вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.06.2021м. ДніпроСправа № 904/4188/21
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради м. Дніпро
до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради м. Дніпро
про стягнення суми боргу в розмірі 69488грн.04коп., пені в розмірі 21814грн.82коп., 3% річних в розмірі 3256грн.02коп., інфляційної складової в розмірі 5529грн.50коп.
Без представників сторін.
ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 69488грн.04коп., пені в розмірі 21814грн.82коп., 3% річних в розмірі 3256грн.02коп., інфляційної складової в розмірі 5529грн.50коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленої теплової енергії за листопад 2018 року - грудень 2020 року на підставі договору про постачання теплової енергії №86 від 01.10.2012.
Позивач зазначає, що договір про постачання теплової енергії №86 від 01.10.2012 набув чинності з моменту підписання та діяв до 01.10.2015. На думку позивача, з огляду на пункт 11.2 договору №86 від 01.10.2012 у зв'язку з тим, що заяви відповідача про припинення договору не надходили, цей договір продовжує свою дію та є обов'язковим для виконання сторонами.
Облік споживання теплової енергії відповідачем (споживачем) здійснюється за приладом обліку за адресою вул. Новоорловська, буд. 2а. Відомості щодо фактичної кількості спожитої теплової енергії відповідно до показань приладу обліку зафіксовані в актах споживання теплової енергії.
Позивач зазначає, що акти прийому-передачі теплової енергії направлялись відповідачу разом із рахунками на оплату. Оскільки на адресу позивача не надходили заперечення відповідача щодо викладених в актах відомостей, позивач стверджує, що акти вважаються підписаним з боку споживача згідно пункту 6.9 договору №86 від 01.10.2012.
Також позивач вказує, що від відповідача не надходили відомості про зміну його місцезнаходження в порядку п. 4.2.6 договору №86 від 01.10.2012.
Посилаючись на приписи пунктів 6.8, 6.9 договору №86 від 01.10.2012 щодо строків здійснення оплати вартості теплової енергії, позивач стверджує, що строк оплати обсягів теплової енергії за листопад 2018 року - грудень 2020 року в розмірі 69488грн.04коп. є таким, що настав.
На підставі підпункту 9.4.4 пункту 9.4 договору №86 від 01.10.2012 за порушення строків оплати теплової енергії позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 21814грн.82коп. за загальний період з 21.12.2018 по 12.04.2021.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та заявив до стягнення 3%річних в розмірі 3256грн.02коп. за загальний період з 21.12.2018 по 12.04.2021 та інфляційну складову в розмірі 5529грн.50коп. за загальний період січень 2019 - лютий 2021.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Положеннями частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2021 направлена відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Поштова кореспонденція з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2021 повернулась до суду з відміткою підприємства зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 49052, м. Дніпро, вул. Орловська, буд. 30.
Положеннями частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, відповідача відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про розгляд судом справи №904/4188/21.
Дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією позивача, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.
Предметом доказування у справі є наявність або відсутність порушення Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради умов договору про постачання теплової енергії №86 від 01.10.2012, в частині розрахунків за отриману теплову енергію.
Між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - теплопостачальне підприємство) та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради (далі - споживач) укладений договір про постачання теплової енергії №86 від 01.10.2012 (далі - договір).
За умовами вказаного договору теплопостачальне підприємство бере на себе зобов'язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується одержати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачених цим договором (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пункту 3.3 договору фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі - приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період за формою, визначеною сторонами в додатку №3 до договору.
Пунктом 4.2.2 договору визначений обов'язок споживача до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства. В разі не згоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов'язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контрразрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період.
Пунктом 4.2.4 договору передбачено, що споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього договору. У термін не пізніше одного місяця з моменту закінчення опалювального періоду провести звіряння розрахунків з теплопостачальним підприємством.
Відповідно до пункту 6.7 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (в 2-х примірниках), за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 договору, є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії.
Згідно пункту 6.9 договору споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.
Пунктом 6.10 договору визначено, що сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого, неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5 (п'яти) календарних діб, з моменту отримання, підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним з боку споживача.
Пунктом 9.4.4 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем виконання грошового зобов'язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов'язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 11.1 договору, він набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє до 01.10.2015, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Датою підписання цього договору вважається дата, зазначена у правому верхньому куті першої сторінки цього договору.
Згідно пункту 11.2 договору у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за один місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той самий строк (кількість місяців/днів, визначених у п. 11.1 договору) і на тих самих умовах. Кількість пролонгацій за цим договором необмежена.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку. Також відсутні докази того, що сторони мали намір припинити дію договору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що протягом спірних відносин договір був чинним.
