61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
08.06.2021 Справа № 905/318/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Юрлагіної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства «Центральний Парк культури та відпочинку імені М.Горького»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Розумної Валентини Анатоліївни
про: стягнення 11222,98грн, з яких: основна заборгованість 10500,00грн, 3% річних 251,13грн, інфляційні збитки 471,85грн,
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Сінькевич К.Б. (адвокат на підставі ордеру серії АХ №1049480 від 26.04.2021);
від відповідача: Шох К.А. (адвокат на підставі ордеру серії АХ №1047038 від 09.04.2021)
Стислий зміст і підстави позовних вимог
19.02.2021, Комунальне підприємство «Центральний Парк культури та відпочинку імені М.Горького» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Розумної Валентини Анатоліївни про стягнення 11222,98грн, з яких основна заборгованість 10500,00грн, 3%річних 251,13грн, інфляційні збитки 471,85грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про надання послуг №030320/1 від 03.03.2020 в частині оплати за надані послуги, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у розмірі 10500,00грн, що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань.
Процедура провадження у справі у господарському суді
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2021 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.02.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.03.2021 у зв'язку з усуненням недоліків позовної заяви прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/318/21; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 13.04.2021.
Ухвалою суду від 13.04.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 27.04.2021.
Ухвалою суду від 27.04.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 13.05.2021.
Ухвалою суду від 13.05.2021оголошено перерву в судовому засіданні до 27.05.2021.
Ухвалою суду від 27.05.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 08.06.2021.
Представник позивача у судове засідання 08.06.2021 з'явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, зазначив, що у резолютивній частині позовної заяви, яка подавалась після усунення недоліків первісно поданої позовної заяви, внаслідок технічної помилки при копіюванні тексту містяться слова «в особі директора Поздєєва Дмитра Юрійовича», просить до уваги їх не приймати.
Представник відповідача у судове засідання 08.06.2021 з'явився, підтримав заперечення проти заявлених позовних вимог, викладені у відзиві та наступних письмових поясненнях, клопотання б/н від 27.05.2021, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Також висловив застереження, що приписи процесуального законодавства не містять можливості зміни резолютивної частини позовної заяви при виявленні помилки, у даному випадку має місце усна заява позивача про зміну предмету заявленого позову, яка подана всупереч приписам ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 08.06.2021 судом заслухано позиції сторін у справі, досліджено докази, у тому числі оригінали конверту, в якому направлялась претензія №601 від 07.08.2020, та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6110100288763.
Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція учасників процесу
Комунальне підприємство «Центральний Парк культури та відпочинку імені М.Горького» в обґрунтування заявлених вимог зазначило, що на виконання умов договору №030320/1 від 03.03.2020 позивачем надані послуги з розташування візуальних інформаційних матеріалів на об'єкті, що належить позивачу та розташований на території Центрального парку культури та відпочинку імені М.Горького на загальну суму 10500,00грн за період квітень - червень 2020. На виконання п 2.3 договору позивачем нарочно передавались відповідачу особисто у м.Харків акти наданих послуг для підписання, які не були повернуті, що свідчить, на думку позивача, про згоду відповідача з їх змістом, претензії щодо наданих послуг з боку відповідача відсутні. Відповідач у листі №2206/1 від 22.06.2020 визнає факт надання послуг. Позивач 10.08.2020, 17.11.2020, 03.02.2021 з метою досудового врегулювання спору направив відповідачу претензії, додатками до яких були акти наданих послуг, жодних дій з боку відповідача, спрямованих на оплату послуг, здійснено не було. Відповідач порушив умови укладеного договору в частині виконання взятого на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за виконані послуги за вказаний період в повному обсязі, що стало підставою для звернення з позовом до суду щодо стягнення основної заборгованості в сумі 10500,00грн, 3%річних в сумі 251,13грн, інфляційних збитків в сумі 471,85грн.
Також позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду судові витрати у розмірі 2270,00грн, у вигляді сплаченого судового збору.
На підтвердження зазначених обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №030320/1 від 03.03.2020 про надання послуг, листа №2206/1 від 22.06.2020, листа №489/1 від 30.06.2020, фіскального чеку, актів наданих послуг №172 від 31.03.2020, №228 від 30.04.2020, №280 від 31.05.2020, №378 від 30.06.2020, рахунків на оплату №160 від 31.03.2020, №214 від 30.04.2020, №263 від 31.05.2020, №359 від 30.06.2020, претензій №602 від 07.08.2020, №784 від 13.11.2020, №67 від 02.02.2021, описів вкладення у цінний лист, поштових квитанцій, фіскальних чеків, трекінгів відстеження поштових відправлень, поштового конверту.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 525, 526, 610, 611, 625, 901, 903, 907 Цивільного кодексу України, статтями 193,199 Господарського кодексу України, статями 162-164, 247-250 Господарського процесуального кодексу України.
