Справа № 129/2554/16-к
Провадження №11-кп/801/239/2021
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
10 червня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
потерпілої ОСОБА_12 ,
обвинуваченого ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № №12016020000000193 від 08.06.2016,
за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 , захисника ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_14 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26.11.2020 року, яким:
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жерденівка Гайсинського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше засудженого:
- 19.01.2009 року вироком Гайсинського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до п'яти років позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком два роки;
- 25.11.2009 року вироком Гайсинського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1, 4 ст. 70, 71 КК України до п'яти років одного місяця позбавлення волі;
- 29.07.2010 року вироком Гайсинського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до п'яти років одного місяця позбавлення волі. Звільненого 26.06.2014 року по відбуттю строку покарання;
- 20.07.2016 року вироком Гайсинського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі;
-визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку м. Гайсин Вінницької області, громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засуджену:
- 07.05.2015 року вироком Гайсинського районного суду Вінницької області за ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі, звільненої від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком два роки;
- 24.06.2015 року вироком Гайсинського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі, звільненої від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком два роки. Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 02.09.2016 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 24.06.2015 року та направлено ОСОБА_13 для відбування призначеного судом покарання;
-визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.11.2020 року ОСОБА_14 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання:
за п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави;
за ч. 4 ст. 187 КК України - у вигляді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_14 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_14 покарання за сукупністю злочинів, врахувавши покарання призначене вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.07.2016 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.
Строк відбування покарання ОСОБА_14 вирішено рахувати з моменту набуття даним вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_14 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення у даному кримінальну провадженні з моменту затримання - 09.06.2016 року до набуття даним вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_14 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
ОСОБА_13 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено їй покарання:
за п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна в дохід держави;
за ч. 4 ст. 187 КК України - у вигляді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна в дохід держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_13 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна в дохід держави.
Відповідно до ст. 71 КК України визначено ОСОБА_13 покарання за сукупністю вироків шляхом поглинення більш суворим покаранням невідбутої частини покарання за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 24.06.2015 року та призначити остаточне покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна в дохід держави.
Строк відбування покарання ОСОБА_13 вирішено рахувати з моменту набуття даним вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_13 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення у даному кримінальну провадженні з моменту затримання - 09.06.2016 року до набуття даним вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_13 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
Також судовим рішенням вирішені питання про стягнення процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 на користь ОСОБА_12 п'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень відшкодування матеріальної шкоди та триста тисяч гривень відшкодування моральної шкоди.
Вироком суду ОСОБА_14 та ОСОБА_13 визнано винними та засуджено за те, що 06.06.2016 року ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи корисливий мотив та мету протиправного збагачення, вступили у попередню змову між собою, яка полягала у розроблені спільного єдиного плану дій, спрямованого на привласнення майна ОСОБА_18 , шляхом вчинення розбійного нападу та протиправного заподіяння смерті останньому.
06.06.2016 року приблизно о 17:00 год. ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , реалізуючи свій спільний злочинний умисел, проникли на територію домоволодіння ОСОБА_18 , що по АДРЕСА_3 . Будучи обізнаними у тому, що ОСОБА_18 перебуває вдома, дотримуючись попередньо розподілених ролей та плану вчинення злочину, ОСОБА_14 , вчиняючи напад з метою заволодіння чужим майном, раптово забіг до веранди будинку, де знаходився ОСОБА_18 . Застосовуючи небезпечне для життя насильство, усвідомлюючи свою фізичну перевагу над потерпілим, який перебував у літньому віці, ОСОБА_14 силоміць кинув ОСОБА_18 на підлогу та, використовуючи свою переважаючу фізичну силу, долаючи його опір та позбавляючи можливості вжити заходів самооборони, притиснув ОСОБА_18 . В цей час ОСОБА_13 матерчатою ганчіркою закрила ротову порожнину потерпілого.
Позбавивши ОСОБА_18 можливості чинити будь-який супротив та вживати заходів, спрямованих на необхідну оборону або отримання допомоги від сторонніх осіб, тобто остаточно подолавши опір потерпілого, ОСОБА_14 продовжив утримувати ОСОБА_18 на підлозі, тоді як ОСОБА_13 , виконуючи свою, заздалегідь обумовлену із ОСОБА_14 , частину злочинного плану, діючи за вказівкою ОСОБА_14 , почала обшукувати кімнати будинків з метою відшукання цінних речей.
Не виявивши речей, які б становили істотну для обвинувачених матеріальну цінність, ОСОБА_13 повідомила про це ОСОБА_14 . У зв'язку з цим останній вирішив нанести потерпілому тілесні ушкодження руками, ножем та сокирою з метою заподіяння смерті.
