 354,06 грн. Крім того суд не бере до уваги клопотання позивача вх. №13030/21 від 02.06.2021 року оскільки таке подано з порушенням п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони в п.8.3 договору від 02.01.2018 року погодили нарахування пені за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Суд перерахував розмір пені за прострочення виконання зобов'язання та встановив, що стягненню підлягає пеня в розмірі 48 337,32 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, ч. 1 ст. 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, розглянувши спір на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у розмірі 4 665,45 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-1», задовольнити частково.
2. Визнати неправомірною та скасувати додаткову угоду №1 від 15.01.2018 року до договору оренди нерухомого майна №01 від 02.01.2018 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-1» (81440, місто Рудки, Самбірського району, Львівської області, вулиця Садова, 32, ЄДРПОУ 36809070) та Товариством з додатковою відповідальністю «Рудки-Сервіс» (81440, місто Рудки, Самбірського району, Львівської області, вулиця Садова, 32, ЄДРПОУ 00905540).
3. Стягнути з Товариством з додатковою відповідальністю «Рудки-Сервіс» (81440, місто Рудки, Самбірського району, Львівської області, вулиця Садова, 32, ЄДРПОУ 00905540) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-1» (81440, місто Рудки, Самбірського району, Львівської області, вулиця Садова, 32, ЄДРПОУ 36809070) заборгованість в розмірі 159 691,38 грн., з яких 111 354,06 грн. основна заборгованість, 48 337,32 грн. пені та 3447,88 грн. судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 14.06.2021 року.
Суддя З.В. Горецька