ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2021Справа № 903/625/18
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомДержавного агентства резерву України
доДержавного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Волинської області
за участю прокуратури Волинської області
простягнення 23 606 536 грн 62 коп.
Представники:
від позивача:Михайлець О.В. - представник за довіреністю
від відповідача:не з'явився
від прокуратури:не з'явився
03.09.2018 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Державного агентства резерву України з вимогами до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Волинської області про відшкодування вартості матеріальних цінностей у розмірі 10 461 730 грн 51 коп. та стягнення 13 144 806 грн 11 коп. штрафних санкцій, в тому числі: 10 461 730 грн 51 коп. штрафу та 2 683 075 грн 60 коп. пені.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушенням норм чинного законодавства України не забезпечив збереження матеріальних цінностей державного резерву, що підтверджується актом від 30.08.2017.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.09.2018 відкрито провадження у справі № 903/625/18, підготовче засідання призначено на 25.09.2018.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.12.2018 справу № 903/625/18 передано до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 справу № 903/625/18 прийнято до провадження суддею Паламарем П.І., підготовче зсідання призначено на 13.02.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 справу № 903/625/18 передано до Господарського суду Волинської області за встановленою підсудністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суд від 10.06.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у справі № 903/625/18 скасовано, справу № 903/625/18 направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 № 05-23/1233, у зв'язку з перебуванням судді Паламаря П.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 903/625/18
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020, справу передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 прийнято справу № 903/625/18 до свого провадження, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, проводити розгляд справи у закритому судовому засіданні, підготовче засідання призначено на 24.09.2020.
Підготовче засідання, призначене на 24.09.2020, не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. у відпустці.
Телефонограмою сторін повідомлено про призначення підготовчого засідання на 12.10.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 зобов'язано Кабінет Міністрів України надати суду протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали належним чином засвідчену копію розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 № 534-рс, що містить державну таємницю, з усіма додатками.
Підготовче засідання, призначене на 12.10.2020, відкладено на 09.11.2020, у зв'язку із неявкою представників сторін.
Підготовче засідання, призначене на 09.11.2020, не відбулося, у зв'язку із перебуванням працівників режимно-секретного відділу на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 підготовче засідання призначено на 10.12.2020.
У підготовчому засіданні 10.12.2020 судом оголошено перерву до 25.01.2021.
12.01.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київської міської прокуратури надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
У підготовчому засіданні 25.01.2021 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.02.2021.
У судовому засіданні 15.02.2021 судом оголошено перерву до 22.03.2021.
10.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київської міської прокуратури надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
22.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи.
Судове засідання, призначене на 22.03.2021, не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 судове засідання призначено на 03.06.2021.
26.05.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київської місцевої прокуратури надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням прокурора, який має допуск до державної таємниці, у відпустці.
Представники відповідача та прокурор у судове засідання 03.06.2021 не з'явилися, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
У судове засідання 03.06.2021 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
У судовому засідання судом встановлено надходження від ОСОБА_1 через відділ діловодства суду заяви про вступ у справу як третьої особи.
Відповідно до частини 1 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
За таких підстав, оскільки підготовче провадження у справі закрито 25.01.2021, що підтверджується протоколом підготовчого засідання, суд залишає заяву ОСОБА_1 про вступ у справу в якості третьої особи без розгляду.
Крім того, у судовому засіданні 03.06.2021 судом встановлено надходження від Київської місцевої прокуратури клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням прокурора, який має допуск до державної таємниці, у відпустці.
Розглянувши у судовому засіданні 03.06.2021 клопотання Київської місцевої прокуратури про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на невизнання явки учасників судового процесу обов'язковою, явку у судове засідання представника позивача, а також наявність рекомендацій відповідно до наказу Голови Господарського суду міста Києва "Про особливий режим роботи Господарського суду міста Києва" від 07.05.2021 № 37, згідно яких представникам учасників судового процесу рекомендовано утримуватись від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової їх присутності, а також подавати до суду заяви про розгляд справ за наявними у них матеріалами та за відсутності учасників судового процесу.
Крім того, з огляду на перебування судді Плотницької Н.Б. протягом тривалого часу на лікарняному та проведення попереднього судового засідання аж 15.02.2021, суд вважає за можливе розглянути у судовому засіданні 03.06.2021 справу за відсутності прокурора.
У судовому засіданні 03.06.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
08.01.2009 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (правонаступником якого є Державне агентство резерву України) (комітет за договором) та Державним підприємством "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Волинської області (зберігач за договором) укладено договір № юр-2зб/356-2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву (далі - договір), відповідно до умов якого комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16.
Відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про організацію системи центральних органів виконавчої влади" Державний комітет України з державного матеріального резерву реорганізовано в Державне агентство резерву України.
Відповідно до пункту 1.1. договору зберігання матеріальних цінностей державного резерву здійснюється у зерносховищах зберігача.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей (пункт 7.3. договору).
30.08.2017 проведено позапланову перевірку наявності та якісного стану зерна, в тому числі державного резерву, що знаходиться на відповідальному зберіганні Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Волинської області в період з 14.08.2017 по 30.08.2017, за результатами якої складено акт.
У вказаному акті зазначено про виявлення неоправданої нестачі 2380,770 тонн зерна державного резерву, а саме: 834,938 тонн пшениці 3 класу та 1545,832 тонн пшениці 4 класу.
Директор, заступник директора та головний бухгалтер Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Волинської області з актом не погодилися, про що зробили відповідні відмітки на акті.
Відповідно до пояснень до акту перевірки від 30.08.2017, наданих директором, заступником директора та головним бухгалтером Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Волинської області, вказана в акті кількість неоправданої нестачі зерна пшениці 3 класу - 834,938 т та пшениці 4 класу - 1 545,832 т не є достовірною, оскільки відповідно до даних акту перевірки Контрольно-ревізійне управління Державного агентства резерву України від 14.12.2011 № 0-70/18 зерно пшениці 3 класу у кількості 834,828 тонн рахується виправданою нестачею відповідно до актів розрахунків № № 9, 10 від 30.07.2010 та акту зачистки від 15.12.2009 № 1, а зерно пшениці 4 класу у кількості 489,682 тонн рахується виправданою нестачею відповідно до актів розрахунків від 30.07.2010 № № 11,12.
Також, в поясненнях зазначено, що працівниками Державного агентства резерву України після вибуття партії зерна не проведено списання виправданої нестачі пшениці 4 класу урожаю 2007 року в кількості 69,7 тонн (акт від 08.08.2014 № 1) та зерна пшениці 4 класу урожаю 20007 року у кількості 222,986 тонн (акт від 10.08.2017 № 1). Тому, на думку відповідача, розбіжність в обліку Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Волинської області та Державного агентства резерву України становить 733,104 тонни. Причини її виникнення викладені в акті службового розслідування від 21.08.2017.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства не забезпечено кількісне зберігання зерна, переданого позивачем на підставі договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 08.01.2009 № юр-2зб/356-2009, що підтверджується актом про виявлення неоправданої нестачі від 30.08.2017, складеного за результатами позапланової перевірки наявності та якісного стану зерна.
За таких підстав, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10 461 730 грн 51 коп. вартості матеріальних цінностей, а також 13 144 806 грн 11 коп. штрафних санкцій, в тому числі: 10 461 730 грн 51 коп. штрафу та 2 683 075 грн 60 коп. пені.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що у зв'язку із проведенням відповідачем процедури зачистки зерна, внаслідок якої частину зерна було списано, про що повідомлено позивача, його вимоги в частині та кількості, що стосується списаного зерна є необґрунтованими, а сума збитків завищена.
За твердженнями відповідача, зерно Державного агентства резерву України, що обліковувалось як фактично наявне впродовж 2006-2017 років знеособлено разом із зерном інших зберігачів, після двох проведених переважуваннях на оперативних вагах, що мають суттєву похибку при зважуванні та потребують дотримання технологічних обмежень, розрахунково обліковувалось у кількості, визначеній перевірками після нестач по даним обліку Державного агентства резерву України. При цьому, на елеваторі Луцького КХП №2, який з 1996 року повністю не зачищався, проводився рух зерна інших поклажодавців, що збільшувало обсяг зерна на зберіганні та не давало можливості виявити нестачу при його обмірах чи повних переважувань. І тільки у 2017 році, коли майже усе зерно було відвантажене поклажодавцям, було виявлено різницю між обліком та фактичною наявністю зерна. При цьому дані щодо величини розбіжності після відвантаження зерна пшениці не відповідали даним після його переважування, не кажучи вже про результати замірів. Іншими словами, тривале зберігання зерна Державного агентства резерву України на комбінаті спричинило неможливість проведення щорічних повних зачисток. Натомість, недосконалість методів проведення замірів фактичної наявності зерна без його зачистки, призвели до того, що при вибутті усього зерна з елеватора виявляються результати недоліків при замірах, які лягають на зберігача, що відвантажується останнім.
