Справа № 465/8/19 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С.
Провадження № 22-ц/811/3372/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:39
01 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретаря: Савчук Г.В.
за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 02 листопада 2020 року у справі за заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Годовицько - Басівської сільської Ради Пустомитівського району Львівської області, Державного реєстратора Годовицько - Басівської сільської Ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка Павла Тарасовича про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання права,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Годовицько - Басівської сільської Ради Пустомитівського району Львівської області, Державного реєстратора Годовицько - Басівської сільської Ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка Павла Тарасовича про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання права.
02.11.2020 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив в якості забезпечення позову заборонити Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" відчужувати квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1022716846101; заборонити реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймати рішення щодо вказаної квартири. Подана заява мотивована тмм, що у провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Годовицько - Басівської сільської Ради Пустомитівського району Львівської області, Державного реєстратора Годовицько - Басівської сільської Ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка Павла Тарасовича про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання права. Оскільки АТ КБ "Приватбанк", набувши у власність від ОСОБА_1 квартиру за оспорюваним рішенням від 09.09.2016, має право та можливість безперешкодно відчужити дану квартиру третім особам.
Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 02 листопада 2020 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що AT КБ «Приватбанк», набувши у свою власність від ОСОБА_1 квартиру за оспорюваним рішенням від 09.09.2016, має право та можливість впродовж проведення судового розгляду безперешкодно відчужити квартиру третім особам. Таким чином, з метою забезпечення ОСОБА_1 остаточності вирішення спору, направленого на повернення у свою власність квартири, яка набута відповідачем у свою власність поза волею позивача, усунення ризиків відчуження Банком квартири, яка є предметом спору, до завершення вирішення судом такого спору, виникає необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1.ст. 150 ЦПК України, а саме: заборонити банку відчужувати квартиру, а також заборонити реєстраторам Реєстру речових прав приймати рішення щодо квартири. Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.
Інші учасники справи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їхня неявка відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних (несумлінних) дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
При цьому, інститут забезпечення позову спрямований проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України).
Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Види забезпечення позову наведено у статті 150 ЦПК України. Згідно із положеннями пунктів 1, 2 та 4 частини першої цієї статті Кодексу позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Цей спір стосується, зокрема, майнових прав на 1/4 частину будинку. Апеляційний суд встановив, що відповідачка під час розгляду справи зареєструвала право власності на будинок. Тому через ризик його відчуження на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту 1/4 частини будинку може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову. Те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки апеляційного суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір (пункти 36 та 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що "…повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу".
В постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 викладено висновок, відповідно до якого у випадку звернення до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Також під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Однак, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 полягають у визнання рішення від 09.09.2016 недійсним та його скасування, про скасування запису від 09.09.2016 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 16317299, визнання за ОСОБА_1 право не сплачувати проценти за договором про іпотечний кредит від 08.04.2008.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що така заява не підлягає до задоволення, оскільки позивач не обґрунтував підстав для забезпечення позову та не надав суду будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза можливого невиконання рішення суду та АТ КБ "Приватбанк" вчиняються дії спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_2 , а невжиття таких заходів в подальшому призведе до неможливості забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Проте колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.
З матеріалів справи убачається, що між сторонами існує спір щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, проте позивач ставить під сумнів законність набуття такого права відповідачем.
Оскільки, АТ КБ «Приватбанк», набувши у свою власність квартиру за оспорюваним рішенням від 09.09.2016, має змогу вчиняти юридично значимі дії щодо спірного майна, тому існує загроза щодо відчуження даного нерухомого майна, а оскільки таке є предметом спору у цій справі, невжиття заходів забезпечення позову може привести до порушення вимоги щодо ефективного захисту прав позивача.
Таким чином, забезпечення позову, який просить застосувати позивач, а саме заборони відчуження квартири та заборони реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймати рішення щодо вказаної квартири, відповідає заявленим позовним вимогам та положенням ЦПК України.
Забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, що є предметом спору у даній справі, є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі.
Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 02 листопада 2020 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" відчужувати квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1022716846101.
Заборонити реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймати рішення щодо вказаної квартири.
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено:11.06.2021
Головуючий
Судді