ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.06.2021Справа № 910/5653/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М."
до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова
про стягнення 91 681,64 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М." (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова (далі - відповідач) про стягнення 91 681,64 грн., з яких: 67 500,00 грн. - сплачена позивачем сума авансу за виконання робіт, 10 681,64 грн. - пеня, 13 500,00 грн. - штраф. Також позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати у даній справі, попередній (орієнтовний) розмір яких склав 17 770,00 грн., з яких: 2 270,00 грн. - судовий збір, 500,00 грн. - витрати на поштові відправлення, 15 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами 21.04.2020 року договором виконання робіт № 34361-2-20 в частині своєчасного виготовлення та передання замовнику обладнання, у зв'язку з чим виникли підстави для повернення сплаченого позивачем авансового платежу та нарахування штрафних санкцій. З урахуванням наведених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2021 року відкрито провадження у справі № 910/5653/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.
05.05.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова від 21.04.2021 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М." належного виконання ним умов укладеного між сторонами договору виконання робіт від 21.04.2020 року № 34361-2-20 в частині передачі відповідачу зразку виробу "кришка для серветок", який був потрібен виконавцеві для підготовки креслень прес-форми та безпосереднього виготовлення такої прес-форми відповідно до означених креслень. Також відповідач наголосив, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М." скрін-копії листування між представниками сторін з приводу виконання істотних умов договору не можуть вважатися належними доказами у даній справі, оскільки такі копії не дають змоги встановити конкретних осіб та їх повноваження на ведення відповідних переговорів, а також не підтверджують здійснення такого листування в межах виконання саме укладеного між сторонами договору виконання робіт від 21.04.2020 року № 34361-2-20. Крім того, Відкрите акціонерне товариство "Меридіан" ім. С.П. Корольова звернуло увагу на те, що умовами вчиненого між сторонами правочину не передбачено відповідальних осіб за його виконання, окрім самих підписантів наведеної угоди. З огляду на викладені обставини, відповідач зазначив про те, що внаслідок прострочення позивачем як кредитором виконання зобов'язань з передачі виконавцю зразка виробу "кришка для серветок", Відкрите акціонерне товариство "Меридіан" ім. С.П. Корольова, з урахуванням приписів статей 612, 613 Цивільного кодексу України, не може вважатися таким, що прострочило взяті на себе договірні зобов'язання, а також не може нести за такі дії встановлену законом відповідальність до моменту фактичного вчинення кредитором усіх передбачених договором необхідних дій.
Слід також зазначити, що у вказаному відзиві Відкрите акціонерне товариство "Меридіан" ім. С.П. Корольова просило суд покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М." понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 3 000,00 грн.
18.05.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." від 14.05.2021 року на відзив на позовну заяву, в якій останнє вказало на те, що офіційне листування з приводу дефектів наданих відповідачем прикладів виробу велося між уповноваженими представниками сторін. Крім того, позивач зазначив, що оскільки зразки виробу були передані виконавцеві кур'єром без підписання відповідного акту приймання-передачі, єдиним доказом фактичної передачі таких зразків відповідачу є офіційне листування між представниками сторін.
27.05.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач навів додаткові аргументи на спростування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М.".
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
21.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М." (замовник) та Відкритим акціонерним товариством "Меридіан" ім. С.П. Корольова (виконавець) було укладено договір виконання робіт № 34361-2-20 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався виготовити згідно наданому зразку прес-форму (далі за текстом - Обладнання) та передавати її у власність на умовах, вказаних у цьому Договорі замовнику.
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вказаних суб'єктів господарювання.
За умовами пункту 1.1 Договору виготовлення прес-форми відбувається на основі креслення, яке готує виконавець відповідно до зразка виробу "кришка для серветок", яку надає замовник. Виконавець гарантує, що креслення буде повністю відповідати переданому зразку кришки.