Відповідач вважає, що 834,828 тонн пшениці 3 класу та 489,682 тонн пшениці 4 класу віднесено комісією до оправданої нестачі, що було взято до уваги під час проведення перевірки у 2010 та 2011 роках, оформленої актами від 24.09.2010 № 0.70/10-76 та від 14.12.2011 № 0.70/18.
Крім того, відповідач зазначає, що у зв'язку із перебуванням у процедурі банкрутства, усе майно підприємства передано в оренду Державному підприємству "Чортківський КХП" за договором оренди від 15.08.2017 № 1-О, відтак, відповідач був позбавлений можливості надати суду докази виконання п. 2.7. договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, зокрема, щодо надання звітів по ф. № 1, інформації про результати перевірки якості умов зберігання цінностей, а також про відповідність цінностей цілям для яких вони призначені за формою, встановленою комітетом.
Також, як вказує відповідач, на момент розгляду даної справи на підприємстві відсутні первинні документи про закладення на зберігання зерна Державного агентства резерву України, в тому числі за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 08.01.2009 № юр-2зб/356-2009, у зв'язку із вилученням первинних документів щодо обліку зерна, закладного у період з 2002 по 2010 рік, в рамках обшуку, проведеного в межах кримінальної справи № 50-031-10 (протокол обшуку долучено до матеріалів справи).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року № 517 Державне агентство резерву України є центральним органом виконавчої влади, основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері державного матеріального резерву.
Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву (далі - державний резерв) визначає Закон України "Про державний матеріальний резерв" (надалі Закон) і регулює відносини в цій сфері.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
Статтею 2 Закону визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву; поставка матеріальних цінностей до державного резерву - закупівля та (або) відвантаження (доставка) матеріальних цінностей на підприємства, в установи і організації для їх зберігання; самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.
Статтею 11 Закону визначено, що запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 4 вказаної статті підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами.
Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до частини 1 статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Згідно з пунктом 4 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997р. №1129 розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держрезервом на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.
Відповідно до пункту 10 вказаного Порядку матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.09.2012 № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 за № 1925/22237, затверджено Інструкцію про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву (надалі - Інструкція).
Згідно з п.п.1.1., 1.2. ця Інструкція визначає процедуру оформлення документів для проведення операцій із закладення, переміщення, освіження (поновлення) та відпуску матеріальних цінностей з державного матеріального резерву (далі - державний резерв) та їх відображення в обліку Державного агентства резерву України (далі - Держрезерв).
Оформлення операцій закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється на підставі таких документів: акта Кабінету Міністрів України; протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів (цінових пропозицій); договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти; договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву; приймального акта за формами: № Р-11 і № Р-13 - у разі закладення матеріальних цінностей організаціями, що належать до сфери управління Держрезерву (готується організацією, що належить до сфери управління Держрезерву); № Р-16 - у разі закладення матеріальних цінностей підприємствами - відповідальними зберігачами або підприємствами, що належать до сфери управління Держрезерву (готується підприємством - відповідальним зберігачем або підприємством, що належить до сфери управління Держрезерву, самостійно); документів, що засвідчують якість матеріальних цінностей (оригінал або завірена в установленому порядку копія паспорта (сертифіката) якості виробника, декларація виробника, сертифікат відповідності, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи, ветеринарне свідоцтво); акта виконання договору про закупівлю матеріальних цінностей до державного резерву (далі - акт), який складається у довільній формі; рахунку або рахунку-фактури на оплату поставлених матеріальних цінностей та податкової накладної, які надаються постачальником матеріальних цінностей до Держрезерву.
Документи, передбачені підпунктами 1.2.2 - 1.2.4 і 1.2.7 цього пункту, готуються Держрезервом.