Так, ОСОБА_14 , діючи згідно попередньої домовленості із ОСОБА_13 , усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, наслідків у вигляді настання смерті ОСОБА_18 та бажаючи її настання, керуючись метою подальшого відшукання предметів, які можуть становити матеріальну цінність для подальшого розпорядження ними, тобто переслідуючи корисливий мотив, надав ОСОБА_13 , яка у повній мірі усвідомлювала наміри ОСОБА_14 , вказівку допомагати йому утримувати ОСОБА_18 , що остання виконала. Діючи спільно з ОСОБА_13 , з особливою жорстокістю, усвідомлюючи, що такими діями завдає потерпілому сильного фізичного болю та особливих страждань, бажаючи їх спричинити, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя, ОСОБА_14 протягом тривалого часу, умисно, зі значною силою наносив удари ножем, сокирою та руками потерпілому в різні частини тіла. Таким чином, ОСОБА_14 заподіяв потерпілому ОСОБА_18 велику кількість тілесних ушкоджень: у вигляді двох непроникаючих колото-різаних ран на передній поверхні грудної клітки зліва та справа, однієї в ділянці мочевидного відростку, десяти ран в ділянці лівого стегна, одного проникаючого колото-різаного поранення живота зліва без пошкодження внутрішніх органів, двох забійних ран в ділянці голови, чисельних синців та саден в ділянках голови, обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, в ділянці живота зліва.
Вищеописані спільні умисні дії ОСОБА_14 та ОСОБА_13 призвели до утворення чисельних колото-різаних поранень грудної клітки, живота, лівого стегна, які супроводжувались масивною зовнішньою гострою кровотечею та ускладнились геморагічним шоком, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_18 . Таким чином, смерть ОСОБА_18 перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з умисними діями ОСОБА_14 та ОСОБА_13 .
В подальшому, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , впевнившись що ОСОБА_18 помер, обшукали будинок останнього, з метою власного збагачення, та викрали з нежитлового приміщення домогосподарства велосипед зеленого кольору марки «Аіст», вартістю 488 грн. (висновок експерта № 1885/16-21 від 19.07.2016 року), бензопили марок «Goodluck GL 4500М» і «Goodluck GL 3800М», загальною вартістю 2340,11 грн. (висновок експерта № 1692/16-93/16-21 від 02.07.2016 року) та інші речі, які значної матеріальної цінності не мають. Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_14 та ОСОБА_13 заподіяли потерпілій ОСОБА_12 матеріальної шкоди на загальну суму 2828,11 грн..
В подальшому ОСОБА_14 та ОСОБА_13 з місця вчинених злочинів зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_14 судом першої інстанції кваліфіковані за п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, та ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Такі дії обвинуваченої ОСОБА_13 судом першої інстанції кваліфіковані за п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, та ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_15 просить в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченому п.п.6,12 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_13 визнати невинуватою та виправдати у зв'язку з недоведеністю вини, а по ст. 187 ч. 4 КК України - пом'якшити покарання.
В доводах апеляційної скарги захисник посилається на те, що судом постановлено щодо ОСОБА_13 занадто суворий вирок без врахування всіх обставин справи та без доказів, оскільки обвинувачені жодного слова не зазначали про те, що у них був намір на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_18 . Про це також не вказував жоден із свідків, так як свідки очевидці злочину відсутні. Вважає судом помилково не встановлено обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_13 , так як вона надала суду детальні показання про обставини справи, щиро розкаялась у вчиненому та активно сприяла розкриттю злочину. Також судом не враховано те, що у неї є неповнолітня дитина і матір поважного віку якій важко самій її дитину виховувати та доглядати.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_14 скасувати та ухвалити новий вирок, яким його виправдати за відсутністю в його діях складів злочинів, передбачених п.п. 4,6,12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України. Також просила поновити судовий розгляд кримінального провадження та повторно дослідити перераховані нею в апеляційній скарзі письмові докази.
В доводах апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що місцевий суд не надав належної оцінки доказам та не визнав їх недопустимими. Так, суд визнав допустимим доказом протокол ОМП від 08.06.2016, хоча такий огляд було проведено без ухвали слідчого судді, що підтверджується DVD диском із записом ОМП від 08.06.2016, так як не було вказано хто, де, коли і яку слідчу дію проводить, хто є її учасником, понятими, не роз'яснено процесуальні права та обов'язки, не вказано що при цьому було виявлено та вилучено. Тому захисник вважає, що вказані протокол ОМП та DVD є недопустимими доказами, а також пов'язані з ними постанова про визнання речовими доказами предметів, вилучених при ОМП, фотознімки до нього, диск із записом, постанови про призначення експертиз стосовно виявлених при цьому речей і предметів, а також висновки експертиз щодо них.
Окрім того, захисник вважає, що судом не було надано належної оцінки заяві ОСОБА_13 від 09.06.2016 про зізнання у скоєнні злочину, так як вказану заяву вона написала вже після її затримання, а тому добровільність її написання є сумнівною, заявивши що заява написана нею власноручно, а з її слів, без зазначення року, без роз'яснення її прав і без участі адвоката. В ході досудового розслідування вона скаржилась на застосування до неї фізичного та психологічного тиску.
Також суд не надав належної оцінки протоколу затримання ОСОБА_14 від 09.06.2016 та протоколу затримання ОСОБА_13 від 09.06.2016, так як на думку захисту ОСОБА_13 на протязі 6 годин утримувалася незаконно і була позбавлена права на захист.
Захисник також зазначає, що судом безпідставно не визнано допустимим доказом двох постанов прокурора про відібрання зразків крові від 10.06.2016, так як прокурор ОСОБА_19 не була включена в групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, а тому суд мав визнати недопустимими доказами також і висновки проведені на підставі них судових експертиз.