Згідно з пунктом 1.2 Договору замовник зобов'язується сплатити вартість Обладнання відповідно специфікації, Додаток № 1 до цього Договору, та прийняти його за актом приймання-передачі робіт, Додаток № 2. Зазначені додатки є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору вартість робіт за цим Договором складає 135 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20 % 22 500,00 грн. У вартість робіт входять без виключень всі витрати виконавця, необхідні для виготовлення Обладнання.
За положеннями пункту 3.3 наведеної угоди авансовий платіж у сумі 50 % суми Договору здійснюється замовником протягом трьох банківських днів з дати підписання Договору та отримання рахунку-фактури.
Остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом трьох банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі робіт - Додаток № 2, що є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 3.4 означеного правочину).
У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що строк виконання робіт виконавцем становить 110 (сто десять) календарних днів з дати отримання авансового платежу.
Пунктом 4.2 цього Договору передбачено, що датою отримання авансового платежу вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
За умовами пункту 9.1 Договору останній вступає в дію з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до пункту 11.1 Договору будь-які зміни та доповнення до цього Договору дійсні, якщо вони прийняті в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін або оформлені шляхом обміну листами або електронними повідомленнями.
Судом встановлено, що на виконання пункту 3.3 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М." сплатило на розрахунковий рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 50 % від суми Договору, що становить 67 500,00 грн. Вказаний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного платіжного доручення від 24.04.2020 року № 66427.
Оскільки відповідач свої зобов'язання з виготовлення прес-форми згідно наданому зразку в установлений Договором строк (110 календарних днів з дати отримання авансового платежу, тобто до 11.08.2020 року) не виконав, Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М." звернулося до виконавця з претензією від 27.11.2020 року № 1525/01-03, в якій просило сплатити на користь позивача штрафні санкції у загальному розмірі 18 147,54 грн., нараховані, у зв'язку з порушенням відповідачем строку виготовлення Обладнання.
Крім того, листом від 11.02.2021 року № 152/01-03 позивач повторно звернувся до виконавця з претензією, в якій повідомив про те, що він вважає за необхідне розірвати Договір, а також просив відповідача перерахувати на рахунок замовника 8 210,96 грн. пені та 13 500,00 грн. штрафу, нарахованих, у зв'язку із порушенням Відкритим акціонерним товариством "Меридіан" ім. С.П. Корольова договірних зобов'язань.
У відповідь на означену претензію відповідач надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю "В.М." лист від 26.02.2021 року № 12/122, в якому повідомив про відсутність підстав для задоволення наведеної претензії. В обґрунтування такої відмови відповідач посилався на те, що позивачем як замовником не було вчинено усіх передбачених Договором необхідних дій, які прямо чи опосередковано випливають із суті зобов'язань, визначених пунктом 1.1 Договору, що, у свою чергу, унеможливило виконання зобов'язань відповідача за цією угодою.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача претензію від 15.03.2021 року № 312/01-03, в якій, враховуючи невиконання відповідачем своїх обов'язків з передачі замовнику Обладнання та втрату останнім інтересу до виконання такого зобов'язання, на підставі пункту 7.5 Договору вимагав повернути отриманий Відкритим акціонерним товариством "Меридіан" ім. С.П. Корольова авансовий платіж за цією угодою в розмірі 67 500,00 грн., а також перерахувати замовнику 9 671,91 грн. пені та 13 500,00 грн. штрафу.
Проте у відповіді від 23.03.2021 року № 12/202 на означену претензію відповідач повторно повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М." про відсутність підстав для задоволення вимог замовника.
З урахуванням вищевикладеного, позивач вирішив звернутися до суду із даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, зокрема, положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача, зокрема, 67 500,00 грн. авансового платежу, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині своєчасного виготовлення Обладнання. При цьому, підставою вказаних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М." зазначало пункт 7.5 Договору, за яким у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, зазначених у цьому Договорі, виконавець на письмову вимогу замовника має повернути всі сплачені кошти замовника та сплатити штраф та пеню.
