Справа №932/10656/20
Провадження №2/932/3995/20
«29» січня 2021 року м.Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.
за участю секретаря: Батіщевої К.С.
представника позивача: Анастасіаді С.Г.
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, -
У вересні 2020 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена позовна заява яка була розподілена судді Цитульському В.І. та в якій позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області кошти в сумі 61 215,24 грн.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30.09.2020 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 29.01.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.
Доводи позивача викладені у позовній заяві.
Позивач, у позовній заяві, в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.03.2019 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України. З огляду на те, що Фондом соціального страхування України в Дніпропетровській області потерпілому у вказаному кримінальному провадженні - ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 61 215, 24 грн., позивач керуючись приписами ст.1166 ЦК України та ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Представником позивача у судовому засіданні надано пояснення аналогічні викладеним в позові письмово.
Доводи відповідача викладені у відзиві.
Відповідач заперечуючи проти заявлених позовних вимог надав відзив, оводи викладені в якому зводяться до безпідставності заявлених позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві.
Встановлені судом обставини.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.03.2019 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим ОСОБА_2 . Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України закрито.
Відповідно до копії акту №2 про нещасний випадок невиробничого характеру від 06.03.2019, з ОСОБА_2 , 07.02.2019 під час прямування на роботу (ливарник на ТОВ «ОТІС ТАРДА»), трапився нещасний випадок (ДТП) під час якого останній отримав тілесні ушкодження.
Згідно з копіями заяв-розрахунків, виписок, платіжних доручень Дніпровське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області виплатило ТОВ «ОТІС ТАРДА» 61 215,42 грн. матеріального забезпечення у зв'язку із тимчасовою втратою ОСОБА_2 працездатності.
Відповідно до копії протоколу засідання комісії із соціального страхування та заяв розрахунків, ОСОБА_2 є застрахованою особою (страхувальником є ТОВ «ОТІС ТАРДА»).
Норми права, що застосував суд.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Із наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає, тобто боржник звільняється від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я, визначає ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Статтею 4 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
За приписами ч.1 ст.11 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» джерелами формування коштів Фонду є: страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону, інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, штрафів за недотримання законодавства про соціальне страхування, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення; суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за соціальним страхуванням; доходи від розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду; капіталізовані платежі, що надійшли в випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; доходи від реалізації майна, придбаного за рахунок коштів Фонду; добровільні внески та інші надходження відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» кошти Фонду використовуються, зокрема на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з п.3, 10 ч.1 ст.1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Тобто, правовідносини у зв'язку з виплатами матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, здійсненими Фондом застрахованій особі за листками непрацездатності, виданими/продовженими закладом охорони здоров'я є страховими, та виникають між суб'єктами соціального страхування: застрахована особа (члени її сім'ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом), страхувальник та страховик.
Згідно з ч.1 ст.22 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) надається у визначених цим законом випадках, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Відповідно до ч.1 ст.31 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Висновки суду.
Отже, виплата позивачем страхового відшкодування застрахованим особам у разі настання страхового випадку є виконанням Фондом соціального страхування України зобов'язання, яке виникає із правомірного акту - ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тобто є його прямим обов'язком, а тому виплачене ним матеріальне забезпечення не є шкодою, що йому заподіяна як юридичній особі у розумінні приписів ст. 1166 ЦК України, у зв'язку з чим не підлягає відшкодуванню.
Суд також звертає увагу на те, що ні ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ні норми глави 67 ЦК України не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.
Крім того, задоволення таких вимог означало б заміну сторін у зобов'язанні, в якому права застрахованої особи на отримання відшкодування перейшли б до страховика, у той час як відповідно до статті 515 ЦК не допускається заміна кредитора в зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України суд -
Позовну заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення суду складено та проголошено 03.02.2021.
Суддя: В.І.Цитульський