Додатково 13.05.2021 у судовому засіданні позивач надав суду належним чином засвідчену копію виписки з банківського рахунку від 03.03.2020.
Фізична особа-підприємець Розумна Валентина Анатоліївна у відзиві на позовну заяву, який направлений на адресу суду засобами поштового зв'язку 29.03.2021, та додаткових письмових пояснень від 15.04.2021 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважає, що дії позивача щодо нарахування заборгованості є безпідставними та протиправними, оскільки фактично послуги за період з квітня по червень 2020 не надавались з незалежних від сторін підстав. Зокрема, відповідач стверджує, що ніяких оригіналів актів наданих послуг за період дії договору №030320/1 від 03.03.2020 на адресу відповідача не надходило, в зв'язку з чим у порядку п.2.2 договору мотивована відмова від їх підписання не надавалась та не могла бути надана; копії актів наданих послуг, подані в копіях до позовної заяви, не можуть вважатись належно направленими оригіналами актів в розумінні п.2.2 договору, тому жодних правових наслідків не породжують. Відповідач наполягає на тому факті, що через загальносвітову пандемію та запровадження на території України обмежень щодо відвідування парків (у період з 06.04.2020 по 11.05.2020), послуги починаючи з квітня 2020 не були надані, банерна конструкція була демонтована відповідачем, що спричинює відсутність підстав для сплати вартості послуг, що не були надані, згідно приписам ст. 903 Цивільного кодексу України. Окремо відповідач вказує, що останній здійснив попередню оплату за договором за березень 2020, інших предоплат не було, що підтверджує відсутність подальшої домовленості щодо надання та отримання послуг, згідно п. 6.2 договору порушення строків оплати за цим договором більше як на п'ятнадцять календарних днів надає право позивачу припинити надання послуг.
На підтвердження заперечень зазначених у відзиві на позовну заяву відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: листа від 03.03.2021, опису вкладення, поштової квитанції, ухвали суду про відкриття провадження у справі, трекінгу відстеження поштового відправлення.
В якості правової підстави викладених заперечень відповідач посилається на ст.ст 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 165,178 Господарського процесуального кодексу України.
У подальшому, відповідач надав суду належним чином засвідчені копії листів АТ «Укрпошта» №33-Ш-3457/1 від 13.05.2021,№33-Ш-4162 від 02.06.2021, роздруківки електронної поштової скриньки, а також адвокатський запит від 27.05.2021.
У заяві від 27.05.2021 відповідач просить при ухваленні рішення під час оцінки доказів прийняти до уваги той факт, що оригінал конверту, в якому направлялась претензія №601 від 07.08.2020 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6110100288763 не можуть вважатись доказами, оскільки подані до матеріалів справи не разом з позовною заявою, що порушує приписи ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, копії їх відповідачу не направлялись, на копіях вказаних документів, які містяться в матеріалах справи відсутнє застереження щодо відповідності копії оригіналу, у відповідача наявні сумніви щодо такої відповідності.
Виклад обставин справи, встановлених судом
Розумна Валентина Анатоліївна зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця 12.10.2004, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Дані про основний вид економічної діяльності: надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
03.03.2020 між Комунальним підприємством «Центральний Парк культури та відпочинку імені М.Горького» (далі - Сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем Розумною Валентиною Анатоліївною (далі - Сторона -2) укладено договір №030320/1 на надання послуг (далі - Договір), за змістом п.1.1 якого Сторона 1 зобов'язується надати Стороні 2 послуги з розташування візуальних інформаційних матеріалів Сторони 2 на об'єкті, що належить Стороні - 1 та розташований на території Центрального парку культури та відпочинку імені М.Горького, що заходиться за адресою: 61023, м.Харків, вул.Сумська, буд. 81.
Вид візуальних інформаційних матеріалів: банер. Кількість візуальних інформаційних матеріалів: 1 (один) (п.п. 4.1,4.2 Договору).
При цьому, згідно п. 1.2 Договору цей договір не передбачає продаж, передання у тимчасове чи постійне користування, надання будь-якого доступу Стороні 2 до споруд /матеріальних цінностей/обладнання/ресурсів, що належать Стороні 1. За цим Договором на об'єкті Сторони 1 розташовуються вказані у п.1.1 Договору матеріали і Сторона 2 не наділяється правами по розпорядження/користуванню/ доступу до таких місць розташування.
Відповідно до п.3.1 Договору останній набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Строк дії Договору може бути продовжений за згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору. (п.9.2 Договору).
Послуги по цьому Договору надаються з 05.03.2020 до 30.06.2020 включно.(п. 3.2 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору за взаємною домовленістю Сторін, договірна вартість послуг, зазначених у п.1.1 Договору , за період з 05.03.2020 - 31.03.2020 складає 1800,00грн, в тому числі ПДВ за місяць, 01.04.2020 - 30.06.2020 складає 3500,00грн, в тому числі ПДВ на місяць.
