ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04.06.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/965/20 (344/13093/20)
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.
секретар судового засідання Максимів Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат"
про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,
в межах справи № 909/965/20 про банкрутство Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат",
за участю:
позивача ОСОБА_1 .
Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.
Суть спору.
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про визнання незаконним та скасування повністю наказу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 16-к від 04.09.2020; поновлення ОСОБА_1 на роботі, на посаді начальника відділу маркетингу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" з 04.09.2020; стягнення з ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.09.2020 по день фактичного поновлення на роботі включно; допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
02.04.2021 до Господарського суду Івано-Франківської області від Івано-Франківського міського суду надійшла справа № 344/13093/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідача ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" з наступними позовними вимогами:
- визнати незаконним та скасувати повністю наказ ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 16-к від 04.09.2020;
- поновити ОСОБА_1 на роботі, на посаді начальника відділу маркетингу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" з 04.09.2020;
- стягнути з ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.09.2020 по день фактичного поновлення на роботі включно;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
Ухвалою від 06.04.2021 Господарський суд Івано-Франківської області постановив: прийняти справу 344/13093/20 до розгляду в межах справи № 909/965/20, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначити на 05.05.2021, встановити строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.
Розгляд справи по суті 05.05.2021 суд відклав на 30.05.2021, про що постановив протокольну ухвалу.
В судовому засіданні 31.05.2021 суд оголосив перерву до 04.06.2021. Про дату та час розгляду справи сторони були повідомлені в судовому засіданні під розписку.
Варто зазначити, що справу розглянуто в межах справи № 909/965/20 про банкрутство ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", з урахуванням приписів ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Матеріали справи містять клопотання позивача про витребування доказів від 01.10.2020. Позивач, в судовому засіданні просив залишити без розгляду подане клопотання враховуючи те, що перелічені у клопотанні документи вже долучено відповідачем до матеріалів справи.
З урахуванням наведеного, суд залишив без розгляду клопотання позивача про витребування доказів від 01.10.2020.
Позиції сторін щодо позову.
Позивач, мотивуючи заявлені позовні вимоги, вказав на те, що:
- відповідачем порушено порядок звільнення його з роботи;
- з моменту попередження про звільнення і до дня звільнення не було запропоновано позивачу всіх наявних вакантних посад на підприємстві;
- відповідач не повідомив у встановленому порядку профспілку про звільнення позивача з роботи.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 30.05.2021 проти позову заперечив, вказавши на те, що позивач не є членом профспілки, відтак і повідомляти про його звільнення не є обов'язковим. Більше того, при ліквідації підприємства згода профспілки на звільнення працівника не є обов'язковою. Позивачу було запропоновано іншу роботу на підприємстві, однак останній відмовився від вакантних вакансій.
30.04.2021 до суду від відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву б/н від 30.04.2021 (вх. № 6372/21 від 30.04.2021) та відзив на позовну заяву б/н від 30.04.2021 (вх. № 6373/21 від 30.04.2021).
Суд поновив строк для подачі відзиву на позов, поданий відповідачем відзив долучив до матеріалів справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до наказу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 191/1-к від 15.08.2019 внесено зміни до штатного розпису управління ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та створено серед іншого відділ маркетингу, до складу якого введено одну штатну одиницю - посаду начальника відділу маркетингу, посадовий оклад 15600 грн 00 к., річний фонд заробітної плати 70200 грн 00 к.
Згідно з наказом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 193-к від 19.08.2019 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на вказане підприємство на посаду начальника відділу маркетингу з посадовим окладом згідно штатного розпису.
На виконання наказу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 220-к від 28.12.2019 складний та введений в дію новий штатний розпис управління підприємства на увесь 2020 рік. У вказаному штатному розписі посада начальника відділу маркетингу збережена з річним фондом заробітної плати 187200 грн 00 к.
Матеріали справи містять повідомлення ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 191 від 02.06.2020, адресоване голові профспілкового комітету апарату управління ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат про те, що у вересні 2020 року планується звільнення з роботи, з посади начальника відділу маркетингу ОСОБА_1 . Крім того, у повідомленні підприємство просить профспілку визначити дату та час розширеного засідання профспілкового комітету та адміністрації підприємства на проведення консультацій, узгодження строків та вироблення заходів, спрямованих на пом'якшення несприятливих наслідків звільнення працівника, у зв'язку з ліквідацією підприємства.
Згідно наказу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 1-к від 01.07.2020 затверджено ввести в дію з 01.07.2020 штатний розпис на 2020 рік та скоротити з 01.07.2020 в тому числі посаду начальника відділу маркетингу. Разом з тим штатний розпис з 01.07.2020 містить посаду начальника відділу маркетингу, посадовий оклад 15600 грн 00 к., піврічний фонд заробітної плати 93600 грн 00 к.
