ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
11.05.2021 р. м. Ужгород Справа № 907/145/20
За позовом Фізичної особи - підприємця Балоги Володимира Федоровича, м. Мукачево
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ Україна", м. Бровари Київської області
про стягнення 9 036 грн. 58 коп. майнової шкоди,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.
представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Фізичною особою - підприємцем Балога Володимиром Федоровичем, м. Мукачево заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ Україна", м. Бровари Київської області про стягнення 9 036 грн. 58 коп. майнової шкоди.
Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Заявою від 10.08.2020 року позивач просив провести судовий розгляд спору у даній справі без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.
За змістом позовної заяви у даній справі позивач на підставі ст. ст. 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ Україна" суму 9 036 грн. 58 коп. майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля позивача внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, винуватцем якої був працівник Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ Україна" при виконанні ним трудових обов'язків.
При цьому, позивач наголошує, що право потерпілого на відшкодування шкоди є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно - правова відповідальність застрахована.
Доводячи суду факт вини працівника відповідача та розмір шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, позивач покликається на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.11.2019 року у справі № 303/7285/19 та висновок експертного дослідження № 13/66 ЕД від 03.12.2019 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля складає суму 9 036 грн. 58 коп.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Поданим суду відзивом на позов № 19/08-20 від 19.08.2020 року, просить відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та незаконність.
Зокрема, відповідач із покликанням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2018 року № 911/3511/16 стверджує, що на момент дорожньо - транспортної пригоди, в результаті якої автомобілю позивача завдано пошкоджень, вартість яких позивач просить стягнути з відповідача, особа, яка була винуватцем ДТП - ОСОБА_1 , не перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "САТ Україна" (відповідачем у справі), що виключає можливість покладення на відповідача обов'язку з відшкодування такої шкоди у порядку ст. 1172 Цивільного кодексу України. Відсутність факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "САТ Україна" на момент ДТП відповідач доводить доданою до матеріалів справи копією наказу № 56-к від 22.05.2018 року про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням. За інформацією позивача, сам автомобіль - автогрейдер "Caterpillar 120 M", н.з. НОМЕР_1 відчужено.
Оспорюючи розмір шкоди, заявленої до стягнення позивачем, відповідач вказує, що характер пошкоджень автомобіля, які описані у висновку експертного дослідження № 13/66 ЕД від 03.12.2019 року є значно ширшим, ніж пошкодження, зафіксовані при ДТП. При цьому, покликаючись на відсутність у експертному висновку дати проведення огляду автомобіля експертом, відповідач зауважує на тому, що належний позивачу автомобіль ймовірніше за все отримав пошкодження після настання події, з якою позивач пов'язує пошкодження його автомобіля. З врахуванням таких обставин відповідач вважає, що позивачем документально не доведено причинно-наслідкового зв'язку між юридичним фактом - настанням дорожньо - транспортної пригоди та наслідками - пошкодженням автомобіля, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження пошкоджень транспортного засобу, які описані у висновку експертного дослідження № 13/66 ЕД від 03.12.2019 року, внаслідок саме ДТП, яке мало місце 04.11.2019 року.
Наголошує відповідач і на неналежності висновку експертного дослідження № 13/66 ЕД від 03.12.2019 року як доказу, оскільки такий не містить відомостей про попередження оцінювача про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а сам висновок складений з порушенням п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України і Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 без участі та повідомлення відповідача.
При цьому, у своєму відзиві відповідач доводить неспівмірність заявленого позивачем розміру витрат позивача на правову допомогу адвоката, так як за переконанням відповідача, позовна заява у даній справі не відноситься до категорії складних справ та не потребує значних зусиль та часу у її підготовці та написанні.
В ході судового розгляду справи відповідач надав суду докази відчуження автогрейдера "Caterpillar 120 M", н.з. НОМЕР_1 , а саме, договір купівлі - продажу № 13/08-2020/2 від 13.08.2020 року.
На підставі ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
суд Встановив:
04 листопада 2019 року в 14 годин 45 хвилин на автодорозі Н-09 в с. Березинка Мукачівського району Закарпатської області сталася дорожньо - транспортна пригода за участі автогрейдера марки "Caterpillar 120 М", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки "ПАЗ 32051-110", н.з. НОМЕР_2 , оформлення якої здійснено протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 366241.
Зазначеним протоколом серії ДПР18 № 366241 від 04.11.2019 року зафіксовано, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який керував автогрейдером марки "Caterpillar 120 М", д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі Н-09 (с. Березинка, 7км+500м), рухаючись заднім ходом, не впевнився у безпечності та скоїв наїзд на транспортний засіб ПАЗ 32051-110, н.з. НОМЕР_2 , який зупинився та очікував черговості проїзду. При ДТП вказані автомобілі отримали механічні ушкодження.
За змістом протоколу серії ДПР18 № 366241 від 04.11.2019 року водій автогрейдера марки "Caterpillar 120 М", д.н.з. НОМЕР_1 є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ Україна", при складанні протоколу пред'явив посвідчення машиніста дорожніх машин НЦ № 303853 від 15.01.2009 року, надав пояснення на окремому аркуші та підписав протокол.
За результатами вищезазначеної дорожньо - транспортної пригоди була складена схема ДТП, з якою під розписку ознайомлений водій автогрейдера марки "Caterpillar 120 М", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 та водій транспортного засобу ПАЗ 32051-110, н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , який є працівником фізичної особи - підприємця Балога Володимира Федоровича на підставі цивільно - правової угоди № 3 від 01.11.2019 року.
