Справа № 206/2418/21
1-кс/206/223/21
08 червня 2021 року слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , дізнавача ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання дізнавача СД ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 , про арешт майна по кримінальному провадженню під №12021046700000128, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України,
07.05.2021 на адресу Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання дізнавача СД ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , про арешт майна по кримінальному провадженню під №12021046700000128, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України. Клопотання мотивовано тим, що Сектором дізнання ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 05.06.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021046700000128, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України. 04.06.2021 до ЧЧ ВП №4 ДРУП ГУНП надійшла заява від адміністратора ТСЦ 1241, що розташований за адресою: м. Дніпро вул. Маршала Малиновського, 130, про те, що 04.06.2021 під час реєстрацій т.з. марки "ЗІЛ" моделі "130 80" д.н. НОМЕР_1 було встановлено, що номер шасі підроблено, шляхом перезакріплення таблички з номером шасі не в умовах заводу виробника. 04.06.2021 слідчим СВ ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 проведено огляд місця події за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 130, в ході якого виявлено та вилучено у ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , транспортний засіб марки "ЗІЛ" моделі " 130 80 " д.н. НОМЕР_1 . Вказаний транспортний засіб на підставі довіреності №239 належить ОСОБА_4 . Згідно висновку експертного дослідження від 04.06.2021 №04/1241/ЗД номер шасі « НОМЕР_2 » автомобіля марки «ЗІЛ 130 80», зеленого кольору, 1984 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , піддавався змінам шляхом перезакріплення таблички з номером шасі не в умовах заводу-виробника. На рамі автомобіля заводом номер шасі не наносився. Будь яких слідів стороннього втручання, в літеро-цифрове позначення номера двигуна « НОМЕР_3 » на момент дослідження, не встановлено. Вказаний транспортний засіб визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та поміщений на території ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, за адресою: м.Дніпро, вул.Гаванська, 4. Отже, автомобіль, є речовим доказом оскільки є матеріальним об'єктом, який може бути предметом вчинення кримінального правопорушення, та зберіг на собі сліди зміни агрегатів та вузлів. Враховуючи вище викладене, а також те, що тимчасово вилучене майно має суттєве доказове значення у кримінальному провадженні для підтвердження або спростування факту вчинення невстановленими особами кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 290 КК України, виникла об'єктивна необхідність у накладенні арешту з метою позбавлення можливості розпоряджатися будь-яким чином та використовувати наступне майно, а саме транспортний засіб марки "ЗІЛ" моделі "130 80 "д.н. НОМЕР_1 . Враховуючи викладене, просив задовольнити клопотання. Дізнавач ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити в повному обсязі з наведених у ньому підстав. Разом з тим зазначив, що власником транспортного засобу марки "ЗІЛ" моделі "130 80 "д.н. НОМЕР_1 на підставі довіреності №239 є ОСОБА_4 . Разом з тим зазначив, що відомості до ЄРДР розслідувань були внесені за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України. Згідно висновку експертного дослідження було встановлено, що номер шасі « НОМЕР_2 » автомобіля марки «ЗІЛ 130 80», зеленого кольору, 1984 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , піддавався змінам шляхом перезакріплення таблички з номером шасі не в умовах заводу-виробника. На рамі автомобіля заводом номер шасі не наносився. Будь яких слідів стороннього втручання, в літеро-цифрове позначення номера двигуна « НОМЕР_3 » на момент дослідження, не встановлено. Враховуючи зазначене, вважав, що шасі зазначеного транспортного засобу піддавалась змінам, шляхом перезакріплення таблички з номером шасі не в умовах заводу-виробника. Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні суду, заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на наступне. Вказана автівка йому належить на підставі довіреності №239 належитьвід 02.08.2018. За цей час будь-яких змін до шасі автівки не вносилось. У 2005 році автівка проходила технічний огляд в МРЕО будь-яких змін у авітвці виявлено не було. Разом з тим зазначив, що будь-яких відомостей щодо перезакріплення таблички з номером шасі в нього не має, вказана табличка завжди знаходились на місці закріплення з моменту придбання ним вказаної автівки.
Дослідивши подані матеріали в їх сукупності, вислухавши думку дізнавача та власника майна, вважаю за необхідне відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна з огляду на таке.
Так, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що відповідає п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України.
