вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.06.2021 Справа № 904/2801/21
За позовом: Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій , м. Дніпро
До: Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Кам'янської міської ради, м. Кам'янське
Про: стягнення 80 020, 25 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися
Дніпропетровський ВГРЗ ДСНС України (позивач) звернувся з позовом до УПНС та ЦЗН Кам'янської міської ради (відповідач) про стягнення 80 020, 25 грн. ( в т.ч.: 65 000, 00 грн. - основна заборгованість; 9 891, 48 грн. - інфляційні втрати та 5 128, 77 грн. - 3% річних) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної оплати наданих позивачем послуг за договором на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування №25 від 17.01.18р. (укладеним між сторонами), за період з лютий-квітень та листопад - грудень 2018р. Також просив стягнути з відповідача 8 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 22.03.21р. було відкрите провадження у справі №904/2702/19 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України , без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.
УПНС та ЦЗН Кам'янської міської ради (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що:12.02.02.18р. він надіслав на адресу позивача підписану додаткову угоду про внесення змін до договору №25 від 17.01.18р.; підписання цієї угоди надало б відповідачу можливість виконати норми бюджетного законодавства .За твердженням відповідача , 12.03.18р. позивач надіслав йому листа, в якому зазначив , що фактично отримав повідомлення відповідача про відсутність потреби в його послугах , отримав додаткову угоду про внесення змін до договору , однак зазначив, що вона не підписана представником відповідача. На момент укладення договору №25 та звернення відповідача до позивача з листом про відсутність потреби у його послугах був чинний наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №440 від 17.11.2003р., відповідно до п.4.5. якого дія договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характерів, а також при відмові від послуг аварійно-рятувальної служби; при відмові від послуг аварійно-рятувальної служби об'єкт повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону. З урахування вищенаведеного, відповідач вважає, що він попередив позивача про відсутність потреби у його послугах, надіслав лист, додаткову угоду до договору №25, однак позивач ухилився від підписання додаткової угоди, оскільки фактично будь-яких послуг відповідно договору не надав, а оплата фактично залежала від наявності укладеного договору.
Також відповідач вважає, що позивачем порушено строк позовної давності на звернення з цим позовом до суду, оскільки позовні вимоги стосуються періоду , в тому числі лютого 2018р., а з позовом звернувся він в березні 2021 року; а тому просив застосувати позовну давність до спірних правовідносин. Окрім того, відповідач заперечував проти стягнення на користь позивача 8 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи про їх необґрунтованість.
Дніпропетровський ВГРЗ ДСНС України (позивач) у відповіді на відзив проти обставин, викладених у відзиві на позов заперечував, зазначаючи, що посилання відповідача на розірвання договору не відповідає дійсності, оскільки й позивач й відповідач в подальшому виконували умови договору , зокрема позивачем надавалися послуги з аварійно-рятувального обслуговування , а відповідач отримував ці послуги та сплачував за них відповідно до умов договору №25 на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування від 17.01.18р. На підтвердження вищезазначених обставин позивач вказує на відповідні виписки з поточного рахунку на здійснення відповідачем оплат за травень-жовтень 2018р. із вказівкою відповідачем у призначенні платежу реквізитів договору.
Заперечуючи проти тверджень відповідача про пропуск строків позовної давності, вказує , що цей строк ним не було порушено з урахуванням наступного: відповідно до п. 3.2. договору перерахування коштів провадиться щомісячно на підставі актів виконання умов договору, в термін 10 робочих днів з дати надання акту до сплати; таким чином, перебіг позовної давності ( на думку позивача) починається з дня , коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права; у відповідача існує заборгованість в розмірі 65 000, 00 грн., яка складається з: 13 000, 00 грн., за рахунком №45 від 28.02.18р., актом №45 від 28.02.18р. виконання умов договору за лютий 2018р.; за рахунком №106 від 30.03.18р., актом №106 від 30.03.18р. виконання умов договору за березень 2018р.; за рахунком №147 від 30.04.18р., актом №147 від 30.04.18р. виконання умов договору за березень 2018р.; за рахунком №407 від 30.11.18р., актом №407 від 30.11.18р. виконання умов договору за листопад 2018р.; за рахунком №446 від 29.12.18р., актом №446 від 29.12.18р. виконання умов договору за грудень 2018р. Таким чином, перебіг позовної давності обраховується за кожним нездійсненим платежем окремо. Враховуючи умови п.3.2. договору, за актом №45 від 28.02.18р. порушення прав позивача розпочалось з 15.03.18р., а отже строк позовної давності закінчується 15.03.21р., отже позовна заява подана в межах строку позовної давності.
