22-ц/804/1560/21
263/7937/20
Єдиний унікальний номер 263/7937/20
Номер провадження 22-ц/804/1560/21
10 червня 2021 року м. Маріуполь
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.,
секретар судового засідання - Сікора М.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Д'яконова Кристина Ігорівна,
відповідач - Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Д'яконової Кристини Ігорівни на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 березня 2021 року у складі судді Музики О.М. в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») на свою користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної належному йому транспортному засобу - автомобілю марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі - 12 684 грн. 53 коп. та у рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 грн., а також понесені судові витрати.
Вимоги позову мотивовані тим, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 04 вересня 2019 року позивач находився на території Міського парку м. Маріуполя, який знаходиться за адресою: перехрестя проспекту Металургів та вул. Семенішина, Центральний район, м. Маріуполь. Свій автомобіль залишив на паркувальному майданчику перед входом до Міського саду, тобто у спеціально відведеному для паркування транспортних засобів місці. Позивач повернувся через годину, за цей час його транспортний засіб пошкоджений у зв'язку з падінням лінії електричних передач на дах його автомобіля. За вказаним фактом позивач викликав співробітників поліції, внаслідок чого на місце події прибула слідчо-оперативна група, якою зафіксовано вказані обставини та встановлено відсутність кримінального правопорушення, внаслідок якого було пошкоджено транспортний засіб ОСОБА_1 .. Одночасно слідчо-оперативною групою встановлено, що автомобіль ОСОБА_2 пошкоджено саме через падіння на нього лінії електропередач, власником якої є АТ «ДТЕК Донецькі електромережі. Вартість матеріальної шкоди, заподіяної транспортному засобу позивача складає 12 684 грн. 53 коп., тому позивач вважав, що ці вимоги підлягають задоволенню.
Також позивач вказує, що внаслідок пошкодження його транспортного засобу, йому заподіяно моральних страждань, які він оцінює у 5 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Д'яконова К.І. в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. В скарзі посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість судового рішення, в якому висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги аналогічні викладеним в позовній заяві обставинам, якими позивач обґрунтовував вимоги. Суд в своєму рішенні не врахував надані позивачем докази, які є належними і достатніми. Позивач зі свого боку виконав усі необхідні дії для встановлення обставин заподіяння йому шкоди, і не має повноважень для надання вказівок представникам правоохоронних органів, як фіксувати події, як складати протокол, які відомості в нього вносити. Між тим, матеріалами перевірки Центрального ВП НУННП в Донецькій області зафіксовано, що був факт такої події, що є факт заподіяння шкоди майну позивача у зв'язку із цією подією, що встановлений власник кабелю, який повинен нести відповідальність. Оскільки питання розміру шкоди не встановлює поліція, ОСОБА_1 при здійсненні відновлювального ремонту звернувся до спеціаліста, у висновку якого вказано, що оцінка пошкоджень здійснювалась станом на 04.08.2019 року - на дату події. Таким чином, той факт, що звіт складений через 4 місяці після фактичного пошкодження автомобіля, не має значення.
Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і належно підтверджені наданими доказами, а висновки суду не відповідають ані обставинам справи, ані нормам матеріального права.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Позивач ОСОБА_1 та представник відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» до суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені поштовими відправленнями, про що свідчать повідомлення про вручення судових викликів.
Згідно з ч.2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу без учасників справи, що повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Д'яконову К.І., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Звертаючись до суду, позивач вказував, що 04.08.2019 року його транспортний засіб був пошкоджений у зв'язку з падінням лінії електричних передач на дах його автомобіля.
Позивачем надана суду власна заява без дати, адресована Центральному ВП за фактом пошкодження автомобіля високовольтним кабелем, який перебував при вході до Центрального парку в місті Маріуполі, матеріали перевірки за даною заявою, відповідь ОСОБА_1 .
Листом від 03 вересня 2019 року Центральний ВП ГУНП в Донецькій області повідомив ОСОБА_1 , що його звернення від 04 серпня 2019 року до Центрального ВП за фактом фіксування пошкодження високовольтним кабелем його автомобіля марки «Шевролет Еванда», д/н НОМЕР_2 , сірого кольору, що знаходився біля центрального входу до Міського парку, розташованого по вул. Семенішина, було внесено до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційного порталу Національної поліції України» з автоматичним присвоєнням порядкового номеру ЄО № 27442 від 04 серпня 2019 року та уважно розглянуто. У ході проведеної перевірки ознак кримінального правопорушення виявлено не було. Направленими запитами до РЕС ДТЕК від 22 серпня 2019 року № 7216/101/07-2019 та отриманою відповіддю від 02 вересня 2019 року № 303 встановлено, що 04 серпня 2019 року за оперативними диспетчерськими даними внаслідок несприятливих умов (поривчастого вітру) був обрив проводу на ПЛ-0,4 кВ від ТП-18. Одночасно повідомлено, що ймовірною причиною пошкодження автомобіля ОСОБА_1 марки «Шевролет Еванда», д/н НОМЕР_2 , сірого кольору, стало обривання високовольтного проводу внаслідок несприятливих умов.
27 вересня 2019 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений договір № 366 про проведення оцінки вартості шкоди, заподіяної власнику колісного транспортного засобу у результаті ДТП.
Відповідно до звіту від 16 грудня 2019 року № 1211/19 про оцінку вартості шкоди, заподіяної власнику колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 12 684,53 грн.
Власником електромережі, яка проходить у м. Маріуполі, є АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», що не заперечується останнім.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд вказував на недоведеність вимог про завдання позивачу матеріальної шкоди, а тому, відповідно, відсутні підстави для відшкодування і моральної шкоди,
Суд керувався наступними нормами права.
Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Діяльність, яку здійснює АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», пов'язана із експлуатацією ліній електромереж, а тому має ознаки джерела підвищеної небезпеки.
Частиною третьою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За загальними правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Отже, статтею 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт на відповідній правовій підставі.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка є його власником.
Відповідно до частини п'ятої статті 24 Закону України «Про електроенергетику» електропередавальні організації зобов'язані забезпечувати належний технічний стан та організацію експлуатації об'єктів електроенергетики відповідно до вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж та енергетичного обладнання, надійне та якісне постачання (транспортування) енергії згідно з умовами ліцензій та договорів.
За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
Проте, для покладення стягнення компенсації за завдану шкоду необхідно встановити її складові елементи, а саме: протиправну поведінку; настання шкоду; причинний зв'язок між двома першими елементами; вина завдавача шкоди.
У випадку заподіяння шкоди внаслідок джерела підвищеної небезпеки обов'язок відшкодування шкоди виникає в особи незалежно від наявності вини. Тобто, у даному випадку виключається лише обов'язок встановлення вини завдавача шкоди.
За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. У даному випадку шкодою є не тільки обов'язкова умова, а й міра відповідальності.
За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Позивач надав у якості доказу лист від 03 вересня 2019 року Центральний ВП ГУНП в Донецькій області про подію від 04 вересня 2019 року, в якому не міститься детального опису ушкоджень його транспортного запису (огляд транспортного засобу не проведений, опис ушкоджень не зафіксований).
ФОП ОСОБА_4 16 грудня 2019 року складений звіт про оцінку вартості шкоди, заподіяної власнику колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 12 684 грн. 53 коп.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування
Неможливо не погодися із думкою суду, що лист Центрального ВП від 03 вересня 2019 року не підтверджує факт завдання збитків транспортному засобу позивачу, що є очевидним: в ньому не зазначено ніяких конкретних пошкоджень, їх кількості, розташування.
Будь-якими іншими доказами факт заподіяння визначених у звіті спеціаліста ушкоджень належного позивачу автомобіля матеріали справи не містять, а звіт складений поза межами трьох місяців після події, про яку вказує позивач та поза межами чотирьох місяців після події, про яку зазначено у листі Центрального ВП.
Законодавством не передбачена презумпція наявності розміру заподіяних збитків (шкоди), тому діє ст. 81 ЦПК України про загальний розподіл тягаря доказування.
Право на відшкодування матеріальної шкоди є процесуальною вимогою надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.
З матеріалів, які долучені до справи не вбачається, що внаслідок падіння кабелю належному позивачу автомобілю заподіяно саме тих механічних ушкоджень, які описані у звіті спеціаліста та вартість відновлювального ремонту яких можливо було стягнути в якості компенсації заподіяної йому шкоди, що у силу вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України свідчить про недоведеність позивачем усіх складових елементів (відсутні належні докази настання шкоди) для висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності.
За недоведеності вимог про завдання позивачу матеріальної шкоди, відсутні підстави для відшкодування і моральної шкоди, тому і вимоги в цій частині не ґрунтуються на змісті ст. ст. 23, 1167 ЦК України.
Перевіривши справу, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки вони є об'єктивними, такими, що відповідають обставинам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
З урахуванням вимог статей 81,82, 367, 375 ЦПК України, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування або зміни рішення.
Вбачається, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду, при цьому обставини, на які вказує представник відповідача, були перевірені судом першої інстанції. Як вбачається зі справи, розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Позивачем аргументовано не спростовані висновки суду про відмову в позові, в апеляційній скарзі представник позивача вимагає скасування рішення тільки на підставі власної суб'єктивної позиції.
Неможливо погодитися із доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 при здійсненні відновлювального ремонту звернувся до спеціалісті, у висновку якого вказано, що оцінка пошкоджень здійснювалась на станом на 04.08.2019 року - на дату поді, тому не має значення для суду, що звіт складений через 4 місяці після фактичного пошкодження автомобіля, оскільки в звіті вказана дата, на яку проводилася оцінка шкоди.
Так, згідно з умовами договору ОСОБА_1 та спеціаліста ОСОБА_4 , який є суб'єктом оціночної діяльності, ціль оцінки була поставлена в договорі як визначення вартості матеріальної шкоди, і дата 04.08.2019 року, на яку визначена оцінка, є точкою відліку саме для визначення вартості шкоди, при цьому вбачається, що договір на проведення оцінки укладений 27.09.2019 року, отже, 04.08.2019 року автомобіль спеціалістом не оглядався, обсяг і характер пошкоджень ніким не фіксувався.
Тому правильним є рішення суду стосовно оцінки даного доказу, оскільки висновок оцінщика ОСОБА_4 не може слугувати доказом характеру і об'єму пошкоджень автомобіля позивача, які він отримав 04.08.2019 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критеріям обґрунтованості судового рішення.
Порушень процесуального права, які б були підставою для скасування оскарженого рішення, апеляційним судом також не встановлено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі позивача доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскарженого рішення, і на висновки суду не впливають, тому в їх задоволенні належить відмовити на підставі статті 375 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Д'яконової Кристини Ігорівни залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч 3 ст.389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 14 червня 2021 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.М. Барков
С.А. Зайцева