Згідно інформації, зазначеної у схемі ДТП, автомобіль ПАЗ 32051-110, н.з. НОМЕР_2 зазнав пошкоджень: кріплення переднього бамперу, вм'ятина переднього капоту. Автогрейдер марки "Caterpillar 120 М", д.н.з. НОМЕР_1 пошкоджень не зазнав.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.11.2019 року у справі № 303/7285/19 за результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і присуджено до стягнення з нього штраф у розмірі 340 грн. та 384 грн. 20 коп. судового збору.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автогрейдером марки "Caterpillar 120 M", н.з. НОМЕР_1 в с. Березинка Мукачівського району, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпеці руху, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки "ПАЗ 32051" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. В суді ОСОБА_1 свою вину визнав, у вчиненому розкаявся. Вина ОСОБА_1 стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 366241, схемою місця дорожньо - транспортної пригоди від 04.11.2019 року, поясненнями потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 04.11.2019.
Висновком експертного дослідження № 13/66 ЕД від 03.12.2019 року, проведеним Закарпатським науково - дослідним експертно - криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України на замовлення ОСОБА_6 (позивача у справі), встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля ПАЗ 32051, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 9 036 грн. 58 коп. з ПДВ.
Завдану внаслідок ушкоджень автомобіля ПАЗ 32051, д.н.з. НОМЕР_2 в результаті вищезазначеного ДТП шкоду позивач має намір відшкодувати на підставі ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу за рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ Україна", як особи з якою у трудових відносинах на момент ДТП перебував винуватець такої дорожньо - транспортної пригоди, а залишення відповідачем без задоволення претензії позивача № 104 від 10.12.2019 року стало підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення суми 9 036 грн. 58 коп. шкоди в примусовому порядку.
При цьому, звертаючись до суду із даною позовною заявою, позивач наголошує на наявному у нього праві вибору особи, якою буде відшкодовано завдана його автомобілю шкода, а саме, безпосередньо винною особою, а не в порядку страхового відшкодування.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В силу ч. ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Вирішуючи спір та оцінюючи аргументи позивача про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно - правова відповідальність застрахована, суд враховує наступні обставини.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування - це вид цивільно - правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України "Про страхування", зокрема, страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відносини у цій сфері регламентує Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
За змістом пункту 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Припис ст. 1194 Цивільного кодексу України визначає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно - правової відповідальності (ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 754/1108/15-ц від 27.03.2019 року, № 500/3802/16-ц від 17.04.2019 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач до матеріалів справи не подав жодних доказів, які би свідчили про його звернення до страховика відповідача та його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред'явив вимогу до відповідача. Ні позивач, ні відповідач до матеріалів справи не подали доказів, які би свідчили про те, що на момент настання вищезазначеної дорожньо - транспортної пригоди цивільно - правова відповідальність відповідача була застрахована.
Поряд з цим, положеннями пп. а п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно - правову відповідальність.
Досліджуючи підставність звернення позивача із позовними вимогами у даній справі, суд враховує, що аналіз вищенаведених норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Таким чином шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 426/16825/16-ц.
З огляду на вище викладене, враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що предметом доказування у даній справі є обставини перебування транспортного засобу - автогрейдера марки "Caterpillar 120 М", д.н.з. НОМЕР_1 у володінні роботодавця, а саме, відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ Україна", та факт перебування винної у ДТП особи - ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем.
Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 року у справі № 914/820/17 зробив висновок, що з аналізу ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Встановлення факту перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем та виконання ним на час ДТП своїх трудових (службових) обов'язків має суттєве значення для покладення на відповідача обов'язку відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України відшкодувати шкоду, завдану водієм ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що на підтвердження факту перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "САТ Україна" позивач до матеріалів справи не подав жодних доказів, а сам відповідач, навпаки, подав до суду наказ № 56-к від 22.05.2018 року про звільнення ОСОБА_1 , оператора у ТОВ "САТ Україна" з 22.05.2018 року за власним бажанням. Тобто, відповідачем в ході заперечення проти задоволення заявлених у справі позовних вимог подано у матеріали справи докази, які свідчать про припинення трудових відносин винуватця ДТП - водія ОСОБА_1 на момент настання дорожньо - транспортної пригоди.
При цьому, позивач в ході судового розгляду справи не заявляв суду про неможливість подати інші докази, які би прямо чи опосередковано свідчили про перебування водія - ОСОБА_1 на момент ДТП у трудових відносинах із відповідачем; не клопотав перед судом про необхідність витребування доказів, які позивач самостійно не може здобути.
Таким чином, доказів того, що ОСОБА_1 станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем і керував автогрейдером марки "Caterpillar 120 М", д.н.з. НОМЕР_1 у зв'язку із виконанням своїх трудових обов'язків, суду не надано.
Наведена обставина є тією підставою, яка виключає можливість покладення на відповідача обов'язку відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України відшкодувати шкоду, завдану водієм ОСОБА_1 , а тому, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач доказів на підтвердження викладених ним обставин суду не надав, аргументи позову не знайшли свого підтвердження у матеріалах даної справи та положеннях законодавства.
З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 14.06.2021 року.
Суддя Пригара Л.І.