УПНС та ЦЗН Кам'янської міської ради (відповідач) своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк ( встановлений законом ). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021р. №104 продовжено період карантину до 30.04.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021р. №405 продовжено період карантину до 30.06.2021р.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Від сторін жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом , не надходило.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
17.01.18р. між Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Кам'янської міської ради (замовник) та Дніпропетровський ВГРЗ ДСНС України ( виконавець ) укладений договір на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування №25; предметом якого є надання послуг по організації і виконанню за викликом замовника підрозділами Дніпропетровського ВГРЗ невідкладених заходів в умовах надзвичайних ситуацій /НС/ з метою рятування людей, надання допомоги потерпілим, захисту матеріальних цінностей, локалізації та ліквідації наслідків НС, виконанні інших робіт, що потребують застосування спеціального аварійно-рятувального оснащення і відповідної кваліфікації особового складу виконавця на території замовника, в тому числі рятування людей на водних об'єктах міста. (розділ 1 договору).
Згідно 3.1. договору вартість постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування території та потенційно-небезпечних об'єктів комунальної власності міста Кам'янське складає 156 000, 00 грн., без ПВД (п.5.8 ГСТУ 75.2-24.361240-001-2001).
Перерахування коштів проводиться щомісячно на підставі актів виконання умов договору в термін 10 робочих днів з дати надання акту до сплати. (п.3.2. договору). Згідно п. 6.1. договір вступає в дію з 01.01.18р. і діє по 31.12.18р. ( а.с.27-29)
З матеріалів справи вбачається, що 12.02.18р. Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Кам'янської міської ради ( відповідач ) звернувся до Дніпропетровський ВГРЗ ДСНС України ( позивача ) з листом від 12.02.18р. №01-09/01/74 в якому повідомив позивача, що надсилає на його адресу для підписання додаткову угоду до договору №25 від 17.01.18р.; та що підписання цієї додаткової угоди надасть можливість виконати норми бюджетного законодавства. Також вказав, що у разі відмови від підписання додаткової угоди просить вважати договір №25 від 17.01.18р. розірваним Управлінням з питань НС та ЦЗН Кам'янської ради 15.03.18р. в односторонньому порядку (а.с.51).
12.03.18р. у відповідь на це звернення відповідача Дніпропетровський ВГРЗ ДСНС України (позивач) листом вих.№65 від 12.03.18р. повідомив Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Кам'янської міської ради про те , що вищезазначена додаткова угода не містить підпису уповноваженого представника відповідача та дати підписання її зі сторони відповідача, що унеможливлює чітке встановлення дати набуття чинності додаткової угоди у разі її підписання зі сторони позивача. У зв'язку з чим, з метою розгляду пропозицій відповідача щодо внесення змін до договору на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування позивач просив відповідача надіслати на його адресу належним чином оформлений проект додаткової угоди №1 про внесення змін до договору №25 на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування. Також повідомив відповідача , що відповідно до приписів ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. (а.с.50)
Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Кам'янської міської ради не надало доказів повторного звернення до позивача з відповідною офертою стосовно зміни чи припинення / розірвання вищенаведеного договору . Окрім того, як вбачається з матеріалів справи , відповідач продовжував користуватися послугами позивача та 16.08.18 р. здійснював оплату наданих тим послуг за актом виконаних робіт №183 від 27.06.18р. на суму 13 000,00 грн. за актом виконаних робіт №219 від 29.06.18р. на суму 13 000,00 грн. ; а 28.12.18 р. здійснив оплату за актами виконаних робіт № 255 від 17.08.18 р. , №295 від 22.10.18 р. , № 335 від 22.10.18 р. та № 371 від 31.10.18 р. в загальному розмірі 52 000,00 грн. ( а.с.58-59)
Зазначені обставини свідчать про те , що позивачем виконувалися свої зобов'язання за договором №25 від 17.01.18р. ( надавалися послуги ) , а відповідачем - також частково виконувалися свої зобов'язання за цим договором у вигляді сплати частини вартсоті послуг, наданих позивачем. Отже , твердження відповідача про дострокове розірвання цього договору в односторонньому порядку ( за відсутністю відповідної додатковоїугоди ) суд оцінює критично .
