вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/405/21
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до державного авіаційного підприємства "Україна"
про стягнення заборгованості,
за участю представників:
позивача: Дзюбайло О.О. (довіреність №01-22/7-159 від 25.02.2021 року);
відповідача: Заварзіної В.І. (довіреність №01-14/3 від 22.01.2021 року),
08 лютого 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) до державного авіаційного підприємства "Україна" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 47 438,56 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг з проведення лабораторних аналізів якості авіаПММ та спецрідин №02.4-14.4- 73 від 11.01.2020 року, відповідно до яких позивач зобов'язувався надати послуги з проведення лабораторних аналізів визначення якості авіа паливо-мастильних матеріалів та спецрідин (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався послуги прийняти і оплатити.
Відповідач послуги, отримані за період з жовтня 2020 року до грудня 2020 року, не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 45 968,00 грн. основного боргу, 902,43 грн. пені, 225,61 грн. трьох процентів річних, 342,52 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Ухвалою суду від 15.02.2021 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 03 березня 2021 року.
01 березня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №01-22/406 від 24.02.2021 року.
01 березня 2021 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог №35-22/1-94 від 25.02.2021 року, просив суд стягнути з відповідача 46 968,00 грн. боргу, 902,43 грн. пені, 225,61 грн. трьох процентів річних та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 342,52 грн., всього 48 438,56 грн., яка була прийнята до розгляду судом. Також представник позивача подав клопотання №35-22/1-35 від 25.02.2021 року про долучення документів на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2021 року.
У підготовчому засіданні 03 березня 2021 року було оголошено перерву до 07 квітня 2021 року.
09 березня 2021 року через канцелярію суду представник позивача подала відповідь на відзив №35-22/1-109 від 04.03.2021 року.
07 квітня 2021 року в засідання представники позивача та відповідача не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 07.04.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 12 травня 2021 року.
12 травня 2021 року в засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.
Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечувала.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 02 червня 2021 року.
02 червня 2021 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
11 січня 2020 року між державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) та державним авіаційним підприємством "Україна" (далі - відповідач) був укладений договір про надання послуг з проведення лабораторних аналізів якості авіаПММ та спецрідин №02.4-14.4 - 73 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору, позивач надає послуги з проведення лабораторних аналізів визначення якості авіа паливо-мастильних матеріалів та спецрідин (надалі - послуги), за переліком та цінами, що наведені в додатку №1 згідно з ДК 021:2015 код 71610000-7. Послуги з випробувань та аналізу складу і чистоти (лабораторний аналіз ПММ).
Відповідно до п. 1.2 договору, відповідач приймає та оплачує надані послуги відповідно до умов цього договору.
Пунктом 2.1.1 договору встановлено, що права та обов'язки позивача надавати за письмовою заявкою відповідача послуги, перелічені в додатку №1 до цього договору.
Згідно з п. 2.1.2 договору, права та обов'язки позивача надавати лише ті послуги, які вказані в заявці відповідача.
Пунктом 2.1.3 договору встановлено, що права та обов'язки позивача своєчасно виписувати відповідачу рахунки - фактури за фактично надані послуги за цінами, вказаними в додатку №1 до цього договору, та акти приймання - здачі виконаних послуг (надалі - акт).
Згідно з п. 2.2.2 договору, права та обов'язки відповідача надавати письмові заявки, із зазначенням найменування послуги.
Відповідно до п. 2.2.4 договору, права та обов'язки відповідача своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем за надані послуги та підписувати акти.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що послуги надаються за письмовою заявкою відповідача.
Згідно з п. 3.2 договору, в заявці вказується найменування послуг, які відповідач бажає отримати та дата надання послуг.
Відповідно до п. 4.1 договору, перелік та ціни/вартість (надалі - вартість) послуг зазначено в додатку №1 до договору.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що загальна вартість договору становить 199 900,00 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч 900 гривень, 00 копійок) (в тому числі ПДВ). Фінансування проводиться за рахунок бюджетних коштів. Загальна вартість договору корегується в залежності від виділених з Держбюджету асигнувань і кошторисних призначень на 2020 рік. Загальна вартість договору може змінюватись відповідно до зміни цін за обслуговування. При зміні загальної вартості договору сторони укладають відповідну додаткову угоду.
