печерський районний суд міста києва
Справа № 757/41215/19-к
31 січня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого -судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
законного представника ОСОБА_8 ,
в присутності обвинуваченого ОСОБА_9 розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України,-
В провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 до 17.02.2020 року.
Під час підготовчого судового засідання прокурор вважала за необхідне призначення справи до судового розгляду. Також, прокурор просила суд вирішити питання щодо складання досудової доповіді представником уповноваженого органу з питань пробації.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просив призначити провадження до судового розгляду та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому просить змінити ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт. Захисник вказує, що потерпілі вказане клопотання підтримують. Окрім цього, ОСОБА_11 є неповнолітнім, має постійне місце проживання, характеризується позитивно.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_7 проти призначення справи до судового розгляду не заперечує. Просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арекшт. Крім того, надала суду заяви потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в яких останні просять провести підготовче судове засідання у їх відсутність та просять змінити запобіжний захід обранний щодо ОСОБА_9 , з тримання під вартою на домашній арешт.
Законний представник підтримав позицію адвоката ОСОБА_6 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 підтримав позицію свого захисника.
Прокурор в судовому засіданні зеперечувала щодо зміни запобіжного заходу.
Суд, заслухавши клопотання прокурора та захисника обвинуваченого, заслухавши думку інших учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах обраного запобіжного заходу, приходить до наступного висновку.
Обвинувальний акт відносно обвинуваченого ОСОБА_9 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.
Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.
Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.
Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_9 у судове засідання.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.
Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді є наступним: прокурор, потерпілі, представник потерпілих, адвокат, законний представник, обвинувачений.
Відповідно до ч.5 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених КПК України, зокрема за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
За змістом ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Перен Степан на даний момент є неповнолітньою особою, в зв'язку з чим, суд вважає за необхідне доручити Печерському районному сектору Київського міського відділу з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерстваю стиції скласти та подати до суду досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.
У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім інших, і запобіжні заходи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є одним з видів запобіжних заходів.
Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове засідання не було завершене до його спливу.
Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 закінчується 17 лютого 2020 року, по справі триває судове слідство, а тому суд повинен вирішити питання щодо продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 .
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_11 знаходиться під вартою вже досить тривалий час, а саме, - з 26 квітня 2019 року, тобто, вже понад 9 місяців, з урахуванням обставин справи, особи-обввинуваченого, позиції потерпілої сторони, суд вважає, що перебування ОСОБА_9 в умовах ізоляції на даний час є необґрунтованим, а тому відносно нього потрібно змінити запобіжний захід, та призначити запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень ст. 129 Конституції України проголошено, що однією з основних засад судочинства є законність.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду, і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Тримання особи під вартою може бути застосовано лише як тимчасовий запобіжний захід у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи припинити його.
Відповідно до Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
У відповідності до п. 9 Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК.
Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч. 2 ст. 177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
У відповідності до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У розумінні ст. 9 Конституції України - Конвенція про захист прав людини, Протоколи до Конвенції та Рішення ЄСПЛ - є частиною національного законодавства.
Разом з тим, прокурором не наведено достатнього обґрунтування необхідності продовження тримання під вартою ОСОБА_9 з урахуванням рішень ЄСПЛ, оскільки необхідність продовження строку тримання під вартою зводиться до посилання на ті обставини, на підставі яких обвинуваченому (на час обрання запобіжного заходу, - підозрюваному) ОСОБА_10 було обрано такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Так, прокурор посилається на ту обставину, що ОСОБА_11 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за яке санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, а тому на підставі даної обставини помірним буде запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проте, суд критично відноситься до такої позиції прокурора. Так, згідно положень ст. 5 Конвенції, та правової позиції ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «... тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою...».
Окрім того, слід вказати, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 115 КК України, не тягне за собою автоматичне визнання його вини у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, він до винесення вироку вважається таким, який не винуватий у вчиненні злочину, який йому інкримінується, а тому суд вважає, що сам лише розмір санкції статті, по якій пред'явлене обвинувачення, не є достатнім чинником для тримання обвинуваченого під вартою.
Окрім того, в рішенні ЄСПЛ «Клішин проти України» (№ 30671/04 від 23.02.2012 р.) вказано підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені доказами.
В п.85 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» (№ 40107/02 від 10.02.2011 р.), зазначено, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» (№ 15217/07 від 12.03.2009 р.) національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
В Рішенні ЄСПЛ «Мамедова проти Росії» (№ 7064/05 від 01.06.2006 р.) сказано, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Згідно положень ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно Постанови №14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
Суд при розгляді клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу застосованого відносно ОСОБА_9 , ретельно перевіряє дані про особу-обвинуваченого (вік, здоров'я, сімейний стан, соціальна зайнятість особи, вид діяльності, місце проживання п.п. 3-10 ч. 1 ст. 178 КПК).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_11 раніше не судимий, має постійне місце проживання, тобто у нього існують міцні соціальні зв'язки, неповнолітній, характеризується позитивно.
Враховуючи, що в судовому засіданні прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, суд приходить до переконання, що домашній арешт як більш м'який запобіжний захід, забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст. 9, 29, 129 Конституції України, статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч. 1 ст. 1, ст. 8, ст.ст. 177, 178, ч. 1 ст. 183, ч. 3 ст. 331, ч. 2 ст. 369, 370 - 372 КПК України, суд, -
Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на 10.02.2020 року о 12.10 год.
Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого, захисника, законного представника, потерпілих, представників потерпілих.
Клопотання прокурора задовольнити.
Доручити Печерському районному сектору Київського міського відділу з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції скласти та подати до суду в строк до 01.03.2020 року досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копію ухвали направити до Печерського районного сектору Київського міського відділу з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції - для виконання.
Клопотання захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.
Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт заборонивши йому у період доби з 22-00 год. до 06-00 год. наступної доби залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги.
ОСОБА_9 звільнити з-під варти в залі суду.
Зобов'язати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно прибути до місця свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 передбачені ст. ст. 131, 132, 176 - 179, 184, 194 КПК України обов'язки:
1) прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час.
2) повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
3) здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Копію ухвали для виконання передати до органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_9 .
Повний текст ухвали буде проголошено 31.01.2020 року о 15 год. 45 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3