На підтвердження доводів про закладення зерна на зберігання до державного матеріального резерву на підставі договору № юр-2зб/356-2009 від 08.01.2009 з передачею його на зберігання відповідачу позивач подав копії приймальних актів (форми № Р-16) від 25.07.2007 № 3 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 25.07.2007 № юр-2/940з-2007); від 01.08.2007 № 4 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 01.08.2007 № юр-2/957з-2007); від 14.12.2007 № 13 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 04.12.2007 № юр-2/1268з-2007); від 27.07.2007 № 2 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 20.07.2007 № юр-2/932з-2007); від 09.09.2009 № 1 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 14.07.2009 № 68-/юр-2009); від 09.09.2009 № 1 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 14.07.2009 № 68-/юр-2009); від 17.09.2009 № 1 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 14.07.2009 № 68-/юр-2009); від 17.09.2009 № 1 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 14.07.2009 № 68-/юр-2009); за договором поставки 26.08.2004 № юр-2/465з-2004); № 1 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 10.08.2004 № юр-2/343з-2004); від 23.08.2006 № 1 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 23.08.2006 № юр-2/776з-2006); від 20.07.2007 № 1 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 20.07.2007 № юр-2/932з-2007); від 07.03.2007 № 1 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 06.03.2007 № юр-2/899з-2007); від 25.07.2007 № 2 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 20.07.2007 № юр-2/932з-2007); від 01.09.2006 № 2 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 01.09.2006 № юр-2/779з-2006); від 25.07.2007 № 2 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 20.07.2007 № юр-2/932з-2007); від 25.07.2007 № 2 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 20.07.2007 № юр-2/932з-2007); від 25.07.2007 № 2 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 20.07.2007 № юр-2/932з-2007); від 25.07.2007 № 2 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 20.07.2007 № юр-2/932з-2007); від 15.10.2009 № 2 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 14.07.2009 № 68-/юр-2009); від 15.10.2009 № 3 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 14.07.2009 № 68-/юр-2009); від 25.07.2007 № 3 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 25.07.2007 № юр-2/940з-2007); від 01.09.2005 № 3 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 17.08.2005 № юр-200/2005); від 15.10.2009 № 4 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 14.07.2009 № 68-/юр-2009); від 01.08.2007 № 4 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 01.08.2007 № юр-2/957з-2007); від 01.08.2007 № 4 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 01.08.2007 № юр-2/957з-2007); від 01.08.2007 № 4 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 01.08.2007 № юр-2/957з-2007); від 01.08.2005 № 4 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 17.08.2005 № юр-200/2005); від 10.08.2004 № 4 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 10.08.2004 № юр-2/343з-200); від 09.09.2005 № 5 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 17.08.2005 № юр-200/2005); № 5 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 18.08.2004 № юр-2/3933-2004); від 15.08.2007 № 5 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 15.08.2007 № юр-2/978з-2007); від 03.10.2005 № 6 (зберігальне зобов'язання) (договір 17.08.2005 № юр-200/2005); від 03.10.2005 № 6 (зберігальне зобов'язання) (договір 17.08.2005 № юр-200/2005); від 11.12.2009 № 7 (зберігальне зобов'язання) (договір 14.07.2009 № 68-/юр-2009); від 04.11.2005 № 7 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 17.08.2005 № юр-200/2005); від 11.12.2009 № 8 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 14.07.2009 № 68-/юр-2009); від 27.08.2009 № 8 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 27.08.2007 № 2/1006з-2007); від 27.08.2007 № 8 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 27.08.2007 № 2/1006з-2007); від 27.08.2007 № 8 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 27.08.2007 № 2/1006з-2007); від 04.09.2007 № 9 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 04.09.2007 № 2/1026з-2007); від 25.09.2007 № 10 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 25.09.2007 № 2/1092з-2007); від 07.11.2007 № 11 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 07.11.2007 № юр-2/1213з-2007); від 14.12.2007 № 13 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 04.12.2007 № юр-2/1268з-2007); від 14.12.2007 № 13 (зберігальне зобов'язання) (договір поставки 04.12.2007 № юр-2/1268з-2007).
Відповідач вказує, що ці приймальні акти форми № Р-16 не можна вважати належними доказами, які підтверджують факт закладення матеріальних цінностей до державного матеріального резерву на відповідальне зберігання на підприємстві відповідача на підставі договору від 08.01.2009 № юр-2зб/356-2009, оскільки у цих приймальних актах підставою закладення зерна до державного резерву вказано зовсім інші договори, ніж той, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог. Приймальних актів, які б містили посилання на договір зберігання від 08.01.2009 № юр-2зб/356-2009, суду подано не було.
Однак, як вказує позивач, акти форми Р-16 є належними доказами передачі матеріальних цінностей на зберігання відповідачу, оскільки договори, зазначені у цих актах, є договорами поставки матеріальних цінностей на підприємство відповідачу (підстава отримання зберігачем зерна), тоді як договір відповідального зберігання матеріальних цінностей держрезерву від 08.01.2009 № юр-2зб/356-2009 охоплює всі цінності закладені на підприємство.
