ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.06.2021Справа № 910/4061/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» (08112, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Соборна, 21)
до Фізичної особи-підприємця Охріменко Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 )
про розірвання договорів та стягнення 219 865,89 грн
за участю представників:
від позивача: Бітківський В.М.
від відповідача: Охріменко В.В.
У судовому засіданні 09.06.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» з позовом до Фізичної особи-підприємця Охріменко Володимира Володимировича про розірвання договорів та стягнення 219 865,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що бездіяльність відповідача щодо поставки товару є істотним порушенням умов договорів купівлі-продажу №1904 від 07.11.2019, №1905 від 07.11.2019 та №1906 від 07.11.2019, оскільки позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладені даних договорів. Відтак, позивач просить суд розірвати вищевказані договори купівлі-продажу та стягнути з відповідача 219 865,89 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» було залишено без руху.
22.03.2021 до загального відділу діловодства господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.03.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4061/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 21.04.2021.
У судовому засіданні 21.04.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 19.05.2021.
У судовому засіданні 19.05.2021 заслухано пояснення сторін та за клопотанням відповідача відкладено розгляд справи до 09.06.2021 у зв'язку з можливістю врегулювання спору мирним шляхом.
У судовому засіданні 09.06.2021 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Відповідача проти позову не заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
07 листопада 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адоніс", яке в подальшому згідно рішення власника № 3 від 25.04.2019 було перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» (надалі - покупець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Охріменком Володимиром Володимировичем (надалі - продавець/відповідач) укладено договір купівлі продажу № 1904, договір купівлі продажу № 1905 та договір купівлі продажу № 1906 (надалі - договори).
Судом встановлено, що договори купівлі продажу № 1904, № 1905 та № 1906 є ідентичними окрім п. 6.2. та 6.3, якими закріплено загальну вартість товару та порядок здійснення оплати.
Так, відповідно до п. 1.1. договорів продавець прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупця комплект меблів, зазначений у замовленні, переліку комплектуючих замовлення та ескізі товару, які є невід'ємною частиною договорів, а покупець зобов'язується їх прийняти та оплатити на умовах, які передбачені умовами договорів.
У п. 4.3 договорів визначено, що строк передачі товару (із врахуванням замовленої доставки) покупцю складає до 90 календарних днів з дати надходження продавцю авансового платежу покупця (п. 6.3.1 договорів), а також надходження продавцю 100 % вартості послуг з доставки, підйому товару.
Датою доставки товару є дата отримання покупцем товару за адресою покупця, яка зазначена для доставки товару в замовленні (п. 4.4. договорів).
У відповідності до п. 5.2. договорів товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем в кількості згідно підпису покупця в накладній про прийняття товару.
Як вбачається із умов п. 6.2 договору купівлі продажу № 1904 загальна вартість товару замовленні складає 130 044, 00 грн.
Покупець зобов'язується оплатити вартість товару двома платежами в наступному порядку: не менше 70 % від загальної вартості - 91 030, 08 грн авансовим платежем, а залишок суми в розмірі 30 % - 39 013, 2 грн після установки товару за адресою зазначеною покупцем та підписання акту приймання-передачі виконаних продавцем послуг (п. 6.3. договору купівлі продажу № 1904).
Згідно з положеннями п.п. 6.2 та 6.3 договору купівлі продажу № 1905 загальна вартість товару із врахуванням додаткових послуг, зазначених стороною в замовленні складає 86 548, 00 грн. Покупець зобов'язується оплатити вартість товару двома платежами в наступному порядку: не менше 70 % від загальної вартості - 60 583, 6 грн авансовим платежем, а залишок суми в розмірі 30 % - 25 964, 4 грн після установки товару за адресою зазначеною покупцем та підписання акту приймання-передачі виконаних продавцем послуг.
Пунктами 6.2 та 6.3 договору купівлі продажу № 1906 визначено, що загальна вартість товару із врахуванням додаткових послуг, зазначених стороною в замовленні складає 50 000, 00 грн.