В матеріалах справи наявні надані позивачем акти виконання умов договору №25 від 17.01.18 р. за лютий 2018 р. ( №45 від 28.02.18 р. на суму 13 000,00 грн.) ,за березень 2018 р. ( №106 від 30.03.18 р. на суму 13 000,00 грн.) ; за квітень 2018 р. ( №147 на суму 13 000,00 грн.), за листопад 2018р. ( №407 на суму 13 000,00 грн.), за грудень 2018 р. ( №446 на суму 13 000,00 грн.), які підписані керівником Дніпропетровського ВГРЗ ДСНС України та не підписані керівником Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Кам'янської міської ради . Також позивач надав для залучення до справи копії відповідних рахунків на оплату вартості вищенаведених послуг ( а.с.30-34) .
Відповідачем доказів визнання недійсними цих актів не надано . Не надано ним також і доказів оплати наданих позивачем послуг . У зв'язку з чим ( згідно наданого позивачем розрахунку ) за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 65 000, 00 грн. Окрім того, позивач відповідно до приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 9 891, 48 грн. - інфляційних втрат та 5 128, 77 грн. - 3% річних . Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 80 020, 25 грн.
Згідно приписів ст. 901 ЦК України : за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін; порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Згідно приписів ст. 638 ЦК: Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок про те, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. У відповідності зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).
Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Здійснивши оцінку наданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що такі докази більш вірогідно підтверджують обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, ніж доводи відповідача в їх спростування. За перелічених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, що відповідно є підставою для задоволення позову у повному обсязі.
Одночасно заперечення відповідача суд оцінює критично, оскільки не позивачем не було погодження розірвання договору; умови договору повинні виконуватися сторонами та з матеріалів справи вбачається, що після надсилання відповідачем на адресу позивача листа вих.№65 від 12.03.18р. з пропозицією внести зміни до договору відповідач продовжував користуватися послугами позивача та здійснював часткову оплату наданих ним послуг .
Стосовно клопотання відповідача щодо застосування позовної давності, суд зазначає наступне. Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд вважає необґрунтованим вищезазначене клопотання відповідача, оскільки позивач своєчасно звернувся з цим позовом до суду ( 15.03.21р., що підтверджується відповідним поштовим конвертом органів зв'язку доданим до позовної заяви, а.с.42); а враховуючи, що відповідно до умов договору №25 від 17.01.18р. перебіг позовної давності обраховується за кожним нездійсненим платежем окремо; то за актом №45 від 28.02.18р. за лютий 2018р. порушення прав позивача розпочалось з 15.03.18р.; отже позовна заява подана в межах строку позовної давності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в розмірі 8 000, 00 грн. на професійну правничу допомогу (послуги адвоката) , суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи те, що на час винесення рішення у цій справі позивачем не надано суду жодних доказів фактичного надання адвокатом професійної правничої допомоги вартістю 8 000, 00 грн.; то вимоги про покладання цих витрат на відповідача задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі .
2. Стягнути з відповідача - Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Кам'янської міської ради (51925, м. Кам'янське Дніпропетровської області, проспект Гімназичний, б.31; код ЄДРПОУ 40434577) на користь позивача - Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (49068, м. Дніпро, просп. Свободи, буд. 136; код ЄДРПОУ 33974259): 65 000, 00 грн. - заборгованості; 9 891, 48 грн. - інфляційних втрат; 5 128, 77 грн. - 3% річних ; та 2 270, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 14.06.21р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
Суддя О.Ю.Васильєв