ОСОБА_1 повідомлено про вивільнення з займаної посади начальника відділу маркетингу та подальше звільнення з роботи, яке відбудеться 04.09.2020. При цьому запропоновано останньому інша робота на підприємстві: юрисконсульт (відпустка по догляду за дитиною), бухгалтер (0,25 посадового окладу), спеціаліст комп'ютерного центру (відпустка по догляду за дитиною), сторож. Наведене підтверджує лист-повідомлення ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 196 від 02.07.2020. З таким повідомленням позивач ознайомився 03.07.2020, про що свідчить його підпис.
Як вказує позивач відповідач не повідомив йому про всі вакантні посади, про що свідчать наказ № 9-к від 24.07.2020 про переведення працівника на посаду завідуючого складом управління підприємства, наказ № 11-к від 30.07.2020 про припинення трудового договору з працівником, що займав посаду сторожа управління підприємства.
04.09.2020, у зв'язку з ліквідацією ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10.07.2019 № 375 "Про ліквідацію ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" Кондратюка М. Д. - начальника відділу маркетингу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" звільнено з роботи, про що свідчить наказ ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 16-к від 04.09.2020.
При звільненні трудову книжку ОСОБА_1 не було надано. Як зазначив позивач трудову книжку було втрачено роботодавцем.
З даного приводу на підприємстві проведено службову перевірку, за результатами якої 15.04.2021 юрисконсультом підприємства складено доповідну записку, в якій вказано на те, що встановити об'єктивні обставини відсутності трудової книжки ОСОБА_1 та винних осіб не видається можливим.
16.04.2021 видано наказ № 12-к про завершення службової перевірки та визнання акту службового розслідування недійсним.
Позивачем долучено до матеріалів справи довідку видану ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 62 від 22.02.2021 з інформацією про розмір заробітної плати, за два місяці, що передували даті звільнення. Так, за липень 2020 року сукупний дохід ОСОБА_1 становить 16278 грн 26 к. (23 робочі дні, 20 відпрацьованих днів), за серпень 2020 року - 16848 грн 00 к. (20 робочих днів, 18 відпрацьованих днів).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Пунктом 24 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" від 14.09.2006 №137-V, передбачено, що усі працівники мають право на захист у випадках звільнення.
Згідно зі ст. 24 частини ІІ Європейської соціальної хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов'язуються визнати право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби; право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу. З цією метою Сторони зобов'язуються забезпечити, щоб кожний працівник, який вважає себе звільненим без поважної причини, мав право на оскарження в неупередженому органі.
Статтею 43 Конституції України визначено, зокрема те, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача стосуються порушення його трудових прав, зокрема щодо правомірності звільнення з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх об'єднання беруть участь у розробленні державної політики зайнятості населення, державних та територіальних програм зайнятості, проводять спільні консультації з цих проблем з роботодавцями, їх об'єднаннями, а також з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пропонують заходи щодо соціального захисту членів профспілок, які вивільняються в результаті реорганізації або ліквідації підприємств, установ, організацій, здійснюють контроль за виконанням законодавства про зайнятість. Права і повноваження профспілок щодо забезпечення захисту працівників від безробіття та його наслідків визначаються законодавством і колективними договорами та угодами.
У разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень (ч. 3 ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").
Відповідач, на виконання вимог наведеної вище норми закону, оформив лист-повідомлення для первинної профспілкової організації з інформацією про заплановані заходи щодо звільнення працівників, в тому числі ОСОБА_1 , просив провести відповідні консультації.
Разом з тим відповідач не надав суду доказів, що такий лист було направлено первинній профспілковій організації, як і не подав доказів в підтвердження того, що було визначено дату і час засідання за участю профспілки і таке засідання взагалі відбулося.
Сам факт оформлення відповідачем повідомлення для профспілки спростовує його доводи про недоцільність його складання та направлення.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку ліквідації підприємства, установи, організації. Однак, процедура звільнення працівника, в тому числі вчинення дій щодо повідомлення профспілки в будь-якому разі повинна бути дотриманою.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст. 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Так, ОСОБА_1 у визначені законом строки попереджено про його звільнення та запропоновано іншу роботу на тому самому підприємстві.
Будучи обізнаним про наявність вакантних посад з часу попередження про наступне вивільнення позивач не подав заяви (згоди) на його переведення на вакантні посади, що в свою чергу вказує на відмову від запропонованих посад.
Однак, як зазначив позивач та не заперечив відповідач з моменту попередження ОСОБА_1 про його звільнення - 02.07.2020 до моменту звільнення 04.09.2020 були вакантні посади, що не входили до тих, які пропонувалися раніше позивачу. Проте, такі посади не було запропоновано позивачу.
Наведене підтверджують накази ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 9-к від 24.07.2020 та № 11-к від 30.07.2020.
Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Таким чином, відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, проте не виконав свій обов'язок щодо надання пропозицій про всі наявні вакансії, які відповідали його кваліфікації, протягом усього періоду, з часу попередження про звільнення і до дня звільнення.
Варто звернути увагу на непослідовність дій відповідача щодо скорочення посади начальника відділу маркетингу.
Так, 01.07.2020 наказом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" затверджено та введено в дію з 01.07.2020 штатний розпис, до якого включено посаду начальника відділу маркетингу, і тим самим наказом вирішено скоротити з 01.07.2020 цю посаду.
Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у ст. 80, 104, 111 ЦК України, ст. 62, 66, 79, 92 ГК України.
Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.
Згідно зі ст. 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04.02.1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Судом в процесі розгляду справи встановлено, що відповідачем не дотримано процедури звільнення позивача з роботи, оскільки ним не вжито всіх можливих заходів, передбачених ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача.
Зокрема, відповідач, як роботодавець, не виконав свої обов'язки, передбачені ст. 49-2 КЗпП України, та не запропонував позивачу усі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам (професії та спеціальності позивача), які існували на підприємстві протягом усього періоду, як з часу її попередження про звільнення, так і на день звільнення.
Враховуючи наведене суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати наказ ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 16-к від 04.09.2020 та поновити ОСОБА_1 на роботі, на посаді начальника відділу маркетингу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" з 04.09.2020.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд керується п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02. 1995 № 100.
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника. При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата.
Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Суд бере до уваги суми доходу позивача згідно довідки про заробітну плату та визначає середньомісячну зарплату позивача у розмірі 16563 грн 13 к. (16278 грн 26 к. за липень 2020 року + 16848 грн 00 к. за серпень 2020 року = 33126 грн 26 к./2), а середньоденна зарплата становить 871 грн 74 к. (33126 грн 26 к.: 38 фактично відпрацьованих робочих дні), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.09.2020 до 11.02.2021 (включно) у розмірі 95019 грн 66 к., виходячи з наступного розрахунку (871 грн 74 к. х 109 робочих днів).
Суд обмежує нарахування днем, що передує відкриттю провадження у справі про банкрутство ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", оскільки вимоги, що виникли до боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство є поточними та не підлягають розгляду у процедурі розпорядження майном боржника.
Доводи позивача про те, що його трудова книжка не була йому видана при звільненні та знаходиться на підприємстві до цього часу суд визнає обґрунтованими, з огляду на дії самого відповідача - проведення службової перевірки щодо втрати трудової книжки, відсутність доказів, які б підтвердили факт її передачі позивачу.
Висновок суду.
В контексті наведеного позов підлягає задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується в розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Частиною 2 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Оскільки при зверненні до суду позивач не сплачував судовий збір, його слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету в сумі 6810 грн 00 к. (за дві вимоги немайнового характеру 4540 грн 00 к.; одна вимога майнового характеру - 2270 грн 00 к.).
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про визнання незаконним та скасування наказу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 16-к від 04.09.2020; поновлення ОСОБА_1 на роботі, на посаді начальника відділу маркетингу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" з 04.09.2020; стягнення з ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.09.2020 по день фактичного поновлення на роботі включно; допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць - задоволити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 16-к від 04.09.2020.
Поновити ОСОБА_1 на роботі, на посаді начальника відділу маркетингу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (вул. Л. Ребета, 6 м. Івано-Франківськ, 76014; ідентифікаційний код 08033772) з 04.09.2020.
Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (вул. Л. Ребета, 6 м. Івано-Франківськ, 76014; ідентифікаційний код 08033772) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_2 виданий Сокальським РВ УМВС України у Львівській області 20.08.1998; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.09.2020 до 11.02.2021 (включно) в сумі 95019 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятнадцять) грн 66 к. з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.
Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (вул. Л. Ребета, 6 м. Івано-Франківськ, 76014; ідентифікаційний код 08033772) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Ів.-Фр./ 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37951998; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA688999980313141206083009612; код класифікації доходів бюджету: 22030101) - 6810 (шість тисяч вісімсот десять) грн 00 к. - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 14.06.2021.
Суддя Т. В. Стефанів