Покупець зобов'язується оплатити вартість товару двома платежами в наступному порядку: не менше 70 % від загальної вартості - 36 400, 00 грн авансовим платежем, а залишок суми в розмірі 30 % - 15 600, 00 грн після установки товару за адресою зазначеною покупцем та підписання акту приймання-передачі виконаних продавцем послуг.
За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, покупцем на виконання умов договорів було здійснено оплату авансових платежів, зокрема: за договором № 1904 - 91 030,00 грн, згідно з платіжним дорученням від 09.11.2018 № 7673; за договором № 1905 - 60 584,00 грн, згідно з платіжними дорученням від 09.11.2018 № 7672 та від 08.11.2018 № 7659 та за договором № 1906 - 36 400,00 грн, згідно з платіжним дорученням від 08.11.2018 № 7660.
Проте, відповідачем в порушення умов договорів товар у строки визначені умовами договорів так і не було поставлено.
Позивачем також зазначено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 18.05.2020 у справі № 910/3086/20 встановлено факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договорами.
Оскільки, як вказує позивача, відповідачем так і не було поставлено товар, згідно з умовами договорів, позивач 01.02.2021 направив на адресу відповідача листи-пропозиції від 29.01.2021 № 09, № 10 та № 11, якими пропонував розірвати договори купівлі продажу від 07.11.2018 та повернути сплачені авансові платежі. Вказані листи були повернуті відділом поштового зв'язку до відправника з поміткою «закінченням строків зберігання».
За доводами позивача, така бездіяльність відповідача є істотним порушенням умов договорів, оскільки позивач значною мірою позбавляється того на що останній розраховував при укладенні таких договорів, а тому позивач звернувся до суду з вимогами про розірвання вказаних договорів в судовому порядку та повернення сплачених авансових платежів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дослідивши зміст укладених між сторонами договорів № 1904, 1905, 1906 від 07.11.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, позивачем на виконання п. 6.3 договорів було здійснено авансові платежі згідно з платіжними дорученнями: №7673 від 09.11.2018 на суму 91 031,00 грн (за договором № 1904), № 7672 від 09.11.2018 на суму 29 261, 00 грн та № 7659 від 08.11.2018 на суму 31 323, 00 грн (за договором № 1905) та № 7660 від 08.11.2018 на суму 36 400,00 грн (за договором № 1906).
Враховуючи положення п. 4.3 договорів, яким встановлено, що строк передачі товару (із врахуванням замовленої доставки) покупцю складає до 90 календарних днів з дати надходження продавцю авансового платежу покупця, то відповідно відповідач повинен був здійснити поставку товару наступним чином: за договором № 1904 у строк до 07.02.2019, за договором № 1905 у строк до 07.02.2019 та за договором № 1906 у строк до 06.02.2019.
У відповідності до положень статей 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 ГК України.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцяти денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, підставами для виникнення юридичного спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у зазначеній нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах.
За імперативними приписами як статті 651 Цивільного кодексу України, так і статті 188 Господарського кодексу України, якою визначено, зокрема порядок розірвання господарських договорів, розірвання договору можливе лише за згодою сторін або у виняткових випадках за рішенням суду у зв'язку з істотним порушенням стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, підставою розірвання договору відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є істотне порушення стороною цього договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених частиною 2 статті 651 ЦК України. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Ці висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/21148/17, постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 913/422/18.
Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору та шкоди, а й встановити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Як стверджує позивач у позові та вбачається з матеріалів справи, за умовами договорів купівлі-продажу від 07.11.2028 на відповідача було покладено зобов'язання поставити у власність позивача комплект меблів, який визначений у заявках, у строк 90 календарних днів з моменту отримання авансових платежів. Проте відповідач, вказаний товар позивачу не поставив, в тому числі і на момент вирішення спору по суті, чим грубо порушив права позивача.
Відповідач у судовому засіданні проти вимог не заперечував, будь-яких доказів щодо поставки товару позивачу до суду не подав.
Таким чином, враховуючи умови договорів, та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо поставки товару, у строки, обумовлені умовами договору, в тому числі і на момент вирішення спору по суті.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договорів, не надав передбачені договорами товари, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що неотримання позивачем очікуваного при укладенні договорів встановлює істотність порушення відповідачем його умов.
При цьому, суд враховує, що сторонами не було досягнуто згоди про розірвання договору, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2021 позивач направляв відповідачу листи-повідомлення про розірвання договорів та повернення авансу, які не були отримані відповідачем й повернуті на адресу позивача з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням строків зберігання".
На переконання суду, факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції від позивача, яка повернулася до позивача у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договорами у повному обсязі, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні таких угод, а тому позовні вимоги позивача про розірвання договорів купівлі-продажу №1904 від 07.11.2019, №1905 від 07.11.2019 та №1906 від 07.11.2019 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, які були сплачені на виконання умов договорів, а саме: 91 031,00 грн - за договором № 1904, 60 583,60 грн - за договором № 1905 та суму 36 400,00 грн - за договором № 1906.
Як встановлено судом, на виконання умов договорів, позивач перерахував обумовлену договорами суму авансових платежів, а саме: за договором № 1904 - 91 030,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 09.11.2018 № 7673; за договором № 1905 - 60 584,00 грн, що підтверджується платіжними дорученням від 09.11.2018 № 7672 та від 08.11.2018 № 7659 та за договором № 1906 - 36 400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08.11.2018 № 7660.
Оскільки, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення авансового платежу та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача авансових платежів 91 031,00 грн - за договором № 1904, 60 583,60 грн - за договором № 1905 та суму 36 400,00 грн - за договором № 1906 є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумах, визначені позивачем.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих за період з 07.02.2020 по 12.03.2021 суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Cтаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Таким чином, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами договорами не передбачено строку, у який відповідач зобов'язаний повернути суму попередньої оплати.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогами повернути авансові платежі № 09, № 10, № 11 від 29.01.2021, які були направлені на адресу відповідача 01.02.201, про що свідчить опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 01.02.2021.
Отже, з урахуванням положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був сплатити грошові кошти, протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги.
Таким чином, за перерахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 695,82 грн; інфляційні втрати у розмірі 2 473,29 грн за договором № 1904 від 07.11.2018; 3% річних у сумі 463,09 грн; інфляційні втрати у розмірі 1 646,04 грн за договором № 1905 від 07.11.2018 та 3% річних у сумі 278,24 грн; інфляційні втрати у розмірі 988,99 грн за договором № 1906 від 07.11.2018. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка».
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.
Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати договір купівлі-продажу № 1904 від 07.11.2018, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Охріменко Володимиром Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка».
3. Розірвати договір купівлі-продажу № 1905 від 07.11.2018, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Охріменко Володимиром Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка».
4. Розірвати договір купівлі-продажу № 1906 від 07.11.2018, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Охріменко Володимиром Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка».
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Охріменка Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» (08112, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Соборна, буд. 21; ідентифікаційний код 36148117) попередню оплату за договором № 1904 від 07.11.2018 у сумі 91 030 (дев'яносто одна тисяча тридцять) грн 00 коп.; 3% річних у сумі 695 (шістсот дев'яносто п'ять) грн 82 коп.; інфляційні втрати у розмірі 2 473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн 29 коп.
6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Охріменка Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» (08112, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Соборна, буд. 21; ідентифікаційний код 36148117) попередню оплату за договором № 1905 від 07.11.2018 у сумі 60 583 (шістдесят тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн 60 коп.; 3% річних у сумі 463 (чотириста шістдесят три) грн 09 коп.; інфляційні втрати у розмірі 1 646 (одна тисяча шістсот сорок шість) грн 04 коп.
7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Охріменка Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» (08112, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Соборна, буд. 21; ідентифікаційний код 36148117) попередню оплату за договором № 1906 від 07.11.2018 у сумі 36 400 (тридцять шість тисяч чотириста) грн 00 коп.; 3% річних у сумі 278 (двісті сімдесят вісім) грн 24 коп.; інфляційні втрати у розмірі 988 (дев'ятсот вісімдесят вісім) грн 99 коп.
8. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Охріменка Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» (08112, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Соборна, буд. 21; ідентифікаційний код 36148117) витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 728 (дев'ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн 39 коп.
9. В іншій частині позовних вимог відмовити.
10. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 14.06.2021.
Суддя Л. Г. Пукшин