Згідно з п. 4.3 договору, позивач до 10 числа місяця, що слідує за звітним виставляє відповідачу рахунок - фактуру за фактично надані позивачем послуги протягом звітного місяця та акти. Представник відповідача до 12 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії позивача рахунок - фактуру та акт. Сторони домовились, що датою отримання рахунку - фактури та актів буде вважатись кожне 12 число місяця, незалежно від дати його фактичного отримання відповідачем. Відповідач сплачує рахунки на поточний рахунок позивача не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним. Підписаний акт відповідач зобов'язаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ними повноважними особами. У разі підписання зазначених у цьому пункті актів, сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують акти. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернуто позивачу, він вважається підписаним сторонами.
Відповідно до п. 8.1 договору, договір набирає чинності з дня його укладання сторонами та діє по 31.12.2020. Датою укладання є пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами окремо. Подальше продовження строку дії договору здійснюється за письмовим узгодженням сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2020 року до грудня 2020 року відповідачем, на виконання умов договору, були надані позивачу заявки на проведення лабораторних аналізів, а саме: №40 від 08.10.2020 року, №41 від 12.10.2020 року, №42 від 13.10.2020 року, №71 від 15.10.2020 року, №44 від 20.10.2020 року, №45 від 31.10.2020 року, №72 від 03.11.2020 року, №47 від 09.11.2020 року, №48 від 20.11.2020 року, №50 від 06.12.2020 року, №53 від 14.12.2020 року, №73 від 24.12.2020 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що ним відповідачу були надані послуги на підставі вищевказаних заявок за період з жовтня 2020 року до грудня 2020 року, на загальну суму 46 968,00 грн., про що сторонами підписані акти приймання - здачі виконаних послуг згідно з договором №02.4-14.4 - 73 від 11.01.2020 р., а саме: від 31.10.2020 року, на суму 29 136,00 грн.; від 30.11.2020 року, на суму 9 762,00 грн. Акт приймання - здачі виконаних послуг згідно з договором №02.4-14.4 - 73 від 11.01.2020 р. від 31.12.2020 року, на суму 7 890,00 грн., відповідач не підписав.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу на оплату послуг рахунки - фактури №10/156 від 31.10.2020 року на суму 29 316,00 грн., №10/183 від 30.11.2020 року на суму 9 762,00 грн., та №10/196 від 31.12.2020 року на суму 7 890,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
Проте відповідач послуги, надані позивачем, не оплатив, що підтверджується банківською довідкою по рахунку позивача №040-18/074 від 23.02.2021 року, оригінал якої долучено до матеріалів справи.
Згідно з умовами договору, відповідач зобов'язувався сплатити за отримані послуги не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Так, отримані від позивача послуги, відповідач повинен був оплатити не пізніше 20 січня 2021 року (31.12.2020 року була надана позивачем остання послуга відповідачу).
Оскільки відповідачем борг оплачений не був, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 45 968,00 грн. основного боргу, 902,43 грн. пені, 225,61 грн. трьох процентів річних, 342,52 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
01 березня 2021 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог №35-22/1-94 від 25.02.2021 року, просив суд стягнути з відповідача 46 968,00 грн. боргу, 902,43 грн. пені, 225,61 грн. трьох процентів річних та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 342,52 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
01 березня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №01-22/406 від 24.02.2021 року, в якому він не заперечував проти отримання послуг від позивача за період з жовтня 2020 року до грудня 2020 року.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги, про що сторонами підписані акти приймання - здачі виконаних послуг згідно з договором №02.4-14.4 - 73 від 11.01.2020 р., а саме: від 31.10.2020 року, на суму 29 136,00 грн.; від 30.11.2020 року, на суму 9 762,00 грн.
Також, позивачем надано послуги відповідачу на підставі акту приймання - здачі виконаних послуг згідно з договором №02.4-14.4 - 73 від 11.01.2020 р. від 31.12.2020 року, на суму 7 890,00 грн.
Судом встановлено отримання вищевказаних актів приймання - здачі виконаних послуг згідно з договором №02.4-14.4 - 73 від 11.01.2020 р. відповідачем, що підтверджується реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 01.10.2020 по 31.10.2020, 30.11.2020 по 30.11.2020 та 01.12.2020 по 31.12.2020, копії яких долучено до матеріалів справи.
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Як уже зазначалось, відповідно до п. 4.3 договору, зокрема, сторони домовились, що датою отримання рахунку - фактури та актів буде вважатись кожне 12 число місяця, незалежно від дати його фактичного отримання відповідачем. Відповідач сплачує рахунки на поточний рахунок позивача не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним. Підписаний акт відповідач зобов'язаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ними повноважними особами. У разі підписання зазначених у цьому пункті актів, сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують акти. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернуто позивачу, він вважається підписаним сторонами.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Так, відмова відповідача від підписання акту приймання - здачі виконаних послуг згідно з договором №02.4-14.4 - 73 від 11.01.2020 р. від 31.12.2020 року, на суму 7 890,00 грн., не звільняє останнього від обов'язку оплатити надані послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 року в справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 року в справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідач жодних документів, що підтверджували б оплату наданих позивачем послуг, суду не надав, а посилання представника позивача на відсутність грошових коштів у бюджеті не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов'язання зі сплати заборгованості згідно з договором, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 46 968,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 902,43 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг згідно цього договору відповідач сплачує позивачу за кожний день прострочення оплати послуг пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Пеня нараховується до моменту повного погашення простроченої дебіторської заборгованості за цим договором, включаючи день оплати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Так, відповідач був зобов'язаний оплатити надані позивачем послуги не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, тому оплати повинні були бути здійснені відповідачем наступним чином:
- за актом приймання - здачі виконаних послуг від 31.10.2020 року, - до 20.11.2020 року включно;
- за актом приймання - здачі виконаних послуг від 30.11.2020 року, - до 21.12.2020 року включно (оскільки останнім днем виконання зобов'язання відповідачем повинно було стати 20.12.2020 року, що припадало на вихідний день);
- за актом приймання - здачі виконаних послуг від 31.12.2020 року, - до 20.01.2021 року включно.
Як встановлено судом, відповідач надані позивачем послуги не оплатив.
Так, розмір пені за актом приймання - здачі виконаних послуг від 31.10.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
21.11.2020 року до 03.02.2021 року, суму боргу в розмірі 29 316,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 721,23 грн.;
- за актом приймання - здачі виконаних послуг від 30.11.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
22.12.2020 року до 03.02.2021 року, суму боргу в розмірі 9 762,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 140,94 грн.;
- за актом приймання - здачі виконаних послуг від 31.12.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
21.01.2021 року до 03.02.2021 року, суму боргу в розмірі 7 890,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 36,32 грн.,
а всього 898,49 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 225,61 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 342,52 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Три проценти річних за актом приймання - здачі виконаних послуг від 31.10.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
21.11.2020 року до 03.02.2021 року, складає 75 днів, тому три проценти річних від суми 29 316,00 грн. становлять 180,45 грн.;
- за актом приймання - здачі виконаних послуг від 30.11.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
22.12.2020 року до 03.02.2021 року, складає 44 дні, тому три проценти річних від суми 9 762,00 грн. становлять 35,28 грн.;
- за актом приймання - здачі виконаних послуг від 31.12.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
21.01.2021 року до 03.02.2021 року, складає 14 днів, тому три проценти річних від суми 7 890,00 грн. становлять 9,08 грн.,
а всього 224,81 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:
- за актом приймання - здачі виконаних послуг від 31.10.2020 року:
за період з 21.11.2020 року до 03.02.2021 року: у грудні 2021 року - 100,9% (УК №7 від 13.01.2021 року); у січні 2021 року - 101,3% (УК №28 від 11.02.2021 року), від суми 29 316,00 грн., складає 648,38 грн.;
- за актом приймання - здачі виконаних послуг від 30.11.2020 року:
за період з 22.12.2020 року до 03.02.2021 року: у січня 2021 року - 101,3% (УК №28 від 11.02.2021 року), від суми 9 762,00 грн., складає 126,91 грн.,
а разом 775,29 грн. (за розрахунком суду).
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 342,52 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 509, ст. 525, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. 629, ч. 1 ст. 692, ч. 4 ст. 882, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до державного авіаційного підприємства "Україна" про стягнення заборгованості.
Стягнути з державного авіаційного підприємства "Україна" (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський Шлях, будинок 2, ідентифікаційний код 25196197) на користь державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 46 968,00 грн. (сорок шість тисяч дев'ятсот шістдесят вісім грн. 00 коп.) основного боргу; 898,49 грн. (вісімсот дев'яносто вісім грн. 49 коп.) пені; 224,81 грн. (двісті двадцять чотири грн. 81 коп.) трьох процентів річних; 342,52 грн. (триста сорок дві грн. 52 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 14.06.2021 року.
Суддя С. Грабець