Окрім цього, захисник звертає увагу на те, що покази обвинуваченої ОСОБА_13 свідчать про те, що вона сама вчинила інкриміновані їй злочини без участі ОСОБА_14 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_17 , поданій в інтересах обвинуваченої ОСОБА_13 , просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26.11.2020 скасувати та призначити новий розгляд в суду першої інстанції.
В доводах апеляційної скарги посилається на те, що прямих свідків обставин вчинення вбивства ОСОБА_18 органи досудового розслідування не встановили. ОСОБА_14 згідно ст. 63 Конституції України відмовився від будь-яких показань, а ОСОБА_13 стверджує що не мала наміру вбивати ОСОБА_18 і будь-яких злочинних дій у неї за попередньою домовленістю з ОСОБА_14 (спільного умислу) у них не було, навіть під час перебування їх разом у будинку потерпілого та подолання опору останнього, а також відсутність вказівок ОСОБА_14 . ОСОБА_13 на вчинення нею певних дій. А показання свідка ОСОБА_20 не можуть братися до уваги так як він як працівник поліції, а тому є зацікавленою особою.
Щодо суворості призначеного ОСОБА_13 покарання, захисник вважає помилковим визнання обставиною, яка обтяжує її покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з відсутність належних доказів, які це підтверджують, зокрема відповідного медичного висновку або ж показань свідків. Разом з тим, судом також помилково не встановлено обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_13 , оскільки поза увагою суду залишилось наявність на її утриманні малолітнього сина - ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_14 просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26.11.2020 року щодо нього скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В доводах апеляційної скарги посилається на що прямих свідків обставин вчинення вбивства ОСОБА_18 органи досудового розслідування не встановили. Він згідно ст. 63 Конституції України безпосередньо в судовому засіданні відмовився від будь-яких показань. З показань ОСОБА_13 вбачається, що вона не мала наміру вбивати ОСОБА_18 і будь-яких злочинних дій у неї за попередньою домовленістю з ним не було, при цьому не заперечуючи того, що була у домоволодінні ОСОБА_18 , оскільки мала намір придбати у нього алкогольні напої. Вважає, що судом не можуть братися до уваги, як прямий доказ, показання свідка ОСОБА_20 , який давав показання стосовно обставин розбійного нападу та вбивства, а саме повідомив, що ОСОБА_13 тримала ОСОБА_18 під час нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому, так як він як працівник поліції є зацікавленою особою в частині надання певних показань, і даний свідок як і інші допитані свідки не були безпосереднім свідками даного вбивства та розбійного нападу, а тому не можуть володіти будь-якими фактичними даними стосовно конкретних обставин кримінальних правопорушень під час їх скоєння. Також поза увагою суду залишились показання цього свідка про його зауваження про намір ОСОБА_13 на стадії готування до злочину лише відволікти увагу ОСОБА_22 з тим щоб ОСОБА_14 зміг таємно проникнути до помешкання потерпілого та викрасти спиртне і гроші. Таким чином, є недостатньо обґрунтованим та містить припущення висновок суду про наявність у його діях спільного з ОСОБА_13 умислу на вчинення таких злочинів. Окрім того, вважає, що суд дійшов безпідставних висновків про надання з його боку ОСОБА_13 певних вказівок на вчинення нею певних дій, а саме утримання ОСОБА_18 з метою подолання опору останнього та нанесення йому смертельних тілесних ушкоджень, так як відсутні докази такого розподілу ролей між ними. Судом встановлено обсяг дій, які вчинила ОСОБА_13 , як співучасник вбивства, тобто наданні допомоги під час учиненні вбивства, проте, доказів таких дій в момент заподіяння смерті потерпілому здобуто не було.
Щодо суворості призначеного йому ( ОСОБА_14 ) покарання, обвинувачений вважає помилковим визнання обставиною, яка обтяжує його покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з відсутністю належних доказів, які це підтверджують, зокрема відповідного медичного висновку або ж показань свідків.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_13 та її захисник підтримали подані в інтересах обвинуваченої апеляційні скарги та наполягали на їх задоволенні, посилаючись на викладені у них доводи. Також не заперечували проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_14 та його захисника.
Обвинувачений ОСОБА_14 та його захисник також підтримали подані ними апеляційні скарги та наполягали на їх задоволенні, посилаючись на викладені у них доводи. Також не заперечували проти задоволення апеляційних скарг поданих в інтересах обвинуваченої ОСОБА_13
Прокурори в судовому засіданні, повноваження яких підтверджується постановою про заміну групи прокурорів від 20 січня 2021 року, просили залишити апеляційні скарги без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26.11.2020 року щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_13 - без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку.
Потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні також просила залишити апеляційні скарги без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26.11.2020 року щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_13 - без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку. Також потерпіла подала письмові заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_15 , у якій просила залишити його скаргу без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, вивчивши та перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши детально доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а вироку суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Відповідно до ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, при призначенні покарання суд повинен суворо дотримуватися вимог ст.65 КК України відносно загальних засад призначення цього покарання у відповідності до положень Загальної частини Кримінального кодексу України.