Таким чином, суд приймає вказані твердження позивача та вважає, що приймальні акти форми Р-16, в яких міститься посилання на договори поставки є належними доказами передачі матеріальних цінностей на зберігання відповідачу за договором зберігання від 08.01.2009 № юр-2зб/356-2009, який є підставою позову у даній справі.
Так, господарський суд повинен з'ясовувати і оцінювати всі обставини, пов'язані із закладенням матеріальних цінностей до державного резерву і подальшим їх зберіганням, у тому числі: чи укладався сторонами договір зберігання матеріальних цінностей, а якщо ні, - то з яких причин і чи існують інші докази виникнення зобов'язань щодо такого зберігання, у чому конкретно полягає незабезпечення збереження матеріальних цінностей, у який спосіб та з яких підстав здійснювалося їх відпущення тощо.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 № 57/96-ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" перевірка проводиться уповноваженими представниками Держкомрезерву України або його територіальних органів за участю працівників відповідального зберігача. За результатами перевірок складаються акти, з якими обов'язково ознайомлюються керівник і головний бухгалтер відповідального зберігача, підписи яких скріплюються печаткою.
Так, 30.08.2017 проведено позапланову перевірку наявності та якісного стану зерна, в тому числі державного резерву, що знаходиться на відповідальному зберіганні Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Волинської області в період з 14.08.2017 по 30.08.2017, за результатами якої складено акт. У вказаному акті зазначено про виявлення неоправданої нестачі 2380,770 тонн зерна державного резерву, а саме: 834,938 тонн пшениці 3 класу та 1545,832 тонн пшениці 4 класу.
Таким чином, даний акт підтверджує факт незабезпечення збереження переданого на зберігання відповідачу зерна.
Як зазначає позивач, ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.05.2015 № 903/123/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015, встановлено факт отримання матеріальних цінностей держрезерву на відповідальне зберігання боржником.
Так, ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.05.2015 № 903/123/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015, встановлено факт укладення між сторонами договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 05.04.2004 № юр-2зб/298-2004. На відповідальне зберігання до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Волинської області було закладено матеріальні цінності державного резерву, а саме зерно, що підтверджується долученими приймальними актами за формою Р-16. У вересні 2010 року на Державному підприємстві "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Волинської області проводилась позапланова перевірка наявності якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності зерна державного резерву, яке знаходилось на відповідальному зберіганні у Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Волинської області, за результатами якої складено акт від 24.09.2010 № 0.70/10-67, який долучено до матеріалів справи. У ході зазначеної вище перевірки було встановлено факти незабезпечення збереження (самовільного відчуження) матеріальних цінностей державного резерву та факти оформлення безтоварних операцій із закладення матеріальних цінностей до державного резерву, про що зазначено в акті від 24.09.2010 року № 0.70/10-67. Загальна кількість нестачі зерна державного резерву, відображена в акті становить 47693,948 тон.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.05.2015 № 903/123/15 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2", відповідно до якого вимоги конкурсних кредиторів, зокрема, Державного агентства резерву України визнано в наступному розмірі: 194 808 468 грн 70 коп. - вимоги третьої черги; 125 079 701 грн 23 коп. - вимоги шостої черги.
Таким чином, вказаною ухвалою встановлено факт укладення договору від 05.04.2004 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/298-2004, а також проведення позапланової перевірки наявності якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності зерна державного резерву, яке знаходилось на відповідальному зберіганні на ДП «Луцький КХП №2», за результатами якої складено акт від 24.09.2010 № 0.70/10-67, тоді як підставою позову є договір від 08.01.2009 № юр-2зб/356-2009 та акт позапланової перевірки наявності та якісного стану зерна від 30.08.2017.
За таких обставин, ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.05.2015 № 903/123/15 не встановлено факт передачі матеріальних цінностей державного матеріального резерву до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" за договором від 08.01.2009 № юр-2зб/356-2009.
Відтак, суд вважає безпідставними посилання позивача на ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.05.2015 № 903/123/15 як доказ передачі матеріальних цінностей державного матеріального резерву до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2", оскільки як на підставу позову позивач посилається на договір від 08.01.2009 № юр-2зб/356-2009.
Разом з тим, як встановлено судом вище та не спростовано відповідачем, передача зерна на зберігання відповідачу підтверджується приймальними актами.
Крім того, відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутнє рішення Державного агентства резерву України про стягнення вартості матеріальний цінностей, щодо яких встановлено факт незабезпечення збереження, відтак, позивач не має права звертатися до суду із даним позовом.
