ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.06.2021Справа № 910/4784/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ СПЕЦІАЛЬНЕ ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ СЕРВІСНЕ ПІДПРИЄМСТВО»
про стягнення 499 605, 70 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ СПЕЦІАЛЬНЕ ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ СЕРВІСНЕ ПІДПРИЄМСТВО» про стягнення 499 605, 70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого останній набув право вимоги щодо виконання грошових зобов'язань з оплати спожитої ними до 01.05.2018 теплової енергії. Відповідно до п. 72 додатку № 1 до цього договору, позивач набув право вимоги за спожиту відповідачем до 01.05.2018 теплову енергію за договором № 250811 у розмірі 497 730, 01 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статті 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
09.04.2021 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 14.04.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 6.
Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався правом на подання відзиву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
26.01.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ СПЕЦІАЛЬНЕ ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ СЕРВІСНЕ ПІДПРИЄМСТВО» (споживач) був укладений договір № 250811 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), на умовах якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому Договорі (п. 1.1 Договору).
У пункті 2.2.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 2, 3) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.
Згідно п. 2.3.1 Договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.
У додатках № 6 та № 7 визначено, що об'єктом постачання теплової енергії є житловий будинок за адресою: м. Київ, провулок Ярославський, 7/9 (особовий рахунок 250811).
У додатку № 2 до Договору «Тарифи та порядок розрахунків» сторонами погоджено, що розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженням КМДА від 30.05.2007 № 643 за кожну відпущену Гігакалорію (п. 1 Додатку № 2).
Відповідно до п. 9 Додатку № 2 до Договору споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в МВРТ-3 оформлену постачальником платіжну-вимогу на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Згідно пунктів 4.1, 4.3 Договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2008.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго».
Відповідно до Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.04.2018 за № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках, та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), крім виробництва теплової енергії за нерегульованим тарифом; на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, крім постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.
Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» як кредитором та КП «Київтеплоенерго» як новим кредитором укладено договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір цесії), на умовах якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936, 91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів (п. 1.1 Договору цесії).
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до цього договору (п. 1.2 Договору цесії).
З укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором (п. 1.3 Договору цесії).
Згідно із Додатком № 1 до Договору цесії позивач прийняв право вимоги до відповідача на суму 497 730, 01 грн за Договором (особовим рахунком) № 250811 (п. 72 Додатку № 1).
За твердженнями позивача заборгованість у загальному розмірі 497 730, 01 грн скаладається із:
- заборгованості у розмірі 40 962, 12 грн станом на 01.06.2009, стягнутої згідно рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2009 в справі № 1/398;
- заборгованості у розмірі 37 510, 30 грн з період з 01.06.2009 по 01.05.2012, стягнутої згідно рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 в справі № 5011-10/10041-2012;
- заборгованості у розмірі 419 257, 59 грн за період з 01.05.2012 по 01.10.2018, яка є предметом даного позову.
Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за Договором щодо оплати спожитих послуг за період з травня 2012 року по жовтень 2018 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 419 257, 59 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою правовідносинам між сторонами притаманні ознаки договору енергопостачання.
Частиною першою статті 714 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV) теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Згідно з частиною шостою статті 19 Закону № 2633-IV споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Положеннями пункту 4 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
Відповідно до пункту 3 цих Правил, споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Крім того, кожна із сторін у зобов'язанні, як передбачено ч. 2 ст. 527 ЦК України, має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
За ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
На підставі договору № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії), КП «Київтеплоенерго» отримало від ПАТ «Київенерго» право вимоги до ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ СПЕЦІАЛЬНЕ ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ СЕРВІСНЕ ПІДПРИЄМСТВО» за заборгованістю у сумі 497 730, 01 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження постачання теплової енергії відповідачеві за Договором та наявності заборгованості за період з травня 2012 року жовтень 2018 року позивачем, як новим кредитором, подано до суду облікові картки за період з травня 2015 року по квітень 2017 року; довідки про нарахування за теплову енергію за аналогічний період, довідку про стан розрахунків за спожиту від ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» за договором № 250811 від 26.01.2008, а також рахунок-фактуру № 250811/2021-1 від 31.01.2021 на суму 497 730, 01 грн та акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.01.2021, підписаний з боку позивача.
Питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці, що відображено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, якими залишено без змін судові рішення, якими стягнуто заборгованість, наявність якої обґрунтовано з посиланням на облікові картки (табуляграми).
Судом встановлено, що постачання позивачем теплової енергії відповідачу у період з травня 2015 року по квітень 2017 року підтверджується наявними у матеріалах справи обліковими картками. Загальна сума постачання за цей період складає 1 010 674, 02 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно із частинами 1, 2 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з цим, позивачем не надано належних доказів на підтвердження обліку спожитої відповідачем теплової енергії, а також її кількості та вартості за інші періоди, за які заявлено вимоги про стягнення заборгованості.
Суд враховує інформацію, викладену у листі районного відділення збуту № 3 СП «ЕНЕРГОЗБУТ» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» від 18.02.2021 № 2/3-59, згідно якого пакет документів з централізованого опалення по особовому рахунку № НОМЕР_1 втрачено.
Разом з цим відповідно до п. 3.1.1 Договору цесії сторони договору підтвердили, що на дату підписання Додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
В підтвердження передачі ПАТ «Київенерго» даних щодо обліку, нарахування (розрахунків) за отриману (спожиту) відповідачем теплову енергію за договором № 250811 надано Акт № 23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК «БіТек» та ПУ «Уніван-Термал».
Судом досліджено довідку про стан розрахунків за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію відповідачем, з якої вбачається, що відповідачем здійснювались часткові оплати за теплову енергію, поставлену на підставі договору № 250811, та за період прострочення оплати послуг з травня 2012 року по жовтень 2018 року наявна заборгованість у розмірі 419 257, 59 грн.
Відомості цієї довідки відповідають відомостям, зазначеним у облікових картках, наявних в матеріалах справи.
Відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України відомостей щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також здійснення оплат.
Отже, надані позивачем облікові картки є паперовим відображенням баз даних білінгових систем ПК «БіТек» та ПУ «Уніван-Термал», які були передані ПАТ «Київенерго» до КП «Київтеплоенерго» на виконання умов договору цесії № 601-18.
При цьому, на переконання суду, ненадання повного пакету первинних документів за весь період прострочення оплати не може свідчити про відсутність заборгованості за умови підтвердження її суми іншими доказами.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували наявність такої заборгованості, суду не надав.
Надані же позивачем докази дають підстави для висновку про порушення з боку відповідача своїх зобов'язань, щодо нездійснення оплати за спожиту теплову енергію, строк виконання яких настав.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши проведений позивачем розрахунок вартості теплової енергії, спожитої відповідачем у період з травня 2012 року по жовтень 2018 року, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в суму 419 257, 59 грн є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 28 360, 19 грн та 51 987, 94 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд встановив, що при нарахуванні інфляційних втрат та 3 % річних позивачем допущено арифметичні помилки.
Не виходячи за заявлений позивачем період нарахування, за перерахунком суду, сума інфляційних втрат становить 27 533, 78 грн, 3 % річних - 15 745, 09 грн.
Відтак, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 462 536, 46 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 938, 05 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ СПЕЦІАЛЬНЕ ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ СЕРВІСНЕ ПІДПРИЄМСТВО» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 6; ідентифікаційний код 34818413) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) 419 257, 59 грн (чотириста дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят сім гривень 59 коп.) заборгованості за спожиту теплову енергію, 27 533, 78 грн (двадцять сім тисяч п'ятсот тридцять три гривні 78 коп.) інфляційних втрат, 15 745, 09 грн (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок п'ять гривень 09 коп.) 3% річних та 6 938, 05 грн (шість тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень 05 коп.) судового збору.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 14.06.2021.
Суддя О.С. Комарова