У пункті 2.2 останнього Сторонами узгоджено, що Сторона 2 здійснює передоплату у розмірі 100% вартості послуг до 1-ого числа місяця, в якому будуть надаватись послуги, на підставі цього Договору або рахунку.
Як визначено сторонами у п. 2.3 Договору, за фактом наданих послуг Сторона 1 складає Акт наданих послуг та передає його Стороні 2 для підписання. Сторона 2 повинна підписати Акт на протязі 3 (трьох) банківських днів а не пізніше наступного дня після підписання передати його або мотивовану відмову від підписання Акту Стороні 1. Неповернення Акту або мотивованої відмови від його підписання у вказаний строк дає Стороні 1 підставу вважати, що Сторона 2 згодна зі змістом Акту та претензій щодо наданих послуг не має.
Розділом 5 Договору передбачені права та обов'язки Сторін, зокрема, Сторона 1 зобов'язується надавати послуги, передбачені п.1.1 цього Договору, своєчасно та в строки передбачені цим Договором надавати Стороні 2 документи на оплату, на протязі строку дії цього Договору не змінювати місця розташування візуальних інформаційних матеріалів Сторони 2 на об'єкті, що вказаний у розділі 4 Договору, та має право, у тому числі, у порядку, передбаченому п. 9.3.1 цього Договору відмовитися від Договору та звільнити об'єкт від візуальних інформаційних матеріалів Сторони 2 у разі порушення нею строків оплати за цим Договором понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів або відмови Сторони 2 замінити пошкоджені візуальні інформаційні матеріали у визначений Договором строк. В свою чергу, Сторона 2 зобов'язується, серед іншого, здійснювати оплату послуг в обсязі та в строк встановлені цим Договором та має право користуватись послугами у межах та у порядку, передбачених цим Договором, разом з представниками Сторони 1 перевіряти стан розташованих візуальних інформаційних матеріалів на об'єкті Сторони 1.
Згідно умов п. 6.2 Договору у разі порушення Стороною 2 строків за цим Договором більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, Сторона 1 має право припинити надання послуг у порядку, передбаченому п. 5.2.3 цього Договору.
Усі зміни та доповнення до даного Договору будуть вважатись дійсними, якщо вони зроблені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками Сторін, окрім випадків, коли інший порядок внесення змін у Договір, в т.ч. його розірвання передбачений самим Договором. (п. 10.1 Договору).
Випадки дострокового розірвання Договору визначені Сторонами у п.9.3 Договору: за ініціативою Сторони 1 у випадку неналежного виконання Стороною 2 своїх зобов'язань за Договором або у випадках передбачених цим Договором - шляхом надсилання листа не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до визначеною Стороною 1 дати розірвання; за згодою обох Сторін, що оформлюється угодою про розірвання Договору; за ініціативою однієї з Сторін, яка письмово попереджає іншу Сторону за 20 (двадцять) календарних днів до запланованої дати розірвання Договору; за рішенням суду.
У відповідності до п.п. 8.1 ,8.2 Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо воно було викликано обставинами нездоланної сили, такими як: землетрус, повінь, епідемія, цивільні безладдя, загальнонаціональний страйк, війна, воєнні дії (далі- форс - мажорні обставини). Настання форс-мажорних обставин повинне бути підтверджено документом компетентного органу. У випадку настання форс-мажорних обставин, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань на період дії форс-мажорних обставин, але не більше ніж на один місяць. Якщо форс-мажорні обставини будуть діяти довше строку, зазначеному у цьому пункті, Сторони повинні провести повний взаємний розрахунок по невиконаним зобов'язанням.
Договір №030320/1 від 03.03.2020 на надання послуг підписаний сторонами без зауважень чи застережень щодо складання протоколу розбіжностей.
Сторонами у справі підтверджується, що у березні 2020 на підставі Договору банер розміщений на території Центрального парку культури та відпочинку імені М.Горького, що заходиться за адресою: 61023, м.Харків, вул.Сумська, буд. 81.
Як свідчить банківська виписка від 03.03.2020, відповідач сплатив позивачу за надані послуги у березні 2020 грошові кошти в сумі 1800,00грн, з посиланням в графі «Призначення платежу»: плата за послуги розташування візуальних інформаційних матеріалів за договором №030320/1від 03.03.2020, у тому числі ПДВ 300,00грн.
На виконання умов Договору Комунальне підприємство «Центральний Парк культури та відпочинку імені М.Горького» склало Акти наданих послуг №172 від 31.03.2020 на суму 1800,00грн, №228 від 30.04.2020 на суму 3500,00грн, №280 від 31.05.2020 на суму 3500,00грн, №378 від 30.06.2020 на суму 3500,00грн, в яких зафіксовано надання послуг з розташування інформаційних матеріалів. Акти підписано та скріплено печатками тільки з боку позивача.
