79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.06.2021 справа № 914/659/21
За позовом: Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління», м. Червоноград Львівської області,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія», с. Сілець Сокальського району Львівської області,
про стягнення 338'239,96 грн. заборгованості,
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі Муравець О.М.
Представники сторін:
від позивача: Жарська Л.А.,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу "Акорд".
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення 338'239,96 грн. заборгованості за договорами перевезення вантажів залізничним транспортом №6020-03-01-1/37 від 03.01.2019 та №6020-03-12-256/239 від 03.12.2019, з яких: 309'453,43 грн. основного боргу, 12'445,00 грн. 3% річних та 16'341,53 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17 березня 2021 року справу № 914/659/21 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.04.2021, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 30.03.2021, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення із відомостей на офіційному сайті АТ "Укрпошта" (штрих-кодовий ідентифікатор №7901413806073).
Протокольною ухвалою від 15.04.2021 Господарський суд Львівської області відклав підготовче засідання на 29.04.2021. Ухвалою від 15.04.2021 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України повідомив відповідача про дату, час і місце підготовчого засідання. Ухвала суду за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвалу відповідач отримав 20.04.2021, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення із відомостей на офіційному сайті АТ "Укрпошта" (штрих-кодовий ідентифікатор №7901413851486).
Ухвалою від 29.04.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.05.2021.
Протокольною ухвалою від 20.05.2021 Господарський суд Львівської області відклав судове засідання на 06.2021. Ухвалою від 20.05.2021 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України повідомив відповідача про дату, час і місце судового засідання. Явка обов'язковою не визнавалась. Вказану ухвалу відповідач отримав 20.04.2021, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення із відомостей на офіційному сайті АТ «Укрпошта» (штрих-кодовий ідентифікатор №7901413851486).
Протокольною ухвалою від 20.05..2021 Господарський суд Львівської області відклав судове засідання на 03.06.2021.
01.06.2021 позивач подав обгрунтування суми основного боргу та нарахування компенсаційних втрат (вх.№12869/21).
Представник позивача у судове засідання 03.06.2021 з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях по суті спору, просив їх задовольнити. Повідомив, що заборгованість відповідач не оплатив.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у судові засідання не з'являвся, вимог позивача не заперечив.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
У судовому засіданні 03.06.2021, відповідно до ч. 1 ст.240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
03.01.2019 Державним підприємством «Львіввугілля» о особі відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» (транспорт, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Шахта «Надія» (підприємство, відповідач), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Шахта «Надія» укладено договір №6020-03-01-1/37, відповідно до умов якого транспорт надає підприємству транспортні послуги з перевезення вантажів (код за ДК 021:2015-60200000-0) по своїх під'їзних коліях, які прибувають на адресу підприємства і які відправляються підприємством на залізницю, а також виконання інших транспортних операцій і надання послуг, які виникають при перевезенні вантажів.
Умовами п.2.3 договору передбачено, що «Транспорт» бере на себе обов'язок своїми локомотивами по своїх під'їзних коліях виконувати перевезення вантажів, які прибувають на адресу «Підприємства» на станцію Соснівка Львівської залізниці і які відправляються «Підприємством» на залізницю через станцію Соснівка, а також перевезення вантажів в межах під'їзних колій у вагонах «Транспорту», виконувати інші транспортні операції і послуги, а «Підприємство» зобов'язується своєчасно оплачувати «Транспорту» послуги, які передбачені цим договором.
Згідно п.3.1 договорів «Підприємства» за фактично виконаний об'єм з перевезення вантажів, виконання маневрової роботи з подачі і забирання вагонів та інше сплачує «Транспорту» згідно затвердженого керівництвом ДП «Львіввугілля» тарифу за 1т/км та вартістю локомотиво-години, затвердженої керівництвом «Транспорту» за встановленими відстанями від «Підприємства» до станції примикання Соснівка - 2,2 км в одну сторону. За подачу та забирання вагонів на фронт навантаження розвантаження «Підприємство» оплачує згідно фактично затраченого технологічного- часу 60 хв. за вартістю локомотиво - години, затвердженої керівником «Транспорту» (п.3.2 договору).
Відповіно до п.3.3 договору основними документами, за якими нараховуються платежі, є пам'ятки прийомоздавача, які повинні підписати обидві сторони.
У пункті 3.6 договору сторони погодили, що «Підприємство» щомісячно відшкодовує «Транспорту» всі витрати з ремонту і утриманню вагонних ваг згідно затвердженої «Транспортом» калькуляції, що є невід'ємною частиною договору.
За виконані «Транспортом» послуги «Підприємство» проводить розрахунок шляхом попередніх щодекадних планових платежів у відповідності з планом перевезень до 1, 10, 20 числа кожного поточного місяця. Остаточні розрахунки між сторонами за місяць проводяться на підставі пам'яток і інших документів по закінченні місяця шляхом виставляння «Транспортом» рахунків, які остаточно оплачуються до 10 числа наступного місяця (п.3.7 договору).
За умовами п.7.17 договір набуває чинності з 01.01.2019 і діє до 31.12.2019.
03.12.2019 сторонами укладено договір №6020-03-12-256/239 з аналогічними умовами.та терміном чинності до 31.12.2020.
Позивач стверджує, що станом на 01.01.2020 дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору № 6020-03-01-1/37 від 03.01.2019 становила 447'869,20 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків №3 від 10.01.2020, що підписаний обома сторонами.
Упродовж 2020 року на виконання умов договору № 6020-03-12-256/239 від 03.12.2019 позивач й надалі надавав ПрАТ «Шахта «Надія» послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом, що підтверджено пам'ятками прийомоздавача, копії яких долучено до матеріалів справи. Відповідач оплату за надані послуги проводив несвоєчасно та не у повному обсязі. У підтвердження наведеного позивачем до матеріалів справи долучено щомісячні акти звірки розрахунків між контрагентами.
Відтак, на думку позивача, заборгованість відповідача складає 309'453,43 грн., яку просить стягнути з відповідача. Зазначає при цьому, що відповідач визнає заборгованість лише в сумі 301'421,07 грн. (акт звірки розрахунків № 12 від 10.02.2021 долучений до матеріалів справи), без нарахування витрат з ремонту і утримання вагонних ваг за листопад-грудень 2020 року на суму 8'032,36 грн., що передбачені п. 3.6. договору та повинні бути відшкодувані відповідачем.
15.01.2021 позивач отримав повідомлення ПрАТ «Шахта «Надія» № 14/09 від 05.01.2021 про перехід шахти у режим простою на невизначений термін, у якому просило припинити нарахування обслуговування вагонної ваги з січня 2021 року до відновлення роботи шахти.
02.12.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №8/13-859 від 30.11.2020 про сплату заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.
Докази оплати існуючої заборгованості станом на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні, вимоги позивача не спростовані.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 р, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів; Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; інші нормативні документи.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладених договорів № 6020-03-01-1/37 від 03.01.2019 та № 6020-03-12-256/239 від 03.12.2019.
Відповідно до вимог ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Таким чином, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань підтверджена матеріалами справи, а також актом звірки розрахунків №12 від 10.02.2021), не спростована відповідачем та підлягає до задоволення у розмірі 301'421,07 грн.
У пунктах 3.6 договорів сторони погодили, що «Підприємство» щомісячно відшкодовує «Транспорту» всі витрати з ремонту і утриманню вагонних ваг згідно затвердженої «Транспортом» калькуляції, що є невід'ємною частиною договору.
З огляду на викладене, вимога про стягнення з відповідача 8'032,36 грн. витрат з ремонт і утримання вагонних ваг за листопад-грудень 2020 року підлягають відшкодуванню з відповідача, адже повідомлення щодо простою шахти стосується періоду з січня 2021 року до відновлення роботи шахти.
Щодо стягнення 12'445,00 грн. 3% річних та 16'341,53 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Здійснивши перерахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає заявлена позивачем сума у розмірі 12'445,00 грн. 3% річних та 16'341,53 грн. інфляційних втрат
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжними дорученнями № 199 від 05.03.2021 на суму 5'073,60 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 5'073,60 грн. судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія», (80086, Львівська область, Сокальський район, с. Сілець; код ЄДРПОУ 00178175) на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» (Львівська область, м. Червоноград, вул. Львівська 59; код ЄДРПОУ 35879833) 309'453,43 грн. основного боргу, 12'445,00 грн. 3% річних, 16'341,53 грн. інфляційних втрат та 5'073,60 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 14.06.2021.
Суддя Б.І. Яворський