Вказані твердження відхиляються судом з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 2 частини 10 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі недоцільності закладення і зберігання зазначених матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного чи іншого спеціального завдання зазначені юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.
Так, перевірками у 2010 та 2011 роках, оформленої актами від 24.09.2010 № 0.70/10-76 та від 14.12.2011 № 0.70/18, підтверджується факт незабезпечення відповідачем збереження матеріальних цінностей, що є порушенням вимог Закону України "Про державний матеріальний резерв". Крім того, підприємство перебувало у стані банкрутства. Відтак, Державним агентством резерву України було прийнято рішення про відшкодування вартості матеріальних цінностей. При цьому, законодавством не передбачено окремої форми рішення Державного агентства резерву України, відповідно до якого останній має право на відшкодування вартості відсутніх матеріальних цінностей, а тому Державне агентство резерву України виклало своє рішення шляхом подання до суду відповідного позову про відшкодування вартості матеріальних цінностей.
Щодо посилання відповідача на акти зачистки, відповідно до яких зерно пшениці було віднесено до оправданої нестачі, суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи актів зачисток неможливо встановити, що зерно пшениці 3 та 4 класів, відшкодування вартості яких є предметом спору, було віднесено до оправданої нестачі. При цьому, позивач заперечує надходження від відповідача документів в обгрунтування списання зерна, складені відповідно до вимог Інструкції про ведення обліку і оформлення операцій з зерном та продуктами його переробки на підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 № 661. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 21 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997р. №1129 ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсних торгів - за цінами торгів на кожну партію конкретної продукції.
Відповідно до листа Українського державного науково-дослідного інституту "Ресурс" Державного агентства резерву України від 07.09.2017 № 732/02/07 станом на 26.08.2017-06.09.2017 інформаційна ціна зерна орієнтовно становить: пшениці 3 класу - 4220-4825 грн/тонну, пшениці 4 класу - 4100-4550 грн/тонну.
З огляду на вищевикладене та встановлення факту незабезпечення відповідачем збереження матеріальних цінностей, переданих на відповідальне зберігання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 461 730 грн 51 коп. вартості матеріальних цінностей визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву нараховано відповідачу 13 144 806 грн 11 коп. штрафних санкцій, в тому числі: 10 461 730 грн 51 коп. штрафу та 2 683 075 грн 60 коп. пені.
Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частин 10, 16 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.
Розмір пені, передбачений пунктами 7, 8, 9, 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, а передбачений пунктами 14 і 15, - з суми простроченого платежу виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Дії відповідача є порушенням вимог законодавства, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до частин 10, 16 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
За умовами частини 3 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
Згідно із частиною 5 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
У статті 1 Закону вказано, що поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" порушено ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.03.2015 № 903/123/15, тоді як акт позапланової перевірки про виявлення неоправданої нестачі 2380,770 тонн зерна державного резерву, а саме: 834,938 тонн пшениці 3 класу та 1545,832 тонн пшениці 4 класу складено 30.08.2017.
Тобто вимоги позивача про відшкодування вартості матеріальних цінностей виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому позивач має право на нарахування штрафних санкцій за період з 30.08.2017 по 01.08.2018.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам чинного законодавства.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем наявності підстав для відшкодування вартості матеріальних цінностей, переданих позивачем на підставі договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 08.01.2009 № юр-2зб/356-2009, позовні вимоги Державного агентства резерву України до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Волинської області про відшкодування вартості матеріальних цінностей у розмірі 10 461 730 грн 51 коп. та стягнення 13 144 806 грн 11 коп. штрафних санкцій, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Волинської області (вул. Промислова, с. Рованці, Луцький район, Волинська обл., 45650, ідентифікаційний код 00953065) на користь Державного агентства резерву України (вул. Пушкінська, 28, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37472393) вартість матеріальних цінностей у розмірі 10 461 730 (десять мільйонів чотирста шістдесят одна тисяча сімсот тридцять) грн 51 коп., пеню у розмірі 2 683 075 (два мільйона шістсот вісімдесят три тисячі сімдесят п'ять) грн 60 коп., штраф у розмірі 10 461 730 (десять мільйонів чотирста шістдесят одна тисяча сімсот тридцять) грн 51 коп. та судовий збір у розмірі 354 098 (триста п'ятдесят чотири тисячі дев'яносто вісім) грн 05 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 14.06.2021
Суддя Н.Б.Плотницька