Частиною 3 ст. 132 КПК України передбачено, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Частиною 5 ст. 132 КПК України, передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною 1 ст. 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
В той же час, з клопотання та долучених до нього матеріалів вбачається, що в обґрунтування необхідності арешту дізнавачем СД ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 зазначено, що накладення на майно арешту є необхідним тому, що є реальна загроза приховування, пошкодження, зникнення, втрати, псування, знищення, перетворення, пересування, передачі, відчуження або використання транспортного засобу, а він потрібен для проведення експертизи з метою перевірки чи вносилися зміни в ідентифікаційний номер транспортного засобу, крім того, в разі не застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та його можливе подальше використання, позбавить орган досудового розслідування можливості проведення об'єктивного та всебічного розслідування по кримінальному провадженню.
Однак, як встановлено з матеріалів вказаного клопотання, експертиза з метою перевірки чи вносилися зміни в ідентифікаційний номер транспортного засобу марки «ЗІЛ 130 80», зеленого кольору, 1984 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вже була проведена, про що свідчить висновок експертного дослідження від 04.06.2021 №04/1241/ЗД.
Відповідно до вказаного висновку експертного дослідження від 04.06.2021 №04/1241/ЗД, було встановлено, що номер шасі « НОМЕР_2 » автомобіля марки «ЗІЛ 130 80», зеленого кольору, 1984 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , піддавався змінам шляхом перезакріплення таблички з номером шасі не в умовах заводу-виробника. На рамі автомобіля заводом номер шасі не наносився. Будь яких слідів стороннього втручання, в літеро-цифрове позначення номера двигуна « НОМЕР_3 » на момент дослідження, не встановлено.
Окрім того, як вбачається з витягу ЄДР відомості про кримінальне правопорушення було внесене 05.06.2021 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст. 290 КК України.
Безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення ст. 290 КК України є суспільні відносини, які забезпечують порядок реєстрації транспортних засобів, вірогідність номерів їхніх основних частин і агрегатів.
Предметом злочину є кузов, двигун, шасі чи номерна панель, на яких заводським способом зроблені позначення номерів. При реєстрації транспортних засобів у технічний паспорт заносяться ці номери, завдяки чому ці засоби можуть бути ідентифіковані.
Небезпечність цього злочину виражається в тому, що знищення, підробка або заміна номерів позбавляє можливості ідентифікувати транспортний засіб. Це в свою чергу перешкоджає розкриттю злочинів, у тому числі викрадення транспортних засобів тощо.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення виражається у знищенні, підробці або заміні ідентифікаційного номера двигуна, шасі або кузова, або заміні номерної панелі з ідентифікаційним номером.
При знищенні номера з агрегату зникають всі цифри або букви, а при його підробці змінюється одна або кілька цифр або букв. Злочин є закінченим з моменту вчинення вказаних у диспозиції статті дій.
Як встановлено з висновку експертного дослідження від 04.06.2021 №04/1241/ЗД, номер шасі « НОМЕР_2 » автомобіля марки «ЗІЛ 130 80», зеленого кольору, 1984 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , піддавався змінам шляхом перезакріплення таблички з номером шасі не в умовах заводу-виробника. На рамі автомобіля заводом номер шасі не наносився. Будь яких слідів стороннього втручання, в літеро-цифрове позначення номера двигуна « НОМЕР_3 » на момент дослідження, не встановлено.
З огляду на такі обставини, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку, що дізнавачем не доведено підстав, що вказане майно є майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення в розумінні ст. 170 КПК України.
Таким чином, відповідно до ст. 41 Конституції України, обмеження права власності на майно є виключною мірою, яка має бути обгрунтована наявністю ризиків. Натомість органом досудового розслідування вказані ризики належним чином не доведені не були, що є відповідно підставою для відмови в задоволенні вказаного клопотання.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла, кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
З огляду на це слід зазначити, що арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право власника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
При цьому у рішеннях у справах «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» судом вказано про те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра, що в даному випадку зроблено стороною обвинувачення.
Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті нор закону.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб та умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що дізнавачем не доведено необхідність такого арешту, та за таких обставин підстави для задоволення клопотання дізнавача СД ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 , не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-174, 369, 371, 372 КПК України, -
В задоволені клопотання дізнавача СД ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 , про арешт майна по кримінальному провадженню під №12021046700000128, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України -відмовити.
Негайно повернути тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль марки ЗІЛ 130 80 зеленого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , 1984 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вилучений під час огляду 04.06.2021 - ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1