Крім того, позивач також просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова 10 681,64 грн. пені, нарахованої на суму основного боргу в розмірі 135 000,00 грн. (сума Договору) у період з 11.08.2020 року по 05.04.2021 року, а також 13 500,00 грн. штрафу, що становить 10 % від вищенаведеної суми Договору.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 7.3 Договору, у разі порушення строку виготовлення Обладнання, зазначеного у пункті 4.1, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення від суми Договору.
За умовами пункту 7.4 цього правочину, у разі затримки виготовлення Обладнання більше, ніж на 14 календарних днів, виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % від суми Договору.
Суд зазначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.
В даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року в справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року в справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року в справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 27.09.2019 року в справі № 923/760/16.
Заперечуючи проти вимог позивача, Відкрите акціонерне товариство "Меридіан" ім. С.П. Корольова посилалося на недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М." належного виконання ним умов укладеного між сторонами Договору в частині передачі відповідачу зразку виробу "кришка для серветок", який був потрібен виконавцеві для підготовки креслень прес-форми та безпосереднього виготовлення такої прес-форми відповідно до означених креслень. З огляду на викладені обставини, відповідач зазначив про те, що внаслідок прострочення позивачем як кредитором виконання зобов'язань з передачі виконавцю зразка виробу "кришка для серветок", Відкрите акціонерне товариство "Меридіан" ім. С.П. Корольова, з урахуванням приписів статей 612, 613 Цивільного кодексу України, не може вважатися таким, що прострочило взяті на себе договірні зобов'язання, а також не може нести за такі дії встановлену законом відповідальність до моменту фактичного вчинення кредитором усіх передбачених договором необхідних дій.
Як було зазначено вище, за умовами пункту 1.1 Договору відповідач зобов'язався виготовити згідно наданому зразку прес-форму (Обладнання) та передавати її у власність на умовах, вказаних у цьому Договорі замовнику. Виготовлення прес-форми відбувається на основі креслення, яке готує виконавець відповідно до зразка виробу "кришка для серветок", яку надає замовник. Виконавець гарантує, що креслення буде повністю відповідати переданому зразку кришки.
Зі змісту наведених договірних положень вбачається, що для належного виконання відповідачем істотних умов Договору необхідною та обов'язковою умовою є виконання замовником зустрічних зобов'язань щодо надання Відкритому акціонерному товариству "Меридіан" ім. С.П. Корольова зразка виробу "кришка для серветок", на основі якого в подальшому відбувається підготовка відповідного креслення та безпосереднє виготовлення прес-форми.
На підтвердження факту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М." договірних зобов'язань в частині надання замовником виконавцю зразка виробу "кришка для серветок" позивачем до позовної заяви було долучено копію заявки на доставку від 06.03.2020 року № ЖЗД 00448920.
Проте означена заявка не може бути прийнята судом в якості належного доказу на підтвердження факту надання виконавцеві зразка виробу "кришка для серветок", оскільки не містить жодних відомостей про факт, а також конкретну дату вручення відповідачу вищенаведеного зразка, так само як не містить інформації про її прийняття до фактичного виконання. Крім того, така заявка не містить жодних підписів осіб, уповноважених на відправлення, доставку чи отримання зразка виробу "кришка для серветок", а також відбитків печаток, зокрема, сторін даного спору.
Слід також зазначити, що вказана заявка № ЖЗД 00448920 датована 06.03.2020 року, тоді як Договір виконання робіт № 34361-2-20 було укладено між сторонами лише 21.04.2020 року, тобто пізніше оформлення цієї заявки, що ставить під сумнів належність останньої як доказу виконання позивачем своїх зобов'язань в рамках Договору, який вступив у дію з дати його підписання обома сторонами.