Згідно вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_16 зверталася до апеляційного суду з клопотанням про проведення часткового судового слідства, а саме про повторне дослідження перерахованих нею в апеляційній скарзі доказів у кримінальному провадженні, посилаючись на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним доказам, які на її думку отримані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не визнані недопустимими. Проте, колегія суддів, заслухавши з цього приводу пояснення захисника та думку інших учасників судового провадження, не знайшла достатніх обґрунтованих підстав для задоволення такого клопотання так як захисником не наведено достатніх доводів, які дають апеляційному суду обґрунтовані підстави вважати, що досліджені судом першої інстанції зазначені докази проведено не повністю або з порушеннями, або ж судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотань про визнання зазначених доказів недопустимими, а тому в задоволенні даного клопотання захисника судом було відмовлено.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла до переконання про необґрунтованість доводів апеляційних скарг обвинуваченого та захисників обвинувачених про неповноту, на їх думку, судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а також не знаходить достатніх законних підстав для виправдання обвинувачених, а також знаходить законних підстав для призначення нового розгляду в суду першої інстанції.
Посилання в апеляційних скаргах як обвинуваченого, так і захисників обвинувачених на те, що як досудове розслідування, так і судове слідство проведені неповно, не об'єктивно та упереджено, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях та на суперечливих і недостатніх, зібраних з порушенням вимог кримінально - процесуального законодавства доказах, колегія суддів апеляційного суду вважає є безпідставними. Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що органами досудового розслідування і судом першої інстанції по даній справі дотримано вимог кримінально - процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об'єктивної істини. Суд ретельно перевіряв у судовому засіданні доводи як обвинувачених та їх захисників, які викладені ними також і в апеляційних скаргах, зокрема і твердження обвинувачених про те що вони не вчиняли вбивства потерпілого ОСОБА_18 .
Мотивуючи свої висновки про винуватість ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, суд першої інстанції обґрунтовано послався набезпосередньо досліджені ним докази у кримінальному провадженні.
Зокрема, як вбачається із вироку обвинувачений ОСОБА_14 в судовому засіданні заявив, що свою вину у скоєнні інкримінованих йому злочинів він не визнає, однак надавати суду показання відмовився в порядку ст. 63 Конституції України.
Разом з тим, обвинувачена ОСОБА_13 в судовому засіданні судунадала покази про те, що свою провину визнає повністю та стверджувала, що самостійно скоїла розбійний напад на потерпілого, вбила його та викрала майно останнього. ОСОБА_13 заперечила участь ОСОБА_14 у скоєння злочинів. Так, ОСОБА_13 стверджувала, що щоб увійти до будинку їй достатньо було штовхнути потерпілого ОСОБА_18 , від чого останній упав. Також вона самостійно змогла утримувати ОСОБА_18 на підлозі, не даючи можливості йому підвестися. В подальшому, вона самостійно змогла затягнути тіло потерпілого в іншу кімнату та без допомоги будь-кого вивезла значну кількість майна з домоволодіння ОСОБА_18 . Також ОСОБА_13 вказала, що рани потерпілому у формі хреста нанесла випадково, коли колола його ножем в різні частини тіла та під час боротьби з ОСОБА_18 . Аналогічні показання ОСОБА_13 надавала 23.06.2020 року в ході проведення слідчого експерименту за її участю.
Проте, такі показання обвинуваченої ОСОБА_13 спростовуються показаннями осіб, які були допитані в судових засіданнях суду першої інстанції та документами, дослідженими в ході судового розгляду.
Так, потерпіла ОСОБА_12 та свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , які перебували у будинку загиблого після скоєння злочину повідомили, що там був жахливий безлад. Вказані показання також підтверджуються протоколом огляду місця події від 08.06.2016 року, який проводився у будинку ОСОБА_18 .
Потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомила, що її батько був дуже обачним та мав міцну статуру, цю обставину підтвердили всі свідки-односельці загиблого ОСОБА_18 . На думку потерпілої, одна особа не могла скоїти його вбивство, а тим паче фізично не змогла б винести з домоволодіння все викрадене майно. Зазначені обставини потерпіла також підтвердила і в суді апеляційної інстанції.
Про те, що ОСОБА_18 мав міцну статуру та був фізично здоровим і сильним чоловіком, хоч і похилого віку, стверджували також допитані місцевим судом свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_23 та ОСОБА_25 , які близько були знайомі з загиблим, вважають, що ОСОБА_18 не могла вбити одна людина, тому що він був в силах дати відсіч, особливо, одній жінці. Вони стверджували, що на тілі ОСОБА_18 було багато тілесних ушкоджень, зокрема глибокі порізи та синці на різних частинах тіла. Враховуючи таку кількість і локалізацію тілесних ушкоджень, а свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні стверджував, що на його думку ОСОБА_18 піддавали тортурам.
Про наявність на тілі ОСОБА_18 значної кількості тілесних ушкоджень свідчать документи, досліджені в ході судового розгляду, а саме: протокол ОМП від 08.06.2016 року (в будинку ОСОБА_18 ), протокол огляду трупа ОСОБА_18 та висновок експерта № 65 від 17.08.2016 року. При цьому, у зазначеному висновку експерта вказано, що численні тілесні ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_18 мають ознаки прижиттєвості, а синці на кисті і передпліччі можуть свідчити про боротьбу або самооборону.
В судовому засіданні експерта ОСОБА_27 підтримав вищевказаний висновок № 65 та зазначив, що тілесні ушкодження були завдані ОСОБА_18 , коли останній був ще живий. А тілесне ушкодження в тім'яній ділянці голови ОСОБА_18 не могло утворитися від падіння з положення стоячи, оскільки, щоб отримати таке тілесне ушкодження, ОСОБА_18 мав би падати вертикально головою донизу, що фізично не можливо.