Останній у позовній заяві стверджує, що акти передавались на підпис відповідачу нарочно особисто у м.Харків, що заперечується представником відповідача як у відзиві на позовну заяву, так і у ході судового розгляду справи.
Також позивачем складені рахунки на оплату №160 від 31.03.2020, №214 від 30.04.2020, №263 від 31.05.2020, №359 від 30.06.2020.
Відповідач у додаткових письмових поясненнях від 15.04.2021 зазначає, що внаслідок загальносвітової пандемії та запровадження обмежень щодо відвідування парків в Україні в період з 06.04.2020 по 11.05.2020, між сторонами договору у усному порядку погоджено припинення надання послуг, демонтовано рекламну конструкцію, а тому послуги у період квітень-червень 2020 не надавались та згідно з приписами ст. 903 Цивільного кодексу України не повинні сплачуватись.
У судовому засіданні на питання суду уповноважений представник відповідача пояснив, що демонтаж банера відбувся працівниками відповідача приблизно напочатку квітня 2020 (точної дати вказати не може), без участі позивача, оскільки вхід у парк був вільним, відповідний акт не складався.
Уповноважений представник позивача у судовому засіданні підтвердив той факт, що вхід у цей період у парк був вільний, але заперечував проти факту демонтажу банеру, вказує, що останній був демонтований внаслідок закінчення строку дії договору щодо його розміщення та вірогідно знаходиться на зберіганні позивача.
ФОП Розумна В.А. звернулась до Комунального підприємства «Центральний Парк культури та відпочинку імені М.Горького» з листом №2201/1 від 22.06.2020, в якому вказала, що з 05.03.2020 відповідач розташовує візуальний інформаційний матеріал (банер) на об'єкті, що знаходиться за адресою: 61023, м.Харків, вул.Сумська, буд. 81 за Договором по надання послуг №030320/1від 03.03.2020, з посиланням на Указ Президента України №87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України Від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 13.03.2020 Постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» вказує на введення в країні обмежувальних заходів, запровадження карантину, які призвели до призупинення господарської діяльності відповідача та спричинили заборону відвідування парків, скверів, зон відпочинку, що в свою чергу призвело до відсутності можливості отримання послуг за договором у період з квітня по травень 2020, тому просить позивача не нараховувати плату за означений період. Починаючи з червня 2020 та у подальшому, при умові пролонгації вищезазначеного договору, зобов'язується здійснювати плату своєчасно та в повному обсязі.
Листом №489/1 від 30.06.2020 позивач надав відповідь, в якій зазначив, що належним чином виконав умови договору з розташування банеру, у тому числі й у період квітень - травень 2020, наполягає на оплаті послуг за період квітень - червень 2020. Одночасно позивач звертає увагу відповідача на те, що до 26.06.2020 не отримував від останнього жодних звернень щодо звільнення від сплати за надані послуги, перегляду розміру оплати або повідомлень про дострокове розірвання договору та необхідності дострокового демонтажу банеру.
10.08.2020 позивачем направлено на адресу відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у Договорі претензію №601 від 07.08.2020, яка містить вимогу про сплату заборгованості в сумі 10500,00грн. за період з 01.04.2020 по 30.06.2020. У тексті претензії наявне посилання на факт здійснення оплати послуг у березні 2020.
Будь-яких додатків до претензії в її тексті не зазначено, однак, як вбачається з опису вкладення у цінний лист №6102307151609, разом з претензією на адресу відповідача позивачем направлені Акти наданих послуг №172 від 31.03.2020, №228 від 30.04.2020, №280 від 31.05.2020, №378 від 30.06.2020, рахунки на оплату №160 від 31.03.2020, №214 від 30.04.2020, №263 від 31.05.2020, №359 від 30.06.2020.
Направлення на адресу відповідача поштового відправлення №6102307151609 підтверджується копією опису вкладення з поштовим штемпелем від 10.08.2020, поштовою квитанцією та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».
У судовому засіданні 13.05.2021 досліджено оригінал поштового конверту та встановлено, що поштове відправлення повернуто органами поштового зв'язку відправнику без вручення адресату з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
17.11.2020 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №784 від 13.11.2020 аналогічного змісту. Будь-яких додатків до претензії в її тексті не зазначено, однак разом з претензією на адресу відповідача позивачем направлені Акти наданих послуг №172 від 31.03.2020, №228 від 30.04.2020, №280 від 31.05.2020, №378 від 30.06.2020, рахунки на оплату №214 від 30.04.2020, №263 від 31.05.2020, №359 від 30.06.2020.
Направлення на адресу відповідача відправлення №6110100288763 підтверджується копією опису вкладення з поштовим штемпелем від 17.11.2020, поштовою квитанцією та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».
В матеріалах справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому міститься підпис особи, яка його одержала, підпис працівника поштового зв'язку та дата отримання 19.11.2020.
У судовому засіданні 08.06.2021 судом досліджено оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6110100288763, який повістю відповідає копії.
Одночасно, як вбачається з трекінгу відстеження поштового відправлення №6110100288763 з сайту АТ «Укрпошта» у мережі Інтернет, первісно заначено, що відправлення адресату вручено (19.11.2020 о 15:20), потім міститься відмітка - відправлення не вручено під час доставки: інші причини (19.11.2020 17:40).
Згідно листів АТ «Укрпошта» №33-Ш-3457/1 від 13.05.2021,№33-Ш-4162 від 02.06.2021, які надані у відповідь на адвокатські запити представника відповідача, направленні метою отримання інформації щодо викладених вище розбіжностей, підтвердити чи спростувати факт вручення вказаного відправлення адресату не надається можливим, оскільки виробничі документи про вручення відправлення не знайдені, копію підтверджуючого документу з розпискою про вручення відправлення немає можливості.
Відповідач наполягає, що спірний лист не отримував, підпис на поштовому повідомленні не ставила, тому у нього виникають сумніви щодо достовірності документу та його можливої підробки.
03.02.2021 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №67 від 02.02.2021 аналогічного змісту. Факт направлення поштового відправлення №6102307338130на адресу відповідача підтверджується поштовою квитанцією, фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.
Відповіді на претензії відповідач не надав.
Доказів на підтвердження здійснення оплати заборгованості в сумі 10500,00грн відповідач суду не надав.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та подані заперечення, дослідивши надані сторонами в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати наданих послуг.
За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Укладений між Комунальним підприємством «Центральний Парк культури та відпочинку імені М.Горького» та Фізичною особою-підприємцем Розумною Валентиною Анатоліївною договір №030320/1 від 03.03.2020 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, оскільки за їх видом вони споживаються безпосередньо в процесі їх надання.
Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей. Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, ціни та строків надання послуг, строків оплати, строку дії договору.
Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, у судовому порядку недійсним не визнаний.
Відтак, в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною першою статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Позивач стверджує, що у період березень - червень 2020 надав належним чином згідно умов Договору відповідні послуги, на підтвердження факту надання яких у період квітень-червень 2020 (за який виникла заборгованість) надав суду копії актів наданих послуг №172 від 31.03.2020 на суму 1800,00грн, №228 від 30.04.2020 на суму 3500,00грн, №280 від 31.05.2020 на суму 3500,00грн, №378 від 30.06.2020 на суму 3500,00грн, однак документи підписано та скріплено печаткою тільки з боку позивача, підпис відповідача відсутній.
За умовами п. 2.3 Договору, за фактом наданих послуг Сторона 1 складає Акт наданих послуг та передає його Стороні 2 для підписання. Сторона 2 повинна підписати Акт на протязі 3 (трьох) банківських днів а не пізніше наступного дня після підписання передати його або мотивовану відмову від підписання Акту Стороні 1. Неповернення Акту або мотивованої відмови від його підписання у вказаний строк дає Стороні 1 підставу вважати, що Сторона 2 згодна зі змістом Акту та претензій щодо наданих послуг не має.
Факт передачі актів на підпис відповідачу особисто у м.Харків нарочно, про що стверджує позивач у позовній заяві, та який заперечується представником відповідача як у відзиві на позовну заяву, так і у ході судового розгляду справи, суд вважає таким, що не доведений належними доказами у справі, зокрема, суду не надані примірники актів або супровідних листів з відповідними відмітками про отримання відповідачем особисто або його уповноваженим представником, пояснень осіб, які безпосередньо вручали акти, будь-яких інших доказів тощо.
Одночасно, акти та рахунки за період квітень-червень 2020 двічі направлялись відповідачу засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» на юридичну адресу останнього, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме, рекомендованими поштовими відправленнями з описами вкладення №6102307151609, №6110100288763.
Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що відповідач особисто проживає за тією ж адресою.
Дослідивши оригінали конверту, в якому направлялась претензія №601 від 07.08.2020 (поштове відправлення №6102307151609) та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6110100288763, та копії означених документів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати вказані докази, такими, що подані у порушення приписів ст.ст.80,91 Господарського процесуального кодексу України, про що просить відповідач у заяві від 27.05.2021, виходячи з такого.
Згідно ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. (ст. 78 цього Кодексу).
Умовами ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.(ст.91 Кодексу).
Згідно з висновком щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного суду від 11.07.2018 у справі №904/8549/17, неналежним чином засвідчені документи є недопустимими доказами у справі.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
До позовної заяви Комунального підприємства «Центральний Парк культури та відпочинку імені М.Горького» в якості доказів надані, у тому числі копія конверту, в якому направлялась претензія №601 від 07.08.2020 (поштове відправлення №6102307151609) та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6110100288763. Копії вказаних документів направлені на адресу відповідача поштовим відправленням №6102307361689, про що свідчить опис вкладення у цінний лист (арк. справи 30).
Як свідчать дані трекінгу відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» вказані документі вручені відповідачу 27.02.2021, що спростовує твердження останнього про те, що копії документів не були подані позивачем разом з позовною заявою та не направлялись відповідачу.
Означені копії містять відмітку «Згідно з оригіналом», у тексті позовної заяви вказано, що оригінали письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, наявні у позивача та будуть надані на вимогу суду.
Ухвалою від 13.05.2021 суд зобов'язав позивача надати оригінали поштового конверту, в якому направлялась претензія №601 від 07.08.2020 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6110100288763.
Дані документи в оригіналах оглянуті судом та представником відповідача у судовому засіданні 08.06.2021, сумнівів щодо відповідності копій оригіналам після огляду останній не висловив. За висновком суду, копії відповідають оригіналам.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що означені докази є належними та допустимими доказами у справі та підлягають оцінці судом.
Оцінивши зазначені докази направлення документів суд прийшов до наступних висновків.
Перше відправлення - №6102307151609 не отримано адресатом та повернуто органами поштового зв'язку відправнику з відміткою «За закінченням терміну зберігання», однак сам факт направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати його належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Одночасно на підтвердження вручення поштового відправлення №6110100288763, яким акти та рахунки за спірний період були направлені відповідачу вдруге, позивач посилається на рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому міститься підпис особи, яка його одержала, підпис працівника поштового зв'язку та дата отримання 19.11.2020.
Згідно з п.п. 2, 105, 106 Правил надання послуг поштового зв'язку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку; рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення. Одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред'явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред'явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис. Оператор поштового зв'язку також може визначати інший порядок вручення реєстрованих поштових відправлень. Поштові відправлення, в тому числі прості, адресовані «До запитання», видаються тільки адресату на підставі пред'явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус. Під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
Тобто, виходячи з зазначених норм Правил вручення рекомендованого поштового відправлення, реєстрованого листу працівниками поштового відділення можливо виключно після пред'явлення документу одержувачем, що підтверджує його особу, повноваження на отримання.
Однак, при цьому, як вбачається з трекінгу відстеження поштового відправлення №6110100288763 з сайту АТ «Укрпошта» у мережі Інтернет, первісно заначено, що відправлення адресату вручено (19.11.2020 о 15:20), потім міститься відмітка - відправлення не вручено під час доставки: інші причини (19.11.2020 17:40).
З метою усунення даних розбіжностей уповноваженим представником відповідача направлені на адресу АТ «Укрпошта» адвокатські запити, однак листами №33-Ш-3457/1 від 13.05.2021,№33-Ш-4162 від 02.06.2021 останнє вказало, що підтвердити чи спростувати факт вручення вказаного відправлення адресату не надається можливим, оскільки виробничі документи про вручення відправлення не знайдені, копію підтверджуючого документу з розпискою про вручення відправлення немає можливості.
Виходячи з принципу вірогідності доказів, що визначений ст. 79 Господарського процесуального кодексу України та згідно якого наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, та приймаючи до уваги, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6110100288763, яке є первісним документом на підтвердження факту вручення листа, містить особистий підпис особи, яка його отримала, підпис працівника поштового відділення, який відправлення вручав та засвідчив своїм підписом факт такого вручення, дані до системи відстеження відправлень вочевидь вносяться після здійснення відповідних дій працівниками поштового відділення, тоді як доказів на підтвердження того, що відправлення не було вручено з зазначенням таких причин або доказів на підтвердження притягнення до відповідальності працівника поштового відділення, що вручив відправлення неналежній особі тощо, матеріали справи не містять, можливість їх отримання з огляду на наявність листів АТ «Укрпошта» фактично вичерпана, суд приходить до висновку, що відправлення №6110100288763 є врученим відповідачу 19.11.2020.
Відповідно, згідно умов п. 2.3 Договору відповідач повинен був підписати Акти на протязі 3 (трьох) банківських днів, а потім а не пізніше наступного дня після підписання передати його або мотивовану відмову від підписання Актів позивачу, при цьому, неповернення Акту або мотивованої відмови від його підписання у вказаний строк дає позивачу підставу вважати, що відповідач згоден зі змістом Актів та претензій щодо наданих послуг не має.
Відповідач не надав доказів на підтвердження підписання Актів за спірний період або наявності мотивованої відмови від їх підписання та доказів на підтвердження їх направлення на адресу позивача у встановлений Договором строк.
Одночасно, загальновідомою є обставина початку навесні 2020 загальносвітової пандемії внаслідок спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» на території України з 12.03.2020 введено карантин. Зокрема, з 06.04.2020 по 11.05.2020 було заборонено відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон, крім вигулу домашніх тварин однією особою та в разі службової необхідності.
Відповідач стверджує, що внаслідок наведеного між сторонами договору у усному порядку погоджено припинення надання послуг, працівниками відповідача демонтовано рекламну конструкцію, а тому послуги у період квітень-червень 2020 не надавались та згідно з приписами ст. 903 Цивільного кодексу України не повинні сплачуватись.
Суд зазначає, що безпосередньо умови Договору, що укладений між сторонами у справі, не пов'язують факт надання послуг з наявністю можливості відвідування парку мешканцями міста, зобов'язання позивача обмежується фактом розміщення банеру, однак вочевидь, у разі заборони на відвідування парку, мета укладання Договору з боку відповідача не буде досягнута, тому суд приймає до уваги посилання останнього на цей факт як істотну зміну обставин, якими сторони керувались під час укладання договору.
Згідно ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов, наведених у ч. 2 цієї статті.
Крім того, випадки дострокового розірвання Договору визначені Сторонами у п.9.3 Договору, зокрема, наявна можливість розірвання за ініціативою однієї з Сторін, яка письмово попереджає іншу Сторону за 20 (двадцять) календарних днів до запланованої дати розірвання Договору
При цьому, усі зміни та доповнення до даного Договору будуть вважатись дійсними, якщо вони зроблені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками Сторін, окрім випадків, коли інший порядок внесення змін у Договір, в т.ч. його розірвання передбачений самим Договором. (п. 10.1 Договору).
Іншого порядку для розірвання Договору у останньому не передбачено.
Матеріалами справи не доведено факт розірвання Договору у встановленому порядку, зокрема, за ініціативою відповідача з причин, які вказані вище, також відсутні докази на підтвердження письмового звернення відповідача до позивача з приводу розірвання договору або звернення до суду з цього приводу.
Належні докази на підтвердження факту демонтажу банеру працівниками відповідача, часу здійснення такого демонтажу також суду відповідачем не надані. Позивач заперечує факт демонтажу.
Позиція відповідача з приводу здійснення демонтажу банеру спростовується його посиланням у абз.1 листа №2201/1 від 22.06.2020, в якому відповідач, звертаючись до позивача, вказав, що з 05.03.2020 відповідач розташовує візуальний інформаційний матеріал (банер) на об'єкті, що знаходиться за адресою: 61023, м.Харків, вул.Сумська, буд. 81 за Договором по надання послуг №030320/1 від 03.03.2020, тобто, відповідачем констатовано факт розміщення банеру у парку станом на 22.06.2020.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що внаслідок істотної зміни обставин, якими відповідач керувався при укладанні договору, а саме, введення державою заборони на відвідування парків, останній мав право на внесення до Договору змін або його розірвання, але не довів звернення до позивача з такою пропозицією у порядку, що встановлений законом чи Договором, факту демонтажу банеру та дати такого демонтажу, сам факт заборони, як вважає суд, прямо не вказує на те, що послуги не є наданими.
Крім того, суд приймає до уваги, що відповідна заборона на відвідування мала місце у період виключно з 06.04.2020 по 11.05.2020, тоді як період, за який стягується заборгованість охоплює весь квітень, травень та червень 2020.
Посилання відповідача на здійснення попередньої оплату за договором виключно за березень 2020, оскільки інших предоплат не було, що, на його думку, підтверджує відсутність подальшої домовленості щодо надання та отримання послуг, оскільки згідно п. 6.2 Договору порушення строків оплати за цим договором більше як на п'ятнадцять календарних днів надає право позивачу припинити надання послуг, суд також не приймає до уваги, оскільки даний пункт Договору передбачає саме право позивача у визначеному випадку припинити надання послуг, яке ним реалізоване не було, тому дана обставина не настала. Сам факт наявності заборгованості відповідача за попередні періоди не спричинює автоматичного припинення зобов'язань позивача за Договором.
Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи приписи п. 2.2 Договору, яким Сторонами узгоджено, що Сторона 2 здійснює передоплату у розмірі 100% вартості послуг до 1-ого числа місяця, в якому будуть надаватись послуги, на підставі цього Договору або рахунку, виходячи з того, що п. 2.1 Договору договірна вартість послуг, зазначених у п.1.1 Договору , за період з 05.03.2020 - 31.03.2020 складає 1800,00грн, в тому числі ПДВ за місяць, 01.04.2020 - 30.06.2020 складає 3500,00грн, в тому числі ПДВ на місяць, з урахуванням вимог статті 530 Цивільного кодексу України, суд встановив, що відповідач мав здійснити оплату наданих позивачем послуг до 1-ого числа місяця, в якому надавались послуги - до 01.04.2020 на суму 3500,00грн за квітень 2020, до 01.05.2020 на суму 3500,00грн. за травень 2020, до 01.06.2020 на суму 3500,00грн. за червень 2020.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На час розгляду справи доказів оплати заборгованості в сумі 10500грн. відповідачем до суду не надано.
Зважаючи на викладене, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов'язань зі своєчасної та повної оплати наданих послуг позивачем та встановленим наявність заборгованості відповідача за Договором №030320/1 від 03.03.2020 в сумі 10500,00грн.