Крім того, у відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." від 14.05.2021 року на відзив на позовну заяву позивач вказував на те, що доказом фактичної передачі зразка виробу "кришка для серветок" відповідачу є офіційне листування з приводу дефектів наданих Відкритим акціонерним товариством "Меридіан" ім. С.П. Корольова прикладів виробу, яке велося між уповноваженими представниками сторін. На підтвердження означених обставин позивачем було надано суду скрін-копії електронного листування, яке, за твердженням позивача, велося між фахівцем-аналітиком з дослідження товарного ринку Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." Лакізою Євгеном Олександровичем (адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та головним технологом Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова ОСОБА_1 (адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Крім того, позивач вказував на те, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." з метою отримання інформації стосовно перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем, було направлено відповідний адвокатський запит, проте відповіді на означений запит позивачем на час підготовки та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву отримано не було.
У той же час роздруківка вищенаведеного електронного листування також не приймається судом у якості належного доказу на підтвердження факту надання виконавцеві зразка виробу "кришка для серветок", оскільки наявні у ній відомості не дають змоги беззаперечно встановити факт такого листування в рамках саме укладеного між сторонами Договору виконання робіт від 21.04.2020 року № 34361-2-20. Також, надані позивачем скрін-копії електронного листування не містять інформації щодо фактичного отримання відповідачем зразка виробу "кришка для серветок".
Крім того, відповідно до частин 1-3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Водночас надана позивачем роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 зазначеного Закону електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Отже, не може вважатися належним письмовим доказом і не може бути доказом у даній справі вищенаведена роздруківка електронного листування, яка не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2019 року в справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 року в справі № 922/788/19, від 16.03.2020 року в справі № 910/1162/19, від 15.04.2021 року в справі № 910/8554/20.
Водночас посилання позивача на відповідну судову практику, зокрема, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.08.2014 року в справі № 6-6328св14, зміст якої зводиться до відсутності необхідності посвідчувати електронним підписом електронне листування, яке здійснюється між фізичними особами шляхом використання електронної пошти, не беруться судом до уваги, оскільки наведені висновки стосуються правовідносин, які виникають виключно між фізичними особами, тоді як учасниками спірних правовідносин є суб'єкти господарювання.
Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.11.2018 року (у справі № 914/2505/17), також не можуть бути взяті судом до уваги в якості правової підстави для прийняття наданих позивачем скрін-копій електронної переписки як доказу надання позивачем та отримання відповідачем зразка виробу "кришка для серветок", оскільки при вирішенні по суті спору в справі № 914/2505/17 та перегляді прийнятих у ній судових рішень судом касаційної інстанції судом було констатовано, що позивач та відповідач у цій справі визнавали приналежність їм відповідних електронних адрес, з яких здійснювалося електронне листування за укладеним між ними договором. Однак, в процесі розгляду справи № 910/5653/21 відповідачем не було визнано, зокрема, факту приналежності Відкритому акціонерному товариству "Меридіан" ім. С.П. Корольова адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М." та отримання відповідачем зразка виробу "кришка для серветок" останнім заперечувався.
Твердження позивача про направлення його представником адвокатського запиту для отримання інформації стосовно перебування Мілюкова Дмитра Євгенійовича у трудових відносинах з відповідачем, оцінюються судом критично з огляду на відсутність у матеріалах справи копії відповідного адвокатського запиту з доказами його направлення. Крім того, позивачем не було зазначено конкретної особи, якій адресовано такий запит.
За таких обставин, позивачем у встановленому законом порядку не було доведено належним доказами факту надання виконавцеві зразку виробу "кришка для серветок", який був потрібен відповідачу для підготовки креслень прес-форми та безпосереднього виготовлення такої прес-форми відповідно до означених креслень.
Відповідно до статті 850 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору.
За умовами статті 851 Цивільного кодексу України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.
Аналогічна за змістом норма закріплена у частині 3 статті 320 Господарського кодексу України, за якою підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобов'язань за договором, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником виявляються неможливими чи значно ускладненими.
Таким чином, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів надання позивачем відповідачу зразку виробу "кришка для серветок", суд дійшов висновку про те, що ухилення позивача від сприяння виконавцеві фактично зумовило затримку у строках виконання робіт за Договором.