Правильним та обґрунтованим у зв'язку з викладеним є висновок місцевого суду про те, що наносячи загиблому ОСОБА_18 таку значну кількість тілесних ушкоджень позбавляючи його життя, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 усвідомлювали, що завдають йому особливих фізичних страждань, а тому вбивство ОСОБА_18 було скоєно з особливою жорстокістю.
Досліджені місцевим судом докази у кримінальному провадженні спростовують показання ОСОБА_13 , надані нею в тій частині, що вона самостійно скоювала злочини, що їй інкримінують. Твердження ОСОБА_13 про те, що від одного її поштовху ОСОБА_18 упав, а вона самостійно змогла нанести йому велику кількість тілесних ушкоджень, перетягнути тіло в іншу кімнату, обшукати весь будинок, самостійно вилізти на горище та викрасти з домоволодіння значну кількість майна, суд першої інстанції правильно вважає необґрунтованими, нелогічними та неправдивими. ОСОБА_13 , надаючи такі неправдиві показання намагається применшити провину ОСОБА_14 у спільно скоєних злочинах, адже, з показань обвинуваченої ОСОБА_13 вбачається, що у неї з ОСОБА_14 склалися близькі відносини, вони разом проживали, тому ОСОБА_13 надає суду неправдиві показання, з метою створення можливості уникнення близькою їй людиною кримінальної відповідальності за тяжкий жорстокий злочин.
Факт того, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 спільно скоювали розбійний напад на ОСОБА_18 та умисне вбивство останнього підтверджується доказами ретельно дослідженими судом першої інстанції в ході судового розгляду.
Зокрема, як вбачається з показів свідка ОСОБА_20 наданих ним суду першої інстанції, він повідомив, що перебував біля будинку загиблого в день виявлення злочину. З метою встановлення осіб, які причетні до скоєння вбивства ОСОБА_18 працівники поліції застосували службового собаку. Останній привів їх до куреня в лісі. Після огляду території біля куреня він зрозумів, що там проживає кілька осіб, одна з яких жінка. Також біля куреня працівники поліції знайшли велосипед, викрадений у ОСОБА_18 . Після затримання ОСОБА_14 та ОСОБА_13 за підозрою у скоєння злочинів відносно ОСОБА_18 , він чув як ОСОБА_14 надавав працівникам поліції показання. При цьому, ОСОБА_14 стверджував, що він разом з ОСОБА_13 скоював злочини, говорив, що ударив ОСОБА_18 біля дверей, від чого останній упав. ОСОБА_14 разом з ОСОБА_13 затягнули потерпілого в іншу кімнату. Далі ОСОБА_13 тримала ОСОБА_18 та закривала йому рот, а ОСОБА_14 наносив йому тілесні ушкодження.
Також свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні повідомила про те, що про вбивство потерпілого вона дізналася від своєї доньки ОСОБА_13 , яка стверджувала, що ОСОБА_14 вбив людину. Свідок ОСОБА_29 вказував, що бачив ОСОБА_14 напередодні скоєння злочину неподалік будинку потерпілого.
Таким чином колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновкам місцевого суду про те, що показання вищевказаних свідків підтверджують безпосередню участь ОСОБА_14 у скоєнні злочинів відносно ОСОБА_18 та доводять факт того, що обвинувачена ОСОБА_13 не скоювала інкриміновані їй злочини самостійно, а робила це у співучасті з ОСОБА_14 , вони діяли та за попередньою змовою та спільним злочинним умислом, який був направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_18 з метою безперешкодно заволодіти його майном.
Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що в ході проведення огляду будинку ОСОБА_18 працівники поліції, крім іншого, вилучили недопалок цигарки та матерчату рукавицю на ліву руку. Під час огляду території в лісі біля куреня, де проживали ОСОБА_14 та ОСОБА_13 працівники поліції, крім майна ОСОБА_18 та інших предметів, вилучили недопалки цигарок та матерчату рукавицю на праву руку. В ході проведення експертного дослідження вказаних речей (висновок експерта № 422 від 12.09.2016 року та № 423/424 від 12.09.2016 року), на недопалках цигарок вилучених з території біля куреня в лісі виявлено сліди букального епітелію ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , а на недопалку цигарки вилученої з будинку ОСОБА_18 виявлено сліди букального епітелію ОСОБА_14 . На матерчатих рукавицях на праву та ліву руки, одна з яких була виявлена у будинку потерпілого, інша у лісі, виявлено генетичні ознаки букального епітелію ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 .
Згідно з висновком експерта № 174 від 07.07.2016 року, на телефоні ОСОБА_13 виявлено сліди крові ОСОБА_18 .
Відповідно до висновку експерта № 423/424 від 12.09.2016 року, на лезі та руків'ї ножа, який був вилучений біля будинку потерпілого, виявлено сліди, які містять генетичні ознаки букальних епітеліїв ОСОБА_14 та ОСОБА_13 .
Такі висновки експертів свідчать про те, що і ОСОБА_14 , і ОСОБА_13 перебували в будинку ОСОБА_18 , а потім, скоївши злочини, повернулися до свого місця проживання разом з викраденим майном.
Таким чином, суд першої інстанції вірно та обґрунтовано встановив те, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , маючи спільний злочинний умисел, спрямований на привласнення майна ОСОБА_18 , шляхом вчинення розбійного нападу та протиправного заподіяння смерті останньому, проникли на територію домоволодіння ОСОБА_18 , дотримуючись попередньо розподілених ролей та плану вчинення злочину, ОСОБА_14 , вчиняючи напад з метою заволодіння чужим майном, раптово забіг до веранди будинку, де знаходився ОСОБА_18 . Застосовуючи небезпечне для життя насильство, ОСОБА_14 кинув потерпілого на підлогу та утримував його, а ОСОБА_13 матерчатою ганчіркою закрила ротову порожнину потерпілого, після чого почала обшукувати кімнати будинків з метою відшукання цінних речей. А тому такі дії обвинувачених дають достатні підстави стверджувати, що їх умисел був направлений саме на розбійний напад. Не виявивши речей, які б становили істотну для обвинувачених матеріальну цінність, ОСОБА_13 повідомила про це ОСОБА_14 . У зв'язку з цим останній, діючи згідно попередньої домовленості із ОСОБА_13 , маючи умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_18 , переслідуючи корисливий мотив, діючи з особливою жорстокістю, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя, протягом тривалого часу, умисно, зі значною силою наносив удари ножем, сокирою та руками потерпілому в різні частини тіла, в той час як ОСОБА_13 допомагала утримувати ОСОБА_18 . Такі спільні умисні дії ОСОБА_14 та ОСОБА_13 призвели до утворення чисельних колото-різаних поранень грудної клітки, живота, лівого стегна потерпілого, які супроводжувались масивною зовнішньою гострою кровотечею та ускладнились геморагічним шоком, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_18 .
Зазначені висновки місцевого суду ґрунтуються як на показаннях потерпілої ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , які вказували, що ОСОБА_18 , незважаючи на вік, був міцним здоровим чоловіком, який зміг би подолати напад однієї жінки; висновку експерта № 65 від 17.08.2016 року, який зазначив, що тілесні ушкодження на кінцівках та тілі ОСОБА_18 свідчать про боротьбу або самооборону.
Окрім того, з метою перевірки показань ОСОБА_13 , які вона надала в судовому засіданні щодо того, що вона самостійно скоїла вбивство ОСОБА_18 , а ОСОБА_14 пішов до будинку потерпілого вже після цього, та на виконання ухвали апеляційного суду, суд першої інстанції доручив органу досудового слідства провести з її участю слідчий експеримент. Під час вказаної слідчої дії ОСОБА_13 показувала, як вона наносила хаотично удари, коли потерпілий лежав на підлозі. Однак під час експерименту використовувався макет, який є неживим предметом, тому не може чинити опір та відчувати біль. Разом з тим з показань ОСОБА_13 вбачається, що потерпілий ОСОБА_18 їй практично спротиву не чинив, а сама вона на той момент важила 42 кг., тобто була значно менша та слабша ОСОБА_18 за фізичними параметрами. Колото-різані рани спричиняли сильний біль потерпілому, а згідно висновку експерта № 65 від 17.08.2016 року вони всі були прижиттєвими, тому він не міг не пручатися та не чинити опір. До того ж ОСОБА_13 показувала, що вона, сидячи на нижній частині тіла ОСОБА_18 та утримуючи його однією рукою, іншою рукою дістала з рюкзака ніж та наносила ним хаотично удари , що не виглядає правдоподібно, оскільки садна та рани виявлені на обох руках та ногах потерпілого, що свідчить про те, що його утримувала та наносила удари не одна людина. Також ОСОБА_13 стверджувала, що при падінні ОСОБА_18 вдарився головою об шафу, саме тому не міг чинити опір. Однак, згідно висновку експерта №65 від 17.08.2016 рана на голові ОСОБА_18 була спричинена шляхом нанесенням ударів предметом з необмеженою контактуючою дією, яким могла бути палиця, труба тощо. Наведене дає підстави вважати, що одразу після падіння ОСОБА_18 мав достатньо сил, щоб подолати напад однієї ОСОБА_13 , оскільки він був достатньо міцним та здоровим чоловіком, працював в селі на городі та по господарству, тобто фізично він значно переважав ОСОБА_13 , тому без сторонньої допомоги вона не могла фізично вчинити всі ті дії, про які вона розповідала. Перевірити на місці саме цю обставину шляхом проведення слідчого експерименту неможливо, оскільки внаслідок протиправних дій обвинувачених настали невідворотні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_18 , тому показання ОСОБА_13 в цій частині даний слідчий експеримент не підтверджує.
Крім того, судом встановлено, що під час нападу ОСОБА_18 отримав глибокі ножові поранення, в тому числі проникаючі, і помер внаслідок гострої масивної крововтрати, що свідчить про те, що рани були настільки глибокі, що внаслідок їх пошкодження були поранені крупні судини, які знаходяться досить глибо в тілі, і це є загально відомим фактом, який не потребує спеціальних знань в галузі медицини. Це означає, що для нанесення таких ударів необхідно прикласти значні зусилля, що під силу чоловіку, а не жінці. Наведене також дає підстави вважати, що всі ці поранення наніс ОСОБА_18 саме ОСОБА_14 , а ОСОБА_13 допомагала йому, утримуючи ОСОБА_18 .
Саме про такий розвиток подій ОСОБА_14 повідомляв одразу після його затримання, що підтвердив свідок ОСОБА_20 .
Свідок ОСОБА_30 також повідомляла, що її донька ОСОБА_13 розповідала про те, що вбивство скоїв ОСОБА_14 .
В будинку та біля нього, а також у курені в лісі знайдено предмети та сліди, які вказують, що ОСОБА_14 також перебував у будинку. Проте ОСОБА_13 наполягала на тому, що він ходив до будинку ОСОБА_18 вже після його вбивства. Місцевий суд правильно вважає всі ці показання ОСОБА_13 неправдивими, наданими з метою ввести суд в оману та приховати злочинні дії ОСОБА_14 , який перебував у будинку разом з ОСОБА_31 та разом з нею вчинив умисне вбивство ОСОБА_18 .
Твердження захисника ОСОБА_32 про те, що протокол огляду місця події від 08.06.2016 з додатками є недопустимим доказом, суд вірно вважає необґрунтованими, оскільки огляд місця події проводився у присутності особи, яка мала право надавати дозвіл на огляд будинку - потерпілої ОСОБА_12 , яка надала такий дозвіл слідчим органам, при цьому були присутні поняті, як того вимагає закон, а тому цей доказ є належним та допустимим. Крім цього, наявність описки в постановах про призначення експертиз також не може бути підставою для визнання висновків експерта недопустими доказами.
Таким чином колегія суддів апеляційного суду переконана, що суд першої інстанції дійшов цілком правильного та обґрунтованого висновку, що винуватість обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у скоєнні інкримінованих їм кримінальних правопорушень повністю підтверджена в судовому засіданні ретельно дослідженими належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом, а доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисників висновків місцевого суду не спростовують та фактично направлені на уникнення обвинуваченими кримінальної відповідальності за вчинене, а тому апеляційний суд не може прийняти їх до уваги. Також дані твердження апеляційних скарг суперечать іншим доказам, які судом першої інстанції обґрунтовано прийняті до уваги та є належними, допустимими та достовірними, що підтверджують вину обвинувачених у скоєнні вищезазначених злочинів та покладені в основу обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Окрім того, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводами апеляційних скарг сторони захисту про неправильну на їх думку кваліфікацію місцевим судом дій обвинувачених, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочин проти власності», розбій як злочин проти власності (ст. 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Згідно зі ст. 115 КК України, вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочин проти життя і здоров'я особи», умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тощо) страждань.
Також згідно з п. 10 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, як учинене з корисливих мотивів умисне вбивство, кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, майном тощо). При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також коли виник корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочину.
У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та ч. 4 ст. 187 КК України.
Згідно з пунктом 16 цієї ж постанови ПВСУ, вчиненим за попередньою змовою групою осіб умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання.
За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать: застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо.
Як вбачається з мотивів та висновків ухваленого судового рішення суду першої інстанції, стороною обвинувачення доведено під час судового розгляду корисливий мотив умисного вбивства, оскільки судом встановлені об'єктивні переконливі дані, що вказують на наявність такого мотиву у обвинувачених як до початку вчинення злочину, так і під час його вчинення. Таким чином, зібрані та безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази вказують на вчинення обвинуваченими саме таких дій.
Згідно вимог статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.
Також відповідно до вимог ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора, які як сторону обвинувачення, здійснюють збирання доказів, у тому числі і шляхом проведення слідчих дій ( ч. 2 ст. 93 КПК України).
З матеріалів кримінального провадження в діях обвинувачених вбачається вбивство з корисливих мотивів та напад з метою заволодіння чужим майном, а тому апеляційний суд переконаний, що дії обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_13 судом першої інстанції кваліфіковані правильно. А саме правильно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_14 за п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, та ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. Також судом першої інстанції правильно кваліфіковані дії обвинуваченої ОСОБА_13 за п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, та ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.
Не може погодитись колегія суддів і з доводами апеляційних скарг щодо суворості призначеного обвинуваченим покарання, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_14 , суд першої інстанції правильно керувався вимогами ст. ст. 65-67 КК України та взяв до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходив із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Зокрема, при визначенні виду та міри покарання ОСОБА_14 , судом в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого ним кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого і дані, які характеризують його особу.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_14 , місцевим судом відповідно до вимог статей 50, 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, враховано положення ч. 1 ст. 12 КК України, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, за місцем відбування покарання характеризувався негативно. Про негативну характеристику ОСОБА_14 за місцем його проживання також стверджували допитані в ході судового розгляду свідки.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 212 від 11.07.2016 року, ОСОБА_14 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння та в теперішній час на хронічне психічне захворювання не страждав (не страждає), перебував (перебуває) поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг (може) усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Відповідно до висновку експерта № 122 від 05.07.2016 року, ОСОБА_14 виявляє ознаки хронічного алкоголізму І ступеня.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_14 , судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_14 , суд вважає рецидив злочинів, вчинення злочину щодо особи похилого віку, вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, а також враховуючи, що ОСОБА_14 раніше неодноразово судимий за скоєння умисних в тому числі тяжких злочинів, не був працевлаштований на момент скоєння злочину, вів антигромадський спосіб життя, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, скоїв умисне вбивство з особливою жорстокістю, вдершись до будинку чоловіка похилого віку, переслідуючи корисливий мотив, а також зважаючи на думку потерпілої, яка просила максимально суворо покарати ОСОБА_14 , а також те, що ОСОБА_14 вину не визнав, у скоєному не розкаявся, не висловлював жодного критичного ставлення до своєї протиправної поведінки, суд першої інстанції дійшов цілком вірного та обґрунтованого висновку про те, що для попередження вчинення ним нових злочинів необхідним та достатнім буде покарання саме у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Також при визначенні виду та міри покарання ОСОБА_13 , судом в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого нею кримінальних правопорушень та особу обвинуваченої і дані, які характеризують її особу.
Так, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_13 , місцевим судом відповідно до вимог статей 50, 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, враховано положення ч. 1 ст. 12 КК України, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченої, яка також раніше судима, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 201 від 04.07.2016 року, ОСОБА_13 в період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння та в теперішній час на хронічне психічне захворювання не страждала (не страждає), перебувала (перебуває) поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, могла (може) усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Відповідно до висновку експерта № 123 від 05.07.2016 року, ОСОБА_13 виявляє ознаки хронічного алкоголізму І ступеня.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_13 , судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_13 , суд вважає рецидив злочинів, вчинення злочину щодо особи похилого віку, вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, а також враховуючи, що ОСОБА_13 раніше неодноразово судима за скоєння умисних злочинів, не була працевлаштована на момент скоєння злочину, вела антигромадський спосіб життя, що свідчить про її підвищену суспільну небезпеку, скоїла умисне вбивство з особливою жорстокістю, вдершись до будинку чоловіка похилого віку, переслідуючи корисливий мотив, а також зважаючи на думку потерпілої, яка просила максимально суворо покарати ОСОБА_13 , та те, що ОСОБА_13 не лише не розкаялася у скоєному, а намагалася ввести суд в оману, суд першої інстанції дійшов цілком вірного та обґрунтованого висновку про те, що необхідним та достатнім покаранням для попередження вчинення нею нових злочинів буде покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Колегія суддів апеляційного суду також не може погодитись з доводами апеляційних скарг обвинуваченого та захисників обвинувачених про те, що судом першої інстанції на їх думку помилково визнано обставиною, яка обтяжує покарання обвинувачених- вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з відсутність належних доказів, які це підтверджують, зокрема відповідного медичного висновку або ж показань свідків. Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема з показів як свідків, так і часткового визнання своєї вини сама обвинувачена ОСОБА_13 під час досить тривалого судового розгляду кримінального провадження, давала показання про те, що в день вчинення кримінального правопорушення вона і ОСОБА_14 вживали спиртне та перебували в стані алкогольного сп'яніння.
Окрім цього, апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційних скарг, що суд помилкового не встановив обставину, яка пом'якшує покарання ОСОБА_13 , а саме наявність на її утриманні малолітнього сина - ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з наступних підстав.
У відповідності до ч.2 ст.66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, зокрема, наявність на утриманні малолітньої дитини.
Відповідно до наявної в матеріалах кримінального провадження довідки за №8490 виданої 09.06.2016 року Кунянською сільською радою Гайсинського району Вінницької області, за підписом сільського голови ОСОБА_33 про те, що до складу сім'ї ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованих за адресою АДРЕСА_2 входять: мати ОСОБА_28 , вітчим ОСОБА_34 , сестра ОСОБА_35 , дядько ОСОБА_36 , зареєстрований, але не проживає, племінниця ОСОБА_37 та син ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Проте, відповідно до характеристики за №850 виданої 09.06.2016 виконавчим комітетом Кунянською сільською радою Гайсинського району ОСОБА_13 , проживаючи на території сільської ради в с. Мар'янівка Гайсинського району зарекомендувала себе з негативної сторони. Неодноразово в сільську раду надходили скарги про її недостойну поведінку, вихованням сина не займається, веде антигромадський спосіб життя. Також докази щодо перебування малолітнього сина ОСОБА_38 , 2010 р.н. на утриманні обвинуваченої ОСОБА_13 в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Апеляційний суд вважає, що в даному випадку при призначенні покарання ОСОБА_13 суд першої інстанції призначив покарання, спрямоване на відновлення порушених вчинених нею кримінальними правопорушеннями, прав, інтересів і свобод потерпілого та суспільства в цілому. Оскільки принцип гуманізму в кримінальному праві - це не лише гуманне ставлення до особи, що вчинила злочин, а й до потерпілого, і суспільства в цілому. Також мотивами вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_13 не є збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.
Судом першої інстанції належним чином мотивовано не можливість виправлення обвинуваченої без реального відбування призначеного покарання за таких обставин, коли підсудна свою вину в ході судового розгляду фактично не визнала, вчинила злочини у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання, також вчинені нею злочини відносяться до категорії особливо тяжких.
Також апеляційний суд не вбачає підстав, передбачених вимогами ст. 415 КПК України для скасування вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, оскільки в поданих апеляційних скаргах такі підстави не наведені.
При розгляді кримінального провадження за поданою апеляційною скаргою апеляційний суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 403, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 , захисника ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_14 - залишити без задоволення.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26.11.2020 року відносно ОСОБА_14 та ОСОБА_13 за п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 187 КК України - залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судові рішення апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженими - в той самий строк, з дня вручення їм копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4