вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/879/18
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за первісним позовом комунального підприємства Київської обласної ради
"Бородянкатепловодопостачання"
до приватного підприємства "Корал - Дизайн"
про стягнення заборгованості у сумі 238 230,72 грн.,
за зустрічним позовом приватного підприємства "Корал - Дизайн"
до комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання"
про визнання протиправними дій, скасування акту та зобов'язання вчинення певних дій,
за участю представника за первісним позовом:
позивача: не з'явився;
відповідача: Лавренчук Т.М. (ордер, серії АІ №1079697, від 13.01.2021 року),
27 квітня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" (далі - позивач) до приватного підприємства "Корал - Дизайн" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 238 230,72 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем зобов'язання з оплати безоблікового водокористування та водовідведення.
Ухвалою суду від 27.04.2018 року позовну заяву комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" залишено без руху, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
14 травня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.
Ухвалою суду від 21.05.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 20 червня 2018 року.
18 червня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява приватного підприємства "Корал - Дизайн" до комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій, яка ухвалою суду від 20.06.2018 року залишена без руху.
18 червня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала відзив від 14.06.2018 року на позовну заяву, а також перелік запитань позивачу, на підставі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.
Також представником відповідача було подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи від 14.06.2018 року.
20 червня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 21.05.2018 року.
20 червня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.
Ухвалою суду від 20.06.2018 року підготовче засідання відкладено на 11 липня 2018 року.
Ухвалою суду від 02.07.2018 року до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов приватного підприємства "Корал - Дизайн" до комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.
06 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача за первісним позовом подав відповідь на відзив на первісний позов №285 від 26.06.2018 року.
09 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача за первісним позовом подала заперечення на відповідь на відзив на первісний позов від 04.07.2018 року.
11 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача за первісним позовом подала заяву від 25.06.2018 року про зміну предмета зустрічного позову, просила суд визнати протиправними дії позивача за первісним позовом щодо складення акту про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року та скасувати його, визнати протиправними дії позивача за первісним позовом щодо припинення водопостачання відповідачу за первісним позовом та зобов'язання позивача за первісним позовом відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом відновлення водопостачання відповідачу за первісним позовом, яка підлягала задоволенню судом.
У підготовчому засіданні 11 липня 2018 року оголошено перерву до 17 липня 2018 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2018 року в справі призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.
22 лютого 2021 року до Господарського суду Київської області повернуті матеріали справи разом із висновком експерта №17765/18-44/28693/20-31 від 12.02.2021 року за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та трасологічної експертизи у господарській справі.
Ухвалою суду від 01.03.2021 року поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24 березня 2021 року та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
23 березня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача за первісним позовом подала письмові пояснення щодо обставин справи.
У засіданні 18 червня 2018 року представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечувала, просила суд зустрічний позов задовільнити.
Представник позивача за первісним позовом у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 24.03.2021 року відкладено підготовче засідання на 21 квітня 2021 року та зобов'язано представника позивача за первісним позовом подати пояснення щодо підстав відключення відповідача за первісним позовом від системи централізованого водопостачання та водовідведення, обґрунтований розрахунок за безоблікове водокористування та водовідведення відповідача за первісним позовом, згідно з актом від 06.03.2018 року, а також підтверджуючі документи.
21 квітня 2021 року в засіданні представник відповідача за первісним позовом проти задоволення позову заперечувала.
Представник позивача за первісним позовом у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду від 24.03.2021 року не виконав.
Ухвалою суду від 21.04.2021 року відкладено підготовче засідання на 12 травня 2021 року та повторно зобов'язано представника позивача за первісним позовом виконати вимоги ухвали суду від 24.03.2021 року.
12 травня 2021 року через канцелярію суду представник відповідача за первісним позовом подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні якої судом було відмовлено.
12 травня 2021 року представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечувала, зустрічний позов просила задовільнити.
Представник позивача за первісним позовом у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду від 24.03.2021 року не виконав.
Ухвалою суду від 12.05.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 02 червня 2021 року.
02 червня 2021 року в судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечувала, просила зустрічні позовні вимоги задовільнити.
Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судом враховуються при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
З метою встановлення дійсних обставин справи судом були вчинені відповідні процесуальні дії, що підтверджується ухвалами суду від 24.03.2021 року та 21.04.2021 року, позивач за первісним позовом вимог ухвали суду неодноразово не виконував, тому завершальний етап розгляду справи відбувся 02 червня 2021 року.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
01 січня 2008 року між комунальним підприємством Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" (далі - позивач) та приватним підприємством "Корал - Дизайн" (далі - відповідач) був укладний договір на надання послуг з постачання холодної води і прийом стоків №28 (далі - договір).