Відповідно до частин 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
За умовами частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Враховуючи те, що зобов'язання Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова за Договором щодо своєчасного виготовлення згідно наданому зразку прес-форми (Обладнання) та передачі її у власність позивачу не могло бути виконано внаслідок прострочення самого кредитора (позивача) у передачі відповідачу зразку виробу "кришка для серветок", який був потрібен виконавцеві для підготовки креслень прес-форми та безпосереднього виготовлення такої прес-форми відповідно до означених креслень, а також зважаючи на недоведеність позивачем виконання ним усіх передбачених Договором обов'язків та сприяння виконавцеві у виконанні робіт шляхом надання зразка виробу "кришка для серветок", на основі якого в подальшому відбувається підготовка відповідного креслення та безпосереднє виготовлення прес-форми, суд дійшов висновку про фактичну відсутність прострочення відповідачем виконання своїх договірних зобов'язань за Договором в частині своєчасного виконання робіт.
З системного аналізу положень пункту 7.5 Договору вбачається, що обов'язок повернути замовникові всі сплачені останнім кошти за Договором виникає у виконавця лише у випадку невиконання договірних зобов'язань.
Відтак, зважаючи на фактичну відсутність з боку Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова порушень умов Договору в частині своєчасного виконання робіт, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." 67 500,00 грн. авансового платежу на підставі пункту 7.5 Договору. Разом із тим, суд зазначає, що визнання відповідачем факту отримання від замовника авансового платежу в розмірі 67 500,00 грн. саме по собі не свідчить про наявність правових підстав для стягнення означеної суми грошових коштів на користь позивача в судовому порядку.
Суд також звертає увагу позивача на наступне.
За умовами пункту 4.3 Договору датою виконання робіт вважається дата підписання акту приймання-передачі робіт - Додаток № 2, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 2.4 Договору встановлено, що право власності на Обладнання переходить до замовника від виконавця з моменту підписання акту приймання-передачі робіт - Додаток № 2, що є невід'ємною частиною цього Договору, та проведення остаточного розрахунку. Прес-форма залишається на зберіганні у виконавця, який зобов'язаний забезпечити її цілісність до моменту передачі замовнику за його вимогою.
Виконавець зобов'язаний передати замовнику прес-форму протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання відповідної вимоги від замовника на електронну адресу виробника (пункт 2.5 Договору).
У той же час у матеріалах справи відсутня вимога позивача (а також докази її направлення та отримання) про передачу йому виконавцем передбаченої Договором виготовленої прес-форми, зі спливом п'ятиденного строку від моменту отримання якої умови Договору пов'язують виникнення у Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова обов'язку передати замовнику таку прес-форму. Слід зазначити, що вимог про передачу позивачу виконавцем Обладнання не містять і адресовані відповідачу претензії Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." від 27.11.2020 року № 1525/01-03, від 11.02.2021 року № 152/01-03 та від 15.03.2021 року № 312/01-03, що додатково свідчить про відсутність фактичного прострочення відповідачем зобов'язання з передання позивачу прес-форми.
У зв'язку з наведеними обставинами, а також враховуючи те, що факт порушення відповідачем встановлених Договором термінів виконання робіт не знайшов підтвердження під час розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." про стягнення з відповідача 10 681,64 грн. пені та 13 500,00 грн. штрафу, нарахованих на підставі пунктів 7.3, 7.4 Договору.
При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Згідно зі статтею 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 року (пункт 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М." у встановленому законом порядку не довело належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які воно посилалося як на підставу своїх вимог до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача компенсації останньому не підлягають та залишаються за Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М.".
Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача витрат Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.
Як було зазначено вище, згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у відзиві на позовну заяву, орієнтовний розмір витрат відповідача на правову допомогу в даній справі склав 3 000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем подано, зокрема, копію укладеного 02.03.2021 року між Відкритим акціонерним товариством "Меридіан" ім. С.П. Корольова (клієнт) та адвокатом Скаржинським Миколою Володимировичем (адвокат) договору про надання правової допомоги № 0203/21.
