Справа № 357/5367/20
2/357/1398/21
Категорія 38
09 червня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А. Ю. ,
при секретарі Севериненко Д. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2020 року представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв'язку звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.08.2016 року у розмірі 64 087,70 грн. та судові витрати в сумі 2 102 грн.
В обґрунтування позову вказував, що з метою отримання кредитних коштів відповідач звернувся із заявою від 26.08.2016 року про встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписанням заяви відповідач підтвердив свою згоду з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, що складає між ним та банком договір. Позивач зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору та в межах встановленого ліміту, однак відповідач порушив умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 20.04.2020 року становить 64 087,70 грн., з яких: 42 618,45 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 15 004,77 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2 836,49 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 100,00 грн. - нарахована пеня, 0,00 - нараховано комісії; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 - штраф (фіксована частина); 3 027,99 - штраф (процентна складова).
03.06.2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.
19.06.2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення, в разі неявки відповідача, не заперечує.
24.02.2021 року ухвлою суду за заявою відповідача витребувано від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.06.2016 року, що укладений з ОСОБА_1 .
12.04.2021 року від представника позивача на адресу суду надійов лист про подальше надіслання у точненої позовної заяви, а також додано виписку за договором станом на 08.04.2021 року.
27.04.2021 року на адресу суду від представника позивача поштою надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій висловлено прохання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 26.08.2016 року в розмірі 60 429,77 грн, з яких: 42 618,45 грн. - заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту); 14 974,83 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2 836,49 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625.
Відповідач в судове засідання не з'явився, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав 09.11.2020 року (а.с. 86), неодноразово подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, з відзивом на позов не звертався, тому суд ухвалив провести по справі заочний розгляд відповідно до ст. 280 ЦПК України.
В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
26.08.2016 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошті у виді відкриття кредитної лінії.
Відповідно до цих Умов клієнт зобов'язаний вчасно здійснювати оплату банківських послуг відповідно до тарифів Банку, здійснювати погашення заборгованості у строки та в розмірах, визначених договором. Банк за наявності вільних грошових коштів та на підставі аналізу кредитоспроможності клієнта надає йому споживчий кредит у розмірах та на умовах, встановлених договором, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі на умовах, встановлених договором. Строк кредиту - 20 років. При цьому сторони узгодили, що строком повернення кредиту є останній день відповідного календарного місяця останнього року дії строку Договору.
Умовами та правилами передбачена можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. При порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни.
В матеріалах справи також містяться надані позивачем витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», розрахунок заборгованості за кредитним договором від 26.08.2016 року та копія паспорта відповідача.
Клопотання представника позивача про огляд та фіксування змісту веб-сайту позивача з метою дослідження Умов та правил надання банківських послуг, суд вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки наявні в матеріалах справи письмові документи містять в собі відомості на які посилається позивач, в тому числі витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Згідно наданого представником позивача розрахунку за кредитним договором станом на 12.04.2021 року за відповідачем рахується заборгованість за договором в розмірі 60 429,77 грн, з яких: 42 618,45 грн. - заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту); 14 974,83 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2 836,49 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у спірному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитом згідно ст. 625.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» як невід'ємну частину спірного договору.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що ці документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами саме у зазначених банком розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування.
Отже, суд вважає, що до спірних правовідносин також неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та брав на себе зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в обумовленому позивачем розмірі.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У позовній заяві наведено, що з 01.03.2019 року почав діяти п. 2.1.1.2.12 Умов та правил, згідно з яким сторони дійшли згоди, що в разі порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0 % - для картки «Універсальна голд».
З урахуванням наведених вище висновків, слід зазначити про те, що пред'являючи вимоги з посиланням на ст. 625 ЦК України, з урахуванням зазначеної у позові ст. 1050 ЦК України, позивач не навів ані дати порушення зобов'язань за кредитним договором, ані належного розрахунку, ані доказів того, що кредитодавець погодив розмір відсотків з боржником.
З огляду на докази, надані позивачем, суд дійшов висновку за необхідне відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих процентів з посиланням на статтю 625.
Водночас, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач, користуючись наданими банком коштами, не надав суду жодного доказу на спростування наявної заборгованості за тілом кредиту, тобто фактично отриманих ним грошових сум, в тому числі і доказів на спростування відомостей з розрахунку заборгованості та з витягу про рух коштів, що надані позивачем на підтвердження позову.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 42 618,45 грн. заборгованості за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту).
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 481,91 грн., тобто 70,5% від заявлених до стягнення вимог.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 26.08.2016 року у розмірі 42 618,45 грн. та 1 481,91 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
СуддяА. Ю. Цуранов