На виконання умов договору позивач у період з листопада 2018 по грудень 2020 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 69488грн.04коп., що підтверджується актами прийому - передачі теплової енергії за вказаний період.
Як вбачається зі змісту пункту 4.2.2 договору, саме на відповідача покладений обов'язок отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період.
Докази виконання Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради своїх зобов'язань, визначених пунктом 4.2.2 договору, в матеріалах справи відсутні.
Позивач направив на адресу відповідача акти здачі-приймання теплової енергії та рахунки за період з листопада 2018 по грудень 2020, що підтверджується долученими до матеріалів справи супровідними листами №09-сс від 04.01.2019, №287-сс від 05.03.2019, №548-сс від 06.05.2019, №12-сс від 08.01.2020, №328-сс від 04.03.2020, №500-сс від 22.05.2020 та фіскальними чеками підприємства зв'язку.
Відповідач своїх зобов'язань щодо отримання актів прийому - передачі теплової енергії за спірний період не виконав. Також відповідач не виконав свій обов'язок щодо підписання та направлення поштою (або іншим засобом) одного екземпляру акту на адресу теплопостачального підприємства.
Докази того, що відповідач висловив свою незгоду із зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період обсягом поставленої теплової енергії, порядку визначеному пунктом 4.2.2 договору, в матеріалах справи також відсутні.
З огляду на наведене та положення пункту 6.10 договору, акти здачі-приймання теплової енергії за період з листопада 2018 по грудень 2020 вважаються підписаними відповідачем без зауважень та заперечень.
Враховуючи положення пункту 6.9 договору відповідач був зобов'язаний оплатити вартість теплової енергії, отриманий у листопад 2018 в строк до 20.12.2018 (включно); у грудні 2018 до 20.01.2019 (включно); у січні 2019 до 20.02.2019 (включно); у лютому 2019 до 20.03.2019 (включно); у березні 2019 - до 20.04.2019 (включно); у квітні 2019 - до 20.05.2019 (включно); у листопаді 2019 до 20.12.2019 (включно); у грудні 2019 - до 20.01.2020 (включно); у січні 2020 до 20.02.2020 (включно); у лютому 2020 до 20.03.2020 (включно); у березні 2020 до 20.04.2020 (включно); у квітні 2020 до 20.05.2020 (включно); у листопаді 2020 - до 20.12.2020 (включно); у грудні 2020 до 20.01.2021 (включно).
Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради своїх зобов'язань щодо оплати суми боргу у розмірі 69488грн.04коп., за теплову енергію, отриману у період з листопада 2018 по грудень 2020, не виконало. Строк оплати вказаної суми є таким, що настав.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 69488грн.04коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.
На підставі пункту 9.4.4 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.12.2018 по 12.04.2021 у розмірі 21814грн.82коп.
Пунктом 9.4.4 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем виконання грошового зобов'язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов'язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Умовами договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем виконання грошового зобов'язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов'язаний виплатити йому пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що є іншою домовленістю в розумінні частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1777/19 від 10.09.2020.
За результатом зробленого судом розрахунку стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 21805грн.02коп. за загальний період з 21.12.2018 по 12.04.2021. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 09грн.80коп. слід відмовити.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 5529грн.50коп. за загальний період з січня 2019 по лютий 2021 та 3% річних в розмірі 3256грн.02коп. за загальний період з 21.12.2018 по 12.04.2021.
Перевіривши розрахунок суми 3% річних, суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 3256грн.02коп.
За результатом перевірки розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає сума інфляційної складової у розмірі 5448грн.13коп. за загальний період з січня 2019 по лютий 2021. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової у розмірі 81грн.37коп. слід відмовити.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2268грн.84коп.
Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст. 3, 4, 13, 41, 42, 74, 76-80, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради про стягнення суми боргу в розмірі 69488грн.04коп., пені в розмірі 21814грн.82коп., 3% річних в розмірі 3256грн.02коп., інфляційної складової в розмірі 5529грн.50коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код: 32495609; місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Орловська, буд. 30) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код: 32688148; місцезнаходження: 49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504) суму боргу в розмірі 69488грн.04коп., пеню в розмірі 21805грн.02коп., 3% річних в розмірі 3256грн.02коп., інфляційну складову в розмірі 5448грн.13коп. та витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2268грн.84коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 14.06.2021.
Суддя Р.Г. Новікова