За умовами пункту 1.1 цього договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору юридичну допомогу, що надається адвокатом, клієнт сплачує в гривнях шляхом щомісячного переказу суми, що дорівнює розміру винагороди, зазначеної в акті про надання правової допомоги без врахування ПДВ.
Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-ти днів з дати підписання акту про надання правової допомоги, який є виключною підставою для проведення розрахунків за надані послуги в рамках даного Договору (пункт 4.2 цієї угоди).
Згідно з пунктом 4.4 наведеної угоди за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правової допомоги і її вартість.
Пунктами 4.6, 4.7 Договору встановлено, що сума, вказана в пункті 4.1 даного Договору, є гонораром адвоката за надання правової (юридичної) допомоги та поверненню не підлягає. В акті, зазначеному в пункті 4.4 Договору, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правової (юридичної) допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта.
За умовами пункту 4.8 вказаного правочину розрахунок гонорару адвоката здійснюється за наступним алгоритмом: одна година (під одною годиною розуміється від 10 хвилин до 60 хвилин включно) надання консультації, роз'яснень, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, клопотань, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах - сплачується в розмірі не менше 40 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на момент визначення вартості гонорару за надані послуги.
З поданого відповідачем акта приймання-передачі наданих послуг від 28.04.2021 року № 02 до Договору про надання правової допомоги № 0203/21 від 02.03.2021 року вбачається, що адвокат Скаржинський Микола Володимирович надав Відкритому акціонерному товариству "Меридіан" ім. С.П. Корольова, а відповідач - прийняв послуги щодо розгляду справи № 910/5653/21.
Одночасно у зазначеному акті від 28.04.2021 року № 02 викладено детальний опис наданих адвокатом послуг, вказано про витрачений адвокатом час та вартість таких послуг. Так, відповідно до зазначеного акту адвокат Скаржинський Микола Володимирович надав відповідачу послуги з опрацювання первинних документів та надання попередньої консультації щодо поданої позовної заяви у справі № 910/5653/21 тривалістю 1 година вартістю 1 000,00 грн., а також складання та подання відзиву по справі № 910/5653/21 тривалістю 2 години вартістю 2 000,00 грн.
Згідно з наведеним актом, загальна вартість вищевказаних послуг, наданих адвокатом відповідачу, склала 3 000,00 грн.
Слід також зазначити, що Відкритим акціонерним товариством "Меридіан" ім. С.П. Корольова до матеріалів справи долучено копію ордеру від 28.04.2021 року серії АІ № 1109649 на надання адвокатом Скаржинським Миколою Володимировичем правничої (правової) допомоги Відкритому акціонерному товариству "Меридіан" ім. С.П. Корольова, а також копію свідоцтва від 29.05.2008 року № 3687/10 про право на заняття Скаржинським Миколою Володимировичем адвокатською діяльністю та відповідного посвідчення адвоката.
Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993 року).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Разом із тим, від Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених відповідачем, у зв'язку із розглядом справи № 910/5653/21, в порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не надходило. Такого клопотання не було викладено позивачем і у відповіді на відзив на позовну заяву.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, позивачем надано не було.
У той же час із доданих до матеріалів справи документів вбачається, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. є підтвердженими.
Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19.
Відтак, позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами тих обставин, які свідчать про необґрунтованість заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката чи про наявність підстав для зменшення розміру таких адвокатських витрат, та які безпосередньо вказані у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи).
Згідно з частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові інші судові витрати покладаються на позивача.
З огляду на те, що позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами тих обставин, які свідчать про необґрунтованість заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката чи про наявність підстав для зменшення розміру таких адвокатських витрат, зважаючи на те, що фактично понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. є підтвердженими, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." у даній справі, суд дійшов висновку про те, що обов'язок з відшкодування заявлених відповідачем витрат у розмірі 3 000,00 грн. покладається на позивача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 4/6; код ЄДРПОУ 24095427) на користь Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова (03124, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 8; код ЄДРПОУ 14312973) 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 14.06.2021 року.
Суддя В.С. Ломака