Згідно з п. 1 договору, позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 4 договору, облік кількості використаної води здійснюється за показанням водо лічильника, який відповідач повинен встановити своїми силами і за свої кошти в термін, згідно з технічними умовами позивача і "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі - Правила).
Підпунктом 5 п. 12 договору встановлено, що відповідач зобов'язаний забезпечити доступ до мережі, арматури, засобів обліку води представників позивача за наявності в них відповідного посвідчення: для ліквідації аварії - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно - технічного та інженерного обладнання, проведення технічного та профілактичного огляду, зняття контрольних показань засобів обліку води і теплової енергії - згідно з вимогами нормативно - правових актів у сфері житлово - комунальних послуг.
Згідно з п.п. 7 п. 12 договору, відповідач зобов'язаний забезпечувати цілісність засобів обліку води та не втручатися в їх роботу.
Відповідно до п.п. 12 п. 12 договору, відповідач зобов'язаний у разі виявлення позивачем несанкціонованого втручання в роботу засобів обліку води і теплової енергії відшкодувати вартість робіт з проведення їх експертизи, метрологічної повірки та ремонту згідно із законодавством.
Згідно з п. 21 договору, спори між сторонами розв'язуються шляхом переговорів або у судовому порядку.
Пунктом 23 договору встановлено, що цей договір укладається на рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що 06 березня 2018 року представниками позивача було проведено перевірку на об'єкті відповідача, в результаті якої виявлено порушення відповідачем п. 3.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, про що складено акт про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року.
У зв'язку з цим, позивачем було проведено розрахунок суми боргу за безоблікове водокористування та водовідведення в сумі 238 230,72 грн., який був направлений на адресу відповідача.
Оскільки відповідач борг у сумі 238 230,72 грн. не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 238 230,72 грн. за безоблікове водокористування та водовідведення.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
18 червня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала відзив від 14.06.2018 року на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечувала, послалась на те, що представниками позивача акт про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року складено неправомірно.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року (далі - Правила).
Відповідно до ст. 1 Закону України " Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.
Згідно з п. 1.1. Правил, правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Відповідно п. 2.1. Правил, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".
Пунктом 3.1. Правил встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.
Згідно з п. 3.2. Правил, водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Відповідно до п. 3.3. Правил, у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.
Пунктом 3.4. встановлено, що розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
За твердженнями представника позивача, 06 березня 2018 року, під час здійснення перевірки на об'єкті відповідача, представниками позивача, в присутності представника відповідача, - Денисюк О. Л., було виявлено електрозасувку, встановлену на дайносі, діаметром 50 мм, в обхід приладу обліку води, який встановлено на водопроводі діаметром 15 мм, про що складено акт про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року.
Крім цього, за твердженнями представника позивача, після виявлення на об'єкті відповідача безоблікового водокористування та водовідведення, представники позивача не змогли закрити та опломбувати електрозасувку, оскільки охорона відповідача представників позивача на територію об'єкта відповідача не допустила, про що складено акт від 07.03.2018 року.
У зв'язку з виявленим порушенням, зафіксованого в акті про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року, позивачем, на підставі пунктів 3.2., 3.3., 3.4. Правил, здійснено розрахунок витрат води: за пропускною спроможністю труби вводу та за скид стічних вод, у загальній сумі 238 230,72 грн., який був направлений листом на адресу відповідача 07 березня 2018 року.
Оскільки відповідач борг не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 238 230,72 грн. за безоблікове водокористування та водовідведення.
18 червня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з ухвалою суду від 17.07.2018 року, на вирішення експерта судом поставлено наступні запитання: - чи відповідає розроблена проектно - кошторисна документація системи водопостачання відповідача вимогам нормативно - правових актів у галузі будівництва? - чи відповідає встановлення електрозасувки в системі водопостачання відповідача вимогам нормативно - правових актів у галузі будівництва. Якщо не відповідає, то які саме є наявні порушення? - чи здійснювалось користування водою відповідачем поза приладом обліку, з урахуванням електрозасувки, встановленої в системі водопостачання відповідача? - якщо користування водою здійснювалось відповідачем, то чи можливо встановити, у якому стані перебувала електрозасувка (закритому чи відкритому) станом на 06.03.2018 року? - чи містить електрозасувка в системі водопостачання відповідача пломбу, та чи можливо встановити, з якого часу пломба встановлена відповідачу? - якщо пломба була встановлена в системі водопостачання відповідача, то чи є можливим користування водою без пошкодження пломби? - чи підтверджується факт безоблікового водокористування відповідачем, встановлений в акті про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року. Якщо так - то встановити обсяг води спожитої безобліково та її вартість, а також обсяг скиду стічних вод та їх вартість.
Із висновку експертизи №17765/18-44/28693/20-31 від 12.02.2021 року вбачається, зокрема, що встановлення електрозасувки в системі водопостачання відповідача відповідає вимогам нормативно - правових актів у галузі будівництва, цілісність дротів, в тому числі на виході та вході, не порушена. Вхідні та вихідні отвори без ушкоджень, щільно облягають поверхні дротів. Літерні позначення на поверхні даної пломби чіткі та рельєфні. Які-небудь пошкодження, характерні для перенавішування пломб даного типу на її поверхнях - відсутні. Вказане свідчить про те, що досліджувана пломба не піддавалась розкриттю та повторному затисненню.
У відповіді позивача за первісним позовом №131 від 22.03.2018 року позивач за первісним позовом послався на відключення відповідача за первісним позовом від водопостачання, у зв'язку з безобліковим користуванням водою, а також недопущення позивача за первісним позовом до опломбування вузла обліку води.
Відповідно до п. 13 договору, позивач за первісним позовом має право тимчасово припинити надання послуг при відсутності оплати за раніше надані послуги.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Так, суд дійшов висновку про те, що акт про без облікове водокористування від 06.03.2018 року складений позивачем за первісним позовои неправомірно, що підтверджується висновком експерта №17765/18-44/28693/20-31 від 12.02.2021 року, підстави для відключення відповідача за первісним позовом від водопостачання були відсутні, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості у сумі 238 230,72 грн., є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
02 липня 2018 року до спільного розгляду з первісним прийнято зустрічний позов приватного підприємства "Корал - Дизайн" (далі - позивач за зустрічним позовом) до комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.
В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог, позивач за зустрічним позовом послався на те, що 06 березня 2018 року представниками відповідача за зустрічним позовом було проведено перевірку на об'єкті позивача за зустрічним позовом, в результаті якої виявлено порушення позивачем за зустрічним позовом п. 3.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, про що складено акт про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року.
У зв'язку з виявленим порушенням, зафіксованим в акті про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року, відповідачем за зустрічним позовом, на підставі пунктів 3.2., 3.3., 3.4. Правил, здійснено розрахунок витрат води: за пропускною спроможністю труби вводу та за скид стічних вод, на загальну суму 238 230,72 грн., який був направлений листом на адресу позивача за зустрічним позовом 07 березня 2018 року.
За твердженнями представника позивача за зустрічним позовом, акт про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року складено без урахування чинних будівельних норм, а також наявної на електрозасувці непошкодженої пломби, що виключає її використання. Також, позивач за зустрічним позовом послався на порушення відповідачем за зустрічним позовом умов договору про надання послуг з постачання холодної води і прийом стоків №28 від 01.01.2008 року, а саме безпідставне припинення надання послуг.
У зв'язку з цим, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду та просив суд визнати неправомірними дії комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" щодо складення акту про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року та скасувати акт про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року, визнати неправомірними дії комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" щодо припинення водопостачання приватному підприємству "Корал - Дизайн" та зобов'язати комунальне підприємство Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" відновити водопостачання приватному підприємству "Корал - Дизайн".
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Беручи до уваги те, що акт про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року складений відповідачем за зустрічним позовом неправомірно, підстави для відключення від водопостачання у відповідача за зустрічним позовом були відсутні, тому зустрічні позовні вимоги про визнання неправомірними дій комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" щодо складення акту про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року та скасування акту про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року, визнання неправомірними дій комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" щодо припинення водопостачання приватному підприємству "Корал - Дизайн" та зобов'язання комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" відновити водопостачання приватному підприємству "Корал - Дизайн", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, , ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ст. 79, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 4, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити повністю у первісному позові комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" до приватного підприємства "Корал - Дизайн" про стягнення заборгованості у сумі 238 230,72 грн.
Задовільнити повністю зустрічний позов приватного підприємства "Корал - Дизайн" до комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" про визнання протиправними дій, скасування акту та зобов'язання вчинення певних дій.
Визнати неправомірними дії комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" щодо складення акту про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року та скасувати акт про безоблікове водокористування від 06.03.2018 року.
Визнати неправомірними дії комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" щодо припинення водопостачання приватному підприємству "Корал - Дизайн" та зобов'язати комунальне підприємство Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" відновити водопостачання приватному підприємству "Корал - Дизайн".
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 14.06.2021 року.
Суддя С. Грабець