Номер провадження: 33/813/200/21
Номер справи місцевого суду: 522/18310/20
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.
Доповідач Котелевський Р. І.
09.06.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,
за участю:
секретарів судових засідань: Альбрехта І.С., Стоянової Л.І.,
захисника - Мішина М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області апеляційну скаргу захисника Мішина М.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.12.2020 року якою,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , проходить службу у Збройних силах України, місце дислокації в/ч НОМЕР_1 - м. Костянтинівка Донецької області,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Згідно з оскарженою постановою, судом встановлено, що 04.10.2020 року, о 03:15 год., на а/т «Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь» 54 км + 200 м, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Fiat», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Alkotest 6810» та у встановленому законному порядку в медичному закладі водій категорично відмовився в присутності двох свідків, від керування усунено, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою, захисник Мішин М.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Захисник посилається на необґрунтованість оскарженої постанови, стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та дослідженим доказам. Апелянт вказує, що докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відсутні, свідків правопорушення не було, а відеозапис події не є належним доказом.
Судовий розгляд в суді апеляційної інстанції проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, а захисник Мішин М.В. підтвердив про обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи.
Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді, не з'явився, суд оцінює таку поведінку особи, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши захисника Мішина М.В., який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити; вивчивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; допитавши свідка; провівши судові дебати; апеляційний суд дійшов таких висновків.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення, апеляційним судом встановлено таке.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, допитавши свідка ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржена постанова є законною, обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №096097 від 04.10.2020 року, ОСОБА_1 , 04 жовтня 2020 року, о 03 год. 15 хв., на а/т «Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь» 54 км + 200 м, керував автомобілем марки «Fiat», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Alkotest 6810» та у встановленому законом порядку в медичному закладі водій категорично відмовився в присутності двох свідків, від керування усунено, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №096097 від 04.10.2020 року ОСОБА_1 власноручно підписав без будь-яких зауважень та застережень (а.с.1).
З пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 04.10.2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 , 04.10.2020 року, в їх присутності, на пропозицію працівника поліції пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Alkotest 6810» та в медичному закладівідмовився (а.с. 3, 4).
Згідно рапорту заступника командира взводу №2 роти №1 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області Кохан Є. від 04.10.2020 року вбачається, що 04.10.2020 року, о 03:15 год., під час несення служби на блок посту БП 2П 001 (околиця м. Костянтинівка) у складі добового наряду для перевірки документів було зупинений автомобіль «Фіат» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який керував вищезазначеним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Про вказану подію повідомлено на лінію «102». Зазначений факт зареєстрований до Єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені правопорушення та на інші події ЕО-13628 від 04.10.2020 року (а.с. 5).
Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.10.2020 року о 03 год. 55 хв. працівником поліції ОСОБА_2 виписано направлення до медичного закладу ОСОБА_1 , у якого виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (а.с. 2).
За наведених обставин, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 №096097 від 04.10.2020 року;письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 04.10.2020 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.10.2020 року; відеозаписом фіксації правопорушення.
Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник Мішин М.В. в судовому засіданні апеляційного суду зазначав, що працівниками поліції відносно ОСОБА_1 безпідставно складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння не відмовлявся, медичний огляд пройшов, що підтверджується Актом медичного огляду КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» від 04.10.2020 року. Захисник вважає, що докази вчинення інкримінованого ОСОБА_1 порушення п.2.5 Правил дорожнього руху в матеріалах справи відсутні. Захисник посилається на неповноту відео з місця події та відсутність свідків під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, на що не звернув уваги суддя районного суду.
З метою повного, всебічного та об'єктивного встановлення обставин справи, апеляційним судом допитано свідка ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_2 , який є працівником патрульної поліції, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, повідомив суду, що 04.10.2020 року, в ході несення служби, на лінію «102» надійшло повідомлення про зупинення на посту військовослужбовця з ознаками алкогольного сп'яніння. По приїзду на місце події було встановлено ОСОБА_1 , який в присутності двох свідків відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу «Драгер» на місці зупинки та від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я. За вказаним фактом відносно ОСОБА_1 працівником поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Свідок також підтвердив, що обставини складання протоколу зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери, який долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Свідок ОСОБА_2 також пояснив суду, що для складання протоколу про адміністративне правопорушення були залучені свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки, так і в медичному закладі
Показання свідка ОСОБА_2 об'єктивно підтверджують відомості викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та в поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , долучених до матеріалів справи (а.с. 3, 4).
У апеляційного суду відсутні підстави ставити під сумнів пояснення свідка ОСОБА_2 , а також письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які містяться в матеріалах справи, оскільки даних про зацікавленість вказаних осіб у результатах розгляду даної справи, апеляційним судом не встановлено та стороною захисту не доведено.
Апеляційним судом досліджено відеозапис обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення з якого вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив факт керування ним транспортним засобом марки «Fiat», державний номерний знак НОМЕР_2 , та на пропозицію працівника поліції щодо проходження огляду стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного засобу «Драгер» та у встановленому законом порядку в медичному закладі, відмовився. (а.с. 6).
Апеляційним судом встановлено, що на відеозаписі зафіксовано подію, що мала місце 04.10.2020 року, а саме процедура роз'яснення ОСОБА_1 суті порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, після того, як останній був затриманий за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, та ці обставини повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Під час перегляду відеозаписів, захисник Мішин М.В. не заперечував того факту, що на відеозаписі зафіксовано спілкування його підзахисного ОСОБА_1 з поліцейським, але наполягав на недопустимості відеозапису, посилаючись на те, що запис не є змістовним та на ньому не зафіксовані свідки, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що долучений до матеріалів справи відеозапис беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджує відомості викладені в протоколі та вину правопорушника.
Доводи захисника Мішина М.В. про недопустимість відеозапису як доказу з огляду на його неповноту та порушення безперервності відео фіксації подій, апеляційний суд визнає неспроможними, з огляду на таке.
У відповідності до положень п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції №100 від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об'єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів.
Зі змісту апеляційної скарги та доводів захисника Мішина М.В. в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що останній не заперечує того факту, що на відеозаписі зафіксовано саме ОСОБА_1 , який зазначає про свою відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння, однак захисник вказує, що відео є неповним, та не відображає всіх подій, оскільки ОСОБА_1 в подальшому пройшов відповідне медичне обстеження, За таких обставин, на думку захисника, працівники поліції не мали права складати відносно нього протокол за порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.
Оскільки захисник Мішин М.В. не заперечує того факту, що на відеозаписі зафіксовано події, які відбувались 04.10.2020 року, зокрема спілкування ОСОБА_1 з працівниками патрульної поліції та його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного засобу алкотестеру «Драгер» та у встановленому законом порядку в медичному закладі, апеляційний суд вважає, що об'єктивних даних зафіксованих на відео достатньо для підтвердження факту вказаних в протоколі обставин, та не вбачає підстав для визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом. Даний доказ, на думку апеляційного суду, з урахуванням положень ст.251 КУпАП, є належним та допустимим.
При цьому, апеляційний суд наголошує, що в даній конкретній ситуації, вказане захисником порушення принципу безперервності відео фіксації, неповнота відеозапису, відсутність в протоколі відомостей про технічний засіб, яким поліцейським здійснював відеозапис, жодним чином не впливає на повноту, всебічність та об'єктивність з'ясування обставин у даній справі та доведеності поза розумним сумнівом факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки інші докази, досліджені апеляційним судом, зокрема показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в сукупності зі змістом відеозапису, надають можливість суду встановити обставини справи, та підтвердити обставини події правопорушення, а тому наявного відео запису цілком достатньо для досягнення цілей, регламентованих у п. 1.4.5 Інструкції.
Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису стороною захисту не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.
Оцінюючи доводи сторони захисту, апеляційний суд враховує те, що захисник Мішин М.В., заперечуючи обставини що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, посилається на відсутність свідків під час складення цього протоколу.
Вказані доводи захисника Мішина М.В. апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки як вбачається з протоколу серії ДПР18 №096097 від 04.10.2020 року за ч.1 ст.130 КУпАП, він складений патрульним поліцейським Сосницьким А.Г. в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджено їх підписами. Протокол про адміністративне правопорушення власноручно підписано ОСОБА_1 без зауважень, що відповідно свідчить про його згоду з протоколом та підтвердження останнім правильності всіх вказаних в ньому відомостей. При цьому, ОСОБА_1 та його захисник не повідомили суду будь-яких фактів, які б свідчили про те, ОСОБА_1 підписав вказаний протокол під примусом. Апеляційний суд вважає, що у разі незгоди з відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 мав можливість вказати про такі обставини в протоколі.
З матеріалів справи вбачається що під час складення протоколу були залучені свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в своїх поясненнях підтвердили на місці складання протоколу факт відмови ОСОБА_1 від проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі.
За клопотанням сторони захисту про допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , апеляційним судом вживались дієві заходи щодо забезпечення явки свідків для здійснення їх допиту щодо обставин подій. Однак, вказані свідки на неодноразові виклики, до апеляційного суду не з'явились, а захисник Мішин М.В. на їх виклику та допиту не наполягав.
Доводи захисника Мішина М.В. про те, що обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, з посиланням на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто не порушував п.2.5 Правил дорожнього руху, з огляду на те, що 04.10.2020 року він пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, є неспроможними з огляду на таке.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №096097 від 04.10.2020 року вбачається, що порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, зокрема відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння, було скоєно ОСОБА_1 04.10.2020 року, о 03 год. 15 хв., та за цим фактом о 04 год. 20 хв. відносно останнього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним судом встановлено, що проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, на який посилається сторона захисту, не має відношення до обставин скоєного порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху та складеного відносно ОСОБА_5 протоколу про адміністративне правопорушення Серії ДПР18 №096097 від 04.10.2020 року за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вказаний огляд він проходив вже після складання протоколу о 06 год. 45 хв.; зокрема о 06 год. 50 хв. та о 06 год. 56 хв. При цьому, вказаний медичний огляд був здійснений не за направленням водія до медичного закладу працівниками поліції, а за направленням офіцера ППС ООР військової комендатури м. Костянтинівка молодшого лейтенанта ОСОБА_6 в рамках іншої справи, в якій ОСОБА_1 інкримінувалися військові правопорушення, про що чітко вказано у п.4 Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів №1197 від 04.10.2020 року та направленні від 04.10.2020 року від офіцера ОСОБА_6 (а.с.51, 52-53, 54, 55; 71, 72, 73, 74).
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що документи КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ», на які посилається сторона захисту, підтверджують факт перебування ОСОБА_1 04.10.2020 року, о 06 год. 50 хв., в стані алкогольного сп'яніння, однак вказані обставини були предметом судового розгляду у справах про адміністративні правопорушення у військовій сфері, вчиненні ОСОБА_1 04.10.2020 року.
Так, зі змісту Направлення від 04.10.2020 року вбачається, що офіцером ППС ООР військової комендатури м. Костянтинівка молодший лейтенант ОСОБА_6 , 04.10.2020 року, о 06 год. 45 хв., направив для проведення медичного огляду до КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» військовослужбовця ОСОБА_1 , у зв'язку із підозрою вживання алкогольних напоїв (а.с.71).
Згідно проходження ОСОБА_1 медичного огляду в КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» з використанням алкотестеру «Драгер 6820» Тест №9609 від 04.10.2020 року, о 06 год. 50 хв., показники приладу зафіксували позитивний результат - 0,79% (а.с.73). Відповідно до показників тестування ОСОБА_1 з використанням алкотестеру «Драгер 6820» Тест №9610 від 04.10.2020 року, о 06 год. 56 хв., показники зафіксували позитивний результат - 0,83% (а.с.73).
Згідно Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів №1197 від 04.10.2020 року, вбачається, що станом на 06:55 год., вміст алкоголю у сечі ОСОБА_1 становив - 1,058%. Висновок медичного огляду - «гостра інтоксикація внаслідок вживання алкоголю» (а.с.74).
На думку апеляційного суду, вищевказані документи, хоча прямо і не відносяться до порушення ОСОБА_1 інкримінованого йому за даною справою п.2.5 Правил дорожнього руху, однак беззаперечно підтверджують факт його перебування того ж дня, після складання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, в стані алкогольного сп'яніння та наявність у нього гострої інтоксикації внаслідок вживання алкоголю.
Таким чином, документи, на які посилається сторона захисту, не лише не спростовують обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, але й підтверджують дійсність встановлених працівником поліції наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, що мало місце приблизно за дві години до проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я в інших справах про адміністративні правопорушення, за протоколами, складеними іншим правоохоронним органом.
Під час судового розгляду, апеляційним судом досліджено долучену за клопотанням захисника копію постанови судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15.10.2020 року (справа №233/4601/20, провадження по справі №3/233/2185/2020), з якої вбачається, що 04.10.2020 року, співробітниками Військової служби правопорядку, відносно ОСОБА_1 було складено три протоколи про військові правопорушення: серії ДНК-2 №3210 від 04 жовтня 2020 року за ч.3 ст.172-20 КУпАП, серії ДНК-2 №3214 від 04 жовтня 2020 року за ч.2 ст.172-10 КУпАП та серії А0216 №097 від 08 жовтня 2020 року за ч.4 ст.172-11 КУпАП, які в подальшому районним судом були об'єднані в одне провадження.
Постановою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15.10.2020 року, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передавлених ч.3 ст.172-20 КУпАП, ч.2 ст.172-10 КУпАП, ч.4 ст.172-11 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 285 (двісті вісімдесят п'ять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 4845 (чотири тисячі вісімсот сорок п'ять) грн. 00 коп.
Стороною захисту не надано доказів про те, що постанова судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15.10.2020 року по справі №233/4601/20 (провадження №3/233/2185/2020) була оскаржена Холозінським С.С. або його захисником, та скасована судом апеляційної інстанції. Крім того, у Єдиному реєстрі судових рішень також відсутні відомості про оскарження в апеляційному порядку цієї постанови районного суду, що свідчить про те, що вказана постанова набрала законної сили.
Одночасно, зі змісту постанови судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15.10.2020 року вбачається, що 04 жовтня 2020 року, приблизно о 00:20 год., на території базового табору старший прапорщик ОСОБА_1 разом із сержантом ОСОБА_7 вирішили вжити алкогольні напої. Оскільки приблизно місяць тому старший прапорщик ОСОБА_1 придбав автомобіль марки «Фіат» (державний номерний знак НОМЕР_2 ), який зберігав неподалік розташування підрозділу (за територією базового табору) і в автомобілі знаходилася пляшка горілки, то ОСОБА_1 із сержантом ОСОБА_7 вирішили піти до автомобіля та вжити спиртні напої. Коли вони намагалися вийти за територію розташування підрозділу, то черговий базового табору заборонив їм покидати територію частини, посилаючись на розпорядження начальника штабу-першого заступника Командувача об'єднаних сил від 29.08.2020 №Р-4640, яким враховуючи динаміку епідеміологічної ситуації та високий ризик захворювання серед військовослужбовців на гостру респіраторну хворобу «COVID-19», спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2», заборонено надання відпусток, відряджень, виходу особового складу за межі військових частин (підрозділів, базових таборів), виїзд автомобільного транспорту, крім транспорту забезпечення життєдіяльності військових частин (підрозділів) та санітарного транспорту. Незважаючи на наказ чергового базового табору, ОСОБА_1 із сержантом ОСОБА_7 вийшли за територію, пішли до машини та вжили 0,5 літри горілки, та приблизно о 02-45 год. ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля, а сержант ОСОБА_7 на пасажирське сидіння та вони поїхали до м. Костянтинівка за власними потребами, тобто самовільно покинув територію розташування підрозділу, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-10 КУпАП.
Крім того, 04 жовтня 2020 року, о 03:15 год., в умовах особливого періоду, за адресою: Донецька область, автодорога Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь на блокпосту (БП-2П001) посадовими особами військової комендатури м. Костянтинівка був виявлений старший прапорщик ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння (довідка про стан алкогольного сп'яніння №1197 від 04.10.2020 06-45. Діагноз: «гостра алкогольна інтоксикація внаслідок вживання алкоголю» (проба позитивна; 1,058 проміле), що підтверджує факт перебування старшого прапорщика ОСОБА_1 при виконанні службових обов'язків у стані алкогольного сп'яніння, в умовах особливого періоду, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Окрім цього, в постанові зазначено, що у судовому засіданні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даних правопорушень визнав у повному обсязі та пояснив, що 04 жовтня 2020 року, приблизно о 00:20 год., він разом із сержантом ОСОБА_7 , вирішили вжити алкогольні напої. Напередодні він придбав автомобіль марки «Фіат», державний номерний знак НОМЕР_2 , який зберігав неподалік від місця розташування підрозділу. У нього в автомобілі знаходилася пляшка горілки, тому він разом із ОСОБА_8 вирішили піти до автомобіля та вжити горілку. Під час перетину території розташування підрозділу черговий базового табору молодший сержант ОСОБА_9 заборонив їм покидати територію частини, посилаючись на розпорядження начальника штабу-першого заступника Командувача об'єднаних сил. Про це розпорядження він знав ще раніше, але незважаючи на заборону, вони вийшли за територію базового табору та пішли до автомобіля, де вжили 0,5 л горілки. Приблизно о 02:45 год. він сів за кермо автомобіля та вони удвох поїхали до м. Костянтинівка, де приблизно о 03:15 год. на блокпосту їх зупинили військовослужбовці комендатури разом із працівниками Національної поліції. Потім його було доставлено до КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Краматорська», де він пройшов тест на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином,апеляційний суд вважає, що постанова судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15.10.2020 року не тільки не спростовує події скоєного ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (порушення п.2.5 Правил дорожнього руху), за обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №096097 від 04.10.2020 року, але й підтверджує вживання ОСОБА_1 алкогольного напою та керування ним в стані алкогольного сп'яніння автомобілем марки «Фіат», державний номерний знак НОМЕР_2 , і ці події мали місце 04.10.2020 року безпосередньо перед складанням відносно нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційному суді захисник Мішин М.В. погодився із фактом перебування 04.10.2020 року ОСОБА_1 , безпосередньо після складання відносно нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується постановою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15.10.2020 року.
Факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння не є предметом дослідження в даній справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, однак підтверджує дійсність встановлених працівником поліції наявності у нього ознак алкогольного сп'яніння на час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
За наведених вище обставин, апеляційний суд визнає доводи захисника Мішина М.В. щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП неспроможними, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №096097 від 04.10.2020 року за ч.1 ст.130 КУпАП; показаннями свідка ОСОБА_2 , який під присягою підтвердив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення; відеозаписом фіксації правопорушення.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд констатує, що досліджені судом докази, в своїй сукупності, поза розумним сумнівом, доводять факт керування, 04.10.2020 року, о 03 год. 15 хв., ОСОБА_1 автомобілем марки «Fiat», державний номерний знак НОМЕР_2 , на 54 км + 200 м а/ш Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Alkotest 6810» та у встановленому законному порядку в медичному закладі, що свідчить про доведеність порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи захисника Мішина М.В. про те, що ОСОБА_1 порушення п.2.5 Правил дорожнього руху не допускав, від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння не відмовлявся, а тому протокол за ч.1 ст.130 КУпАП поліцейськими складено незаконно, апеляційний суд визнає неспроможними, окрім наведеного вище, в тому числі і з огляду на таке.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені ст.266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп'яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452).
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (частина 2,3 статті 266 КУпАП, пункти 6,7 Інструкції №1452).
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 5, розділу 2 Інструкції №1452).
Отже, зміст зазначених норм свідчить про те, що поліцейський зобов'язаний поінформувати особу про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, в разі якщо особа виявила бажання пройти огляд на стан сп'янінняна місці зупинки. При цьому, проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я здійснюється лише в разі відмови водія від проходження огляду поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, або його незгоди з результатами такого огляду.
Як вбачається з матеріалів судової справи: протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 №096097 від 04.10.2020 року;письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 04.10.2020 року; пояснень співробітника поліції ОСОБА_2 ; відеозапису фіксації події; водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та на вимогу поліцейського відмовився від проходження медичного огляду на місці зупинки та в медичному закладі в присутності двох свідків, що спростовує доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд визнає безпідставними доводи захисника Мішина М.В. щодо недопустимості в якості доказу письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що під час складення протоколу були залучені свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно пояснень яких, останні підтвердили на місці складання протоколу факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Пояснення вказаних свідків відповідають обставинам, які зафіксовані працівниками поліції в протоколі про адміністративне правопорушення та на відеозаписі обставин події. Пояснення завірені підписами свідків та поліцейського, містять дату та місце складання, які узгоджуються з даними протоколу.
Доводи захисника Мішина М.В. щодо того, що в протоколі про адміністративне правопорушення та направленні від 04.10.2020 року не містяться власноручно написаної ОСОБА_1 відмови від проходження огляду на стан сп'яніння є неспроможними, оскільки повний виклад обставин справи про відмову останнього від проходження вказаного огляду міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, який ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом, підтвердивши зазначені в ньому обставини. Будь-яких зауважень, застережень, заперечень чи допущенних працівниками поліції порушень останній не зазначив. Допитаний в апеляційному суді свідок ОСОБА_2 підтвердив, що ОСОБА_1 зауважень під час складання відносно нього протоколу не висловлював.
Апеляційний суд також визнає безпідставними доводи сторони захисту про те, що витребуваними за клопотанням сторони захисту з КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» матеріалів підтверджено не самостійне проходження ОСОБА_1 04.10.2020 року огляду, а на підставі направлення працівників поліції, оскільки вказані доводи захисника спростовуються п.4 Акту та направленням від 04.10.2020 року, у відповідності до яких підставою проведеного огляду в медичному закладі було не направлення ОСОБА_1 до медичного закладу працівниками поліції, а відповідне направлення офіцера ППС ООР військової комендатури м. Костянтинівка ОСОБА_6 (а.с.51, 52).
Доводи захисника Мішина М.В. відносно того, що районним судом ОСОБА_1 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, в той час як йому було інкриміновано порушення п.2.5 ПДР, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки зі змісту оскарженої постанови вбачається, що суддею районного суду встановлений та визнаний доведеним факт порушення ОСОБА_1 саме п.2.5 ПДР України (а.с.65-66).
Доводи захисника Мішина М.В. щодо невідповідності проходження медичного огляду ОСОБА_1 в медичному закладі, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки за даними матеріалами справи досліджувався факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за порушення п.2.5 ПДР, а тому доводи захисника про: відсутність доказів того, що медичний заклад включений до переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, який затверджується Міністерством охорони здоров'я України; не надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого було проведено огляд; відсутність висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння; щодо проходження обстеження по сплину більше двох годин; стосуються вже встановлення доведеності порушення водієм п.2.9«а» ПДР щодо керування особи автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, що не є предметом розгляду в даній справі.
Апеляційний суд також визнає безпідставними доводи сторони захисту про те, що в районному суді не досліджувались докази по справі, оскільки вони спростовуються змістом оскарженої постанови від 31.12.2020 року.
Таким чином, зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №096097 від 04.10.2020 року, показання свідків, а також інші дослідженні судом докази, підтверджують вчинення ОСОБА_1 порушення п.2.5. ПДР, який встановлює обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу, що мотиви, з яких водій ОСОБА_1 згідно відеозапису відмовився від проведення медичного огляду, а саме «відчуття втоми», враховуючи диспозицію вказаної норми закону, не мають значення для кваліфікації дії особи за ч.1 ст.130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення, суддя районного суду дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини.
Крім того слід зазначити, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді районного суду в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та були б підставою для її скасування або зміни, стороною захисту не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в районному суді.
За таких обставин суд визнає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної постанови судді районного суду.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Мішина М.В. - залишити без задоволення, а постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.12.2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Копію постанови апеляційного суду невідкладно надіслати на адресу ОСОБА_1 та його захисника Мішина М.В.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський