Справа № 212/2995/21
2/212/2239/21
11 червня 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., за участю представника відповідача - Каретної Є.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я,
09 квітня 2021 року позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В., звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - Відповідач, ПАТ «КЗРК») про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я в сумі 360 000 гривень без урахування податків, зборів та інших платежів.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що з 22.07.1996 по 28.08.2014 перебував у трудових відносинах з відповідачем, та працював на посадах електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання, механіка шахти «Більшовик», та на посадах механіка, електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання , заступника начальника дільниці №1 шахти «Октябрська». Рішенням МСЕК від 21.10.2014 позивачу було встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійними захворюваннями - радикулопатія, хронічне обструктивне захворювання легень, без визначення групи інвалідності безстроково. В подальшому висновком МСЕК від 11.12.2018 позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності по професійному захворюванню - радикулопатія, хронічне обструктивне захворювання легень, та встановлено третю групу інвалідності, безстроково. У зв'язку із отриманим профзахворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, який позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, його систематично турбує нападоподібний кашель з виділенням в'язкого слизового харкотиння, як в денний так і в нічний час, що порушує сон позивача та позбавляє його можливості нормально відпочивати, призводить до важкості та болю у грудній клітині, у міжлопатковій ділянці, до свистячих хрипів в них, головного болю та запаморочення, постійного відчуття втоми, зниження уваги. Позивача турбує стійкий біль та обмеження рухів у шийному та попереково -крижовому відділах хребта, що призводить до стріляючого болю в ногах, в плечових, ліктьових та колінних суглобах. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 12 травня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача, розгляд справи призначено в судовому засіданні з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_2 , представник позивача Меланчук І.В. в судове засідання не з'явилися, представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, та відсутності позивача, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача Каретна Є.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у позові в повному обсязі, з підстав викладених у письмових поясненнях, в яких зазначила, що позивачем не доведено розмір заявлених позовних вимог, не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди відповідачем.
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 22.07.1996 по 24.10.2014 перебував у трудових відносинах з відповідачем, та працював на посадах електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання, механіка шахти «Більшовик», та на посадах механіка, електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання, заступника начальника дільниці №1 шахти «Октябрська» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», і був звільнений з підприємства 24.10.2014 за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком (а.с. 44-64).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 серпня 2014 року, встановлено наявність у ОСОБА_2 професійних захворювань: хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) Легенева недостатність першого-другого ст.; радикулопатія попереково-крижова білатеральна L5, S1 переважно справа, помірно виражені статико-динамічні порушення з нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу колінних суглобів (першого-другого ст.), із зазначенням причин їх виникнення- перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та процесу, важкість праці (а.с. 17-21).
Відповідно до пункту 19 вказаного Акту, осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, враховуючи роботу ОСОБА_2 у ВО «Кривбасруда», ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізрудком» впродовж 18 років 1 місяця в умовах впливу виробничих факторів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань встановити неможливо.
Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, ОСОБА_2 21.10.2014 пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 40% ( 20% по радикулопатії, 20% -ХОЗЛ) внаслідок професійного захворювання з 29 вересня 2014 року безстроково, без визначення групи інвалідності, що підтверджується копією виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, серії 12ААА №000740 від 21.10.2014 (а.с.13-14).
В подальшому ОСОБА_2 пройшов переогляд МСЕК, і відповідно до копії довідки 12ААА №054203 від 11.12.2018, йому при повторному переогляді було встановлено 60% втрати професійної працездатності (30% -ХОЗЛ, 30% -радикулопатія) та встановлено третю групу інвалідності безстроково (а.с. 15-16).
Так, наявність професійного захворювання у позивача також підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, зокрема виписками з історії хвороби, виписними епікризами, з яких вбачається що він неодноразово проходив лікування в закладах охорони здоров'я з діагнозом радикулопатія, хронічне обструктивне захворювання легень (а.с. 23-43)
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Судом встановлено, що у зв'язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності первинно у розмірі 40% без визначення групи інвалідності та у подальшому 60%, встановлення 3 групи інвалідності, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він змушений постійно проходити лікування, яке не дає покращення в стані здоров'я. Крім того, відчуває больові почуття, обмеження рухів в шийному та поперековому відділах хребта, плечових, ліктьових і колінних суглобах, приступоподібний кашель, загальну слабкість.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При цьому, суд враховує період роботи позивача на підприємстві відповідача протягом 18 років 1 місяць в шкідливих умовах, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням, без визначення групи інвалідності, безстроково, однак в подальшому його стан здоров'я не поліпшився і йому було повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності безстроково, що вказує на неможливість покращення стану здоров'я позивача в подальшому, незворотність негативних наслідків профзахворювання на житті позивача, і, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 150 000 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 1500 гривень.
Керуючись ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.
Повне судове рішення складено та підписано 14 червня 2021 року.
Суддя: О. В. Колочко