нп 2/490/3527/2021 Справа № 490/4441/21
Центральний районний суд м. Миколаєва
11 червня 2021 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м.Миколаєва Гуденко О.А., розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання та ведення сторонами спільного господарства, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя та визнання нерухомого майна особистою приватною власністю,-
08.06.2021 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до відповідача про встановлення факту постійного проживання та ведення сторонами спільного господарства, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя та визнання нерухомого майна особистою приватною власністю за об'єктами нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та №12/2.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2021 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
10.06.2021 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О.А.
Разом з тим, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.11.2020 року, під головуванням судді Гуденко О.А., видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав, та покласти на ньогонаступні обов'язки на строк шість місяців : усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у користуванні спільним майном шляхом надання вільного доступу до майна, а саме квартирою за адресою : АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_4 ). В іншій частині вимог заяви - відмовлено..
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13.01.2021 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2020 року в частині видачі обмежувального припису про усунення перешкод скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 з покладенням на нього обов'язку щодо усунення перешкод.
Як вбачається з вказаної постанови суду, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що суд першої інстанції під голову судді Гуденко О.А. необґрунтовано встановив обставини наявності економічного насильства та існування перешкод у користуванні майна спірного майна між подружжям.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 1 статті 39 ЦПК України, передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36,37 і 38цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Статтею 40 ЦПК України, передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Згідно ч.1 ст.40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом… (ст. 6 Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод).
Незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. (висновок No 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів зазначено) .
Незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів… Судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. (Висновок No1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів незмінності суддів») .
Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. (Конституція України). Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. (ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Основним завданням судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судових спорів, на основі принципів, зокрема верховенства права та рівності всіх учасників перед законом і судом. (ЦПК України)
Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. (За Кодексом суддівської етики).
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За такого, є підстави для самовідводу з таких підстав: з метою недопущення сумніву в неупередженості судді; у зв'язку із необхідністю виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді при розгляді справи; недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості суду та забезпечення довіри до судової влади України; виключення суб'єктивних підстав для сумніву заявника в неупередженості суду. Суддя також не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді. (Постанова Пленуму Верховного Суду України N 8 від 13.06.2017 року "Про незалежність судової влади").
Підставою обґрунтування заявлення в даному випадку самовідводу є практика ЄСПЛ - рішення від 09.11.2006. у справі "Білуга проти України", - рішення від 28.10.98. у справі "Ветштайн проти Швейцарії": судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду ; будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Обґрунтуванням самовідводу підтверджується Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами, які передбачають, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Підставою для самовідводу судді, є зокрема, наявність обставин, які б викликали у стороннього спостерігача сумнів в неупередженості судді.
ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 року №2006/23, які адресовані суддям для використання, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли виникнути сумніви в неупередженості судді.
Таким чином, оскільки суддя Гуденко О.А. висловила думку стосовно спірного майна подружжя у вищевказаній справі, суддя Гуденко О.А. вважає необхідним заявити собі самовідвід по цивільній справі №490/4441/21.
Згідно ч. 1 ст. 39 ЦПК, з підстав, зазначених у п.5 ст. 36 ЦПК України суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Керуючись ст.ст.36, 39, 258, 260 ЦПК України, суддя,-
Відвести суддю Гуденко О.А. від розгляду цивільної справи №490/4441/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання та ведення сторонами спільного господарства, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя та визнання нерухомого майна особистою приватною власністю.
Передати дану справу до канцелярії суду для визначення судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Гуденко О.А.