Предметом спору в даній справі також є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих ним 3% річних в сумі 251,13грн та інфляційних втрат в сумі 471,85грн у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати наданих послуг.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником виконання грошового зобов'язання у нього в силу укладеного договору та закону за вимогою кредитора виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
Враховуючи положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме норми статті 625 Цивільного кодексу України.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Відповідно до наданого позивачем у змісті позовної заяви розрахунку 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором, ним заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 251,13грн, що нараховані: на заборгованість в розмірі 3500,00грн за період з 01.04.2020 по 17.02.2021 - в сумі 92,41грн; на заборгованість в розмірі 3500,00грн за період з 01.05.2020 по 17.02.2021 - в сумі 83,81грн; на заборгованість в розмірі 3500,00грн за період з 01.06.2020 по 17.02.2021 - в сумі 74,91грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначені ним періоди суд встановив, що методологічно він є правильним, однак арифметично хибним.
Здійснивши власний розрахунок нарахування 3% річних, суд встановив, що належний розмір стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних складає 252,00грн, що нараховані: на заборгованість в розмірі 3500,00грн за період з 01.04.2020 по 17.02.2021 - в сумі 92,70грн; на заборгованість в розмірі 3500,00грн за період з 01.05.2020 по 17.02.2021 - в сумі 84,10грн; на заборгованість в розмірі 3500,00грн за період з 01.06.2020 по 17.02.2021 - в сумі 75,20грн.
Враховуючи, що відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 251,13грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19.
Крім того, відповідно до роз'яснення Верховного Суду викладеного в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Відповідно до наданого позивачем у змісті позовної заяви розрахунку інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором, ним заявлено до стягнення інфляційні втрати в загальній сумі 471,85грн, що нараховані: на заборгованість в розмірі 3500,00грн за період з 01.05.2020 по 17.02.2021 - в сумі 167,30грн; на заборгованість в розмірі 3500,00грн за період з 01.06.2020 по 17.02.2021 - в сумі 155,45грн; на заборгованість в розмірі 3500,00грн за період з 01.07.2020 по 17.02.2021 - в сумі 149,10грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначені ним періоди судом встановлено, що позивачем інфляційні втрати нараховані до 17.02.2021 року, із зазначенням періоду нарахування в календарних датах, а не місяцях, як то передбачено законодавчо, а отже, він здійснений методологічно неправильно, внаслідок чого суд здійснив власний розрахунок.
Згідно здійсненого судом розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що належний розмір стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат складає 582,50грн, що нараховані: на заборгованість в розмірі 3500,00грн за період з травня 2020 по лютий 2021 - в сумі 204,01грн; на заборгованість в розмірі 3500,00грн за період з червня 2020 по лютий 2021 - в сумі 192,93грн; на заборгованість в розмірі 3500,00грн за період з липня 2020 по лютий 2021 - в сумі 185,56грн.
Враховуючи, що відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 471,85грн.
Окремо суд вказує, що у резолютивній частині позовної заяви, яка подавалась після усунення недоліків первісно поданої позовної заяви, позивач просить стягнути відповідні грошові кошти з відповідача на користь позивача в особі директора Поздєєва Дмитра Юрійовича.
Уповноважений представник позивача у судовому засіданні 08.06.2021 зазначив, що вказаний текст у резолютивній частині вказано помилково внаслідок технічної помилки при копіюванні, просить його до уваги не приймати, тоді як уповноважений представник відповідача висловив застереження, що приписи процесуального законодавства не містять можливості зміни резолютивної частини позовної заяви при виявленні помилки, у даному випадку має місце усна заява позивача про зміну предмету заявленого позову, яка подана всупереч приписам ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вказує, що зазначення вказаних слів прямо не стосується суті заявлених позовних вимог, оскільки їх виключення з тексту резолютивної частини позовної заяви ніяким чином не змінює предмет позову, який залишається незмінним, має місце невірно застосована форма резолютивної частини позовної заяви.
Суд викладає резолютивну частину рішення виходячи саме з змісту заявлених вимог, які задоволені у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2270,00грн.
Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Комунального підприємства «Центральний Парк культури та відпочинку імені М.Горького» до Фізичної особи-підприємця Розумної Валентини Анатоліївни про стягнення 11222,98грн, з яких: основна заборгованість - 10500,00грн, 3% річних - 251,13грн, інфляційні збитки - 471,85грн. задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Розумної Валентини Анатоліївни (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Центральний Парк культури та відпочинку імені М.Горького» (адреса місцезнаходження: 61023, Харківська обл., місто Харків, вулиця Сумська, будинок 81; код ЄДРПОУ: 02220763) 11222,98грн, з яких: основна заборгованість - 10500,00грн, 3% річних - 251,13грн, інфляційні збитки - 471,85грн, судовий збір у розмірі 2270,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 08.06.2021 року.
Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2021 року.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова