Справа № 682/1077/20
Провадження № 2/682/60/2021
07 квітня 2021 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої - судді Маршал І.М.,
секретаря Захарчук С.П.,
за участі відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідачів адвоката Жилюка О.В.,
представника третьої особи органу опіки та піклування Шаргородської Н.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради , про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 014/2325/82/1733 від 15.05.2008 року, -
Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/2325/82/1733, згідно умов якого банком позичальнику надано кредит в сумі 30 000 доларів США строком до 15.05.2018 року, а позичальник зобов'язувався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відростки за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.
Перед укладенням та підписанням кредитного договору, позивальник звернувся до Банку із заявою-анкетою на отримання кредиту, де в графі «Відомості про кредит» власноручно зазначив, що має намір отримати споживчий кредит та обрав валюту - долар США, суму, бажаний строк кредитування та зазначив мету, тобто цільове використання кредиту.
Своїм підписом під відповідними документом відповідач засвідчив, що «ознайомлений у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета для якої кредит буде витрачений, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовану сукупну вартість кредиту, з валютними ризиками, при отриманні кредиту в іноземній валюті тощо. З умовами надання та повернення кредиту, а також з діючим законодавством України, що регламентує відношення банку та клієнта був ознайомлений.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 15.05.2008 року між банком та відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Славутського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій В.Я. та зареєстрований в реєстрі за №2831.
Предметом іпотеки відповідно до договору є нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира під номером п'ятдесят дев'ятим загальною площею 48,9 кв.м., в т.ч. жилою площею 28,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.
Предмет іпотеки належить Іпотекодавцям на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Будинкоуправлінням № 2 Шепетівської КЕЧ району 20.10.1994 року та договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій В.Я. 05.10.2001 року, за реєстром № 3344, зареєстрованих в Славутському БТІ в книзі 1 за записом № 3536, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером - 23234698.
Заставна вартість предмета іпотеки, квартири, на момент укладення договору іпотеки визначена сторонами у сумі - 219 039 грн.
14.06.2018 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області винесено рішення по справі № 682/82/18 згідно якого позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 014/2325/82/1733 від 15.05.2008 року у сумі 19112, 90 доларів США та вирішено питання щодо розподілення судових витрат.
Однак, позичальник не виконує рішення суду та вищезазначені умови кредитного договору, у зв'язку з чим, на адресу відповідача та майнового поручителя було направлено вимогу про невиконання грошових зобов'язань за кредитним договором за вих. №114/5-178086 від 14.02.2020 року, надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів.
Станом на 13.02.2020 року заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором складає 77294 доларів США (заборгованість за кредитом - 29713,81 доларів США в тому числі прострочена заборгованість за кредитом складає 29713, 81 доларів США; заборгованість за відсотками - 47580, 19 доларів США, в тому числі заборгованість за відсотками складає 47261, 94 доларів США), що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 13.02.2020 року, доданим до позовної заяви.
Позивач просить суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/2325/82/1733 від 15.05.2008 року в сумі 77 294 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою на звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та стягнути з відповідачів 2102 грн. судових витрат.
Відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до суду подали відзиви на позовну заяву відповідно до змісту яких визнали обставини наявності у них кредитних зобов'язань перед позивачем, однак, заперечили щодо задоволення позову посилаючись на положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", вказували на відсутність підстав для його задоволення та просили в позові відмовити. Також вказували, що спірна квартира, яка є предметом іпотеки використовується відповідачами, як місце постійного проживання та що у їх власності немає іншого нерухомого житлового майна, а також вказували, що в квартирі зареєстроване місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - сина відповідачки ОСОБА_1 .
Представником позивача по справі ОСОБА_5 до суду подані відповідь на відзив відповідно до змісту яких представник вважає, що доводи відповідачів за поданими ними до суду відзивами на позов щодо відстуності підстав для задоволення позову не спростовують обставин, які викладені у позові.
Представник позивача по справі ОСОБА_5 в судове засідання подала клопотання в якому просила проводити судовий розгляд за відсутності повноважного представника позивача, підтримує позицію висловлену у заяві та відповіді на відзив.
Відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також їх представник адвокат Жилюк О.В. в судовому засіданні щодо позову заперечили посилаючись на відсутність згідно положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" обгрунтованих підстав для його задоволення, просили в позові відмовити. Вказували, що спірна квартира, яка є предметом іпотеки використовується відповідачами, як місце постійного проживання та що у їх власності немає іншого нерухомого житлового майна, а також вказували, що в квартирі зареєстроване місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - сина відповідачки ОСОБА_1 .
Третьою особою органом опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради до суду подано висновок відповідно до змісту якого у разі задоволення судом позову будуть порушені права малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є відповідач по справі ОСОБА_1 . Представник в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування.
Судом встановлено, що між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/2325/82/1733 згідно умов якого банком позичальнику було надано кредит в сумі 30 000 доларів США строком до 15.05.2018 року, а позичальник зобов'язувався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 15.05.2008 року між банком та відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Славутського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій В.Я. та зареєстрований в реєстрі за №2831.
Предметом іпотеки відповідно до договору є нерухоме майно, а саме, двокімнатна квартира під номером п'ятдесят дев'ятим загальною площею 48,9 кв.м., в т.ч. жилою площею 28,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.
Предмет іпотеки належить Іпотекодавцям на праві свідоцтва про право власності на житло, виданого Будинкоуправлінням № 2 Шепетівської КЕЧ району 20.10.1994 року та договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій В.Я. 05.10.2001 року, за реєстром № 3344, зареєстрованих в Славутському БТІ в книзі 1 за записом № 3536, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 23234698. Заставна вартість предмета іпотеки, квартири, на момент укладення договору іпотеки визначена сторонами у сумі - 219039 грн.
Згідно довідки про склад сім'ї виконавчого комітету Славутської міської ради від 17.06.2020 року в квартирі, що є предметом іпотеки зареєстровано місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09.04.2013 року є сином відповідачки ОСОБА_1 .
14.06.2018 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області по справі № 682/82/18 ухвалено рішення відповідно до якого позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 014/2325/82/1733 від 15.05.2008 року у сумі 19112, 90 доларів США та вирішено питання щодо розподілення судових витрат.
Оскільки ОСОБА_1 не виконувала рішення суду та умови кредитного договору, позивачем 14.02.2020 року на її адресу та адресу майнового поручителя ОСОБА_2 за вих. № 114/5-178086 було направлено вимогу про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, надавши відповідачам можливість добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів.
Станом на 13.02.2020 року заборгованість відповідачів перед банком за кредитним договором складає 77294 доларів США з яких заборгованість за кредитом - 29713,81 доларів США в тому числі прострочена заборгованість за кредитом складає 29713, 81 доларів США та заборгованість за відсотками - 47580, 19 доларів США, в тому числі заборгованість за відсотками складає 47261, 94 доларів США), що підтверджується наданим позивачем по справі розрахунком заборгованості.
Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 1, 5 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 33 Закону передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.
З наданої ж позивачем довідки-розрахунку заборгованість відповідачів перед банком за кредитним договором № 014/2325/82/1733 станом на 13.02.2020 року складає 77 294 доларів США з яких: заборгованість за кредитом - 29713,81 доларів США в тому числі прострочена заборгованість за кредитом складає 29713, 81 доларів США; заборгованість за відсотками - 47580, 19 доларів США, в тому числі заборгованість за відсотками складає 47261, 94 доларів США.
Вказаний розрахунок заборгованості жодним чином не спростовувався відповідачами.
Таким чином, вимога позивача з метою погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки є обгрунтованою.
Суд не може погодитись з доводами відповідачів по справі та їх представника адвоката Жилюка О.В. щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на приписи Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Так, відповідно до положень вказаного Закону не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об'єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об'єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або;
таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку;
Як бачимо, передбачені положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" заборони підлягають застосуванню саме на стадії примусового виконання рішень суду щодо звернення стягнень на майно віднесене до об'єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об'єкти незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку".
Стадія примусового виконання рішень суду є завершальною стадією судового провадження, яка відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" віднесена до компетенції ориганів Державної виконавчої служби України, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин, що мають місце між сторонами положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на стадії ухвалення рішення суду по справі відсутні.
В свою чергу суд, ухвалюючи рішення по справі, не порушує права малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житло, місце проживання якого зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, оскільки вимога про виселення неповнолітньої особи не заявлялася.
Разом з тим, в позовній заяві позивач просив встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої субєктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Згідно з правовою позицією ВСУ № 6-1205цс15 від 23.12.2015, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України "Про іпотеку" і положенням пункту 4 частини першої статті 215 Цивільного процесуального кодексу України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Однак, вказана правова позиція щодо зазначення у рішенні суду початкової ціни предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у наступному була Верховним Судом України змінена (справи № 6-1923цс16, № 6-1907цс16).
Верховний Суд України у правових позиціях № 6-1907цс16 від 02.11.2016 та №6-2284цс16 від 01.03.2017 зазначив наступне.
За вимогами частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення своїх вимог з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України "Про іпотеку" підлягає підтвердженню з боку суду.
Згідно з положеннями частини першої статті 39 цього Закону в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.
Виходячи зі змісту поняття ціни, як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, беручи до уваги аналіз норм ст. ст. 38, 39 Закону України від 5 червня 2003 р. №898-IV "Про іпотеку", Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла правового висновку, що в розумінні норми ст. 39 Закону України від 5 червня 2003 р. №898-IV "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.
Позивачу рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов'язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
Отже, в даному випадку суд приходить до висновку про необхідність встановлення способу реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною: 219 039,00 грн. за двокімнатну квартиру під номером п'ятдесят дев'ятим, що є предметом іпотеки та знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вартість якого встановлена у звіті про оцінку вказаного майна від 14.05.2008 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача солідарно слід стягнути 2102 гривень судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 598, 599, 629, 1268, 1269, 1281 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 11, 12, 23, 33, 38, 39, 43 Закону України «Про іпотеку», Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", суд, -
Позов задовольнити.
З метою погашення заборгованості на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», що виникла з договору про надання кредиту № 014/2325/82/1733 від 15.05.2008 року в розмірі 77294 доларів США 00 центів звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 15.05.2008 року, а саме, квартиру АДРЕСА_1 .
Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною встановленою на рівні 219 039,00 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 2102 гривень судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.
Суддя Маршал І. М.