Справа № 740/1563/21
Провадження № 2/740/734/21
11 червня 2021 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпусь І.М.,
за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно,
встановив:
Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .
Позов аргументує тим, що зазначений будинок мав статус робітничого двору, у якому станом на 15.04.1991 проживали ОСОБА_2 , 1932 року народження, та ОСОБА_3 , 1929 року народження.
Зазначає, що виходячи з принципу рівності часток, кожному із зареєстрованих у вказаному домоволодінні на праві спільної власності мало б належати по 1/2 частині домоволодіння.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відповідно до ст.549 ЦК УРСР 1963 року спадщину факом спільного проживання на час смерті прийняла його дружина - ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , яка на її ім'я залишила заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Липоворізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області 16.02.2005, зареєстрований у реєстрі за №5.
Постановою державного нотаріуса Другої чернігівської нотаріальної контори, яка виконує обов'язки державного нотаріуса Ніжинської районної державної нотаріальної контори, Кравченко А.Г. від 08 лютого 2021 року їй відмовлено у видачі свiдоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадковий будинок.
Ухвалою від 19 березня 2021 року цивільну справу призначено до підготовчого засідання за вказаним вище позовом на 16.04.2021.
Ухвалою суду від 16 квітня 2021 року за результатами підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, від її представника - адвоката Вовк Н.А. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.
Представник відповідача - Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області надіслав до суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності та ухвалення рішення згідно чинного законодавства.
У відповідності до ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.
Відповідно до довідки, виданої Липоворізькою сільською радою Ніжинського району Чернігівської області №282 від 02.08.2010, станом на 15.04.1991 у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживали: ОСОБА_2 , 1932 року народження, ОСОБА_3 , 1929 року народження. Тип двору - робітничий.
Як вбачається із свідоцтва про одруження, наявного в матеріалах наданої на запит суду спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , 19.01.1954 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, ОСОБА_6 присвоєно прізвище ОСОБА_6 . Крім того, листом Ніжинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства Юстиції (м.Суми) підтверджується наявність актового запису про шлюб №2 від 19.01.1954, складеного виконавчим комітетом Липоворізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
З технічного паспорту на спірний житловий будинок слідує, що він збудований у 1956 році.
Згідно довідки (витягу із погосподарської книги), виданої Вертіївською сілською радою Ніжинського району Чернігівської області, номер об'єкта 02713 в погосподарській книзі № 7 за адресою: АДРЕСА_1 відкритий на ОСОБА_2 , земельна ділянка площею 0,20 га.
За правилами ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України "Про власність", застосовується чинне на той час законодавство.
Так, у відповідності до законодавства, діючого до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України "Про власність", права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
Згідно з ст. 13 Закону Української РСР "Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР" 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов'язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг. Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.
На час виникнення спірних правовідносин, порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР № 69 від 25 травня 1990 р.
Відповідно до п.20 Вказівок суспільна група господарства встановлюється в залежності від роду занять голови господарства (сім'ї).
Оскільки спірний житловий будинок з господарськими спорудами відносився до суспільної групи робітничий двір, то положення статей 120,123 ЦК УРСР застосуванню не підлягають, оскільки майнові правовідносини господарства робітника були врегульовані загальними нормами цивільного, земельного та сімейного права.
Відтак, слід керуватися вимогами Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР 1969 року, за яким суб'єктами права спільної сумісної власності вважалося подружжя.
Так, згідно з ч.1 ст.22 даного Кодексу майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до ч.1 ст.28 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Таким чином, житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав подружжю ОСОБА_2 в рівних частках по 1/2 частині кожному. Він не мав статусу колгоспного двору, а тому немає підстав застосування до правовідносин у цій справі норм ЦК УРСР 1963 року, у тому числі за аналогією закону.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, про що свідчить лист Ніжинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства Юстиції (м.Суми) від 01.03.2021, яким підтверджується наявність актового запису про смерть №23 від 18.11.1991, складеного виконавчим комітетом Липоворізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (а.с. 13).
За змістом частини першої статті 529 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народжена після його смерті.
Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований і проживав по АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті та протягом шести місяців з дня смерті померлого в будинку була зареєстрована та проживала ОСОБА_2 - дружина померлого (а.с. 27). Відповідно до копії спадкової справи №263/1992, яка надійшла від державного нотаріального архіву Чернігівської області на запит суду, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 заяву про прийняття спадщини до нотаріуса подала ОСОБА_2 .
Таким чином, спадщину за законом на 1/2 частку будинку після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємиця за законом відповідно до ст.549 ЦК УРСР, прийняла його дружина - ОСОБА_2 , набувши право власності на будинок вцілому.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить лист Ніжинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства Юстиції (м.Суми) від 01.03.2021, яким підтверджується наявність актового запису про смерть №4 від 23.02.2005, складеного виконавчим комітетом Липоворізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (а.с. 13).
Згідно із ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до копії спадкової справи, яка надійшла від державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко А.Г. на запит суду, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_1 .
Таким чином, спадщину за заповітом на житловий будинок після смерті ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_1 .
Згідно постанови державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко А.Г. від 08 лютого 2021 року позивачу - ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_2 не були вжиті заходи, які були б спрямовані на набуття права власності на житловий будинок (не здійснено реєстрацію прав власності).
За змістом п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1270 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
За змістом частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Статтею 55 Конституції України гарантовано право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 316 ЦК України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ № 296/5 від 22 лютого 2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна.
Отже, виходячи з наведеного, позивач позбавлена можливості відновити свої права у позасудовому порядку, а тому її права підлягають судовому захисту, шляхом визнання за нею права власності.
Суд вважає доведеним наявність передбачених матеріальними нормами цивільного права підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності вцілому на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись ст.1265, 1269, 1270 ЦК України, ст.81, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду подається учасниками справи через суд першої інстанції - Ніжинський міськрайонний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.М. Карпусь